4.4. Елементи податкової системи. Класифікація податкових систем

Загальні принципи побудови податкових систем знаходять конкретне відображення в загальних елементах податків. Кожен податок містить такі елементи: суб'єкт (платник), об'єкт оподатковування, джерело сплати, одиницю оподатковування, податкову ставку та квоту, пільги та податковий оклад.

Суб'єкти податку виступають або у вигляді платника податків (юридична і фізична особа), або носія податку чи кінцевого платника податків, який формально не несе юридичної відповідальності, але є фактичним платником через законодавчо встановлену систему перекладання податку.

Об'єкт оподатковування — предмет, який підлягає обкладанню: доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та ін. Об'єкт оподатковування повинен бути стабільним та піддаватися чіткому обліку.

Предмет обкладання нерозривно зв'язаний із джерелом податку — національним доходом, тому що всі предмети обкладання являють собою ту чи іншу форму реалізації національного доходу. Одночасно окремі форми цього доходу мають самостійне значення, і тому предмет обкладання і джерело податку не завжди збігаються.

Джерело сплати податків та зборів — дохід суб'єкта (заробітна плата, прибуток, відсоток, рента), з якого виплачуються обов'язкові платежі чи право користування, володіння землею без одержання доходу.

Одиниця оподатковування — грошова чи фізична одиниця вимірювання об'єкта оподатковування (за прибутковим податком — грошова одиниця країни, за земельним податком — гектар).

Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподатковування. Принцип рівності та справедливості розподілу податкового тягаря, що є основою сучасної системи оподатковування, лежить в основі побудови податкових ставок або величини податку на одиницю обкладання. Податкові ставки поділяються на тверді і процентні.

Тверді ставки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю оподатковування в натуральному обчисленні. Розрізняють фіксовані і відносні, тобто визначені за відхиленням до конкретної величини, наприклад у відсотках.

Процентні ставки встановлюються один раз щодо об'єкта оподатковування як частка його вартості. У залежності від методу формування поділяються на пропорційні, прогресивні, регресивні та змішані.

Пропорційні ставки побудовані за принципом єдиного відсотка, який не залежить від розміру об'єкта обкладання. Прогресивні ж ставки побудовані за принципом зростання відсотка зі збільшенням вартості об'єкта обкладання й утворюють шкалу ставок. Фінансова практика держав виробила два види прогресії: просту і складну.

При простій прогресії ставка податку зростає в міру зростання загальної суми доходу чи вартості майна. Такий вид прогресії звичайно застосовується до податків зі спадщини.

При складній прогресії дохід поділяється на частини (ступені), для кожної частини встановлюється податкова ставка, причому підвищеним відсотком обкладається не весь доход, а лише кожен наступний ступінь (сума, що перевищила певний рівень).

Податкова квота — частина доходу платника, виражена у відсотках. Податкові пільги — повне чи часткове звільнення від податків суб'єктів відповідно до чинного законодавства (знижки, відрахування й ін.). Найважливішою податковою пільгою є неоподатковуваний мінімум — найменша частина об'єкта, цілком звільнена від податку.

Податковий оклад — сума податку, що сплачується платником податків з об'єкта обкладання. У податковій практиці країн існує три його форми або способи стягування податків:

кадастровий (за реєстром, що містить перелік об'єктів оподатковування власника (землі, доходів) — при поземельному, житловому і промисловому податках;

«з джерела» (вилучення податку до одержання власником доходу) — з осіб найманої праці та інших більш-менш фіксованих доходів;

за декларацією (вилучення податку після одержання доходу власником) — для обкладання нефіксованих доходів при великій кількості їхніх джерел.

У табл. 4.3 показані основні форми податкових пільг, які надаються в країнах — членах ОЕСР подружжям і родинам, які мають на утриманні дітей.

Податкові пільги з прибуткового податку з населення надаються у формі податкових знижок (відрахувань з доходів, що підлягають оподатковуванню), податкових кредитів, у вигляді обкладання окремих груп доходів за нульовими ставками (звільнення від обкладання низьких доходів), «система квот» (характерна для Франції), розбивки доходів на складові частини (шеду-ли), оподатковувані за різними ставками.

Система розподілу доходів — дохід сімейної пари поділяється порівну між подружжям. Передбачена відповідна ставка обкладання; підрахована таким способом сума податку подвоюється. Така система діє у ФРН, Ірландії і США.

Як правило, у більшості країн — членів ОЕСР величина знижки, надана платникові податків на дітей, не залежить від наявності в його дружини власного заробітку.

Особливість податкової пільги у формі «податкового кредиту» полягає в тому, що податкова знижка вираховується із суми обчислених податкових зобов'язань, тобто зменшується сам податок, а не величина оподатковуваного доходу, як у випадку звичайної податкової знижки. В основному податковий кредит представляється у твердій абсолютній сумі.


* Сума знижок зменшується з урахуванням доходу чоловіка. **У випадку, якщо дохід чоловіка не перевищує певної суми.

***У більшості країн ОЕСР (за винятком США) надаються також виплати на дітей батькам, що мають низькі доходи.

У залежності від характеру доходів існують два типи систем оподатковування.

Глобальна (синтетична) податкова система, що виділяє з метою оподатковування весь сукупний дохід за певний період часу. При цьому сукупний дохід формується як кінцева сума незалежно від каналів одержання.

Шедулярна (класифікаційна, парцелярна) система оподатковування розмежовує доходи в залежності від джерела їх надходження на окремі групи — шедули, кожна з яких застосовує свої правила і має особливості оподатковування. Кількість подібних груп (шедул) відрізняється в різних податкових системах, наприклад, система оподатковування Непалу включає 9, Індії — 11 груп. Шедулярна система оподатковування Великої Британії складається із 6 груп, які позначаються початковими буквами англійського алфавіту: А-Б, і містить:

доходи від нерухомості;

доходи від лісових масивів, які використовуються в комерційних цілях;

доходи від державних цінних паперів;

Б. доходи від торгово-промислової діяльності і доходи осіб вільних професій;

Е. заробітну плату, пенсії;

Б. дивіденди та інші доходи компанії, що розподіляються.

З 1842 по 1973 рр. у Великій Британії діяло 5 шедул, у квітні 1973 р. країна перейшла до глобальної системи обкладання. Однак шедули, на основі яких надаються податкові знижки та пільги були не тільки збережені, а й доповнені в 1976 р. новою шеду-лою Б.

Необхідно враховувати, що шедулярна система характеризується не тільки розподілом доходів на групи, а й диференціацією доходів у залежності від джерел їх надходження.