9.3. Податкова система Франції

Податкова система Франції націлена на обкладання споживання. ПДВ доповнюється рядом непрямих мит (акцизів), які також являють собою податки на споживання. Деякі з них стягуються на користь держави. Інші перераховуються в бюджети місцевих органів управління. Мита виступають інструментом державної економічної політики, вони зрівнюють ціни на імпортні товари й аналогічні товари внутрішнього ринку.

Що стосується прибуткових податків Франції, то підприємства сплачують податок із чистого прибутку. Загальна ставка оподатковування 34 %, але може збільшуватися до 42 %. Більш низька ставка застосовується для прибутку від землекористування й від внесків у цінні папери (від 10 % до 24 %). Фіскальною одиницею для прибуткового податку з фізичних осіб є родина, що складається із двох чоловіка й жінки й осіб, що перебувають у них на утриманні. Прибутковий податок носить прогресивний характер зі ставкою від 0 до 56,8 %. Не обкладається податком доход до 18140 франків, максимальна ставка застосовується для доходу більше 246770 франків.

Досить потужними для бюджету Франції є податки на власність. Оподатковуванню підлягають майно, майнові права й цінні папери, що перебувають у власності на 1 січня. До майна належать будинки, промислові й сільськогосподарські підприємства, рухоме майно, акції, облігації й т. п. Податок на власність носить прогресивний характер. Його ставки на 1998 р. зазначені в табл. 9.2.


Сума прибуткового податку й податку на власність не повинна перевищувати 85 % усього доходу. До групи податків на власність можна віднести також реєстраційні й гербові збори й мита.

Ставка реєстраційних зборів встановлюються залежно від виду оподатковуваних угод. Збільшення капіталу компанії обкладає податком в 1 %. З дивідендів компанії в акціях не стягується прибутковий податок, але вони обкладають трипроцентним податком з капіталу. При передачі у власність, продажу нерухомості покупець сплачує податок в 24,2 % від її закупівельної ціни або ринкової вартості. Податком в 4,3 % з покупної або ринкової вартості обкладає набувач частки участі в капіталі компанії.

В цю же групу (податків на власність) входить соціальний податок на заробітну плату. У Франції його сплачують роботодавці. Об'єктом оподатковування слугує фонд зарплати в грошовій і натуральній формі. Податок має прогресивний характер. Він вноситься в бюджет по ставці 4,5 % для фонду зарплати в сумі 35900 франків, по ставці 8,5 % в інтервалі від 35901 до 71700 франків й 13,6 % для виплат вище зазначеної суми. Крім цього роботодавці сплачують податок на професійну освіту по ставці 0,5 % від річного фонду оплати праці з надбавкою 0,1 %. Мета податку складається у фінансуванні розвитку професійно-технічного освіти в країні.

Серед інших державних зборів, що належать до групи податків на власність, потрібно відмітити податок на автотранспортні засоби підприємств і компаній. Його сплачують юридичні особи, що використають власні автотранспортні засоби. Ставка залежить від кількості автомобілів і потужності їхніх двигунів.

Із системи місцевих податків варто виділити 4 основних податки:

земельний податок на забудовані ділянки;

земельний податок на незабудовані ділянки;

податок на житло;

професійний податок.

Земельний податок на забудовані ділянки стягується з обладнаних ділянок. Податок стосується всієї нерухомості — будинків, споруджень, резервуарів. Оподатковувана частина дорівнює половині кадастрової орендної вартості ділянки. Від даного податку звільняється державна власність, будинки, що перебувають за межами міст і призначені для сільськогосподарського використання. Звільнені від цього податку фізичні особи у віці старше 75 років, а також особи, що одержують допомогу з інвалідності.

Податок на незабудовані ділянки торкається полів, лугів, лісів, кар'єрів, болот, ділянок під забудову й т. д. Кадастровий дохід, який є базисом податку, встановлений на рівні 80 % від кадастрової орендної вартості ділянки. Від податку звільнені ділянки, що перебувають у державній власності.

Податок на житло стягується як із власників житлових будинків, так і з орендарів. Малозабезпечені особи можуть бути звільнені цілком або частково від сплати даного податку по їхньому основному місцю проживання.

Професійний податок вноситься юридичними й фізичними особами, що постійно здійснюють професійна діяльність. Для розрахунку податку береться сума трьох елементів помножена на встановлену місцевими органами влади податкову ставку. Ці три елементи: орендна вартість нерухомості, який розташовує платник податків для потреб своєї професійної діяльності; 18 % зарплати, що сплачує платник податків своїм співробітникам, а також отриманий їм дохід (10 %); 16 % вартості всього обладнання, використовуваного у виробництві, незалежно від того, є воно власністю або орендовано підприємством. Розрахований по цих елементах розмір податку не повинен перевищувати 3,5 % від виробленої доданої вартості. Це законодавче обмеження.

Ставки податків установлюються місцевими органами влади, але не можуть перевищувати законодавчо встановленого максимуму.