2. Методи діагностики банкрутства

 

Для підприємства важливо вчасно виявити «хворобу», установити правильний діагноз, зрозуміти причини негараздів та наслідки. Саме фінансова діагностика може точно вказати, чи зможе підприємство розрахуватися в строк за своїми зо­бов'язаннями, викрити причини наявного стану, розробити та реалізувати заходи з питань виходу підприємства з кризи.

Під діагностикою банкрутства розуміють своєчасне роз­пізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві.

За зарубіжним досвідом прогнозування банкрутства під­приємства можливе за 1,5—2 роки до появи його очевидних ознак.

Існує декілька підходів до діагностики ознак кризового розвитку підприємства. Вітчизняна література виокремлює два основних: аналіз окремих фінансових коефіцієнтів; аналіз ін­тегральних показників.


Відповідно до чинного законодавства України про банк­рутство підприємств, діагностика їхньої неспроможності про­водиться за такими фінансовими коефіцієнтами: коефіцієнтом поточної ліквідності; коефіцієнтом забезпеченості робочим капіталом; коефіцієнтом відновлення (втрати) платоспромож­ності (Додаток Б).

Прикладом інтегрального оцінювання є метод кредитного скорингу, що був уперше запропонований американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років минулого сто­ліття. При скоринговому аналізі проводиться класифікація підприємств за ступенем ризику з урахуванням фактичного рі­вня показників фінансової стійкості підприємства та рейтингу кожного показника, вираженого в балах на підставі експерт­них оцінок.

У табл. 10.1 наведено скорингову модель, що дозволяє роз­поділити підприємства на п'ять класів:

I           клас — підприємство з добрим запасом фінансової стійкості;

клас — підприємство, яке демонструє певний ризик за­боргованості, але ще не розглядається як ризикове;

клас — проблемне підприємство. Повне повернення від­сотків таким підприємством сумнівне;

IV        клас — підприємство з високим ризиком банкрутства
навіть після прийняття дій щодо фінансового оздоровлення.
Кредитори ризикують втратити свої кошти та відсотки;

 

У клас — підприємство найвищого


ризику.

 

 

 


 

Показник

Межі класів відповідно до критеріїв, балів

 

І клас

ІІ клас

ІІІ клас

ІУ клас

У клас

VI клас

Коефіцієнт фінансової не­залежності

0,6 і більше

0,59—0,54

0,53—0,43

0,42—0,41

0,4

Менше ніж 0,4

 

18

15—12

11,4—7,4

6,6—1,8

1

0

Коефіцієнт за­безпеченості робочим капі­талом

0,6 і більше

0,4

0,3

0,2

0,1

Менше ніж 0,1

 

17

12

9

6

3

0

Коефіцієнт за­безпеченості запасів влас­ним капіталом

1,0 і більше

0,9

0,8

0,7

0,6

Менше ніж 0,5

 

15

12

9

6

3

0

Мінімальне значення межі

100

85—64

63,9—56,9

41,6—28,3

18

-

Досить надійним методом інтегрального оцінювання загро­зи банкрутства є також розрахунок коефіцієнтів фінансування важколіквідних активів (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА

 

Критерій

Ймовірність банкрутства

НА = СЗ < ВК

Дуже низька

НА + СЗ < ВК + ДК

Можлива

НА + СЗ < ВК + ДК + КК

Висока

НА + СЗ > ВК + ДК + КК

Дуже висока

СЗ — середня сума запасів; ДК — середня сума довгострокових банківсь­ких кредитів; КК — середня сума короткострокових кредитів

У світовій практиці розрахунок інтегрального показника най­частіше ґрунтується на дискримінантному аналізі (аналіз мно­жинних дискримінант — Multiple-discriminant analysis, MDA).

Дискримінантний аналіз (Discriminant Analysis) банкрутс­тва полягає в аналізі співвідношення фінансових коефіцієнтів, побудові дискримінантної функції за допомогою математико-статистичних методів та розрахунку інтегрального показника (Z), який указує на ймовірність банкрутства підприємства.

У загальному вигляді дискримінантну функцію запису­ють так:

г =       + а2х2 + „.+ а„X„ ,

де г — індекс ймовірність банкрутства (залежна дискримінан-тна змінна);

х1, х2,...,хп — показники (фактори впливу) діяльності підприємства (незалежні змінні дискримінантної функції);

а1, а2 , .,ап — параметри, що показують ступінь впливу показників на ймовірність банкрутства (коефіцієнти дискри­мінантної функції);

а 0 — вільний член.

В результаті багатьох незалежних досліджень було виявле­но, що деякі фінансові коефіцієнти підприємств, які зазнали краху, значно відрізняються від коефіцієнтів стабільно пра­цюючих підприємств. Як метод діагностики можливого банк­рутства, першим почав застосовувати дискримінантний аналіз В. Х. Бівер (1966 р.). Дослідження Бівера показали, що ще за п'ять років до фінансової кризи спостерігається великий роз­рив між коефіцієнтами підприємств фінансово неспроможних та стабільних.

У сучасній практиці для своєчасного визначення форму­вання незадовільної структури балансу використовують кое­фіцієнт Бівера (К Б):

Чистий прибуток + Амортизація

Довгострокові зобов' язання + Поточні витрати = Ф.2 р.220 + р.260 ~ Ф.1 р.480 + р.620 .

Якщо протягом тривалого часу цей показник не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу. Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за між­народними стандартами перебуває в інтервалі 0,17—0,4.

На сьогодні для оцінювання ризику банкрутства підприємств у рамках дискримінантного аналізу широко використовують мо­делі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Спрінгейта та ін. В кожній моделі запропоновані коефіцієнти, які слід брати до уваги і які висновки слід робити (Додаток Б). Най-популярнішою є модель Альтмана. Спрогнозувати ймовірність банкрутства за її допомогою за один рік можна з точністю 95 %, за два — 70, за три — 48, за чотири роки — 30 %.

В українській практиці ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгал­терського обліку та інші зовнішні фактори, на жаль, обмежу­ють можливості застосування західних моделей передбачення імовірності банкрутства.

Ситуацію для підприємств України з урахуванням галузе­вих особливостей відображають дискримінантні моделі, роз­роблені О. О. Терещенко. Ці моделі є десятифакторними:

Z = ao+ ajXj + a2x2 + ...+ а^х^

де хі — коефіцієнт поточної ліквідності;

х2 — коефіцієнт фінансової незалежності;

х3 — відношення чистого доходу до активів;

х4 — відношення операційного грошового потоку (Cash­flow І) до суми чистого доходу та інших операційних доходів;

х5 — відношення операційного та інвестиційного грошових потоків (Cash-flow ІІ) до активів;

х6 — відношення чистого доходу до позикового капіталу;

х7 — відношення операційного грошового потоку (Cash­flow І) до позикового капіталу;

х8 — співвідношення прибутку до оподаткування та чисто­го доходу;

х9 — відношення чистого прибутку до власного капіталу;

х10 — коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Коефіцієнти дискримінантних моделей та інтерпретація значень інтегральних показників Z для різних галузей вітчиз­няної економіки представлені в табл. 10.3 і 10.4.

Таблиця 10.3

КОЕФІЦІЄНТИ МОДЕЛЕЙ ПРОГНОЗУВАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

№ галузі

а0

а1

а2

а3

а4

а5

а6

а7

а8

а9

аю

1

-0,260

0,105

1,567

0,301

1,375

X

X

X

1,689

0,168

X

2

-1,433

0,261

1,272

0,130

0,486

X

X

X

X

0,639

0,221

3

-1,757

0,139

1,535

0,486

1,459

X

X

X

X

0,265

0,159

4

-2,599

0,213

2,208

0,670

1,130

1,480

X

X

0,515

X

0,467

 

 

№ галузі

ао

а1

а2

а3

а4

а5

а6

а7

а8

а9

аю

5

-2,325

0,333

1,458

X

0,395

1,407

0,040

XXX 0,410

6

-2,026

0,268

1,773

X

1,478

0,775

0,028

X

X

0,097

0,177

7

-1,779

0,145

1,481

X

1,007

X

0,048

XXX 0,146

8

-1,387

0,306

0,331

X

1,309

X

0,050

XXX 0,258

Примітка. 1 — сільське господарство; 2 — харчова промисловість; 3 — інші галузі обробної промисловості (текстильна, перероблення деревини, хімічна, целюлозно-паперова тощо); 4 — видобувна промисловість, мета­лургія, машинобудування, виробництво електроенергії, газу, води; 5 — бу­дівництво; 6 — оптова та роздрібна торгівля, готелі та ресторани; 7 — транспорт; 8 — інші види діяльності.

Таблиця 10.4

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

 

№ галузі

Галузь

Зона фі­нансової кризи

Зона додаткового аналізу

Зона фі­нансової стійкості

1

Сільське господарство

г<-о,8

-о,8 < г < о,48

о,48<г

2

Харчова промисловість

г<-о,б5

-о,65 < г < о,43

о,43<г

3

Інші галузі обробної промисловості (тексти­льна, перероблення де­ревини, хімічна, целю­лозно-паперова тощо)

г<-о,б8

-о,68 < г < о,44

о,44<г

4

Видобувна промисловість, металургія, машинобу­дування, виробництво електроенергії, газу, води

г<-о,8

-о,8 < г < о,5і

о,5і<г

5

Будівництво

г<-о,б

-о,б < г < о,44

о,44<г

6

Оптова та роздрібна то­ргівля, готелі та ресто­рани

г<-0,75

-о,75 < г < о,4і

о,4і<г

7

Транспорт

г<-о,75

-о,75 < г < о,4

о,4о<г

8

Інші види діяльності

г<о,5і

-о,5і < г < о,43

о,43<г

Яка економічна суть аналізу ймовірності банкрутства підприємства?

Охарактеризуйте види банкрутства.

Які основні цілі та завдання аналізу ймовірності банк­рутства підприємства?

Назвіть основні чинники банкрутства підприємства.

Наведіть методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства.

За якими критеріями можна оцінити незадовільну стру­ктуру балансу?

Як розраховуються коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності?

У чому полягає сутність дискримінантного аналізу як основи оцінювання ймовірності банкрутства підприємства?

Наведіть формулу коефіцієнта Бівера і назвіть умови її виконання.

 

Охарактеризуйте модель Альтмана.

Охарактеризуйте модель діагностики Спрінгейта.

Наведіть модель Ліса.

Охарактеризуйте чотирифакторну модель Таффлера.