4.1. Економічна природа податків. Принципи оподатковування

Провідну роль у мобілізації коштів у державний бюджет відіграють податки. В основному за їх рахунок створюється фінансова база для виконання державою її функцій і завдань.

Джерелом податків виступає нова вартість — національний дохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи заробітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, ренту, відсотки).

Податки є індивідуальними безповоротними цільовими платежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня в розмірах і терміни, встановлені законом.

Розбіжності в податках залежать від характеру оподатковуваних доходів та видатків. Природа цих доходів та видатків лежить в основі класифікації податків. Податки можуть стягуватися: 1) на ринку товарів чи факторів виробництва (праці, землі і капіталу); 2) з продавців чи покупців товарів; 3) з домашніх господарств чи компаній; 4) із джерела доходу чи зі статті видатків.

Теорія оподатковування створювалася в останню третину XVIII ст. її основоположником можна назвати шотландського економіста та філософа А. Сміта. Відповідно до книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів», що ви-


йшла в 1776 р., чотири основних принципи оподатковування не застаріли і до нашого часу: справедливість, визначеність, зручність, економія.

Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії економічного та політичного життя держав і полягають у тому, що:

Рівень податкової ставки повинен встановлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів. Оскільки можливості різних фізичних та юридичних осіб неоднакові, для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним. Принцип цей дотримується далеко не завжди, деякі податки в багатьох країнах розраховуються пропорційно. Однак ідея необхідності обкладання податками доходів та майна за прогресивними ставками протягом століть володіє умами значної частини людства, постійно присутня у політичному житті, міжпартійній боротьбі, відбивається в тій чи іншій мірі в партійних програмах, податковому законодавстві.

Оподатковування доходів повинне носити однократний характер. Багаторазове обкладання доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом здійснення цього принципу слугує заміна податку з обороту, коли обкладання обороту відбувалося по наростаючій кривій, на податок на додаткову вартість, де знову створений чистий продукт обкладається податком всього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни сировини, яка виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку, аж до кінцевого продукту, обкладається тільки один раз. У цьому — одна з головних переваг ПДВ.

Обов'язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів та санкцій, суспільна думка в країні повинна бути такою, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне та чесне виконання зобов'язань перед податковими органами.

Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків та економічними для установ, що збирають податки.

Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуватися до мінливих суспільно-політичних та економічних потреб.

Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

Ці вимоги можуть бути використані як основні критерії для оцінки якості податкової системи країни. Різні цілі, які переслідує податкова політика, не обов'язково узгоджуються між собою, і в тих випадках, коли виникають протиріччя між ними, необхідно домагатися тимчасового компромісу.