3. Аналіз інвестицій у цінні папери

 

Фінансові інвестиції оцінюють аналогічно капітальним, шляхом зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного бо­ку, із сумою чистих грошових надходжень від здійснення та­кого інвестування — з іншого. Особливість такого зіставлення полягає в тому, що грошові надходження інвестори можуть отримати двома шляхами:

у вигляді дивідендів чи відсотків;

за рахунок курсових різниць між ціною продажу (пога­шення) і ціною придбання паперу.

Зазвичай інвестор сподівається отримати дохід обома шляха­ми. Розглянемо основні методи оцінювання ефективності фінан­сових інвестицій, зокрема оцінювання вартості акцій та облігацій.

3.1. Оцінювання теперішньої вартості акцій і облігацій

Очікувана норма доходності (г) — ставка відсотка, яку інвестор сподівається наступного року отримати від інвести­цій в цінний папір. Визначається за формулою

гн, + ц, - твщ
г =       —

твцп

або в англомовних термінах:

+ Р, - РУ3

г

 

де ГН1 (СБ1) — грошові надходження, очікувані від фінансових інвестицій наприкінці першого року;

ТВ цп (РУ 5) — теперішня вартість цінного паперу;

Ц1 (Р1) — очікувана ціна цінного паперу наприкінці пер­шого року.

Теперішню вартість цінного паперу визначають так:

гні + ці
твцп = ■

1 + г

У розглянутих формулах термін інвестування — рік. Загальна формула для визначення теперішньої вартості цінного паперу, якщо тривалість інвестування N років, матиме вигляд:

N   гн ц 5    = у_ГН_ + —ц^—

 

де N — тривалість періоду, роки;

ГН 4 — грошові надходження і-го року;

N

£ — сума дисконтованих грошових надходжень з першо­го по N рік;

Ц1^ — очікувана ціна цінного паперу наприкінці року N.

До традиційних фінансових активів належать акції та об­лігації; акції можуть бути привілейованими та звичайними (простими).

Оскільки акції зазвичай або не мають встановленого термі­ну обігу, або мають досить довгий термін обігу, то N — не­скінченість, а теперішня вартість очікуваної майбутньої ціни акції наближається (друга складова в формулі) до нуля і може не враховуватися в розрахунку теперішньої вартості акції.

Отже, для визначення теперішньої вартості акції потрібно просто продисконувати потік грошових надходжень за диско-



 

де Д 0 — останній сплачений дивіденд на акцію;

Д1 — очікуваний дивіденд на акцію через рік;

g — постійний темп приросту дивідендів, %.

Необхідно мати на увазі, що модель Городона має сенс тільки тоді, коли очікуваний темп зростання дивідендів мен­ший від дисконтної ставки ( g < г ), тобто її не можна викорис­товувати для оцінювання акцій підприємств, що мають високі темпи зростання.

Якщо дивіденди зростають нерівномірно, визначення ціни акції ускладнюється. Її треба визначати поетапно, за періода­ми, коли дивіденди зростають порівняно рівномірно. Тобто слід обрахувати майбутні дивіденди окремо за кожен період, потім дисконтувати ці суми і скласти отримані значення тепе­рішньої вартості.

Дохідність облігації визначають двома факторами: щоріч­ними купонними виплатами (відсоток від номінальної вартості облігації) і різницею між ціною погашення і придбання папе­ру. Щорічні купонні виплати є ануїтетом, тому теперішню вартість облігації (ТВ 0) розраховують як суму теперішньої вартості ануїтету (щорічних купонних виплат) та теперішньої вартості номінальної вартості облігації:

ТВ о = ТВА + ТВно = АІ>   1 Н

£(1 + г)4    (1 + r)N

де ТВ A — теперішня вартість щорічних купонних виплат (ануїтету) за облігацією;

ТВ НО — теперішня вартість номінальної вартості облігації;

А — фіксований щорічний дохід (ануїтет);

Н — номінальна вартість облігації;

N — кількість років обігу облігації;

r — ринкова відсоткова ставка за борговими зо­бов'язаннями.

3.2. Оцінювання ринкової активності підприємства

Щоб купити цінні папери того чи іншого підприємства, не­обхідно мати інформацію про положення підприємства на фо­ндовому ринку.

Такий аналіз здійснюють на підставі системи показників ринкової активності (Market Value Ratios). Ринкові показники

 

 

є основним фокусом інтересів власників підприємства та його потенційних інвесторів. Головна увага приділяється дохіднос­ті підприємства та тому, як діяльність підприємства впливає на ринкову вартість інвестицій.

Показники ринкової активності розраховують не тільки за даними фінансової звітності, а й за даними фондового ринку.

Основні показники ринкової активності:

прибуток на акцію;

капіталізована дохідність звичайних акцій (зростання ці­ни акції);

дивідендна дохідність;

загальна дохідність звичайних акцій;

коефіцієнт дивідендних виплат;

коефіцієнт покриття дивідендів;

«ціна / прибуток»;

«ринкова / балансова вартість».

Прибуток на акцію (ЧПА) (Earnings Per Share, EPS) пока­зує, скільки чистого прибутку (за вирахуванням дивідендів на привілейовані акції) припадає на одну звичайну акцію в обігу розраховують за такою методикою:

Чистий прибуток

Середньорічна кількість звичайних акцій

Капіталізована дохідність звичайних акцій (КД A) пока­зує зростання ціни акції:

 

де Ц 0 — ринкова ціна звичайної акції на початок року;

Ц1 — ринкова ціна звичайної акції на кінець року.

Дивідендна дохідність акцій (ДД) (Dividend Yield) харак­теризує дохід інвесторів від дивідендів:

дд =     Дивіденд на одну акцію       = Д

Ринкова ціна акцій на початок періоду   Ц 0 ' (або середня ціна акції)

де Д — дивіденд на одну акцію на кінець року.

Високий рівень показника може вказувати на те, що інвес­тори очікують низьких темпів росту дивідендів або що вони вимагають високої дохідності.

Загальну дохідність звичайних акцій (ЗД А ) визначають поєднанням двох компонентів: підвищенням (або зниженням) ціни акції та дивідендної дохідності, отриманих за період:

 

«о        Ц о

Коефіцієнт дивідендних виплат (КДВ ) (Dividend Payout)

використовується для характеристики дивідендної політики підприємства та показує частку прибутку, виплаченого акціо­нерам у готівковій формі за даний рік:

Дивіденд на одну акцію Д

Кдв —            :           —       

\Прибуток на акцію ЧПА

або

К    = Дивіденди ДВ    Чистий прибуток

Здебільшого коефіцієнт дивідендних виплат установлюєть­ся досить низьким, оскільки менеджери намагаються не вдава­тися в майбутньому до зниження дивідендів (наприклад, вна­слідок зменшення прибутку).

Керівництво підприємства намагається проводити стабіль­ну дивідендну політику, тому значні коливання коефіцієнта можливі лише в короткостроковий період в результаті значних коливань прибутку.

Якщо розглядати цей показник за ряд років, то можна зро­бити висновок про тенденції в фінансовій політиці підприємс­тва: переважає прагнення реінвестувати прибуток на розвиток підприємства чи виплачувати більшу частину прибутку влас­никам акцій.

Швидко зростаючі підприємства зазвичай виплачують ме­ншу частку прибутку, вони намагаються реінвестувати отри­маний прибуток для забезпечення подальшого зростання. Під­приємства, що мають стабільні темпи зростання, зазвичай сплачують більшу частину прибутку.

Коефіцієнт покриття дивідендів (КПД ) (Dividend Cover) — обернений до коефіцієнта дивідендних виплат:

К      ЧПА     б    К 1

Д КДВ

Коефіцієнт «ціна — прибуток» (Ц/П) (Ргісе / Еапн^ ratio, P/E) (коефіцієнт кратності) показує у скільки разів поточний курс акції перевищує річний прибуток з неї.

Поточна ринкова ціна акції

Прибуток на акцію

Коефіцієнт «ціна — прибуток» є індикатором попиту на акції підприємства, оскільки показує, скільки інвестори готові сплачувати за кожну грошову одиницю прибутку підприємст­ва. Хоча обчислення цього показника грунтується на попере­дніх показниках, його значення сприймається інвесторами як основа для прогнозів. Вони намагаються визначити тенденції майбутнього зростання прибутковості.

Коефіцієнт «ринкова — балансова вартість» (Р/Б) (Магі^-to-Book Ratio) (коефіцієнт котирування акції) виводиться або в розрахунку на одну акцію або сумарно для всього підприємства:

Р/Б   Поточна ринкова ціна акції Балансова вартість акції

або

Ринкова вартість(капіталізація) підприємства

Р/Б

Балансова вартість(власний капітал згідно балансу)

Ринкова вартість (капіталізація) підприємства — це кі­лькість звичайних акцій, помножена на ринковий курс акції.

Балансова (книжкова) вартість акції — це частка влас­ного капіталу, що припадає на одну акцію.

Коефіцієнт вивчає співвідношення ринкової капіталізації підприємства та власного капіталу, тобто порівнює оцінку підприємства фондовим ринком з величиною інвестицій акці­онерів у це підприємство.

Коефіцієнт «ринкова-балансова вартість» показує, наскіль­ки більше коштує підприємство порівняно з тим, що вклали в нього акціонери.