2. Стійке зростання підприємства

 

Важливим етапом аналізу ділової активності є розрахунок допустимих і економічно обґрунтованих темпів зростання підприємства. Перед підприємством стоїть завдання збалансу­вання зростання прибутків, чистого доходу та активів, оскіль­ки правило «чим більше, тим краще» справедливе не завжди.

Швидке зростання може виснажити ресурси і без вмілого фінансового управління процесами зростанням призвести до банкрутства. Фахівці зазначають, до банкрутства підприємств призводить і надто швидке, і надто повільне зростання.

К. Уолш порівнює зростання для підприємства з ліками для пацієнта, які приносять користь лише до певного обсягу, але коли перебрати міру, стають небезпечними, якщо не фаталь­ними. Отже, завжди потрібно шукати «золоту середину», а са­ме — рівень стійкого зростання. В економічно розвинутих країнах у період стабільності зростання максимум на 4 % вва­жається достатнім.

Стійке (збалансоване) зростання підприємства (Stable Growth) — це зростання, за якого підприємство не завдає шкоди своїм фінансовим ресурсам і не змінює фінансового ри­зику. Для стійкого зростання характерним є врівноважений рух коштів (ні нестачі, ні надлишку).

О. Я. Базілінська

Щоб збільшити обсяги реалізації, необхідно збільшити майно підприємства, а це можливе за умови збільшення влас­ного і позикового капіталу.

Залежно від обраної фінансової політики роль різних фі­нансових ресурсів неоднакова. Основними джерелами збіль­шення позикового капіталу є випуск облігацій та залучення кредитів банків. Основними джерелами збільшення власного капіталу є нерозподілений прибуток та додаткова емісія влас­них акцій.

За дослідженнями І. Дональдсона, великі підприємства без особливого ентузіазму вдаються до додаткового випуску акцій і віддають перевагу розвитку за рахунок внутрішніх джерел, тобто реінвестування прибутку (тезаврації прибут­ку). Справа в тому, що додаткова емісія акцій — досить до­рогий процес і нерідко супроводжується падінням ціни ак­цій фірми-емітента (для 80 % фірм падіння ринкової ціни акцій становить до 30 % ціни).

Отже, до додаткової емісії фінансові менеджери зверта­ються рідко і віддають перевагу внутрішньому фінансуван­ню (реінвестуванню прибутку) або позиковому фінансуван­ню за умови, що воно гарантує не змінювати фінансової незалежності.

Коефіцієнт внутрішнього зростання

Орієнтирами в управлінні стійким зростанням є коефіцієн­ти зростання.

Можливість підприємств нарощувати оборотні та необоро­тні активи за рахунок внутрішніх джерел фінансування пока­зує коефіцієнт внутрішнього зростання (КВнЗр).

Для збалансованого зростання за рахунок внутрішніх дже­рел фінансування підприємство повинно узгодити співвідно­шення реінвестованого прибутку, активів та темпів зростання реалізації (чистого доходу), тобто:

ЧП - Д 1

Ап х АЧД

де АЧД — темп зростання чистого доходу;

Д — дивіденди, виплачені акціонерам;

Ап — активи на початок звітного періоду (або оборотні ак­тиви на початок звітного періоду).

 

ЧП - Д   ЧПРП    Ф.2 р. 220 - Ф.4 р.140

Звідси, коефіцієнт внутрішнього зростання:

 

К

Ап        Ап      Ф.1 р. 640

 

де чпрп — реінвестований прибуток.

Коефіцієнт внутрішнього зростання характеризує максима­льний темп приросту обсягу реалізації, який може мати під­приємство без зовнішнього фінансування.

Якщо коефіцієнт дорівнює 1, то грошовий потік нейтраль­ний, тобто внутрішніх джерел достатньо для потреб підприєм­ства; коефіцієнт більший від одиниці вказує на позитивний надлишок і навпаки. Наприклад, якщо коефіцієнт дорівнює 0,3, це означає, що підприємство може розширювати свою ді­яльність без зовнішнього фінансування з максимальним тем­пом приросту обсягу реалізації 30 %.

Коефіцієнт внутрішнього зростання можна записати у та­кому вигляді:

к    _ чпрп _ чпрп / чд квнЗР _   ап   _  Ап / чд ,

Чисельник — це коефіцієнт відношення реінвестованого прибутку до чистого доходу, який характеризує фінансову по­літику підприємства, а знаменник — це коефіцієнт закріплен­ня активів (або оборотних активів), що характеризує опера­ційну діяльність.

За умови, що активи збільшуються тільки за рахунок реін­вестованого прибутку, знаменник можна представити як різ­ницю між сумою активів на кінець періоду і реінвестованим за звітний період прибутком:

 

К


ЧПРП

ВнЗР    АК - ЧПРП

 

де Ак — активи на кінець періоду.

К     _  (ЧПРП /Чп)х(чП/Ак) внзр _ 1 -(ЧПРП/ЧП)х(ЧП/Ак)'

або

к          _     КРП Х РА

ВнЗр    1 - крп х р

РП А

О. Я. Базілінська

де КРП — коефіцієнт реінвестування (ЧПРП / ЧП);

РА — рентабельність активів, розрахована відносно активів на кінець звітного періоду (ЧП/АК ).

Коефіцієнт реінвестування характеризує можливості впли­ву на внутрішнє зростання за рахунок факторів фінансової по­літики, а рентабельність активів — за рахунок інвестиційної політики.

Коефіцієнт стійкого зростання

Вважається, що стійке зростання — це максимально мож­ливе зростання без зміни фінансового ризику. При цьому до­пускається збільшення зобов'язань, але пропорційно зростан­ню власного капіталу, що забезпечує незмінність фінансового ризику.

Щоб збільшити обсяги реалізації, необхідно збільшити ак­тиви; щоб збільшити активи, необхідно залучити джерела фі­нансування активів. Якщо збільшити власний капітал, то це приведе до збільшення фінансової незалежності та дасть мож­ливість залучати додатковий позиковий капітал без зміни фі­нансового ризику. Звідси, темпи зростання реалізації визнача­ються темпами зростання власного капіталу, а темпи стійкого зростання — це і є темпи зростання власного капіталу.

Як відомо, темпи зростання власного капіталу дорівнюють відношенню зміни власного капіталу до власного капіталу на початок звітного періоду. Водночас, якщо підприємство від­мовляється від додаткової емісії акцій, то єдиним джерелом зміни власного капіталу є реінвестований прибуток. Звідси, коефіцієнт стійкого зростання (КСтЗр) дорівнює відношенню реінвестованого прибутку до власного капіталу на початок звітного періоду і характеризує максимальний темп приросту обсягу реалізації, який може мати підприємство без зміни ко­ефіцієнта фінансового ризику:

К     = ЧП - Д = ЧПРП = Ф.2р.220 - р.140 СтЗр =  ВКп   = ВКп = Ф.1р.380 + р.340,

де ВК п — власний капітал на початок звітного періоду.

Якщо фактичні темпи зростання реалізації більші, ніж тем­пи стійкого зростання, то підприємство стикається з нестачею грошових коштів. Така ситуація характерна для швидко зрос­таючих підприємств. Підприємства які зростають повільно, мають темпи фактичного зростання реалізації менші за темпи стійкого зростання, що призводить до надлишку грошових коштів.

Моделі коефіцієнта стійкого зростання

Щоб досягти стійкого зростання, необхідно виявити фактори, що впливають на збалансованість зростання. Оцінити вплив кожного показника-фактора на загальну стійкість можна до багатофакторними моделями коефіцієнта стійкого зростання. Виходячи з моделі, підприємство може обрати ті з факторів і в тих пропорціях, у яких доцільно їх мобілізувати для забезпе­чення стійкості зростання та підвищення ділової активності.

Перша модель. Коефіцієнт стійкого зростання можна пред­ставити через коефіцієнт фінансової політики, а саме — кое­фіцієнт реінвестування та коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

к     _ чпрп _ чпрп /чп стзр _ вкп _ вкп /чп

або

КСтЗр _ КРП Х РВК :

де РВК — рентабельність власного капіталу, розрахована від­носно власного капіталу на початок звітного періоду ( чп/вкп ).

Друга модель. При збільшення власного капіталу тільки за рахунок реінвестованого прибутку власний капітал на початок звітного періоду дорівнює різниці між власним капіталом на кінець періоду та реінвестованим за звітний період прибутком. Тоді коефіцієнт стійкого зростання можна розрахувати так:

 

к


чпрп

стзр   вкк - чпрп

 

де вкк - власний капітал на кінець звітного періоду.

к    _ (чп РП /чп) х (чп/вкк ) СтЗР _ 1 -(чпрп /чп)х(чп/вкк)'

або

к      _   крп х рвк

СтЗр

РП ВК

О. Я. Баз л нська

де Рвк — рентабельність власного капіталу, розрахована від­носно власного капіталу на кінець звітного періоду (ЧП/ВКК). Третя модель. Досить розповсюджена така модель:

ЧПРП    ЧПРП   ЧП   ЧД А
КСтЗр =          =          х          х          х -

ВКп      ЧП    ЧД    А ВКп або

КСтЗр = КРП Х РЧР Х КОА Х КФЗ (1)

де РЧР — чиста рентабельність реалізації (ЧП/ЧД); КОА — оборотність активів (ЧД/А);

КФЗ — коефіцієнт фінансової залежності, розрахований відносно власного капіталу на початок звітного періоду

(А/ВКп).         ... ...

У цій моделі коефіцієнт чистої рентабельності реалізації стосується операційної діяльності та вказує на положення під­приємства на ринку. Оборотність активів характеризує ефек­тивність інвестиційної діяльності. Коефіцієнт фінансової за­лежності демонструє принципи застосування підприємством фінансового левериджу. Коефіцієнт реінвестування можна знайти як різницю між одиницею та коефіцієнтом дивідендних виплат. Звідси зрозуміло, що коефіцієнт реінвестування відо­бражає відношення керівництва до розподілу дивідендів. Ра­зом коефіцієнти реінвестування та фінансової залежності уна­очнюють принципи фінансової політики.

Четверта модель. У формулі (1) добуток рентабельності реалізації та оборотності активів дорівнює рентабельності ак­тивів. Тому можна записати:

КСтЗр = КРП Х РА Х КФЗ ,

де РА — рентабельність активів.

П'ята модель. Розширена факторна модель для розрахунку коефіцієнта стійкості зростання має такий вигляд:

ЧПРП    ЧПРП   ЧП   ЧД   РК   ПА   ПП А

КСтЗр =          =          х          х          х          х          х          х          ,

Ср    ВКп      ЧП     ЧД   РК   ПА   ПП    А ВКп

 

або


 

КСтЗр = Крп х Рчр х Корк х Кзрк х КПл х Ккз х КФЗ ,

 

 

де КОРК — оборотність робочого капіталу (ЧД/РК);

КЗРК — забезпеченість робочим капіталом (РК/ПА);

КПл — коефіцієнт поточної ліквідності (ПА/ПП);

ККЗ — частка поточних зобов'язань у капіталі підприємства (ПП/А).

Наведена модель описує, як операційну (2-ий і 3-ій та інші фактори), так і фінансову діяльність (1-ий і 4-ий та ін­ша фактори).

Якщо темпи фактичного зростання підприємства тривалий час перевищують темпи стійкого зростання, то необхідно за­безпечити притік грошових коштів, що можливо за рахунок додаткової емісії акцій, тимчасового збільшення фінансового левериджу, зниження дивідендів, ліквідації малорентабельних операцій, аутсорсингу (передачі іншим підприємствам неклю-чових операцій, що вивільнює активи), збільшення ціни, злит­тя з «товстим гаманцем».

Якщо ж темпи фактичного зростання менші за темпи стій­кого зростання, то виникає необхідність пошуку ефективних засобів використання надлишку грошових коштів. Керівницт­во підприємства може почати скуповувати на ринку власні ак­ції, збільшити дивіденди, знизити заборгованість, збільшити активи чи придбати інші підприємства (швидко зростаючі малі підприємства).

 

В


Питання для самоперевірки та аудиторного контролю знань

 

Розкрийте сутність поняття «ділова активність».

Які цілі та завдання аналізу ділової активності?

Охарактеризуйте послідовність проведення аналізу ді­лової активності підприємства.

Які показники використовуються для оцінки ділової ак­тивності?

Що розуміється під стійким зростанням підприємства?

Як оцінити стійкість зростання підприємства?

Які існують шляхи забезпечення стійкого зростання під­приємства?

Охарактеризуйте фактори підвищення ділової актив­ності.

 

О. Я. Базілінська


 

 

 

Яке з тверджень правильне:

а)         додаткова емісія акцій приводить до надходження грошових
коштів;

б)         у разі зростання обсягу за рахунок нерозподіленого прибутку
фінансовий ризик підприємства збільшується;

в)         чим швидше активи здійснюють оборот, тим більше продукції
може виробити підприємство;

г)         нерозподілений прибуток є внутрішнім джерелом збільшення
власного капіталу.

У звітному періоді чистий прибуток становив 40 тис грн, виплачені дивіденди — 15, активи — 200 тис. грн., довгостро­кові зобов' язання — 10, поточні зобов' язання — 120 тис. грн. Коефіцієнт стійкого зростання становить:

а)         57,1 %;

б)         12,5 %;

в)         35,7 %;

г)         55,6 %.

Фактор А/ВК (Активи/Власний капітал) у моделі коефі­цієнта стійкого зростання характеризує:

а)         рентабельність власного капіталу;

б)         фінансову залежність підприємства;

в)         оборотність власного капіталу;

г)         ресурсовіддачу.

Прискорення обороту оборотних активів не веде до:

а)         абсолютного їх вивільнення з обороту;

б)         відносного їх вивільнення з обороту;

в)         підвищення коефіцієнта стійкого зростання;

г)         зниження коефіцієнта стійкого зростання.

На початок звітного періоду власний капітал підприєм­ства становив 5000 тис. грн., реінвестований прибуток за звіт­ний період — 500 . Якою буде чиста рентабельність реалізації, якщо коефіцієнт оборотності активів дорівнює 1,1, коефіцієнт фінансової залежності — 1,5, коефіцієнт реінвестування — 0,2:

а)         30,3 %;

б)         10 %;

в)         33 %;

г)         15,3 %?

Коефіцієнт внутрішнього зростання визначається так:

а)         Реінвестований прибуток / Власний капітал на початок періоду;

б)         Власний капітал на кінець періоду / Реінвестований прибуток;

в)         Реінвестований прибуток / Активи;

г)         Активи / Реінвестований прибуток.

У звітному періоді прибуток до оподаткування стано­вив 300 тис. грн, виплачені дивіденди — 25 тис. грн, акти­ви — 1000 тис. грн. Яким буде коефіцієнт внутрішнього зростання:

а)         30 %;

б)         20 %;

в)         2,5 %;

г)         22,5 %?

У звітному періоді коефіцієнт дивідендних виплат ста­новив 0,1, чиста рентабельність реалізації — 0,2, коефіцієнт фінансової залежності — 1,7, оборотність активів — 1,3. Яким буде коефіцієнт стійкого зростання:

а)         4,4 %;

б)         48,6 %;

в)         44,2 %;

г)         39,8 %?

Якщо темпи фактичного зростання реалізації підприєм­ства перевищують темпи стійкого зростання, то відновити ба­ланс можливо за рахунок:

а)         збільшення дивідендних виплат;

б)         зменшення заборгованості;

в)         додаткової емісії акцій;

г)         збільшення активів.

У звітному періоді чистий прибуток підприємства ста­новив 50 тис. грн, коефіцієнт реінвестування — 0,1. Яка буде сума власного капіталу на кінець звітного періоду, якщо кое­фіцієнт стійкого зростання дорівнює 0,2:

а)         255 тис. грн;

б)         30 тис. грн;

в)         5 тис. грн;

г)         55 тис. грн?

 

ОЦІНІТЬ ПРАВИЛЬНІСТЬ ТВЕРДЖЕНЬ («ТАК», «НІ»)

Внутрішнім джерелом фінансування є облігації.

Уповільнення часу обороту призводить до додаткових витрат.

Коефіцієнт закріплення активів є оберненим до коефіціє­нту оборотності.

В результаті перевищення темпів зростання оборотних активів над темпами зростання обсягів реалізації тривалість обороту збільшується.

Чим вище значення фінансового циклу, тим менша по­треба підприємства в грошових коштах для придбання оборо­тних засобів.

Скорочення фінансового циклу зазвичай забезпечує зме­ншення операційного циклу.

Збільшення обсягів реалізації призводить до зменшення запасів та дебіторської заборгованості.

 

ЯКІ СЛОВА ПРОПУЩЕНІ В НАВЕДЕНОМУ ТЕКСТІ?

1.         Ділова активність — це комплексна і динамічна характе-
ристика. Вона характеризує підприємницьку діяльність зага-
лом і ефективність використання   зокрема.

2.         Чим швидше кошти здійснюють оборот, тим      

продукції зможе виробити і реалізувати підприємство за однієї й тієї самої кількості капіталу, котрий у неї наявний.

Затримка руху засобів на будь-якій стадії виробництва
призводить до           оборотності, потребує додатково-
го залучення засобів і може спричинити значне погіршення
фінансового стану підприємства.

Якщо реалізація продукції була збитковою, то приско-
рення оборотності призводить до    фінансових

результатів.

5.         Ступінь ділової активності характеризують показники
швидкості      засобів підприємства та рентабельності.

Зростання обсягу реалізації за рахунок нерозподіленого
прибутку        фінансовий ризик.

Надто високі темпи зростання можуть призвести до

 

Підприємства, що застосовують тільки внутрішнє фі-
нансування, зростають         , ніж підприємства, що

застосовують і внутрішні, і зовнішні джерела формування капіталу.

Якщо керівництво опирається в своїх рішеннях на мину-
лі фінансові звіти, то темпи стійкого зростання підприємства
            через інфляцію.

10.       Щоб збільшити обсяги реалізації, необхідно        

активи, за які необхідно платити.

 

Подпись:
Питання для обговорення та задачі

 

Чому оборотність активів має вплив на ділову ак­тивність підприємства?

Обгрунтуйте заходи щодо підвищення ділової ак­тивності підприємства в умовах вітчизняної економіки.

Доведіть, що всі підприємства стикаються з про­блемами зростання?

Чому проблема стійкого зростання зводиться до проблеми управління надлишком чи нестачею грошових коштів?

Як саме поняття «стійке зростання» пов'язане з ви­словом: «Щоб робити гроші, необхідні гроші»?

Задача 1


Чистий дохід підприємства на початок періоду становив 245 тис. грн, на кінець періоду — 267; чистий прибуток на по­чаток періоду — 35, на кінець періоду — 41 тис. грн. Запов­ніть таблицю 8.1. Визначте, чи виконується «золоте правило підприємства» і охарактеризуйте його економічну сутність.

Задача 2

За даними табл. 8.2 проведіть порівняльний аналіз темпів фактичного та стійкого зростання підприємства. Побудуйте графік залежності темпів стійкого зростання від рентабельнос­ті активів (на осі абсцис позначте рентабельність активів, на осі ординат — темпи зростання).


Таблиця 8.2

Задача 3

За звітний період чистий дохід підприємства становив 360,8 тис. грн, чистий прибуток — 42 тис. грн., сплачені диві­денди — 22 тис. грн. Заповніть табл. 8.3 та визначте коефіці­єнт стійкого зростання підприємства. Побудуйте розширену факторну модель для розрахунку коефіцієнта стійкого зрос­тання. Порівняйте темпи стійкого зростання з фактичними те­мпами зростання, якщо чистий дохід за попередній період становив 328 тис. грн.


Таблиця 8.3

Актив

Початок періоду

Кінець періоду

Пасив

Початок періоду

Кінець періоду

Незавершене виробництва

14

?

Короткостроко­вий кредит

12

13

Готова продук­ція

25

26

Розрахунки та інші коротко­строкові пасиви

 

 

Дебіторська за­боргованість

23

24 

 

38

42

Грошові кошти

4

5

 

 

 

Баланс

?

?

Баланс

?

?

Задача 4

Заповніть табл. 8.4, 8.5, 8.6 і за їхніми даними побудуйте розширену факторну модель для розрахунку коефіцієнта стій­кого зростання. Порівняйте фактичні темпи зростання з тем­пами стійкого зростання та проаналізуйте стійкість зростання підприємства.

Таблиця 8.4


ПОКАЗНИКУ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА

ПОКАЗНИКИ ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

 

Показники, тис. грн

Період

Відхилення

 

Попередній Звітний

+,- %

Чистий дохід (ЧД)

5500 8000

 

Чистий прибуток (ЧП)

500 700

 

Дивіденди (Д)

150 180

 

Реінвестований прибуток (ЧП )

ПОБУДОВА РОЗШИРЕНОЇ ФАКТОРНОЇ МОДЕЛІ КОЕФІЦІЄНТА СТІЙКОГО ЗРОСТАННЯ

 

Показники

Звітний період

Коефіцієнт реінвестування (ЧПРП/ЧП)

 

Чиста рентабельність реалізації (ЧП/ЧД)

 

Оборотність робочого капіталу (ЧД/РК)

 

Коефіцієнт забезпечення робочим капіталом (РК/ПА)

 

Коефіцієнт поточної ліквідності (ПА/ПП)

 

Частка поточних зобов'язань у капіталі підприємства (ПП/А)

 

Коефіцієнт фінансової залежності (А/ВКП)

 

Коефіцієнт стійкості економічного зростання (ЧПРП /ВКП)

 

Задача 5

ПОКАЗНИКИ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА


За даними фінансової звітності (Додаток А) заповніть табл. 8.7, 8.8, 8.9 і складіть розширену факторну модель для розрахунку коефіцієнта стійкого зростання. Порівняйте фак­тичні темпи зростання з темпами стійкого зростання. Визначте проблеми зростання підприємства та шляхи їх вирішення.