9.2. Державний устрій, бюджетна система і бюджетний процес Франції

Державний устрій Франції — республіка, головною посадовою особою якої є президент. Його позиції одні з найбільш сильних у світі серед країн, що мають інститут президентства.

Країна розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять 5 заморських департаментів, 4 заморські території і територія з особливим статусом — Майот.

Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, що проживають за межами основної територіальної частини Франції.

Конституція V Республіки була затверджена 4 жовтня 1958 р. зі змінами і доповненнями у 1995 р. включно. Характерною рисою органів державної влади є наявність Економічної і соціальної ради, яка дає висновки до проектів законів, декретів, консультує уряд з питань економічного чи соціального характеру, доповідає в парламенті по відповідних проектах чи пропозиціях.

Бюджетна система Франції багатоланкова, але відрізняється високим ступенем централізації. Складна бюджетна система акумулює приблизно 80 % усіх доходів та видатків фінансової системи Франції і включає центральний бюджет, приєднані бюджети та спеціальні рахунки Казначейства. Специфічною рисою державних фінансів Франції є приєднані бюджети. Вони містять доходи та видатки, пов'язані з поточною діяльністю, а також інвестиційні витрати та спеціальні ресурси, виділені на їх покриття. Провідне місце в приєднаних бюджетах належить бюджету пошти, телеграфу, телефону. Система приєднаних бюджетів не дала очікуваних результатів. Багато передбачених фондів не були створені, а деякі організації не змогли забезпечити необхідні інвестиції. Тому організації, що виконують торгово-промислові операції, віддали перевагу автономному, а не приєднаному бюджету. Спеціальні рахунки Казначейства — це різні фонди соціально-культурного характеру і торгові рахунки Казначейства. Через бюджетну систему Франції перерозподіляється приблизно 20 % ВВП і 50 % Національного доходу.

Структура податкових доходів бюджету формується таким чином: прямі податки — 36 %, непрямі податки — 59,2 %, неподаткові надходження — 4,8 %.

Непрямі податки відіграють провідну роль. Основний непрямий податок у Франції — податок на додаткову вартість, винайдений у Франції і введений у 1954 р. Другим непрямим податком є внутрішній податок на нафтопродукти (табл. 9.1). Цей податок слід відносити не до акцизів, а до мит. Практично уся сировина для виробництва нафтопродуктів імпортується в країну, а виробництво для експорту і реекспорту нафтопродуктів не обкладається даним податком.


Найбільшу частку у витратах загальнодержавного бюджету становлять витрати на соціальну сферу — 60 %, міжбюджетні трансферти — 26 %. Видаткова частина бюджету включає також витрати на утримання заморських територій.

Бюджетний процес у Франції має 4 стадії і триває більше трьох років.

Перша стадія — складання проекту бюджету, здійснюється під контролем Міністерства економіки, фінансів та бюджету. Протягом 9 місяців кожне міністерство та відомство, керуючись інструкціями і контрольними цифрами, складає свій кошторис. Франція використовує програмно-цільовий метод розробки бюджету, що одержав назву «раціоналізація вибору бюджетних рішень». Проект бюджету після схвалення урядом направляється в парламент.

Друга стадія — розгляд і затвердження бюджету — триває приблизно 3 місяці. Проект бюджету розглядається у фінансовій комісії кожної палати Парламенту. Спочатку обговорюється в нижній палаті (Національні збори), потім передається у верхню палату (Сенат). Якщо проект бюджету після двох спільних обговорень обома Палатами не одержав схвалення, то президент може своїм указом оголосити бюджет законом.

Третя стадія — виконання бюджету — починається з новим фінансовим роком, який у Франції за термінами збігається з календарним. Дохідна частина виконується через розгалужену мережу фінансових агентів. Виконанню видаткової частини бюджету передує процедура розподілу коштів. Касове виконання здійснюється через систему казначейських кас. Вони мають поточні рахунки в Банку Франції і здійснюють розрахунково-касові бюджетні операції.

Четверта стадія — складання Міністерством економіки, фінансів та бюджету звіту про виконання бюджету — починається після закінчення бюджетного року.

У ході бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль. Спеціальним органом державного контролю є Рахункова палата, на яку покладені функції попереднього, поточного і наступного контролю.