2. Поняття про рентабельність та її види

 

Очевидно, що для аналізу кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними показниками прибутку чи збитку, адже за допомогою останніх неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств.

Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресур­сами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю та дохідністю. У західній практиці прийнято використовувати термін повернення (гетит) на інвестиції.

Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолют­них змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу під­приємства.

У фінансовому аналізі використовують різні показники ре­нтабельності, які є відносними та показують, скільки одиниць

 

 

прибутку {балансового, чистого, операційного, оподатковано­го тощо) підприємство генерує на одиницю реалізованої про­дукції, активів, власного капіталу тощо.

Інформаційною базою для розрахунку основних показників рентабельності є вихідні дані фінансової звітності, а саме — баланс та звіт про фінансові результати.

Отже, визначаючи показники рентабельності, в чисельнику завжди матимемо прибуток. Найчастіше використовуються такі види прибутку: валовий прибуток, прибуток до сплати відсотків та податків, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Залежно від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, вітчизняний фінансовий аналіз розрізняє три групи коефіцієнтів рентабельності:

витратні;

дохідні;

ресурсні.

2.1. Витратні показники

До групи витратних показників належать рентабельність продукції, рентабельність інвестиційних проектів, рентабель­ність окремих видів діяльності тощо.

Витратні показники характеризують дохідність витрат {ви­робничих, комерційних, інвестиційних тощо) і показують, скі­льки прибутку {ефекту) генерує підприємство на кожну грив­ню витрат. У загальній формі цієї групи в знаменнику завжди будуть витрати.

Основним витратним показником є рентабельність продукції.

Рентабельність продукції (Р Пр) обчислюється як відношення валового прибутку до суми витрат на реалізовану продукцію:

Р          Валовий прибуток    Ф.2 р.050

Пр    Собівартість реалізованої продукції    Ф.2 р.040

Показує, скільки отримано прибутку з кожної гривні, ви­траченої на виробництво.

2.2. Дохідні показники

До групи дохідних показників рентабельності належать ва­лова рентабельність реалізації, чиста рентабельність реаліза­ції, операційна рентабельність реалізації.

| 142 | 1            О- Я. Базілінська

Дохідні показники характеризують ефективність комерцій­ної діяльності та відображають, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. У загальній формі цієї групи в знаменнику завжди будуть доходи.

Валова рентабельність реалізації (Р ВР) характеризує ефек­тивність операційної діяльності, а також ефективність політи­ки ціноутворення. Показує прибутковість з гривні продажу:

Р      Валовий прибуток   Ф.2 р.050 Чистий дохід       Ф.2 р.035

Наприклад, якщо валова рентабельність реалізації дорівнює 10 %, то це означає, що витрати 90 % становили.

Операційна рентабельність реалізації (Р ОР) показує рента­бельність підприємства після відрахування витрат на управління та збут товарів, тобто витрат, які не відносяться до виробництва.

Якщо, валова рентабельність реалізації в динаміці не змі­нюється, а операційна зменшується, то це може свідчити про збільшення адміністративних витрат та витрат на збут:

Р       Операційний прибуток   Ф.2 р.100

Чистий дохід Ф.2 р.035

Чиста рентабельність реалізації (РЧР) характеризує по­вний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

Якщо операційна рентабельність реалізації не змінюється, а чиста рентабельність зменшується, то це може свідчити про збільшення фінансових витрат, отримання збитків від інвести­ційної діяльності або про підвищення суми податкових плате­жів, які сплачує підприємство:

Р      Чистий прибуток   Ф.2 р.220

Чистий дохід       Ф.2 р.035

Для оцінювання рентабельності не існує абсолютних зага­льноприйнятих значень, тому що ці показники різко колива­ються за галузями. Але зростання показників рентабельності в динаміці є позитивною тенденцією.

У торгівлі типовими є низька рентабельність реалізації (5— 7 %) та високий оборот активів — 2 рази. Підприємства, що потребують великих капіталовкладень (наприклад, телекому­нікації) мають високу рентабельність реалізації (до 25 %) та низьку оборотність активів. Середні підприємства мають рен-

 

 

табельність реалізації близько 10 %, а оборот активів — трохи більший ніж 1.

Західні дослідники зазначають, що для більшості підпри­ємств рентабельність реалізації близько 10 % та оборотність активів у межах 1,3—1,5 разу означає перебування у впевне­ному та прибутковому стані.

2.3. Ресурсні показники

До групи ресурсних показників рентабельності належать рентабельність активів (сукупного капіталу) підприємства, ре­нтабельність чистих активів, рентабельність оборотних акти­вів, рентабельність необоротних активів, рентабельність влас­ного капіталу тощо.

Результати розрахунку показників цієї групи характеризують ефективність використання підприємством ресурсів (активів) та показують величину прибутку, яка припадає на гривню ресурсів.

У загальній формі ресурсного показника рентабельності в знаменнику завжди будуть показники балансу. Важливо ви­значитись у розумінні, які саме показники балансу співвідно­сяться з якими показниками звіту про фінансові результати. Наприклад, як оцінювати прибуток до виплати відсотків та податків: орієнтуватися на власний капітал, суму активів чи чисті активи? Якщо в активах враховуються довгострокові пози­ки (зазвичай за рахунок довгострокових зобов'язань фінансують­ся необоротні активи), тоді зі звіту про фінансові результати слід брати показники, які враховують сплату відсотків за такими зобов' язаннями, і навпаки.

Отже, виходячи з мети аналізу, формуються компоненти ресурсних показників рентабельності: величина прибутку та величина активу (табл. 7.3).


Таблиця 7.3

Рентабельність оборотного капіталу (Роб) показує зда­тність підприємства отримувати прибуток від операційної діяльності.

Оборотні активи — це частина активів, безпосередньо пов'я­зана з операційною діяльністю фірми, тому виключаються з розгляду не операційна (фінансова та інвестиційна) діяльність та податок на прибуток, що є прерогативою всієї діяльності:

Р          Операційний прибуток        Ф.2 р.100

Середня вартість оборотних активів    Ф.1 р.260 + р.270* де * — витрати майбутніх періодів, які будуть використані протягом 12 місяців від дати балансу.

Рентабельність активів (РА) (Return on Assets, ROA) по­казує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку:

P     Прибуток до сплати відсотків та податків    Ф.2 р.170 + р.140

Pa —   •           •           — .

Середня вартість активів     Ф.1 р.280

Цей показник важливий насамперед для інвесторів. Оцінює ефективність діяльності всього підприємства.

Слід звернути увагу на те, що в результаті використання активів підприємство повинно отримати чистий прибуток, який піде на сплату дивідендів, та до того ж необхідно зароби­ти на сплату відсотків. За таких умов використовують таку ме­тодику розрахунку рентабельності активів:

Чистий прибуток + Фінансові витрати х (1 - Податкова ставка)

Середня вартість активів Ф.2 р.220 + Ф.2 р.140 х (1-t)

(1)

Ф.1 р.280

Чисельник формули (1) складається з чистого прибутку та відсотків, тобто при формуванні активів береться до уваги ви­користання кожної гривні як з позичкового так і власного ка­піталу. Оскільки відсоткові платежі за існуючим законодавст­вом включаються в число валових витрат, то враховується також податкова економія.

Рентабельність активів можна представити як добуток двох проміжних коефіцієнтів — рентабельності реалізації та оборо­тності активів:

_   _ ЕВІТ   ЧД _ ЕВІТ ЧД A     ЧД     ЧД А

Ця модель показує, що рентабельність активів визначається рентабельністю реалізації та оборотністю активів. Чинниками оборотності активів є оборотність основних засобів, запасів та дебіторської заборгованості. Чинниками рентабельності реалі­зації є, відповідно, коефіцієнти відношення матеріальних ви­трат до виручки, витрат на оплату праці до виручки, адмініст­ративних витрат до виручки, витрат на збут до виручки тощо.

Для торгових підприємств характерна низька рентабельність реалізації, що врівноважується високою оборотністю. Для про­мислових підприємств — навпаки.

Рентабельність чистих активів (Р ЧА) (Return on Net Assets, RONA) характеризує, наскільки ефективно підприємство ви­користовує чисті активи, тобто суму власного капіталу та дов­гострокових зобов'язань:

Р       Прибуток до сплати відсотків та податків Середня вартість чистих активів Ф.2 р.170 + р.140

 

ЧА

або Р


Ф.1 р. 380 + р.430 + р.480 + р.630 * *

 

Чистийприбуток+ Фінансовівитратих (1- Податковаставка) Середня вартість чистих активів Ф.2 р.170 + р.140х (1-t)

 

Ф.1 р.380 + р.430 + р.480 + р.630**

доходи майбутніх періодів, які будуть погашені більш ніж через 12 місяців.

У цій формулі відсоткові платежі мають відношення тільки до довгострокових зобов' язань. Нагадаємо також, що:

Чисті активи = Активи — Поточні зобов'язання = = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання = = Необоротні активи + Робочий капітал.

Рентабельність власного капіталу (РВК) (Return on Equity, ROE) показує, наскільки ефективно підприємство використо­вує власний капітал:

Р          Чистий прибуток      Ф.2 р.220

ВК    Середня вартість власного капіталу    Ф.1 р.380

Цей показник важливий насамперед для власників, оскільки він показує, які доходи заробляє для них підприємство. Якщо показник високий, то високою буде й ринкова ціна акцій, що сприяє залученню капіталу для подальшого розвитку.

Результати дослідження першокласних 200 міжнародних підприємств показали, що рентабельність власного капіталу в США — 19,6 %, у Японії — 10 %, у країнах ЄС — 15 %.

У контексті галузей найнижча рентабельність власного ка­піталу: в США (11 %) і Японії (3 %) в текстильній промисло­вості, в ЄС — в харчовій промисловості (11 %). Найвища: в США в харчовій промисловості (25 %), в Японії — в машино­будуванні (15 %), в ЄС — у текстильній промисловості (20 %).

Як відомо, будь-яке підприємство ставить за мету:

максимізацію чистого прибутку на акцію;

максимізацію рентабельності власного капіталу; —максимізацію рентабельності активів;

мінімізацію середньозваженої вартості капіталу.

Звідси зрозуміло, що основними (фундаментальними) по­казниками рентабельності є рентабельність власного капіталу та рентабельність активів.

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу (дія фінансового левериджу)

Основою для досягнення високої рентабельності власного капіталу є рентабельність активів, тому важливою характерис­тикою ефективності діяльності фірми є зівставлення рентабе­льності активів і власного капіталу.

Якщо рентабельність активів менша від рентабельності власного капіталу, то з' являється дія фінансового левериджу (ФЛ). Як зазначалося в темі 6, фінансовий леверидж має місце, коли підприємство залучає позиковий капітал. Іншими слова­ми, за рахунок позичкового капіталу підприємство підвищує ефективність використання власного капіталу.

Взагалі існує дві концепції фінансового левериджу: амери­канська та європейська. За американською концепцією сила дії фінансового левериджу визначається оцінюванням взаємо­зв'язку між чистим прибутком та величиною прибутку до

 

 

сплати відсотків та податків, що докладно було розглянуто в темі 6. За європейською концепцією сила дії фінансового ле-вериджу (ФЛВК ) визначається зростанням рентабельності влас­ного капіталу внаслідок залучення позичкового капіталу:

ПК

ФЛвк = (1-t)х (Рд-і)х —,

де t — ставка податку, виражена десятковим дробом;

i — вартість позикового капіталу, виражена у відсотках;

Рд — рентабельність активів у відсотках.

За цією формулою оцінка сили дії фінансового левериджу показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства внаслідок залучення позико­вого капіталу, незважаючи на його платний характер.

Нарощення рентабельності власного капіталу може мати місце лише у випадку, коли рентабельність активів більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів. Це є наслідком податкової економії позич­кового капіталу (віднесення відсоткових платежів до валових витрат) та відносно низької ціни позикового капіталу.

Якщо сила дії фінансового левериджу позитивна, то рента­бельність активів менша від рентабельності власного капіталу, і говорять про низьку вартість позикових коштів.

Якщо сила дії фінансового левериджу негативна, то рента­бельність активів більша від рентабельності власного капіталу, і говорять про високу вартість позикових коштів.

Фактори зростання рентабельності власного капіталу

Для аналізу факторів зростання рентабельності власного капіталу ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми «Дюпона» («Du Pont») запропонували цю рентабельність ви­значати як добуток рентабельності реалізації, оборотності ак­тивів та коефіцієнта фінансової залежності (рис. 7.1).

Рвк = - х ^ х . ВК   ЧД    д ВК

При цьому рентабельність реалізації характеризує опера­ційну діяльність, оборотність активів (ресурсовіддача) — інве­стиційну, коефіцієнт залежності — фінансову діяльність. Пе­рші два показники відображають дію тактичної фінансової політики, третій — стратегічної.


Власний капітал

 

Рис. 7.1. Схема факторного аналізу фірми «БиРош».

Якщо виразити чистий прибуток через прибуток до сплати відсотків та податків (ЧП = ЕВІТ - І - Т), то за системою Дю­пона рентабельність власного капіталу можна представити так:

I - Т

А    ЧД   ЕВІТ - Т ЕВІТ ВК Х ~А~ Х    ЧД    Х   ЕВІТ - Т

Перший та четвертий показники характеризують фінансову діяльність. Перший показник показує, наскільки власний капі­тал доповнений іншими джерелами для фінансування активів, а четвертий показник демонструє відсотковий тягар, тобто яку частку прибутку з' їдають відсотки.

Другий та третій показники залежать від операційної та маркетингової діяльностей. Перший показник оцінює оборот­ність активів, третій — рентабельність реалізації. При цьому добуток другого та третього показників утворює рентабель­ність активів.

1. Опишіть структуру звіту про фінансові результати? 2 Охарактеризуйте схему формування чистого прибутку. 3. Що таке операційний прибуток?

 

Питання для самоперевірки та аудиторного контролю знань

 

 

Яка діяльність підприємства може приносити прибуток, окрім основної діяльності?

Які показники прибутку можна розрахувати на основі величини чистого прибутку?

За допомогою яких показників вимірюється рентабель­ність?

Які існують групи показників рентабельності?

Охарактеризуйте основні показники рентабельності і методики їхнього розрахунку.

У чому особливість складання ресурсних показників ре­нтабельності?

 

Розкрийте суть європейської концепції фінансового ле-вериджу.

Наведіть формулу Дюпона. Розкрийте її економічний зміст.