3.1. Правові та організаційні засади місцевого самоврядування

Сформувалося три основні теорії щодо функцій місцевих органів влади і відповідно розмежувань між завданнями центральної та місцевої влади.

Перша теорія — це теорія природних прав громади. Вона сформувалася в роки Великої французької революції 1789 р. Теорія ґрунтується на ідеї, відповідно до якої існують природні права громади за аналогією до природних прав людини і громадянина.

В основі теорії лежить твердження, що громада як самоврядний територіальний колектив є таким же самоцінним утворенням, як і держава, та що громада як колектив людей, які спільно проживають на одній території, виникла раніше, ніж держава. А це означає, що вона має природні, невід'ємні права. Ці права громаді державою не надавалися, і виходить, що не можуть бути нею вилучені.

Відповідно до цього, органи місцевого самоврядування мають власну компетенцію, не підлеглі державній владі і перебувають поза межами цієї влади. Кожен територіальний колектив має власні завдання, які він самостійно визначає. Держава може впливати на діяльність територіального колективу через законодавство. Але вона не може позбавити його природних прав.

На діаметрально протилежних позиціях ґрунтується інша, так звана державна теорія місцевого самоврядування, сформована в середині XIX ст. німецькою школою юристів. У її основі лежить твердження, що органи місцевого самоврядування є органами державного управління і створюються державною владою для реалізації її функцій та завдань на місцевому рівні. Таким чином, вони містяться в структурі державної влади і підлеглі їй.

За цією теорією органи місцевого самоврядування не мають природних самобутніх прав. Місцеве самоврядування не може розглядатися як інститут, рівноцінний державі. Органи місцевого самоврядування перебувають у підпорядкуванні державної влади як її агенти на місцях. Тобто обсяг функцій та завдань, що мають органи місцевого самоврядування, цілком визначається державною владою.

Існує ще одна теорія місцевого самоврядування — так звана теорія суспільного самоврядування чи господарського самоврядування. Сформувалась вона також у Німеччині в другій половині XIX ст. її ще називають теорією суспільно-господарського самоврядування. Трохи згодом її було названо теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх.

В основі цієї теорії лежить твердження, що органи місцевого самоврядування мають власну, природну, а виходить, суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин, тобто у сфері суспільно-господарських чи так званих місцевих справ. У ці місцеві справи державна влада не втручається. Вони вирішуються самостійно органами місцевого самоврядування. Але є й інша сфера відносин — політична, котра цілком перебуває в компетенції державної влади. У цій сфері органи місцевого самоврядування не самостійні.

Відповідно до суспільно-господарської теорії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування мають подвійні функції і завдання. У сфері політичних відносин інститут місцевого самоврядування міститься в структурі державної влади, виконує її завдання, у питаннях місцевих господарських та суспільних справ він діє поза межами державної влади і є самостійним.

Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося наприкінці XVIII — на початку XIX ст. під впливом цих та інших варіацій теорій місцевого самоврядування і місцевої влади. У Великій Британії, США і деяких інших англомовних країнах місцеві органи влади формувалися в основному на засадах, близьких до тих, на яких ґрунтується теорія природних прав громади. У Франції домінувала державна теорія місцевого самоврядування. У Німеччині та Росії місцеве самоврядування базувалося на ідеях суспільно-господарської теорії.