2.4. Бюджетний процес і бюджетний рік у зарубіжних країнах

Сучасні принципи організації бюджетного процесу полягають у:

єдності, яка виражається в єдиній правовій базі, єдиній бюджетній класифікації, єдності форм бюджетної документації, необхідної для статистичної і бюджетної інформації при формуванні бюджетів, єдності грошової системи;

самостійності кожного учасника здійснювати бюджетний процес. Забезпечується наявністю власних і регулюючих джерел доходів, а також правом визначати напрямки їх використання;

балансовому методі, що полягає у встановленні правильного співвідношення між доходами та видатками бюджетів. Це повинно забезпечити стійкість бюджету і необхідні пропорції в розподілі коштів між сферами господарства, економічними регіонами. Важлива умова методу — відповідність видатків бюджету його доходам, створення фінансових резервів. Цей принцип — головна мета усієї фінансової політики.

Складання проекту бюджету — один з важливих етапів бюджетного процесу: саме тут зважуються такі питання, як обсяг бюджету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використання коштів та методи покриття бюджетного дефіциту, а також розподіл доходів між ланками бюджетної системи.

Робота зі складання проекту державного бюджету починається задовго до початку нового бюджетного року: у ФРН — за 6 місяців, у Японії — за 7, у Франції — за 14, у США — за 18 місяців. Проект бюджету розробляється органами виконавчої влади, як правило, Міністерством фінансів (Казначейством), а в США — спеціальним органом — АБУ.

У ряді країн формування бюджету починається з виступів голови виконавчої влади з проблем загальних напрямків соціально-економічної політики на майбутній рік. Наприклад, у США президент звертається до американського народу з Бюджетним посланням, у якому формуються основні завдання фінансово-грошової політики, надається урядова оцінка доходів та видатків федерального бюджету в майбутньому бюджетному році й у наступні чотири роки.

При складанні проекту бюджету ставляться такі цілі:

активний вплив його на підвищення ефективності економіки;

забезпечення погодженості фінансових та інших ресурсів з економічними і соціальними програмами-прогнозами уряду;

встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витраті коштів;

вишукування джерел для покриття дефіциту бюджету.

У ході формування бюджету відбувається тривалий обмін відомостями, пропозиціями, оцінками між главою держави, міністерством фінансів (чи спеціальним органом), міністрами та іншими головами державних відомств. Розв'язання суперечливих питань іноді вимагає втручання глави держави. При прийнятті рішень про бюджет враховуються перспективи економічного розвитку, ступінь інфляції, рівень зайнятості, число тих, хто користується соціальною підтримкою. Погоджені бюджетні рішення приймаються з обліком даних виконаного раніше затвердженого бюджету, включаючи бюджет поточного року. Потім Міністерство фінансів (Спеціальний орган) починає розробляти бюджетні показники й інші бюджетні документи.

При розробці проекту бюджету на майбутній рік, а в багатьох розвинутих країнах — на тривалу перспективу (чотири — п'ять років) використовують програмно-цільовий метод обчислення доходів та видатків, у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронно-обчислювальну техніку.

Розгляд і затвердження проекту бюджету. Після схвалення вищим виконавчим органом (кабінетом міністрів у Великій Британії, Японії, канцлером у ФРН, президентом у США, Франції) проект бюджету надходить у законодавчий орган — Парламент для розгляду і затвердження його. Як правило, проект бюджету обговорюється кожною палатою окремо (спочатку нижньою, а потім верхньою — у Франції або одночасно в обох палатах — у США, ФРН). У кожній палаті Парламенту функціонують спеціальні комітети і комісії, які займаються конкретними бюджетними питаннями, часто за програмами. Вони детально аналізують відповідні статті проекту бюджету, вносять корективи та дають висновок з пояснювальною запискою.

Після прийняття бюджету кожною палатою при відсутності розбіжностей між ними виноситься загальне рішення Парламенту про бюджет. Якщо ж розбіжності виникли, то їх повинна зняти погоджувальна комісія, що складається з представників двох палат.

При розгляді проекту бюджету в Парламенті важливе значення має бюджетна ініціатива, тобто право членів Парламенту вносити зміни в представлений урядом проект бюджету. У деяких країнах (Франція, Велика Британія та ін.) члени Парламенту, які не є членами уряду, не мають права вносити пропозиції по збільшенню передбачених видатків чи встановленню нових податків. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. У США бюджетні права Конгресу значно ширші. Обмеження бюджетних прав Парламентів виявляються й у тому, що законодавча влада приймає не бюджет як єдиний документ у цілому (США), а щорічні постанови про бюджетні призначення, надаючи повноваження президенту витрачати кошти на певні цілі, але встановлюючи верхню межу. Деякі статті бюджету взагалі не розглядаються, а затверджуються автоматично. Друга стадія бюджетного процесу закінчується прийняттям закону про бюджет у цілому чи затвердженням окремих бюджетних призначень за статтями (програмами) і підписується головою держави — президентом у США, Франції, королевою у Великій Британії, імператором — в Японії.

Виконання бюджету означає одержання затверджених доходів, в основному податків, й здійснення передбачених бюджетних витрат відповідно до виділених асигнувань. Цей етап триває протягом року, який називається фінансовим чи бюджетним роком. Бюджетний рік — це період, протягом якого діє затверджений бюджет. Він не завжди збігається з календарним роком, що пояснюється історично сформованою практикою, термінами скликання сесій Парламентів. У Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії бюджетний рік збігається з календарним роком. У Великій Британії, Канаді, Японії бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. У США бюджетний рік охоплює період з 1 жовтня по 30 вересня наступного року.

Важливий елемент цієї стадії бюджетного процесу — касове виконання бюджету, тобто організація збору бюджетних коштів на території країни, їхнє збереження і видача, а також ведення обліку та звітності. У більшості країн існує банківська система касового виконання бюджету, тобто банки, в основному центральний банк, є головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси: усі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів (Казначейства) у центральному банку, з якого і здійснюються усі витрати держави. Виконання бюджету включає контроль на всіх етапах процесу витрати коштів, у числі яких:

етап зобов'язань: зобов'язання означає встановлення і резервування частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних видатків відповідно до затвердженого бюджету;

етап перевірки: на цьому етапі отримувач бюджетних коштів підтверджує, що усі вимоги відносно оплати конкретних видатків виконані (наприклад, товар доставлений, послуги зроблені);

етап оплати: на цьому етапі виконується оплата взятих зобов'язань.

У деяких розвинутих країн діє правило секвестру, яке припускає право уряду пропорційно знижувати статті видатків прийнятого бюджету протягом часу, що залишився до кінця поточного року. Так, у США секвестр застосовується до певних програм і вводиться при можливому перевищенні встановленої межі видатків. Прийняття закону Конгресом про секвестр обумовлюється певними умовами.

Складання звіту про виконання бюджету міністерством фінансів та затвердження його Парламентом — остання стадія бюджетного процесу, що починається після закінчення фінансового року.