2.3. Структура доходів та витрат державного бюджету

У кожній країні структура бюджету формується неоднаково і має свої особливості, які визначаються економічним потенціалом країни, масштабністю завдань, які вирішуються державою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці та низкою інших факторів.

Оскільки податки становлять від 80 до 95 % держбюджету, порівняємо дохідні частини федеральних бюджетів, сформовані за рахунок податків у Російській Федерації, США та Канаді (табл. 2.1).

У США основними джерелами доходів федеральних бюджетів є: прибутковий податок — 47 %, соціальні внески — 34 % і податок з корпорацій — 12 %. У Канаді це: прибутковий податок — 47 %, акцизи — 20 %, податок з корпорацій — 14 % і соціальні внески — 12 %. У РФ дохідну частину в основному формує ПДВ — 39 %, акцизи 21 %, податок на прибуток підприємств — 13 %. Прибутковий податок і низка інших податків у РФ зараховуються в бюджети суб'єктів РФ.

Таблиця 2.1

ДОХІДНІ ЧАСТИНИ ФЕДЕРАЛЬНИХ БЮДЖЕТІВ У 1998 Р., МЛН ДОЛ СІНА

 

Найменування доходів

РФ

США

Канада

Податок на прибуток підприємств

7924

пдв

23 254

Податки з корпорацій

190 842

23 375

Акцизи

12 905

55 540

33 363

Соціальні внески

571 374

20 400

Особистий прибутковий податок

767 768

78 306

Інші податки

16 492

72 334

10 837

Порівняємо видаткові частини федеральних бюджетів Російської Федерації, США та Канади (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

ВИДАТКОВІ ЧАСТИНИ ФЕДЕРАЛЬНИХ БЮДЖЕТІВ У 1998 Р., МЛН ДОЛ. США

 

Найменування витрат

РФ

США

Канада

Національна оборона та правоохоронна діяльність

20 309

645 611

8819

Фінансова допомога нижчестоящим бюджетам

8511

11 802

26 988

Міжнародна діяльність

2386

14 480

2231

Відсотки по державному боргу

20 434

242 694

43 988

Сільське господарство

1978

10 580

1700

Промисловість і енергетика

4517

403

2550

Освіта

2840

55 114

2656

Охорона здоров'я

1551

131 772

1275

Виплати пенсіонерам

2536

43 114

24 225

Соціальна політика

3236

239 349

12 856

Інші витрати

13 998

272 896

35 806

Видатки державного бюджету країн з розвинутою ринковою економікою можна виділити в такі п'ять груп: військові; втручання в економіку; соціальні цілі; утримання державного апарату управління; надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

На військові видатки у провідних зарубіжних країнах припадає від 20 до 35 % загальної суми витрат державного бюджету. Вони підрозділяються на прямі і непрямі військові видатки. Прямі військові видатки включають витрати на виробництво новітніх наступальних стратегічних озброєнь, утримання і навчання особового складу збройних сил, наукові дослідження військового характеру, утримання НАТО. До непрямих військових видатків належить частина відсотків, виплачуваних по державному боргу (у США в 1998 р. на ці платежі було витрачено 243 млрд дол. або 15 % від загальної суми видатків федерального бюджету); конт-рибуціїї і репараційні платежі1 (після Другої світової війни загальна сума репараційних платежів була встановлена 20 млрд дол., з яких 10 млрд дол. повинні були одержати СРСР і Польща, і 10 млрд дол. інші країни антигітлерівської коаліції. СРСР одержав лише частину відшкодування заподіяних йому збитків); пенсії та допомоги інвалідам війни і родинам загиблих; а також військові витрати, які проходять по статтях цивільних відомств.

Швидко зростаючою групою державних видатків є витрати з втручання в економіку. Після Другої світової війни «економічне диво» у Західній Німеччині, Японії, а пізніше в Південній Кореї, на Тайвані та в інших країнах відбулося за великої фінансової підтримки держав.

1 Контрибуції, тобто зобов'язання, які накладаються на переможені країни, в XX ст. не застосовувались.

1 Репарації — відшкодування збитків, спричинених державами, які почали війну.

Особливе місце в цих витратах займають витрати на науково-дослідні та досвідно-конструкторські розробки (НДДКР) (ці витрати забезпечують від 50 до 70 % усіх витрат на наукові дослідження). Регулювання економіки дедалі більше переключається на довгострокові цілі і завдання, наприклад, структурну перебудову, розвиток продуктивних сил, самозабезпечення енергетичними і сировинними ресурсами. Державні інвестиції становлять від 18 % (США) до 40 % (Велика Британія) загального обсягу капіталовкладень. У загальній структурі державних інвестицій ФРН 2/3 становить фінансова допомога підприємствам, а інше — пільгове оподатковування. Налічується близько 10 тисяч програм, за якими реалізуються плани фінансової підтримки підприємств. Підвищилися субсидії приватним фірмам, особливо в так званих районах розвитку1. У деяких країнах підприємцям видаються субсидії на зайнятість на знову прийнятих працівників.

Не існує практично галузей, які не одержували б державної допомоги у вигляді державних субсидій чи пільгових банківських кредитів з урядовою гарантією. Сума субвенцій росте швидше, ніж створення вартості в галузях, що їх одержують, ніж податкові надходження від федерацій, земель, муніципалітетів.

Значні ресурси з державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна з найбільш опікуваних та пріоритетних галузей у зарубіжних країнах. Субсидії сільському господарству видаються двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію та на виробничі цілі — придбання сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, будівлю складських приміщень. У країнах Європейського Союзу підтримка сільського господарства здійснюється не тільки на національному, а й на міждержавному рівні.

Активна допомога надається також експортним фірмам, що значно полегшує їхнє становище в умовах гострої конкурентної боротьби на світовому ринку. Питома вага витрат державних бюджетів з втручання в економіку збільшилась з 15—17 % у середині 50-х до 20 % — у середині 60-х і 22—25 % — у 80-90 рр. XX століття.

Видатки на соціальні цілі включають витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування та соціальне забезпечення, на це витрачається від 30 до 40 % бюджетних асигнувань. Вони проходять по численних соціальних програмах. У США нараховується близько 100 таких програм, у Великій Британії — кілька десятків. У зарубіжних країнах на повному державному фінансуванні перебувають лише початкові школи, інші види освіти мають змішані джерела фінансування. У США і деяких інших країнах у системі середньої школи значну питому вагу мають приватні школи. За навчання в найбільш престижних університетах США (Гарвардському, Колумбійському) зі студентів стягується висока плата (25—35 тис. дол. на рік). У Японії понад 70 % університетів — приватні.

1 До них належать райони з високим рівнем безробіття і уповільненим економічним зростанням (наприклад, Шотландія і Північна Ірландія у Великій Британії, Сицилія в Італії).

У США переважна частина населення одержує медичну допомогу по лінії медичного страхування шляхом сплати страхових внесків. Державна допомога малозабезпеченим громадянам у цій країні проводиться за програмою «Медикейр», яка фінансується з федерального бюджету, та за програмою «Медикейд», яка фінансується федеральним урядом і штатами. У Великій Британії, Франції, ФРН існує державна служба охорони здоров'я, тобто усі види медичної допомоги надаються безплатно. Однак працюючі роблять, так само, як і у випадку соціального страхування, спеціальні внески на цілі охорони здоров'я. Слід мати на увазі, що значна частина соціальних витрат проходить по місцевих бюджетах.

Видатки на утримання державного апарату управління включають витрати на утримання органів законодавчої та виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств. В окремих країнах — Великій Британії, Бельгії, Японії — з державного бюджету виділяються кошти на утримання королівської родини, у Японії — родини імператора. В цілому витрати на державний апарат займають 4—5 % витрат бюджету.

Найбільші субсидії і кредити країнам, що розвиваються, з державного бюджету виділяють США. Крім економічних факторів, ця допомога визначається політичними мотивами. Вона включає як кредитування на пільгових умовах продажу іноземним державам зброї, так і безоплатну військову допомогу у формі субсидій країнам, що розвиваються. Військова допомога США країнам, що розвиваються, перевищує асигнування на економічні і соціальні цілі.