11.4. Склад загального бюджету і перерозподіл фінансів в державах ЄС

Всі надходження ЄС та його видатки включаються до бюджету Співтовариства на основі щорічних прогнозів. Втім, винятком з цього правила є покриття операційних витрат, пов'язаних з реалізацією положень Розділів V та VI Угоди про ЄС, яке може здійснюватися за рахунок країн членів. В основі бюджету Співтовариства покладено кілька принципів, зокрема:

принцип об'єднання (всі надходження і видатки зводяться разом у єдиному документі);

принцип річного періоду (операції бюджету стосуються бюджетного року);

принцип збалансованості (видатки не повинні перевищувати надходження).

Комісія направляє попередній проект бюджету до Ради, яка разом з Європейським Парламентом наділена бюджетними повноваженнями. Від характеру витрат залежить, яка з цих двох установ визначатиме долю тієї чи іншої статті. Проте бюджет в цілому затверджується або відхиляється Європейським Парламентом.

Спершу бюджет формувався за рахунок внесків країн членів, а після 1975 р. — за рахунок системи власних ресурсів ЄС. Проте цей факт не був офіційно визнаний, доки не було підписано Угоду про Європейський Союз.

Доходи союзного бюджету складалися з: ввізних мит, які компенсували різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні-імпортері та на зовнішньому ринку; мит за Загальним митним тарифом, крім мита Європейського об'єднання вугілля і сталі; певної частини відрахувань від податку на додану вартість та інших коштів.

Починаючи із середини 1980-х рр., ці доходи вже не могли покривати постійно зростаючі витрати, і після тривалих переговорів у лютому 1988 р. на нараді глав урядів країн—членів була прийнята нова система фінансування ЄС.

Фінансовий режим, схвалений в 1988 р. минув до кінця 1992 р., а Співтовариство мало потребу в додаткових коштах для виконання нових завдань, поставлених у договорі про Європейський Союз.

У грудні 1992 р. на сесії в Единбурзі Європейська Рада прийняла пропозицію Еврокомісії, що отримала назву «Пакет Делора-II». Приорит був відданий витратам на структурні операції Євро-союзу в найбільш відстаючих регіонах. Щоб вишукати фінансові ресурси, необхідні для завершення попередніх і виконання нових завдань, що стояли перед ЄС, було ухвалене рішення про підвищення максимального об'єму власних ресурсів з 1,20 % від сукупного ВНП ЄС в 1992 р. до 1,27 % до 1999 р. За цей період розмір єдиного бюджету збільшився з 65,7 млрд до 86,9 млрд євро.

Надходження до бюджету формуються з декількох джерел: податки на продукти харчування, що імпортуються до ЄС; митні збори на імпорт несільськогосподарської продукції; частка податку на додану вартість (ПДВ), що стягується на національному рівні в країнах членах ЄС; внески країн членів відповідно до їхньої частки у спільному ВНП ЄС. Внески за рахунок ПДВ складають понад половину всіх надходжень ЄС. Європейське співтовариство вугілля і сталі має окреме джерело надходжень коштів завдяки стягуванню прямого податку на вугільні та сталеплавильні підприємства ЄС. ЄС не може запозичувати гроші або накопичувати дефіцит: бюджет приймається щорічно, і він має бути збалансованим.

Динаміка і структура надходжень в бюджет ЄС по деякім рокам з 1993 р. до 2001 р. наведена в табл. 11.1. Бюджет 2002 р. наблизився до позначки в 100 млрд євро.

В Програмі-2000 до 2006 р. і Міжінституційній угоді на той же період були збережені принципи попередніх програм. 29 вересня 2000 р. Європейська Рада Схвалила нове рішення по системі власних ресурсів ЄС, відповідно до якого був збільшений обсяг коштів, що лишаються в розпорядженні держав—членів після стягнення мит і компенсаційних зборів. З 2001 р. країни залишають собі 25 % доходів від мит і зборів для покриття витрат по їхньому стягненню. Була знижена максимальна ставка відрахувань із ПДВ — в 2000 р. вона складала 1 %, в 2002—2003 р. вона знижена до 0,75 %, а з 2004 р. ставка становила 0,5 %. Крім того, з 2000 р. відносно всіх країн ЄС діє правило, по якому податкова база ПДВ, з якої стягуються відрахування в єдиний бюджет, не може перевищувати 50 % від ВВП країни. Раніше це розповсюджувалося лише на країни, чий ВВП в 1991 р. становив менш 90 % середнього ВВП по ЄС.

Максимальний розмір внесків було визначено 1,27 % від ВВП, що відповідає значному (майже на 20 %) збільшенню бюджету цієї організації. Однак протягом останніх двох десятиліть фактичні внески становили 1—1,1 %. Плануючи бюджет Європейського Союзу на 2007—2013 роки встановлено внески не менше 1,25 ВВП і це з розрахунку, що повертатися в свої країни вони будуть в двічі-тричі меншому обсязі ніж тепер.

В XXI століття бюджет Європейського Союзу складає близько 100 млрд евро. Незважаючи на вступ до ЄС у 2004 р. 10 нових країн, бюджет організації збільшився в порівнянні з 2003 р. лише на 3,3 % і склав 100,6 млрд євро. Єврокомісія вважає, що такий незначний зріст викликаний тим, що обсяг витрат на країни, що уже входять у союз, знизиться стосовно 2003 р. на 2 %. Нові учасники ЄС обійшлися бюджету союзу в 5 млрд євро, ця сума фінансової допомоги вдвічі меньше ніж була запланована в бюджеті на 2004 р. — 11,8 млрд євро.

Відповідно до опублікованого 29 квітня 2004 р. Єврокомісією проекту бюджету ЄС на 2005 р. 109,5 млрд євро склали видаткові статті. Це приблизно 1,03 % ВВП 25 країн ЄС, що є дуже скромним показником, з огляду на, що це перший цільний бюджет уже розширеного Євросоюзу. Видаткові статті бюджету Європей-


Таблиця 11.1.


ського Союзу залишаються незмінними. Різниця в коштах по роках з урахуванням розширення союзу наведена в табл. 11.2.

З табл. 11.2 видно, що витрати у 2005 р. на сільське господарство впали на 27 % порівняно з 1999 р. і це незважаючи на приєднання 10 нових країн. До речі їм буде виділено тільки трохи більше 3 % коштів ЄС і тільки на компенсаційній основі. Тобто спочатку потрібно буде витратити власні кошти, а вже потім тільки через 2 місяці вони компенсуються з бюджету ЄС.

Однак слід сказати, що постійне зростання витрат сільського господарства у 1990-і рр. призвело до того, що витрати ЄС перевищили його доходи. Так, прагнення Франції одержати якомога більше коштів для своїх селян із загального бюджету сприяло появі істотних розбіжностей між країнами—членами, у першу чергу між Великою Британією та Францією. Англійський уряд, частково погодивши дане питання з іншими країнами—членами — ФРН, Бельгією, Нідерландами, намагалося обмежити розмір цих субсидій на користь вільнішої зовнішньоторговельної політики в галузі сільського господарства. По плановим розрахункам Євро-комісії дотації Євросоюзу, що будуть виплачуватися сільським виробникам нових країн—членів ЄС, у 2004 р. складають 55 % обсягу 2003 р. і зростуть до 2006 р. усього лише до 65 %, а до 2011 р. вони будуть приведені до єдиного знаменника.

З другої половини 2003 р. Європейська комісія почала глобальне «лікування» найменш розвинутих регіонів ЄС. З табл. 11.1 видно, що загалом на 30 % за 6 років збільшилися витрати по регіональним та інноваційним проектам (друга та третя статті видатків бюджету), але знову ж новим країнам виділено тільки 7 % загальних коштів. До 2010 р. в найменш розвинуті регіони планується інвестувати 62 млрд євро, з яких 60 % будуть складати кошти бюджету ЄС, інші 40 % — приватний капітал.

До списку першочергових інноваційних проектів включають наступні: 31 — в транспортній галузі (наприклад, тунель для залізничного транспорту між Австрією та Італією), 17 — в енергетичному секторі, 8 — в сфері комунікацій. Всі зазначені проекти є часткою глобальних ініціатив, призваних облегшити пересування та комунікацію на території ЄС. До 2020 р. ЄС збирається витратити на вказані цілі не менше 220 млрд євро. Такі дії, звичайно, не могли не зустріти протистояння збоку розвинутих країн союзу, зокрема, ФРН та Франції, які і без того вже декілька років знаходяться в рецесії. Але керівництво Єврокомісії вважає, що ці проекти зменшать безробіття і стануть добрим підґрунтям для економічного зростання ЄС.

Цілком зрозуміло зростання адміністративних витрат апарату ЄС у зв'язку з прийомом на роботу 6 тис. функціонерів з нових країн, серед яких більше 1000 перекладачів на 9 нових офіційних мов ЄС.

Винятково важливою особливістю європейської інтеграції є перерозподіл ресурсів серед країн—членів ЄС. Воно стало можливим завдяки зросту бюджету ЄС до нинішніх, нехай і скромних показників, що складають 1 % ВВП Євросоюзу.

Перерозподіл фінансів набув особливої важливості, коли в ЄС сталі вступати відносно бедні країни. Після розширення 2004 р., розбіжності в рівні економічного розвитку серед країн—членів ЄС різко зросли. Якщо підрахувати показники виробленого національного продукту на душу населення, то 12 країн ЄС із нинішніх 25 перевищують середній рівень, у той час як 13 країн мають показники нижче, а часом і вдвічі нижче середнього. Із прийняттям Болгарії й Румунії в 2007 р., нижній рівень добробуту буде становити всього 34—35 % від середнього по Союзу.

Перерозподіл коштів у ЄС проводиться з розрахунком на багаторічну перспективу. Фінансова вага проблем і викликів, пов'язаних із процесом розширення, повною мірою виявиться в 2007—2013 рр. Сценарії, розроблені незалежними дослідницькими групами до лютого 2004 р., коли були опубліковані плани Європейської Комісії на 2007-2013 рр., ураховували широкий набір можливостей, включаючи радикальні реформи сільськогосподарського сектора й витрат на здійснення політики єдності. З появою же публікації Комісії на цю тему, фокус дискусії змістився на обговорення розмірів бюджету ЄС.

Еврокомісія запропонувала бюджет, розміри якого досягають 1,26 % ВВП ЄС. Шість основних країн—донорів ЄС думають інакше й пропонують зменшити розмір бюджету до 1 % ВВП. Ев-рокомісія пропонує підняти витрати на найближчі сім років до 1025 млрд євро, у той час як основні спонсори ЄС вимагають скоротити їх на 20,5 % — до 815 млрд За пропозицією Комісії, витрати повинні зростати в рік на 4 %, щоб до 2013 р. на 31,3 % перевищити рівень витрат 2006 р. У свою чергу, шість основних спонсорів пропонують обмежити ці збільшення до 0,6 %, щоб до 2013 р. витрати збільшилися всього на 4,4 %. При цьому передбачається, що в 27 членів ЄС ВВП за сім років зросте на 17,3 %, а щорічний зріст складе 2,3 % (без обліку зростання цін).

По суті, представники Великої Британії й Франції не можуть домовитися щодо двох головних моментів: Лондон не влаштовує сільськогосподарська політика ЄС, що передбачає виділення щедрих дотацій (приблизно 13 млрд дол. на рік) французьким фермерам, у той час як Париж наполягає на тому, щоб Велика Британія відмовилася від так називаного британського чека — щорічної компенсації приблизно в 5 млрд дол., що країна одержує з бюджету союзу. Питання про «знижку» для Англії в Євро-союзі поставила в 1979 р. Маргарет Тетчер, тільки-но ставши прем'єром. В 1984 р. її вимога була задоволена, оскільки тоді Велика Британія була найбіднішою країною Об'єднаної Європи й, на відміну від інших членів ЄС, практично нічого не одержувала з величезних дотацій на розвиток сільського господарства, які становили ні багато ні мало 70 % витрат бюджету організації. Однак зараз ситуація змінилася. Тепер Британія стоїть четвертою в списку самих багатих країн Євросоюзу, і Франція разом з Німеччиною, Швецією й Нідерландами — самими більшими донорами бюджету ЄС — вважають повернення коштів по «британському чеку» несправедливим.

Тим часом Лондон ні в яку не бажає відмовлятися від свого привілею. По-перше, як не раз підкреслював британський прем'єр, Тоні Блера, його країна «навіть із урахуванням компенсації віддавала бюджету ЄС у два з половиною разу більше, ніж Франція». По-друге, питання про скорочення компенсації для Великобританії, на думку прем'єр-міністра, може бути розглянутий тільки поряд з переглядом сільськогосподарської політики Об'єднаної Європи, зокрема — скороченням субсидій для фермерів. «Витрачати 40 % бюджету Євросоюзу на сферу, у якій зайнято 2 % його населення, безглуздо», — позначив свою позицію британський лідер у червні 2005 р. Президент Франції Жан Ширак, у свою чергу, рішуче заперечує проти скорочення дотацій, посилаючись на вже досягнуті в 2002 р. угоди про те, що до 2013 р. сільськогосподарська політика ЄС переглядатися не буде.

Перед самітом у грудні 2005 р. з Лондона надійшло пропозиція, відповідно до якої із загального обсягу структурних фондів новим членам буде призначено 150 млрд євро. Із червня ця цифра знизилася на 14 мільярдів. Великобританія вказує на те, що новачки просто не в змозі освоїти такі обсяги. Та ж Польща на сьогоднішній день використала лише 5 % з коштів, які вона могла б витратити в 2005—2006 рр. Для залучення коштів зі структурних фондів на якийсь проект зараз країни ЄС повинні самі профінансувати цей проект на 20 %, за інше платить Євросоюз. У новому бюджеті Лондон пропонує збільшити частку Брюсселя до 85 %.

Європарламент затвердив бюджет Євросоюзу на 2006 р. в розмірі 111,969 млрд євро. Він складає 1,01 % ВВП 25 країн— членів ЄС. Усередині Євросоюзу ведеться робота з вироблення компромісу по новому рамковому бюджету на 2007—2013 рр.

Лондонський варіант передбачає скорочення бюджету ЄС на 25 млрд євро в порівнянні із проваленим червневим проектом. При цьому обсяги структурних фондів для новачків Євросоюза звузяться більш ніж на 8 %, а сума на «британському чеку» виросте з 5,5 млрд, до 7 млрд, з обліком уже зроблених поступок. У цій ситуації Лондон може собі дозволити й два «маленьких кроки» — ще небагато урізати, наприклад, «британський чек», і на пару відсотків збільшити допомогу бідним новачкам.

І хоча пропозиції Лондона по новому бюджеті ЄС піддалися в Європі різкій критиці, але можуть стати основою для вироблення компромісу.