2. Аналіз ефективності інвестиційних проектів

 

Провідне місце серед усіх напрямів інвестиційної діяльнос­ті посідають капітальні інвестиції, які є основою розвитку під­приємства.

Процес та результат освоєння капітальних інвестицій де­монструє їхній баланс. Загальна схема балансу капітальних ін­вестицій:

Нп + Кін = ОЗвв +      + Нк

де Нп і Нк — обсяг незавершеного будівництва відповідно на початок і кінець звітного періоду;

К ін — обсяг здійснених в звітному періоді капітальних ін­вестицій;

 

О. Я. Базілінська

03 вв — обсяг введених у дію у звітному періоді основних засобів;

Нсп — списання у встановленому порядку незавершених об'єктів (за умови припинення будівництва).

Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних проектів. У процесі фінансо­вого аналізу ефективності інвестиційних проектів зіставляють між собою ефект та витрати за кожним проектом.

У світовій практиці існує значна кількість показників і ме­тодів визначення ефекту та витрат за інвестиційними проекта­ми різних видів. Методи оцінювання ефективності інвестицій­них проектів можна умовно поділити на два рівні.

На першому рівні використовують порівняно прості мето­ди, що ґрунтуються на облікових (бухгалтерських) оцінках і за якими можна швидкого оцінити та відсіяти неефективні інвес­тиційні проекти.

На другому рівні використовують складніші та точніші ме­тоди, які враховують часовий лаг між початковими інвестиці­ями і надходженнями майбутніх доходів.

На першому рівні застосовують оцінку на підставі розра­хунку:

облікової (бухгалтерської) норми доходу;

періоду рятування інвестицій;

періоду окупності.

Ці методи наочні і легкі в розрахунку, але оскільки вони статичні, то мають суттєву ваду: не враховують вартості гро­шей за часом.

Облікова норма доходу (0НД) (Accounting Rate of Return, ARR) характеризує відношення величини середнього чистого прибутку, отриманого в результаті капітальних інвестицій, до середньої або початкової вартості інвестицій:

Середній чистий прибуток

0НД = —        ;           .

Середні інвестиції

Середній чистий прибуток розраховують відношенням су­марного чистого прибутку від інвестиційного проекту на кіль­кість років. Середні інвестиції розраховують діленням суми початкових інвестицій та ліквідаційної вартості на два.

0блікову норму доходу порівнюють з рентабельністю активів підприємства. Доцільно реалізовувати проект, якщо облікова но­рма доходу більша від рентабельності активів (0НД >Р A).

 

 

Слід мати на увазі, що при розрахунку облікової норми до­ходу доцільніше замість чистого прибутку використовувати чисті грошові надходження від проекту, які враховують як чи­стий прибуток, так і амортизаційні відрахування від основних засобів та нематеріальних активів.

Період рятування інвестицій (ПР) (Bailout Period, BP) — це період часу, необхідний для відшкодування інвестицій за рахунок отриманих грошових надходжень від їх використання та ліквідаційної вартості об'єкта інвестування. Така інформа­ція корисна для прийняття рішень про зупинення здійснення проектів та повернення інвестованих коштів.

Оцінювання на основі періоду окупності (ПО) (Payback Period, PP) полягає у визначенні кількості років, необхідних для отримання прибутку, що дорівнює вкладеним у проект коштам. Тобто показує, скільки років піде на повне відшкоду­вання інвестиційних витрат. Величину інвестицій потрібно розділити на середньорічний чистий прибуток (або середньо­річні чисті грошові надходження). Якщо прогнозують різні грошові потоки за роками, то щорічні грошові потоки слід складати доти, доки сума не зрівняється із сумою початкових вкладень. Обирають проект з найменшим терміном окупності.

Основні методи другого рівня:

чистої теперішньої (приведеної) вартості;

внутрішньої норми (ставки) доходу;

дисконтний період окупності.

В основу використання цих методів покладено концепцію зміни вартості грошей з часом. Вкладання капіталу і отриман­ня доходів від інвестиційного проекту — операції, розірвані в часі. А гроші з часом знецінюються під впливом ризику, неви­значеності майбутнього, інфляції тощо. Отже, гроші сьогодні дорожчі, ніж завтра, тому при проведенні аналізу інвестицій­них проектів необхідно застосовувати процеси дисконтування (визначення теперішньої вартості) та нарощення (визначення майбутньої вартості грошових потоків).

Оцінка інвестиційний проектів за методами другого рівня використовує відносно нові для вітчизняної практики терміни, які досить неоднозначно трактуються в сучасній економічній літературі, тому доцільно брати до уваги і англомовні терміни.

У практиці фінансового аналізу інвестиційних проектів найчастіше застосовують метод чистої теперішньої вартості, що передбачає розрахунок таких показників.

Чисті грошові надходження (ЧГН) (Net Cash Inflow, NCI) — різниця між усіма грошовими надходженнями за ви­значений період і грошовими витратами підприємства за цей самий період (або сума чистого прибутку й амортизації).

Дисконтна ставка (Discount Rate) — відсоткова ставка, використовується для обчислення теперішньої вартості майбу­тніх грошових потоків.

Коефіцієнт дисконтування (капіталізації доходів) — зни­жувальний коефіцієнт, яка використовється для обчислення теперішньої вартості майбутніх надходжень:

1

(1 + rf

де r — дисконтна ставка; N — кількість років.

Дисконтований грошовий потік (Discounted Cash-flow) — теперішня вартість майбутніх надходжень доходів (з ураху­ванням знецінення грошей з часом):

 

TB =

 

або в англомовних термінах:

 

PV


MB

 

FV (1 + r)N

 

де ТВ (Present Value, PV) — теперішня вартість майбутніх грошових надходжень;

МВ (Future Value, FV) — очікувані майбутні грошові над­ходження від інвестицій.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) (Net Present Value, NPV) — це різниця між теперішньою вартістю майбутніх чистих гро­шових надходжень та сумою інвестиційних витрат за проек­том (чисті інвестиції).

Суму чистої теперішньої вартості за інвестиційним проек­том розраховують за такою формулою:

ЧТВ = ТВ     - ЧІ = £ МВчг^ - ЧІ (1 + r)

або в англомовних термінах:

 

 

NPV = PVNCT - N1 = У       Щ- - N1

nci +

де ТВЧГН (PVNCT) — сума теперішньої вартості майбутніх чис­тих грошових надходжень за інвестиційним проектом (диско­нтовані чисті грошові надходження);

МВ ЧГН (FV NCT) — очікувані майбутні чисті грошові надхо­дження за інвестиційним проектом;

ЧІ (N1) — чисті інвестиції.

Показник чистої теперішньої вартості дає змогу порівняти між собою теперішню вартість майбутніх доходів від реаліза­ції інвестиційного проекту з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді.

Якщо чиста теперішня вартість позитивна (ЧТВ>0), інвес­тування є економічно прийнятним; якщо негативна (ЧТВ<0), то воно невигідне для інвесторів, бо в цьому разі майбутні до­ходи (з урахуванням знецінювання з часом) не відшкодовують первісних інвестицій.

Якщо розглядається кілька проектів, то обирається проект з найбільшою чистою теперішньою вартістю.

При використанні зазначених показників найвідповідаль­нішим моментом є вибір дисконтної ставки. Її розмір має вра­ховувати ризикованість проекту. Дисконтні ставки зростають, якщо зростають відсотки за кредитами і темпи інфляції. Більш тривалий проект зазвичай ризикованіший, оскільки зростає невпевненість у поверненні вкладених грошей. Тому, за інших рівних умов, довгострокові проекти варто дисконтувати за вищими ставками, ніж короткострокові.

Якщо розділити чисту теперішню вартість за інвестиційним проектом на суму початкових інвестицій, то вийде індекс рен­табельності інвестицій.

Індекс рентабельності інвестицій (ІР) (Profitability Index, РІ) — характеризує дисконтний дохід від інвестиційного про­екту на одиницю інвестиційних витрат:

 

ІР

 

або в англомовних термінах:

184

РІ

 

її

ТВЧГН

ЧІ

 

PVnct NT '

 

О. Я. Базілінська

 

Якщо значення показника більше від одиниці (ТР>1), то підприємство схвалює такий проект, і навпаки, якщо значення менше від одиниці (ІР<1), то проект відхиляється, бо показник вказує на втрату грошей у майбутньому.

При розгляді кількох проектів кращим буде той, у якого вищий індекс рентабельності.

У літературі часто дискутується питання, чи варто прийма­ти до реалізації інвестиційний проект, якщо показник ЧТВ до­рівнює нулю. Нульове значення цього показника забезпечує мінімально допустимий розмір прибутку, що інвестор має одержати на кожну грошову одиницю капітальних вкладень.

Внутрішня норма доходу (ВНД) (Internal Rate of Return, IRR) — це такий рівень рентабельності, за якої теперішня вар­тість майбутніх чистих грошових надходжень точно дорівнює обсягу початкових інвестицій (ТВ ЧГН = ЧІ), тобто чиста тепе­рішня вартість проекту дорівнює нулю.

У цьому випадку дисконтна ставка дорівнює внутрішній нормі доходу (r = ВНД). Внутрішню норму доходу можна роз­глядати або як мінімально допустиму норму прибутку, або як максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути пов'язані з даним проектом (наприклад, ставку відсотка, під яку підприємство залучає кошти для інвестицій).

Якщо внутрішня норма доходу більша або дорівнює вар­тості капіталу, то проект приймається, якщо менша — від­хиляється.

Внутрішню норму доходу можна визначити двома метода­ми: послідовних наближень та графічно.

Метод послідовних наближень полягає в послідовному розрахунку значень ЧТВ при різних дисконтних ставках доти, доки не буде знайдена ставка, за якої ЧТВ = 0 або майже дорі­внює нулю. З метою спрощення таких розрахунків складено спеціальні фінансові таблиці та комп' ютерні програми, які дають змогу автоматично визначати показник внутрішньої но­рми доходу при різних значеннях грошових потоків за інвес­тиційними проектами.

Кожне підприємство може визначити для себе необхідну внутрішню норму доходу (мінімальну рентабельність) і порів­нювати її з внутрішньою нормою доходу інвестиційних проек­тів, що пропонуються. Якщо внутрішня норма доходу проекту вища від встановленого підприємством необхідного значення, проект приймають, якщо нижча — відхиляють.

Позитивне інвестиційне рішення про реалізацію проекту на основі показника внутрішньої норми доходу може бути при­йнято також за умови, що значення цього показника переви­щує ставку дисконту, яка дорівнює мінімальному рівню норми доходу на ринку капіталу з урахуванням відповідного рівня інвестиційного ризику.

Дисконтний період окупності (Discounted Payback Period, DPP) визначає кількість років, потрібних на повне відшкоду­вання дисконтованої вартості інвестицій за рахунок теперіш­ньої вартості майбутніх грошових надходжень.

Термін окупності повинен бути меншим від загального те­рміну життя проекту. Проекти з коротшим терміном дискон­тованої окупності переважніші.

При експрес аналізі фінансові аналітики використовують правило числа «72». Воно дозволяє приблизно визначити, яка комбінація рівня відсоткової ставки і термінів вкладу приведе до подвоєння вкладеного капіталу. Наприклад, інвестиції з 9 % річним доходом подвоюється приблизно за 8 років (8 * 9 = 72). Інвестиція з доходом 6 % на рік потребує 12 років для подво­єння вкладеного капіталу, і так далі.