4.6. Подвійне оподатковування та механізми його усунення

Поняття «подвійне оподатковування» означає обкладання одного податкового об'єкта в окремого платника тим самим (чи аналогічними) податком за той самий відрізок часу (найчастіше податковий період). Наприклад, якщо заробітна плата працівника оподатковується прибутковим податком, а фонд заробітної плати підприємства додатковим податком на цей фонд, то заробітна плата працівників оподатковується двічі; або якщо відбувається оподаткування одного й того ж доходу аналогічним податком у різних країнах (за місцем роботи — за рубежем і за місцем громадянства — у своїй країні); або обкладання тих самих експортно-імпортних товарів (ліцензованих товарів).

Подвійне оподатковування стосується протиріч, що полягають в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих чи у рамках непрямих податків), але не при оподатковуванні об'єктів різних за типом податків (прямих та непрямих).

Системи оподатковування прибутку визначаються підходом до вирішення питання про скорочення так званого економічного подвійного оподатковування, тобто одночасного обкладання прибутку на рівні компанії і на рівні акціонерів, які одержують дивіденди.

Прибуток компаній може складатися з двох частин: прибуток, що не розподіляється, і прибуток, що розподіляється. Податок на прибуток компаній стягується, як правило, за пропорційними ставками (35—50 % на прибуток, що не розподіляється, табл. 4.4).


Таблиця 4.4

Обкладається чистий прибуток компаній, що залишається після відрахування з валової виручки усіх витрат виробництва, збитків, відсотків по заборгованості, представницьких витрат, витрат на рекламу, податків, адміністративно-управлінських витрат і т. п. У залежності від підходу до обкладання цих компонентів прибутку системи оподатковування підрозділяються на такі види:

Класична система, яка не передбачає послаблення економічного подвійного оподатковування. Прибуток компанії, що розподіляється, обкладається корпораційним і особистим прибутковими податками. Протягом багатьох років ця система діє в США, Люксембурзі, Нідерландах і Швейцарії. Недавно її прийняли Бельгія та Швеція.

Система зменшення обкладання прибутку на рівні компанії може функціонувати в двох варіантах:

на основі різних ставок, при цьому прибуток, що розподіляється, обкладається податком за нижчою ставкою. Ця система використовується в Австрії, ФРН, Японії і Португалії;

на основі часткового звільнення від оподатковування прибутку, що розподіляється. Система діє у Фінляндії, Ісландії, Іспанії і Швеції.

Система зменшення обкладання прибутку на рівні акціонерів. Виділяють два способи зниження оподатковування доходів у вигляді дивідендів:

податковий кредит, або система заліку (імпутаційна система), яка передбачає частковий залік податку, сплаченого компанією відносно прибутку, що розподіляється, при оподатковуванні акціонерів. При цьому сума кредиту включається в сукупний оподатковуваний особовий податок. У цьому випадку податкові органи повертають платникові податків різницю. Дана система використовується у Франції, Ірландії та Великій Британії;

часткове звільнення від податку дивідендів незалежно від того, чи був утриманий корпораційний податок із прибутку, що розподіляється, чи ні. Ця система діє в Австрії, Канаді, Данії і Японії.

Система повного звільнення від податку на прибуток, що розподіляється. Вона може бути організована на рівні:

компанії (Греція і Норвегія);

акціонерів (діє або пропонується її використання в Австралії, Данії, Фінляндії, ФРН, Італії).

Усунення подвійного оподатковування може здійснюватися двома шляхами:

одностороннє — зміна національного податкового законодавства;

двостороннє (багатостороннє) — на основі міжнародних угод, шляхом приведення у певну відповідність національних податкових законодавств.

Теоретичне обґрунтування податкових конвенцій базується на принципах оптимуму Парето. Відповідно до критерію Парето оптимальною вважається будь-яка дія, що приносить користь хоча б одній особі, не погіршуючи становище чи добробут будь-кого іншого. У даному контексті досягнення оптимуму Парето необхідно розуміти як забезпечення фіскальних інтересів одних країн (або платників податків) таким чином, щоб одночасно не погіршувати фінансово-економічні показники інших (випуск продукції, обсяг товарообігу).

В даний час діє велика кількість двосторонніх податкових угод, наприклад, тільки з питань усунення подвійного оподатковування доходів і капіталу укладено понад 400 угод. Між 24 країнами — членами ОЕСР нині діє приблизно 230 (з 276 максимально можливих) аналогічних конвенцій.

Подвійне оподатковування породжує таке явище, яке у практиці оподатковування має назву «ухиляння від податків».