5.5. Фінанси місцевих органів влади та міжбюджетні відносини

За своїми розмірами місцеві бюджети менші за федеральний і становлять близько 1 трлн дол. Але рівень місцевого оподаткування в США високий і про це свідчать такі дані: частина місцевих податків в бюджеті середньої американської сім'ї з 4-х осіб складає 8,8 % в середньому по країні, при цьому в залежності від штату цей відсоток коливається від 4,6 до 12,7 %.

Основу дохідної частини бюджетів штатів становлять прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, податок із продажів. Якщо перші два податки вносяться у федеральний бюджет, як уже відзначалося, за єдиними ставками по всій території країни, то надходження в бюджети штатів відбувається за нормативами, що встановлюються місцевими органами законодавчої влади.

Наприклад, у штатах Аляска, Невада і деяких інших взагалі немає прибуткового податку з фізичних осіб, тоді як у Каліфорнії він досягає 11 % від оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з фізичних осіб становить більше 30 % у загальному обсязі надходжень штатів. Даний податок стягується майже у всіх штатах (в 44 з 50), в інших такими правами наділені органи місцевого самоврядування. Оподатковування доходів фізичних осіб у всіх штатах здійснюється по загальних принципах, однак різними є розмір ставок і розмір надаваних по даному податку пільг. Мінімальна ставка дорівнює 2 %, максимальна — 11 %. Але з метою уніфікації й зручності використання більшість штатів обчислюють свої ставки як певний відсоток від базового, федерального, податку. У всіх штатах на кожного платника надається неоподатковуваний мінімум. Якщо платник податків є головою сімейства, то неоподатковуваний мінімум збільшується в 2 рази. Подібна пільга надається також і на кожного утриманця.

У кожному штаті можуть бути різні об'єкти оподаткування. В одних штатах це доходи проживаючих у них громадян, отримані в межах цих штатів, в інших — прибутки, що виникли за межами даних штатів. Є штати, у яких прибутковим податком обкладають всі доходи платників податків, що проживають або працюють у них, незалежно від місця їхнього одержання. Важливо відзначити, що суми прибуткового податку, сплаченого платником податків у бюджети штатів, відраховуються при визначенні його зобов'язань по федеральному прибутковому податку.

Така ж диференціація в ставках податку на прибуток корпорацій — від відсутності цього податку в Техасі, Південній Дако-ті — до максимальної ставки в розмірі 12,25 % у штаті Пенсільванія. Його частка в загальному обсязі податкових надходжень штатів становить приблизно 7 %. Цей податок є не стільки фіскальним важелем штату, скільки інструментом, за допомогою якого уряд штату може впливати на його економічну ситуацію, розвиток найбільш вигідних для даної території напрямків виробництва товарів і послуг. Податок на прибуток стягується майже у всіх штатах. Більшість штатів використають пропорційні ставки даного податку. Багато штатів надають компаніям податкові пільги. Насамперед, такі преференції передбачаються для тих корпорацій, які інвестують свої кошти на даній території. Значні знижки мають і ті компанії, діяльність яких необхідна для штату.

Відповідно до американських законів загальним податком із продажів обкладається як валова виручка від реалізації на кожній стадії обігу товару, так і обіг виконаних для населення послуг. Об'єктами обкладання таким податком є бензин, тютюнові вироби, алкогольні напої. Серед штатів, де цей податок відсутній, штати Аляска, Делавер, Нью-Джерсі. В інших ставка коливається, оскільки встановлюється урядами самих штатів. Найбільш низька вона в Колорадо й Вайомінгу — 3 %, в Алабамі, Луізіанє, Мічигані, Джорджії, Південній Дакоті, Айові — 4, найбільш висока — у Каліфорнії —   7,25, Іллінойсі —    8, Нью-Йорку —

8,25 %.

Інші податки не складають питому вагу в структурі податків штатів. Практично у всіх штатах стягується податок на майно. Його сплачують як фізичні, так й юридичні особи. Ставки податку розрізняються й варіюються в розмірах від 0,5 до 5 %. Частка даного податку в загальному обсязі податкових надходжень бюджету штату становить приблизно 2 %. У деяких штатах повністю звільняються від оподаткування компанії, уперше зареєстровані в цьому штаті. Преференції також передбачаються для певних видів виробництв, розвиток яких необхідно для конкретної місцевості. У більшості штатів повністю звільняються від податку на майно й користуються правом прискореної амортизації корпорації по обладнанню, яке використовуєсться для очищення відходів виробництва й запобігання забруднення навколишнього середовища.

У деяких штатах замість податка на майно встановлений податок на добуті корисні копалини. Його платять власники цих ресурсів. Розмір ставок становить від 3 до 5 %. Такий податок стягується штатами у вигляді компенсації за розробку мінеральних ресурсів на їхній території. Частка даного податку в загальному обсязі податкових доходів бюджетів штатів у середньому становить 2 %.

Штатами стягується й податок зі спадщини. Його частка в загальному обсязі доходів штату становить приблизно 1 %. У більшості штатів податком обкладають доходи спадкоємця.

Ставки податку диференційовані залежно від ступеня споріднення спадкоємця й спадкодавця, а також від розміру спадщини. Разом з тим рівень податкових ставок розрізняється й по штатах. По податку зі спадщини існують певні пільги. Насамперед, мова йде про неоподатковуваний мінімум, що виключає з оподатковування, розмір якого також варіюється по штатах. У деяких штатах даний податок не сплачується, якщо одержувачем спадщини є чоловік(а) померлого спадкодавця.

На рівні штатів стягуються всілякі акцизи. їх сплачують споживачі по різних ставках, розмір яких залежить від виду товарів або послуг. Всі штати стягують податок на різні види палива по своїх власних ставках. Вони встановлюються в центах з галона (1 американський галон = 3,78 л) палива. Ставки даного податку мають тенденцію до підвищення. Штатами збираються акцизи на спиртні напої. В одних ці податки встановлюються у відсотках від обсягу оптового або роздрібного продажу, в інші — ставки виражені в доларах з галона напою й розрізняються залежно від його міцності. Акцизними є також податки, що сплачують корпораціями з видобутку природних копалин: нафти, газу, вугілля, лісу.

Кожен штат стягує ліцензійні збори. їх щорічно сплачують юридичні особи за право займатися певними видами діяльності на території даного штату. У загальному обсязі податкових надходжень штатів їхня частка становить приблизно 6 %.

Ще одним податком, що сплачують компаніями на рівні штату, є податок з капіталу, ставка якого дорівнює 0,75 %.

Роботодавці провадять обов'язкові відрахування на виплату допомога з безробіття. Ставки таких внесків варіюються по штатах і перебувають у межах від 2,7 до 7,5 % заробітної плати (з перших 8 млн дол.).

Деякі штати, наприклад Каліфорнія, стягують податок на ділову активність. Податок включає два елементи: оподатковування загального річного обігу підприємства в межах від 1 до 2,5 %, і податок на фонд заробітної плати. У Каліфорнії останній становить 1,6 %.

Основним джерелом надходження доходів у місцеві бюджети нижчих рівнів є податок на власність (табл. 5.5).

Майже п'яту частину місцевих бюджетів становить податок із продажів. У середньому близько 5 % коштів, отриманих від продажу товарів, медикаментів, наданих послуг надходять у бюджети штатів у вигляді цього податку. Такий податок, наприклад, добавляється до податку штату Північна Кароліна і складає близько 2 % на долар. Штат визначає ставку та збирає усі податки разом зі своєю долею (4—7 центів на долар), обчислює витрати на збір податків та вертає частину округу, де цей податок був зібраний.


Таблиця 5.5.

До джерел фінансування витрат місцевих бюджетів належать також доходи від послуг комунального господарства, надходження від випуску місцевих позик та лотерей.

Таким чином, важливо підкреслити, що при єдності податкової системи США кожна адміністративна одиниця обирає свою структуру податків, ставки, а також правила їхнього стягування з урахуванням розмаїтості місцевих умов і рівня життя населення.

Дефіцит коштів у місцевих бюджетах незначний, і це пояснюється як існуючими традиціями, так і наявністю чітких обмежень розміру бюджетного дефіциту в місцевих законах. Зокрема, починаючи з 1960-х рр. протягом останніх десятиріч дефіцит або, навпаки, перевищення доходів над витратами в цілому в місцевих бюджетах не становили більше 0,75 % ВВП, тоді як у федеральному бюджеті дефіцит досягав 4,1 % ВВП. У США не існує законодавчої норми, яка визначає, що федеральний бюджет повинен бути без дефіциту, і федеральний уряд має право залучати позикові фінансові ресурси для фінансування дефіциту федерального бюджету. На противагу федеральному бюджету, законодавство штатів у більшості випадків вимагає бездефіцитності регіональних і місцевих бюджетів за поточними витратами. Положення, які регулюють порядок запозичень, містяться в конституціях та законах штатів і, як правило, сильно варіюються в залежності від конкретного штату.

Основним способом державних та муніципальних запозичень у США є емісія облігацій штатів і муніципальних облігацій, які беруть участь в обігу без обмежень. При цьому процентний доход, отриманий за цими цінними паперами, не обкладається федеральним прибутковим податком.

Важливою ознакою бюджетної системи США є те, що федеральний уряд не несе відповідальності за цінні папери, випущені органами влади нижчестоящого рівня. У такій ситуації інвестори спираються на рейтинги приватних агентств, які, зрештою, і визначають ціну запозичень бюджетів штатів та муніципалітетів на відкритому ринку.

Міжбюджетне вирівнювання в США представлене складною системою бюджетних грантів, які виділяються бюджетам різних рівнів.

У Сполучених Штатах бюджетам нижчестоящого рівня надається як цільова умовна, так і безумовна фінансова допомога. Основним видом безумовної фінансової підтримки є програма міжбюджетного дохідного вирівнювання, заснована на виділенні трансфертів, розрахованих згідно із законодавчо затвердженою формулою, яка враховує видаткові потреби і фіскальний потенціал. В даний час федеральний бюджет не здійснює нецільової фінансової допомоги бюджетам нижчестоящого рівня, хоча безумовна фінансова підтримка місцевим бюджетам з боку бюджетів штатів широко використовується.

Цільова фінансова допомога надається у вигляді грантів двох типів. Перший тип — блоки-гранти — виділяється на фінансування досить широкого спектра видаткових статей при встановленні обмежень на перерозподіл коштів між цими статтями. Існують блоки-гранти на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, а також на фінансування інших видаткових груп.

Другим видом цільової фінансової допомоги бюджетам ниж-честоящого рівня є так звані категорійні гранти, у рамках яких виділяються кошти на фінансування окремої видаткової програми.

Структура місцевих органів також відчутно відрізняється в кожному штаті. Наприклад, у штаті Індіана основними «діючими особами» бюджетного процесу є скарбник і аудитор з відповідними службами та бюджетне управління. Бюджетне управління складає проект бюджету, здійснює його поквартальну розбивку, вносить, відповідно до діючого закону, зміни в ході його виконання, стежить за дотриманням бюджетних призначень розпорядниками кредитів. Зважаючи на те, що в США бюджетні засоби перебувають на різних рахунках у багатьох банках, головна функція казначейства — найбільш вигідне розміщення і збереження бюджетних коштів. А завдання аудиторської служби полягає, в основному, у виконанні всіх бухгалтерських функцій. Крім того, у штаті діють також структури, що займаються стягуванням податків, проведенням щорічних ревізій.

Трохи простіша структура місцевих фінансових органів в адміністративно-територіальних одиницях нижніх рівнів. Зокрема, у графстві Ремсі (штат Мінесота) усі функції з формування і виконання бюджету, а також бухгалтерську роботу виконує бюджетно-бухгалтерське управління, а функції скарбника і збирача податків — податкове управління.

Будь-якій адміністративно-територіальній одиниці США не потрібно чекати визначення, який відсоток від загальнодержавних доходів, що збираються на цій території, буде зарахований у вищестоящий бюджет, оскільки для всіх регіонів існують єдині стабільні нормативи відрахувань у федеральний бюджет. Немає необхідності також гадати про можливий розмір субвенції для збалансування бюджету, оскільки субвенція з вищестоящого бюджету в США дається під конкретні програми.

Особливістю бюджету цього графства є його бездефіцитність, що передбачено Хартією правил. Основну роль при збалансуванні бюджету відіграє податок на власність.


Ставка податку на власність


Необхідна сума надходжень податку на власність

Власність, що підлягає оподатковуванню


100 %


 

Разом з бюджетом затверджується також бюджетний план капітальних вкладень. Джерелом покриття витрат на капітальні вкладення є випуск облігацій графства Ремсі. Для того щоб не допустити безмежного зростання капіталовкладень, відповідно до законодавства штату Мінесота, розмір боргу графства перед власниками облігацій не повинен перевищувати 2 % від суми оподатковуваної власності. Узагалі для всіх рівнів бюджетної системи США характерним є те, що до складу бюджету входять усі кошти, які стягуються і використовуються державою.

У графстві Ремсі будь-які зміни в бюджет має право вносити лише законодавчий орган, що затвердив бюджет (слід зазначити, що в законодавчий орган — Раду графства Ремсі — входить всього 7 виборних осіб).