11.6. Принципи організації оподатковування в ЄС, напрямки гармонізації податкового законодавства

Європейський Союз не нормує податковий тягар у країнах-членах ЄС. Є держави де податкові ставки вищі або нижчі за ставки нових країні, що вступили в 2004 р. в Євросоюз. В ЄС встановлені мінімальні рівні податку з обороту й акцизних платежів, оскільки в даному випадку при наявності занадто великих розходжень довелося б здійснювати перевірку товарів на границях. Якщо ж країна, будучи членом ЄС, побажає знизити податковий тягар своїх жителів, то для цього є різні можливості як у частині податкових платежів, для яких у ЄС установлені мінімальні розміри (наприклад, податок з обороту, передбачений для продовольчих продуктів, води, високотехнологічних послуг і т. п.), так і в частині окремих галузей оподатковування, не регульованих Європейським Союзом (наприклад, прибутковий і соціальний податок; розмір доходів, не оподатковуваних податками).

Можна виділити кілька загальних напрямків податкової політики, проведених в останнє десятиріччя в європейських країнах і які мають регулюючий характер: по-перше, зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою стимулювання економіки та забезпечення ефективного розподілу ресурсів; по-друге, зменшення прогресивності та перехід до помірковано пропорційного оподатковування доходів; по-третє, підвищення, відповідно до концепції нейтральності, ролі непрямих податків; по-четверте, регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, стимулювання споживання екологічно чистіших видів палива; по-п'яте, стимулювання окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема, дрібного бізнесу, внутрішньофірмових досліджень і розробок, а також створення пільгових ощадних схем.

Найбільш гострою для європейських країн проблемою є високий рівень безробіття, обумовлений, відповідно до розповсюдженої думки, надмірним податковим тягарем. Відповідно до звіту статистичного агентства Європейського Союзу (Еигозіаі) загальний податковий тягар у ЄС, обмірюваний у відсотках до ВВП у 25 країнах ЄС у 2001—2002 рр. зменшився з 41,1 % до 40,4 %.

Найбільше співвідношення податків до ВВП у 2002 р. було у Швеції (50,6 %), потім ідуть Данія (48,9 %), Бельгія (46,6 %) і Фінляндія (45,9 %); завершують список Кіпр (32,5 %), Латвія і Мальта (по 31,3 %), Литва (28,8 %) і Ірландія (28,6 %). Податковий тягар зменшився в 16 країнах, найбільше скорочення відбулося в Польщі (на 2,1 %). У 8 країнах воно збільшилося, більше всього — у Люксембурзі (на 1,2 %).

Але треба робити інші висновки: в Європі в середньому податки становлять близько 40 % ВВП, а рівень безробіття досягає 10 %, при цьому в США і Японії, де податковий тягар не перевищує 30 % ВВП, безробіття майже в два рази нижче.

Прийняті або запропоновані на розгляд Ради ЄС заходи стосуються тільки принципів системи оподатковування і податкової бази, процентна ж ставка як більш гнучкий елемент залишається в підпорядкуванні національної влади. Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямках: на гармонізації ставок ПДВ і впровадженні акцизних зборів; на уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.

У більшості європейських країн максимальні надходження в бюджет забезпечують особисті прибуткові податки, при цьому в Данії за рахунок цього податку формується більше половини всіх податкових надходжень.

Податки на прибуток корпорацій становлять значно меншу в порівнянні з особистими прибутковими податками частку державних доходів. Старі європейські країни—члени ЄС можна розділити на три групи в залежності від діючих у них систем оподаткування прибутку, які розрізняються за способами оподатковування частки, що розподіляється, і частки, що не розподіляється:

у Нідерландах, Швеції, Люксембурзі та Іспанії діє класична система, відповідно до якої частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, що не розподіляється, обкладаються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного оподатковування доходу (ця система також діє в США, Швейцарії, Австралії і Новій Зеландії);

у Великій Британії, Франції, Бельгії, Данії, Ірландії, Італії застосовується так звана система умовного нарахування, при якій до всього прибутку застосовується єдина ставка податку, але при виплаті дивідендів сплачена компанією частка податку акціонерам компенсується (нині ця система, яка діє також в Канаді зазнає серйозної критики, оскільки, з одного боку, надає можливості для маніпуляцій з акціями та дивідендами, з іншого боку, створює перешкоди для діяльності ТНК);

3) в Австрії, Фінляндії, Греції вищеназвані частини прибутку обкладаються за різними ставками, аналогічна система використовується в Норвегії та Японії.

ФРН складно віднести до якої-небудь групи, оскільки тут застосовується комбінована система: ставки податку на частини прибутку різні, але при цьому кінцеві акціонери одержують компенсацію при розподілі дивідендів.

У Європейському Союзі встановлено, що розміри пенсій і більшості соціальних видів матеріальної допомоги (по догляду за дитиною, по безробіттю, у зв'язку з нещасливим випадком на виробництві, по інвалідності, у зв'язку з утратою годувальника) повинні складати не менш 40 % від розміру середньої заробітної плати простого робочого чоловічої статі. Але частка надходжень від внесків на соціальне страхування істотно відрізняється по країнах. Вони є основним джерелом доходів бюджетів країн у Франції, ФРН, Іспанії й Австрії. В Данії, навпаки, займають незначне місце і компенсуються надходженнями від податків на доходи.

Значну частину державних доходів у всіх країнах ЄС формують непрямі податки — ПДВ та акцизи. Цей вид податків домінує в Ірландії та Португалії. Висока роль податку на додану вартість, що діє у всіх країнах ЄС, є характерною рисою європейських податкових систем.

З 1977 р. у ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоча зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більша розбіжність існує в акцизах, особливо — на вино та алкогольні напої. Усе це призводить до значних відхилень у цінах на той самий товар у різних країнах, до зловживань і обмеження конкуренції. Виходячи з цього, в Білій книзі (1987 р.) Європейська Комісія запропонувала комплекс заходів для зближення ставок ПДВ і акцизів країн—учасниць у рамках програми створення єдиного режиму.

Процес гармонізації ПДВ і акцизів чітко прослідковується в зменшенні середнього відхилення по непрямих податках у ЄС з 6,2 до 5,0, що перевищує аналогічні показники по Європі в цілому і країнах ОЕСР. Найменші відхилення в зоні євро практично по всіх видах податків, з одного боку, відбивають високий ступінь інтегрування економік цих країн, з іншого боку, дозволяють зробити висновок про те, що процес бюджетної конвергенції, який не має безпосередньо на меті вирівнювання податкових структур, проте робить на них вплив не менший, ніж цілеспрямована гармонізація.

Базовий рівень ПДВ визначений у межах 12—14 %; пільгові ставки встановлені на продукти харчування, ліки і т. д. (4—9 %); підвищені — на паливо, бензин та алкоголь. Такі рамки були обрані не випадково. Досвід США показує, що відхилення ставок податку на 5 пунктів істотно не впливає на конкуренцію між сусідніми країнами. В умовах ЄС для вільної дії ринкових сил досить обмежити розбіжність ± 2,5 пункти. Наприклад, якщо середня ставка відсотка на будь-який товар становить 16,5 %, то це значить, що в країнах-учасницях одночасно може діяти до п'яти різних податкових ставок.

Так 16 липня 2003 р. після тривалих дискусій Єврокомісія схвалила проект, що дозволяє країнам ЄС знижувати до 5 % ставку ПДВ на широке коло товарів та послуг. Це стосується продуктів харчування, лік, книг, медичних послуг, квитків у кіно і театри, зняття готельних номерів та оплати ресторанних рахунків. Зараз ставки ПДВ на ці товари та послуги в різних країнах ЄС складають 17—21 %. Самим активним ініціатором проекту була Франція, що наполягала на різкому зниженні ПДВ у ресторанному бізнесі для залучення як можна більшої кількості іноземних туристів. За прогнозами експертів, цей проект, спрямований на зріст купівельного попиту і пожвавлення економіки, стане незабаром об'єктом нових суперечок у Раді міністрів ЄС. Зниження ПДВ приводить до великих утрат бюджету. Наприклад, Німеччина стурбована тим, що за прикладом Франції власники її ресторанів теж почнуть вимагати зниження ПДВ у суспільному харчуванні. А це неприйнятно для уряду Німеччини в зв'язку з рівнем бюджетного дефіциту більшим за нормативне значення в 3 %.

У світовій практиці непрямі податки стягуються на підставі двох принципів: принципу країни походження і принципу країни призначення. Перехід з 1997 р. до принципу країни походження в торгівлі продуктами власного виробництва тісно пов'язаний зі скасуванням митного контролю на внутрішніх кордонах Союзу. Це означає, що система переміщення товарів усередині ЄС аналогічна існуючій на території окремої країни. Поняття «експор-тер-імпортер» у масштабі ЄС було замінено не митним визначенням «постачальник-замовник». Угоди з експорту-імпорту між компаніями різних країн—учасниць стали в один ряд з подібними операціями на національному рівні.

На основі аналізу зміни у податкових структурах індустріально розвинутих країн, які відбулися з 1989 р. по 1995 р., можна дійти висновку про зростаючий вплив процесів глобалізації і лібералізації на національну податкову політику. З 1989 р. практично по всіх групах країн спостерігається зближення податкових структур і по всіх видах податків зменшення середнього відхилення. Результатом вільного переміщення капіталів та конкуренції за інвестиції є зближення рівнів податкових ставок у всіх індустріально розвинутих країнах, що, зрештою, відбивається на структурах податкових надходжень.

Більше порівняно з іншими групами країн в ЄС середнє відхилення по податку на прибуток корпорацій свідчить про необхідність подальшої податкової гармонізації з метою зниження конкуренції між країнами за залучення інвестицій та забезпечення ефективності бюджетної політики.

Можна припустити, що під тиском провідних держав, у яких податкові ставки досить високі (ФРН, Франція), країни Євроленду можуть перейти до практики, аналогічної проведеній раніше відносно ПДВ, тобто встановлення мінімального рівня податкових ставок. Хоча це може стати додатковим бар'єром на шляху приєднання Великої Британії, Швеції і Данії до єдиного валютного союзу.