4.3. Еволюція структури податкових систем

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн і сучасна практика оподатковування свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких причин: життєвого рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягування податків, його здатності звести до мінімуму відхилення від оподатковування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, вирішення найбільш гострих соціальних проблем; традиції оподатковування.

Перевага на початку та у середині XX ст. непрямих податків обумовлена низьким рівнем доходів більшості населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною простотою збирання непрямих податків, тому що форма прямого оподатковування вимагає складного механізму обліку платників, об'єкта обкладання, механізму стягування податків. Прогрес в організації оподатковування, пов'язаний у першу чергу з комп'ютеризацією, введенням автоматизованої системи обробки фіскальної інформації (перші елементи централізованої в масштабах держави автоматизованої системи обробки фіскальної інформації були введені в 1964 р. у США), підвищив ефективність прямого оподатковування і створив сприятливі умови для його розвитку.

Найбільш наочно розглянуті закономірності виявляються в країнах, що розвиваються, для яких характерна перевага непрямих податків з високою питомою вагою мита і акцизів. (табл. 4.2).


Очевидний зв'язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури. Тому що саме податкова культура, яка впливає на ефективність стягування податків, масштаби відхилення від сплати, разом з іншими причинами створює умови для підвищення ролі прямих податків.

Пояснюється це тим, що надходження від основних видів прямих податків — податків на прибуток і особистий прибутковий податок — залежать від правильності декларування доходів, а останнє — як від рівня оподатковування (помірні податки роблять економічно недоцільним відхилення від них, тому що деякі способи відхилення вимагають великих витрат на їхнє здійснення), так і від податкової культури. Якщо в західних країнах декларування стало невід'ємною частиною цивільного менталітету, а суспільна мораль орієнтована на публічний осуд тих, хто приховує доходи, то в країнах, що розвиваються, культура відносин ділового світу і громадян з державою ще не набула належного рівня.

Зміна співвідношення між прямими та непрямими податками на користь перших стало також наслідком зростання орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, що обумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу вимагає встановлення оптимальної структури податкової системи, тобто оптимального співвідношення між прямими та непрямими податками. Відомо, що прямі податки ставлять рівень оподатковування в пряму залежність від рівня доходів, вважаються більш справедливими, ніж непрямі, тому що останні не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер. Розвиток прямого оподатковування з високими прогресивними ставками, властивими податковим системам західних країн, у 1950—70-х рр. дав можливість перекласти основну вагу податків на найбільш забезпечені шари населення і використовувати акумульовані державою фінансові ресурси для реалізації соціальних програм, державних замовлень, капіталовкладень.

Розглянуті вище причини обумовили еволюцію структури податкових систем розвинутих країн у напрямку зростання ролі прямих податків. Що ж стосується відмінностей у масштабах використання непрямих податків у сучасних розвинутих країнах, то вони обумовлені іншими причинами, зокрема, традиціями використання цих податків. Наприклад, у ФРН, Франції непрямі податки традиційно відіграють значну роль.

Однією з важливих причин розвитку непрямих податків у країнах ЄС стало, поряд з історичними традиціями, наполегливе проведення політики уніфікації податкових систем країн товариства. Політика уніфікації була проголошена із самого початку інтеграційних процесів у Західній Європі. У наш час результатом цієї політики стало зближення методів стягування непрямих податків, тоді як у сфері прямого оподатковування окремим країнам надається велика самостійність.

Значні масштаби непрямого оподатковування у Франції, Італії, ФРН, крім вищевказаної причини, обумовлені також особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої, з одного боку, на стимулювання за допомогою податків господарської діяльності, що вимагає застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій (тоді як, наприклад, у США податкова реформа 1986 р. скасувала більшість пільг), зменшуючи тим самим надходження від податку на прибуток у бюджет.

З іншого боку, соціально-економічна політика в цих країнах спрямована на вирішення найважливіших соціальних проблем. Це обумовлює встановлення значних пільг щодо особистого прибуткового оподатковування, за допомогою яких держава регулює певні соціальні процеси. Крім того, проведення активної соціальної політики викликає зростання витрат на соціальне страхування і соціальне забезпечення, що призводить до підвищення частки внесків на ці потреби в структурі податкових надходжень. Оскільки значна частина цих витрат перекладається на приватні та державні компанії, вони мають двоїстий вплив на співвідношення прямих та непрямих податків. З одного боку, внески на соціальне страхування, стягнуті з підприємців, відносяться до непрямих податків і тим самим збільшують їх частку, а з іншого боку, внески відносяться на витрати виробництва та обігу, впливаючи на оподатковуваний прибуток, зменшуючи його частку від оподатковування в податкових надходженнях.

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах викликана їх високою фіскальною ефективністю і роллю цих податків у збалансованості місцевих бюджетів (зокрема у ФРН). Ця можливість обумовлена тим, що споживання є більш-менш рівномірним у територіальному розрізі, тому непрямі податки забезпечують більш рівномірні надходження в місцеві бюджети.

Загалом розвитку податкових систем властиві такі риси:

розширення оподатковування особистих доходів;

модернізація податків на споживання;

зменшення впливу податків на прибуток корпорацій;

безперервне зростання відрахувань на соціальне страхування.

Податкова система в кожній країні має свої особливості, і тому всі зміни, що у ній відбуваються, вимагають глибшого аналізу. Те, що податкові системи різних країн формувалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їх недосконалість. Це у свою чергу обумовлює постійний пошук оптимальних варіантів у сфері оподатковування.