6.6. Бюджети місцевих органів влади, фінансове вирівнювання

У Японії усього нараховується 14 округів і 47 префектур, які об'єднують 3045 міст, селищ, районів із самостійним бюджетом.

Дохідна частина місцевих бюджетів складається з податкових і неподаткових надходжень (рис. 6.1).


□ місцеві податки


відрахування від загальнодержавних податків

дотації держави на здійснення

загальнонаціональних заходів

Рис. 6.1. Структура доходів місцевих органів влади Японії в 1990-х рр.

У 1990-х рр. загальні доходи місцевих органів управління становили 80,41 трлн ієн. З них власні податкові надходження — 33,45 трлн ієн, або 41,6 % дохідної частини місцевих бюджетів; 14,33 трлн ієн, або 17,5 %, дали відрахування від загальнодержавних податків; 10,65 трлн ієн, або 13,2 %, становили дотації держави на здійснення загальнонаціональних заходів; інші 21,98 трлн ієн, або 27,3 % доходів місцевих бюджетів, — це неподаткові надходження, включаючи позики.

Дана діаграма свідчить про те, що в Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, становлячи менше половини їх дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північноамериканської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів. Місцеві органи влади Японії мають право регулювання своїх податків, але не встановлення їх.

За рахунок коштів місцевих органів влади в Японії фінансуються розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Крім того, через місцеві бюджети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, виплату різної допомоги, пенсій. Значна частина бюджетних коштів витрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду і прокуратури.


Вивчаючи видатки місцевих органів влади, необхідно відзначити, що їхня питома вага у ВВП значно більше питомої ваги у ВВП видатків центрального уряду (табл. 6.3).

Особливістю японської податкової системи є тенденція, що спостерігається в останні роки, до збільшення частки місцевих податків. Так, у 2002 фін. р. із загальної суми усіх фіскальних зборів у 79,70 трлн ієн місцеві податки склали 33,42 трлн ієн. Для порівняння — у 1985 фин. м. ці цифри складали 64,26 трлн ієн і 23,31 трлн ієн відповідно. Незважаючи на це, величина податкових надходжень, що збираються на місцях, не дозволяє місцевим органам влади належним чином виконувати свої функції і, насамперед, фінансувати систему освіти, суспільні роботи, сферу соціального забезпечення й інші. Так, дефіцит місцевих бюджетів у 2000—2001 фін. р. дорівнював 2,5 % від ВВП.

На відміну від державних, місцеві податки характеризуються, як правило, множинністю і регресивністю. їх ставки не враховують доходів платників податків.

У місцевих податках вирішальна роль належить прямим податкам. Юридичні особи сплачують префектурний прибутковий податок у розмірі 12,3 % від державного, що дає ставку 1,67 % від прибутку і міський (селищний, районний) прибутковий податок у розмірі 12,3 % від державного, чи 4,12 % від прибутку. Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на підприємницьку діяльність, що надходить у розпорядження префектур; його ставка 10,71 %. Ставки місцевих податків на прибуток корпорацій невисока, а їх частка в доходах місцевих бюджетах незначна — 4,7—6 % (розраховується від суми загальнонаціонального податку). Дані податки стягуються незалежно від розмірів прибутку корпорацій. Однак місцеві податки включаються корпораціями у витрати виробництва.

Фізичні особи сплачують прибутковий префектурний податок по ставках 5, 10, 15 % у залежності від суми доходу. Крім цього існують місцеві прибуткові податки. Крім цього кожен громадянин Японії незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в сумі 3200 ієн у рік. До прямих податків відносяться і деякі місцеві майнові податки.

З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тютюн, бензин, на ресторани та бари, на споживання електрики та газу. За рахунок засобів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, зв'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих.

Крім того, через місцеві бюджети проводяться витрати на підготовку робочої сили, виплату різних посібників, пенсій. Значна частина бюджетних засобів витрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду та прокуратури.

У Японії склалася стійка практика перерозподілу фінансових ресурсів з держбюджету у вигляді щорічних субсидій, що у 2002 фин. м. склали 17,39 трлн ієн при загальному його розмірі 81,78 трлн ієн. Крім того, державою оплачується частина внутрішніх запозичень префектур у вигляді облігацій, що не може бути погашена за рахунок їх власних бюджетів.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створена спеціальна установа — Фонд фінансового вирівнювання. Формується він у складі бюджету центрального уряду. З метою визначення територій, які мають право на одержання коштів з Фонду вирівнювання, розраховуються бюджети так званих стандартних територій. Стандартною вважається префектура з чисельністю населення 1,7 млн чоловік і площею 6900 км2 і муніципалітет з такими показниками: 100 тис. осіб і 160 км2. Бюджетна діяльність місцевих органів поділяється на 6 категорій: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості і розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії визначається одиниця виміру витрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності дає показник базових фінансових потреб стандартної території. Базові фінансові потреби стандартної території коригуються на коефіцієнти модифікацій для визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади. Використовується ціла система коефіцієнтів модифікацій: видові — розраховуються на основі одиниці витрат на утримання кожної галузі, наприклад, на одного учня середньої і вищої школи, на одного учня академічного, технічного чи сільськогосподарського навчального закладу і т. п.; економії за масштабами — застосовується, якщо розширення обсягів бюджетної діяльності веде до зниження окремих складених витрат; густота населення — враховує збільшення видатків у залежності від густоти населення; спеціальні — коригують соціально-економічні, інституціональні та інші відмінності окремих територій;

зонально-кліматичні — коригують витрати територій з холодним кліматом; демографічні — застосовуються для територій з високими темпами зростання чисельності населення; буферні — передбачають різке зменшення обсягів фінансування у випадку падіння показника, що вимірюється, наприклад чисельності населення; коефіцієнти бюджетної прибутковості територій.

Після розрахунку витрат за окремими категоріями з урахуванням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фінансові потреби кожної реальної території. Базові фінансові потреби, розраховані таким способом, є основою для наділення територій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фонду вирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80 %, а муніципалітетам — в обсязі 75 % від їх базових фінансових потреб.

Фонд вирівнювання формується за рахунок таких відрахувань: 32 % надходжень особистого прибуткового податку, податку на прибуток корпорацій і акцизу на алкогольні напої; 24 % надходжень податку на товари і послуги; 25 % надходжень від акцизу на тютюнові вироби.

У ході проголошеної урядом Дзюнітіро Коідзумі бюджетної реформи передбачається переглянути діючу систему убік скорочення дотацій центра місцевим органам влади при одночасній передачі їм деяких повноважень по повному стягуванню визначених податків на місцях і скасуванні частини податкових субсидій, що йдуть, зокрема, на погашення внутрішніх позик префек-туральньїх органів влади.