2.2. Бюджетні системи в зарубіжних країнах, бюджетна класифікація

За допомогою бюджетів, так само як і за допомогою пов'язаних з ними оподатковування і податкових пільг, субсидій і субвенцій, державних інвестицій, процентних ставок, держава здійснює регульований вплив на товаровиробників, а через них — на ринок товарів та послуг, капіталу, робочої сили. Сукупність бюджетів створює складну і багатокомпонентну систему, у якій можна відокремити кілька рівнів за аналогією з фінансовою системою, частиною якої є бюджетна.

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які діють на території країни. Бюджетний устрій — організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок поєднуваних у ній бюджетів.

За видами суб'єктів розрізняють бюджет державний та бюджети його територіальних одиниць; бюджети галузевих, виробничих одиниць; бюджети громадських організацій; бюджети сімейні й особисті.

Така схема (рис. 2.1) розподілу бюджетів за видами у залежності від суб'єкта, органу, організації, у веденні і розпорядженні яких перебуває бюджет, характерна як для ринкової економіки, так і для інших господарських систем. Однак через неузгодженість структури органів управління й організаційних структур територіальних та виробничих (галузевих) одиниць наповнення наведеної схеми конкретним змістом, способи формування і використання окремих бюджетів, їхня взаємодія істотно відрізняються.

Держбюджет, бюджет членів федерації (штатів, провінцій, земель), місцеві бюджети (міст, округів, сільських округів)

Галузеві бюджети і бюджети виробничих одиниць (асоціацій, концернів, фірм, підприємців, підприємств)

Бюджети громадських організацій (партій, рухів, фондів, суспільних об'єднань)

Сімейні й особисті бюджети (родини, громадянина, батьків, дітей)

Рис. 2.1. Розподіл бюджетів за видами суб'єктів

Аналізуючи бюджети різних країн, можна сказати, що ресурси, які перебувають у розпорядженні держави, значно більші в країнах з перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу. Наприклад, наприкінці 80-х рр. XX ст. частина видатків усіх рівнів державного управління у ВВП європейських країн з перехідною економікою в середньому становила приблизно 55 %. Однак ця частина недостатньо значна, якщо порівняти її з аналогічними показниками низки промислово розвинутих країн з удосконаленими системами соціального забезпечення. Наприклад, у 1998 р. частина видатків всіх урядових рівнів у ВВП Нідерландів, Норвегії і Швеції становила приблизно 60 %, а в Австрії, Бельгії, Ірландії та Люксембургу вона перевищувала 50 %.

Значну роль у фінансовому обороті відіграють регіональні та місцеві бюджети. Крім того, фінансові потоки формуються не так за допомогою бюджетного регулювання з боку державних органів влади, як з волі об'єктів господарювання в особі місцевих органів влади, асоціацій, концернів, фірм, підприємців, підприємств. При цьому точно так само відбувається державне регулювання, але вже на основі самостійного формування власних бюджетів власниками джерел первинних фінансових надходжень.

Галузеві бюджети в ринковій економіці не грають такої істотної ролі, як у планово-директивній, оскільки галузеві міністерства або взагалі не існують, або розпоряджаються вкрай обмеженими грошовими ресурсами. Набагато більшу роль відіграють бюджети підприємств, промислових груп, корпорацій.

Бюджети громадських організацій чітко відділені від державного. Допускається лише часткове переливання коштів державного бюджету в бюджети благодійних та культурно-освітніх громадських організацій. Політичні організації не повинні використовувати гроші з державних джерел. Що стосується сімейних й особистих бюджетів, то вони формуються в економіці будь-якого типу.

Формування і виконання бюджету базується на бюджетній класифікації, в якій виділяються цільові напрямки державної діяльності, що випливають з основних функцій держави.

Бюджетна класифікація — науково обґрунтована, систематизована та сформована за певними ознаками система показників, які характеризують структуру і джерела формування доходів, а також структуру і напрямки витрат бюджету держави, члена федерації, організацій, фірм, компаній. Види:

загальнодержавна,

міністеріальна (міністерств і відомств),

економічна (за фінансово-господарськими ознаками: на оплату праці держслужбовців, капітальні внески в основні фонди, виплата субсидій підприємствам і населенню і т. д.),

змішана (об'єднання галузевої з економічною),

цільова (на оборону, безпеку, медицину, екологію, науку)

і т. д.

Формування дохідної частини бюджету набуло в основному податкового характеру. Податкові доходи — це обов'язкові, безоплатні, безповоротні платежі на користь бюджету. Серед неподаткових доходів головними є доходи від зовнішньоекономічної діяльності, реалізації державних запасів, повернення бюджетних позичок. Податки та збори є основними джерелами формування не тільки державного, а й федеральних і місцевих бюджетів. Податки, що надходять у відповідні бюджети, називаються закріпленими доходами. Крім того, нижчестоящому бюджету для покриття його витрат з вищестоящого бюджету можуть перераховуватися понад закріплені за ним доходи додаткові кошти в різних формах. Вони одержали назву регулюючих доходів.

У залежності від впливу на процес розширеного відтворення бюджетні видатки поділяються на поточні (на забезпечення поточних потреб) і капітальні (на інвестиційні потреби і приріст запасів). Бюджетна класифікація є забезпеченням адресного виділення фінансових ресурсів, за допомогою якої вирішується проблема, кому, скільки і з якою метою виділяються фінансові ресурси з федерального бюджету. Бюджетна класифікація повинна забезпечувати можливість економічного аналізу державних витрат.