7.5. Фінансова політика Великобританії та Європейський Союз

Основи об'єднаної Європи минулого закладені в 1957 р., коли шість країн (Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург та Нідерланди) утворили Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). Велика Британія не приєдналася до цього союзу, але допомогла створити Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЄАВТ) у 1959 р. разом з такими країнами, як Швеція, Норвегія, Австрія, Данія, Португалія та Швейцарія. Велика Британія неохоче йшла на зближення з Європою, тому що бачила своє економічне та міжнародне майбутнє в торгівлі з країнами Співдружності та США. Вона вважала себе важливою економічною силою світу і не хотіла мати зобов'язання перед Європою. До того ж багато британців не перебороли вікової недовіри до європейських країн і вважали, що об'єднання з Європою буде коштувати їм свободи та національної гідності.

Однак у 1960-х рр. британський уряд змінив свою думку про перспективу вступу в ЄЕС і спробував приєднатися до нього. Спроба здійснилася лише в 1972 р., коли парламент Великої Британії проголосував за вступ у Союз, незважаючи на зростаючі сумніви і неприйняття цього рішення опозиційними політичними партіями. Англія, Ірландська Республіка і Данія вступили в ЄЕС (згодом Європейський Союз) 1 січня 1973 р., залишивши ЄАВТ у 1972 р. У 1974 р. це рішення було підкріплене загальнонародним референдумом: 67,2 % тих, хто голосував, віддали свої голоси за об'єднання з Європою. Бідніші регіони Великої Британії відразу ж значно виграли від регіональних субсидій. Участь країни в Європейському Союзі допомогла згладити результати спаду британської економіки після відділення колоній. У 1986 р. члени країн ЄС утворили єдиний європейський ринок, а з 2001 р. у силу вступила єдина валюта — євро. Однак Велика Британія поки відклала рішення з приводу приєднання до єдиної валютної системи. Правлячі лейбористи, подібно консерваторам, виходять з того, що розширення Євросоюзу повинне відповідати національним інтересам країни.

Період головування в Євросоюзі уряду Т. Блера, який взяв після приходу до влади в травні 1997 р. курс на конструктивну взаємодію в ЄС, був відзначений подальшим розширенням і поглибленням євроінтеграції. Прийняті рішення про запуск валютного союзу, у т.ч. про його склад, і початок переговорів про розширення ЄС мають історичне для Євросоюзу значення. Прийнятий також ряд практичних рішень, що закріплюють, за британськими оцінками, курс на реформу Євросоюзу. Це — погоджена на саміті ЄС у м. Кардифі програма економічних реформ, що включає проблеми зайнятості, удосконалювання єдиного ринку, структурних змін. Досягнуто домовленості відносно реалізації ЄС рішень про навколишнє середовище, а також стратегії боротьби з наркобізнесом.

В галузі зовнішніх зв'язків ЄС одним з головних досягнень головування англійці вважають досягнуте на саміті ЄС-США порозуміння з Б. Клінтоном з питання про екстериторіальні санкції. За британськими оцінками, проведена Лондоном та Євросоюзом у цілому робота з президентом США позитивно вплинула і на його рішення накласти вето на законопроект конгресу про санкції по Ірану, націлений проти Росії. Близькість Лондона та Вашингтона іноді створювала для англійців як лідерів ЄС і складності, зокрема з питання про Ірак (які, проте, розв'язалися при проведенні спільної воєнної операції вже в 2003 р.). В актив свого головування англійці зараховують прогрес у Боснії і забезпечення на ранній стадії єдиної позиції Євросоюзу стосовно Косово. Помітне просування досягнуте в контактах ЄС з Китаєм, особливо з прав людини після першого саміта ЄС-Китай. Інтерес до Китаю підігрівався азіатською кризою, а для англійців — і приєднанням до Китаю Гонконгу. Азіатська складова політики ЄС в цей період включала і саміт ЄС-Японія. Подальший розвиток у період британського головування одержали зв'язки ЄС з Росією. Конструктивну роль англійці відігравали в тому, щоб вирішити проблему перегляду ЄС неринкового статусу російської економіки. В умовах твердої протидії найбільш протекціоністські налаштованих членів Євросоюзу було досягнуте часткове її розв'язання.

Важливим завданням головування в ЄС уряд Тоні Блера ставив оздоровлення відносин самої Великої Британії з партнерами по Євросоюзу. І певною мірою йому це удалося. Одним з перших реальних результатів стало часткове зняття глобального ембарго ЄС на експорт британської яловичини. Иого скасування декларувалося кабінетом консерваторів як головне завдання політики на європейському напрямку. У виступі 17 червня 1998 р. у Палаті громад за підсумками рішень Кардифу Т. Блер заявив, що завдання, висунуті урядом на період головування в ЄС, виконані.

Особливі стосунки склалися у Великої Британії з ЄС у валютній сфері. Велика Британія завжди прагнула займати особливе, чільне становище в цій галузі, мати свою особливу думку. Так само, як Данія і Швеція, вона вважає для себе приєднання до зони євро поки що передчасним, хоча за критеріями, зазначеними у Маастрихтському договорі (цінова стабільність, стабільність обмінних курсів, процентної ставки, дефіцит державного бюджету — у межах 3 % від ВВП, відносна величина державного боргу — не більше 60 % ВВП), готова до цього етапу.

Правляча партія лейбористів, як і більшість консерваторів, продовжує вважати, що входження Великої Британії в єдину валютну систему (ЄВС) у найближчому майбутньому недоцільне. Уряд відклав рішення цього питання, поки не буде підготовлена юридична база для переходу до єдиної валюти. Для цього необхідно встановити:

— чи достатньо економіка країни зрослась з економіками об'єднаної Європи;

чи достатньо гнучкості в економіці, щоб адаптуватися до таких змін;

який буде ефект від переходу до єдиної валюти на інвестиції у Великобританії;

який буде вплив цього рішення на сектор фінансових послуг країни;

чи добре відіб'ється приєднання на рівні зайнятості населення.

Якщо буде доведено, що введення євро зможе відповідати переліченим вище критеріям, на загальнонародному референдумі можливе остаточне вирішення питання з вступом у Європейський валютно-економічний союз (ЄВЕС). А поки міністр фінансів Великої Британії Д. Браун заявив, що уряд не піде на штучне здешевлення національної валюти шляхом зниження банківської дисконтної ставки (у 2001 р. вона становила 5,25 %) в інтересах підтримки євро і на шкоду національній економіці. Иого акценти були розставлені не над тим, чи готова Велика Британія для Європи, а чи готова Європа для Великої Британії: «Необхідно провести реформи енергетичного, телекомунікаційного сектору та банківської системи з твердими цілями і термінами». Проте Д. Браун вважає входження в Єврозону можливим приблизно через два роки.

Викликає стурбованість ситуація, що склалася навколо затвердження бюджету Євросоюзу по питанню бюджетного фінансування на 2007—2013 рр.. Напередодні майбутнього 15-16 грудня 2005 р. у Брюсселі підсумкового саміту, прем'єр-міністр Великої Британії, що головує в ЄС, Тоні Блер, запропонував скоротити на 10 % виплати з бюджету Євросоюзу новим країнам — членам Союзу. Дана пропозиція, на думку Лондона, допоможе більш справедливо розподілити витрати, вироблені більше багатими країнами ЄС.

Тим самим було поставлено під погрозу досягнення згоди по бюджетному фінансуванню ЄС на 2007—1913 рр. до кінця британського головування. Разом з тим, за словами глави Форин-офісу, Велика Британія готова відмовитися від частини своєї «знижки» при внесках у бюджет ЄС у розмірі до 800 мільйонів фунтів стерлінгів. Дана «знижка» була «уторгована» у Євросоюзу в 1984 р. тодішнім прем'єр-міністром Маргарет Тетчер, оскільки Велика Британія одержувала набагато менше сільськогосподарських субсидій у порівнянні з іншими більшими країнами ЄС, насамперед Францією.

Цього року розмір повернутої Великою Британією суми внесків склав близько 3,8 млрд фунтів стерлінгів. Проте Об'єднане

Королівство залишається другим по величині нетто-внесків донором ЄС в абсолютних величинах (після ФРН) навіть за винятком знижки, і йде на четвертому місці по розмірі внеску у відношенні до національного доходу.

На прес-конференції на Даунінг-стрит, британський прем'єр заявив наступне: «Якщо не буде досягнутоі згоди зараз, те досить малоймовірно, що ми зможемо це зробити в наступному році, під час австрійського й фінляндського головування. Якщо ми не зможемо дійти згоди й у наступному році, то питання бюджету буде передано на розгляд Європарламенту, що буде ухвалювати рішення щодо бюджету щорічно. Тоді бюджет буде розраховуватися за старими показниками, і нові країни—члени Євросоюзу із Центральної й Східної Європи одержать лише третину запланованих коштів з бюджету». Торкаючись питання загальної сільськогосподарської політики, що і з'явилася наріжним каменем дійсної проблеми, він нагадав, що Велика Британія не ставила завдання реформувати її під час свого головування. За словами глави британського кабінету, оскільки 13 країн ЄС на чолі із Францією наполягають на своєму баченні даного питання, було б розумно прийняти бюджет з можливістю наступного розгляду питання загальної сільськогосподарської політики, наприклад в 2008 р. щоб дозволило скорегувати бюджет на другу половину бюджетного періоду (2009—1913 рр.)1

Контрольні запитання:

Опишіть систему доходів та видатків Великої Британії.

Які особливості державного фінансового контролю у Великій Британії?

Перелічіть основні напрямки розвитку країни на сучасному етапі.

Охарактеризуйте динаміку взаємин Великої Британії та Європейського Союзу.

Самостійно:

1 За даними сайта rian.ru/economy/finance/20051205/42322886.html

Фінансування дефіциту державного бюджету Великої Британії.

Державний кредит, склад, структура та динаміка державного боргу.

Фінанси місцевих органів влади та міжбюджетні відносини.

Фінанси державних підприємств. Структура, інструменти та учасники фінансових ринків Великої Британії.

Список літератури:

Антипова О. П. Зарубежная практика контроля за созданием коммерческих банков // Банковское дело. — 1997. — № 5. — С. 28.

Банки и банковская деятельность: Англия // Банковские услуги. — 1997. — № 1. — С. 15—17.

Баятова И. М., Строков А. И. Государственные финансы и управление ими в Великобритании на современном этапе // Финансы и кредит. — 2002. — № 22. — С. 96—103.

Воловик Е. Налоговое обозрение / Финансовая газета. Региональный выпуск. — 2001. — № 16. — С. 28—30.

Местные бюджеты и системы местного налогообложения в странах Запада / Авт. обзора Г. В. Семеко. — М.,

1993. — 23 с.

Натха О. Британия ужесточает борьбу с картелями // Финансы компании. — 2001. — № 26. — С. 23.

Потребительский кредит на Западе // Бизнес и банки. — 1995. — № 26. — С. 7

Смирнов Е. П. Банковская система Великобритании // Банковское дело. — 1995. — № 9. — С. 25.

Финансы: Учебн. для вузов / Дробозина Л.А. — М., 1999. — 527 с.

Хесин Е. Великобритания: снижение темпов экономического роста // МЭ и МО. — 1999. — № 8. — С. 18-21.

Ховард Дэвис. Лекція голови Управління по фінансовому регулюванню та нагляду Великої Британії в комерційній школі при університеті Лондон Гилдхол, 11.03.99 р.

Шепенко Р. А. Правовые основы бюджетного устройства и бюджетного процесса Великобритании. Правоведение. Научно-теоретический журнал. — 1999 — № 2. Юридический факультет СпбГУ.

Sinn H.-W. The New Systems Competition. Oxford: Blackwell Publishing, 2003

http://www.europa.eu.int

http://new2.mfd.ru/analit/reviews/

http ://pravoved.jurfak. spb.ru/old/defaul