3. Оцінювання запасу фінансової стійкості

підприємства на даний момент і яким можна скористатися на випадок форс-мажорних обставин. Одночасно запас фінансо­вої стійкості визначає захищеність кредиторів та постачальни­ків від можливої несплати коштів за розрахунками. Запас фінансової стійкості характеризують:

поріг рентабельності;

зона безпеки;

показники операційного, фінансового, операційно-фінан­сового левериджу.

3.1. Поріг рентабельності

Визначення порогу рентабельності називають ще аналізом взаємозв'язків витрати — обсяг — прибуток. Основним пока­зником є точка беззбитковості (критичний обсяг реалізації, поріг рентабельності).

При аналізі запасу фінансової стійкості доцільно викорис­товувати західну абревіатуру, яка досить міцно узвичаєна у ві­тчизняному фінансовому аналізі і є найбільш уживаною.

Точка беззбитковості (Break-even Sales) характеризує об­сяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють йо­го витратам, а прибуток, як і збиток, дорівнює нулю.

Щоб визначити точку беззбитковості, сукупні витрати під­приємства поділяють на змінні витрати та постійні.

Змінні витрати (VC) (Variable Costs) змінюються прямо пропорційно до змін обсягу виробництва.

Постійні витрати (FC) (Fixed Costs) залишаються незмін­ними при змінні обсягу виробництва.

Цікавим парадоксом є те, що змінні витрати є постійними в структурі собівартості одиниці продукції, незалежно від обся­гу її випуску. З іншого боку, за умови збільшення обсягів виробництва спостерігаємо скорочення постійних витрат на одиницю.

На практиці трапляється дуже мало статей витрат, котрі дійсно можна віднести до суто постійних, або, навпаки, суто змінних. Однак для більшої яскравості аналізу слід вдатися до деяких спрощень. До змінних витрат слід відносити витрати на сировину та заробітну плату (Ф. 2, р. 040); до постійних ви­трат — адміністративні витрати; витрати на збут. (Ф. 2, р. 070, р. 080).

Розрахунок точки беззбитковості здійснюють у натураль­них та грошових одиницях.

 

 

Оскільки робиться припущення, що прибуток у точці без­збитковості дорівнює нулю, то можна записати:

ЕВІТ = TR - VC - FC = Q х P + AVC х Q - FC = 0,

де EBIT — прибуток до сплати відсотків та податків (Earning Before Interest and Taxes); визначається як різниця між прибут­ком до оподаткування (Ф.2 р.170) та витратами на сплату від­сотків (Ф.2 р.140);

TR — виручка (чистий дохід) (Ф. 2 р. 035);

Q — обсяг реалізації.

Звідси точка беззбитковості в натуральних одиницях

( о6 ) розраховується за формулою

Qб = FC/(P - AVC) (1)

де P — ціна продукції;

AVC — середні змінні витрати.

Якщо ліву і праву частини рівняння (1) помножити на ціну, то визначимо точку беззбитковості в грошовому вимірі:

,б FC

TRс

(P-AVC)/P '

У знаменнику різниця між ціною та середніми змінними витратами — це маржинальний прибуток на одиницю.

Маржинальний прибуток (Contribution Margin) — це різ­ниця між виручкою та змінними витратами (або на весь обсяг, або на одиницю продукції).

Термін «маржинальний прибуток» не є ідеальним перекладом англійського «contribution margin», але він найбільш уживаний.

Маржинальний прибуток на весь обсяг (CM) визначають за формулою

CM = TR - VC.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції (cm) — це різниця між ціною та середніми змінними витратами:

cm = P - AVC.

Можна записати, що:

TR = FC + VC + EBIT.
Звідси TR - VC = EBIT + FC,

тобто   CM = EBIT + FC.

Маржинальный прибуток являє собою суму постійних ви­трат та прибутку до сплати відсотків та податків. Тому його називають ще вкладом в покриття постійних витрат, оскільки прибутковість забезпечується при перевищенні маржинально­го прибутку суми постійних витрат, тобто:

СМ > ЕС.

Таким чином, маржинальний прибуток можна розрахувати двома способами:

СМ = Ш - УС

або

СМ = ЕВІТ + ЕС.

Оскільки СМ = ЕВІТ + ЕС, то в разі ЕС — 0 ЕВІТ — СМ. Якщо обсяги виробництва зростають, то фіксовані витрати за визначенням не змінюються, тоді:

ї О, АБС = 0 ї   =>   ДЕБІТ = АСЫ .

Тобто при зміні обсягів виробництва прибуток до виплати податків та відсотків змінюється на таку саму величину, що й маржинальний прибуток.

Коефіцієнт маржинального прибутку (К СМ) показує частку маржинального прибутку в чистому доході. Розраховується:

К    = СМ = ТЯ-УС =. _ УС

ТЯ       ТЯ ТЯ

або на одиницю продукції (К ст):

Р - АУС
К ст =  — = 1 _ АУС/Р.

З цього точку беззбитковості в грошовому вимірі

(ТЯб) можна розрахувати так:

ТЯб =    РС    =   РС   = 1 _-РС

(Р-аус)/Р   1-аус/р кст

Чим вищий поріг рентабельності, тим складніше його пере­вищити. З низькою межею рентабельності легше переносити зменшення попиту, відмовитись від завищеної ціни реалізації.

Зниження межі рентабельності можна досягти збільшивши маржинальний прибуток або скоротивши постійні витрати.

 

 

Отже, ідеальними умовами для підприємства є поєднання низьких постійних витрат з високим маржинальним прибут­ком. Необхідно знаходити вдалий компроміс між постійними та змінними витратами.

3.2. Аналіз зони безпеки

Зона безпеки (Safety Area) характеризує величину можли­вого зниження обсягу продаж без ризику понести збитки. Зона безпеки аналізується за допомогою запасу міцності (абсолют­ного показника) та коефіцієнта запасу міцності (відносного показника).

Запас міцності (ЗМ) (Safety Ratio) показує величину, на яку фактичний або запланований обсяг реалізації перевищує поріг рентабельності:

ЗМ = TR - TRб,

або

ЗМ = Q - Qб.

зик

Коефіцієнт запасу міцності (КЗМ) (Factor of Safety Ratio) характеризує ризик нерентабельної роботи підприємства (зво­ротний зв'язок). Чим більша величина коефіцієнту запасу міц­ності, тим фінансово стійкіше підприємство, тим менший ри-

             -г       

збитковості:

 

К


TR - TRб

 

або

б

 

3.3. Категорії ризику та левериджу, їхній взаємозв'язок

Створення та функціонування будь-якого підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресур­сів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку та супроводжується невизначеністю. Рівень та мінливість прибу­тку залежить, по-перше, від того, наскільки раціонально вико­ристані надані фінансові ресурси, тобто в що вони вкладені, та, по-друге, від структури джерел фінансування. В першому випадку виникає поняття виробничого ризику, у другому — фінансового.

Виробничий ризик зумовлений мінливістю цін на вироб­лену продукцію та ресурси, регіональними та галузевими осо­бливостями тощо. Наприклад, виробництво основних продук­тів харчування, попит на які порівняно передбачений, значно менш ризиковий, ніж виробництво ультрамодного одягу.

Суттєвою складовою виробничого ризику є операційний ризик, який виникає в межах операційної діяльності і прояв­ляється як невпевненість, що виникає при плануванні майбут­нього обороту на активах.

Фінансовий ризик є додатковим ризиком, що поширюєть­ся на акціонерів як результат рішення підприємства викорис­товувати позиковий капітал. В даному випадку вже не йдеться про те, куди вкласти гроші — у виробництво харчування чи одягу, а про те, з яких джерел отримані кошти та яке їхнє спів­відношення.

До певної межі фінансування за рахунок позикового капі­талу вигідно для підприємства. Відсотки, виплачені кредито­рам, зменшують податки, а це збільшує чистий прибуток на акцію. Підприємство не отримало б такого чистого прибутку на акцію, якби залучало капітал за рахунок випуску акцій. Але чим більший позиковий капітал має підприємство в структурі капіталу, тим вищий фінансовий ризик. Чим більше підприєм­ство бере в борг, тим більше в нього фіксованих фінансових витрат і тим вища небезпека нездатності покрити ці періодич­ні фіксовані платежі.

Кількісне оцінювання ризику та факторів, що його зумов­люють, здійснюється на підставі аналізу чутливості прибутку. Ця чутливість і називається левериджем. Цей термін запози­чений в американців і широко використовується вітчизняними фінансовими аналітиками. У Великій Британії використову­ють термін «gearing».

За законами механіки ще в давні часи люди, щоб виграти в силі, використовували важіль і піднімали на значну висоту ве­личезне каміння. В економіці таке саме явище трактує термін «леверидж», коли незначна зміна одного фактора може при­звести до значних змін результативного показника.

У термінах фінансів леверидж — це використання постій­них операційних та постійних фінансових витрат у намаганнях збільшити прибутковість підприємства. При цьому як фінан­сові, так і операційні постійні витрати пов'язані з відтоком грошових коштів незалежно від того працює підприємство чи ні. Інакше кажучи, значні постійні витрати означають значний ризик.

До постійних операційних витрат належать амортизаційні відрахування, орендна плата, адміністративно-управлінські ви­трати, витрати на рекламу тощо.

До постійних фінансових витрат відносяться витрати на сплату відсотків.

Відповідно до поділу витрат на постійні операційні та по­стійні фінансові, виокремлюють операційний та фінансовий леверидж. Обидва типи левериджу включають як ризик банк­рутства, так і мінливість прибутку.

Операційний леверидж (Operating Leverage) утворюється за рахунок використання підприємством постійних операцій­них витрат.

Фінансовий леверидж (Financial Leverage) створюється при використанні підприємством позичкових джерел фінансу­вання, плата за які постійна.

Операційний леверидж визначається оцінюванням взаємо­зв'язку між виручкою і прибутком до сплати відсотків та по­датків. Сила дії операційного левериджу полягає в тому, що будь-яка зміна виручки тягне за собою більш значну зміну прибутку до сплати відсотків та податків. Це зумовлено наяв­ністю у підприємства операційних постійних витрат, що не змінюються (або майже не змінюються) із зростанням або зниженням виручки.

Одним з показових прикладів дії операційного левериджу є авіаперевезення, де значна частина сукупних витрат є постій­ними і після визначеного порогу беззбитковості кожний додат­кових пасажир, по суті, представляє для авіакомпанії прибуток до сплати відсотків та податків. Водночас навіть невеликих спад у попиті може призвести до великого спаду у поточних прибутках.

Фінансовий леверидж визначають оцінюванням взаємо­зв'язку між чистим прибутком і величиною прибутку до спла­ти відсотків та податків.

Цікаво, що фінансовий леверидж застосовують за рішенням керівництва. Від підприємства взагалі не вимагається, щоб во­но фінансувало свої інвестиції за допомогою позикового капі­талу. В той же час застосування операційного левериджу іноді диктується умовами виробництва. Наприклад, металургійний завод завдяки значним інвестиціям у будівлі та обладнання забезпечує собі високий компонент постійних операційних витрат.

 

 


Операційно-фінансовий леверидж визначають оцінюван­ням взаємозалежності трьох компонент: чистого доходу, по­стійних витрат операційного та фінансового характеру, чисто­го прибутку (схема 6.1).

На сьогодні фінансова теорія не розвинулася до того рівня, щоб виділити оптимальні рівні операційного та фінансового левериджу, але можна спостерігати, як вони взаємодіють.

3.3.1. Оцінювання операційного левериджу

Як і будь-яка фінансово-економічна категорія, леверидж оцінюється системою показників, серед яких виокремлюють коефіцієнти левериджу та силу дії левериджу.

Для розрахунку коефіцієнтів операційного левериджу (К ОЛ) в науковій літературі наводять декілька методик:

 

 

 

або, що тотожньо


-1С

" ТС

 

1С-

УС '

 

 

ТЯ

 

 

 

к


з

ОЛ


ЧП FC

 

Ці коефіцієнти легко інтерпретуються і не потребують осо­бливих коментарів.

Сила дії операційного левериджу (ОЛі) показує, на скіль­ки відсотків зміниться прибуток до сплати відсотків та подат­ків (ЕВІТ) за умови зміни обсягів продаж на 1 % і визначається за формулою

ОЛі=^І, (2)

1      AQ W

де АЕВІТ — приріст прибутку до сплати відсотків та подат­ків, %;

AQ — приріст обсягів продаж у натуральних одини­цях, %.

Оцінку сили дії операційного левериджу (ОЛ1) за форму­лою (2) не завжди легко застосовувати, оскільки іноді немає прогнозів щодо зростання прибутку до сплати відсотків та по­датків.

Коли немає прогнозів щодо змін ЕВІТ у майбутньому, мо­жна використовують оцінку сили дії операційного левериджу на основі теорії беззбитковості.

З показника ОЛ1 можна вивести дві прості формули:

ОЛ = (P - AVC) х Q = EBIT + FC = CM =    CM ; 2 =      EBIT      =    EBIT    = EBIT = CM - FC ; ОЛ з =    (P-AVC) х Q    = Q

3   (Р-АУС)х о-БС о-С/ Виведемо ОЛ2:

СМ = ЕЄ + УС + ЕВІТ - УС = ЕВІТ + ЕС

або

( х ст = ЕВІТ + ЕС.

При зміні обсягу реалізації в натуральному виразі, напри­клад з (0 до (1, зміна фіксованих витрат дорівнює 0, а зміна прибутку до сплати відсотків та податків становитиме:

АЕВІТ = ЕВІТ, - ЕВІТ = ст х (1 - ст х (  = ст х ^Q.

 

ҐІ20І_і-


О. Я. Базілінська

 

Подпись: Звідси
ДЕБІТ: EBIT   (cm х AQ) :(Q х cm - FC)   cm x Q
ОЛ 2

AQ:Q  AQ:Q EBIT

CM    EBIT + FC CM

EBIT       EBIT       CM - FC

Значення цього показника не є постійним і залежить від ба­зового рівня обсягу виробництва. З попереднього можна записати:

ОЛ =    (P - AVC) х Q

3   (P - AVC) х Q - FC'

Розділимо чисельник і знаменник на (Р - AVC), тоді:

 

3    Q-(FC/(P-AVC))   Q-Qб    1-1/Qб           V '

Формула (3) показує, що якщо Q > Q6, то сила дії операцій­ного левериджу позитивна. У цьому випадку зміна прибутку до сплати відсотків та податків відбувається в тому самому напрямі, що й зміна обсягу продаж (тобто зі зростанням обся­гу продаж величина прибутку до сплати відсотків та податків збільшується).

Якщо Q < Q6, то сила дії операційного левериджу негатив­на, і зміна збитків протилежна зміні обсягу продажів (якщо обсяги зростають, то збитки скорочуються).

Найбільше значення сили дії операційного левериджу під­приємство має у випадку, коли обсяги продаж наближаються до обсягу беззбитковості. Причина в тому, що базове значення прибутку в цьому випадку близьке до нуля.

Отже, висока частка операційних постійних витрат харак­теризується високою силою дії операційного левериджу і сві­дчить про високий рівень операційного ризику. Операційний ризик виникає з причини того, що постійні витрати визнача­ються зробленим раніше вибором структури активів, і якщо вибір був помилковим, то поточних доходів може бути недо­статньо для покриття витрат.

3.3.2. Оцінювання фінансового левериджу

Операційний леверидж впливає на прибуток до сплати від­сотків та податків, а фінансовий — на чистий прибуток.

 

 

Сила дії фінансового левериджу полягає в тому, що зміна прибутку до сплати відсотків та податків тягне за собою зміну чистого прибутку.

Фінансовий леверидж починає діяти там, де припиняє діяти операційний леверидж. По суті, фінансовий леверидж — це другий з двох етапів у процесі посилення чистого прибутку. На першому етапі операційний леверидж посилює вплив зміни обсягів продажу на прибуток до сплати відсотків та податків. На другому етапі фінансовий директор може використати фі­нансові важелі для посилення впливу зміни прибутку до спла­ти відсотків та податків на зміну чистого прибутку.

Для оцінювання фінансового левериджу найчастіше корис­туються коефіцієнтом фінансового ризику (КФР):

К = ПК

 

Оскільки можна виділити декілька показників прибутку, то виділяють декілька факторів, тобто декілька методик оціню­вання сили дії фінансового левериджу:

 

1          АЕБІТ

АЕР8
ФЛ 2 =            ;

2          ДЕБІТ

 

ФЛ 3


EBIT EBIT -1'

 

де А ЧП — приріст чистого прибутку, %;

A EPS — приріст чистого прибутку на одну акцію, %; І — річні фінансові витрати в грошовому вимірі. Виведемо з формули ФЛ 1 формулу ФЛ 3:

ЧП = (EBIT -1) х (1-t),

де t — ставка податку, виражена десятковим дробом. Оскільки АІ = 0, то

ДЧП = AEBIT х (1-t).

Тоді

ДЧП/ЧП        EBITх (1-t)х EBIT EBIT

ФЛ, =  =          =          = ФЛ 3'

1    AEBIT/EBIT   (EBIT -1) х (1-t) х EBIT    EBIT -1 3

 

ҐІ22~1_і-


О. Я. Базілінська

 

ФЛ 3 показує, у скільки разів прибуток до сплати відсотків і податків перевершує оподатковуваний прибуток. Одиниця є нижньою межею цього показника.

Чим більший обсяг позикових коштів, тим вища виплачу­вана за ними сума відсотків і вищий рівень сили дії фінансово­го левериджу. Підвищення частки позикового капіталу в зага­льній сумі коштів призводить до зростання рівня фінансового левериджу і за інших рівних зусиль зменшує фінансову стій­кість підприємства, оскільки відсотки, на відміну від дивіден­дів, необхідно сплачувати обов'язково.

Важливим є визначення сили дії фінансового левериджу як відношення відсоткової зміни чистого прибутку з акцій до від­соткової зміни прибутку до сплати відсотків та податків:

AEPS

2 AEBIT Виведемо розрахункову формулу:

EpS = (EBIT-I) х (l-t)-PD

.           .      NS            '     . .

де PD — щорічно сплачувані дивіденди на привілейовані ак­ції;

NS — кількість звичайних акцій.

Величини I та PD постійні, тому АІ = 0 і A PD = 0.

AEPS :

Звідси

Тоді

AEBIT х (1-1)

NS

 

AEBIT х (1-t)

NS

(EBIT-I)х (l-t)-PD
фЛ = AEPS/EPS =     NS =

2   AEBIT/EBIT AEBIT

EBIT

EBITх (1-t)     EBITх (1-t) EBIT

(EBIT - I) х (1 - t) - PD (EBIT - I) х (1 - t) - PD EBIT - I - PD/(1 - t)

Отже, висока частка позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування характеризується високим рівнем фінан­сового левериджу і свідчить про високий рівень фінансового ризику. Фінансовий ризик зумовлений тим, що постійні пла-

 

 

тежі є обов'язковими і у випадку недостатності прибутку мо­же виникнути необхідність ліквідації частини активів.

Під час аналізу слід враховувати, що порівняння рівнів фі­нансового левериджу різних підприємств можливе тільки за умови однакової базової величини виручки.

Операційно-фінансовий леверидж

Відповідно до сили дії операційного левериджу: чим біль­ше використання фіксованих операційних витрат, тим більше змінюватиметься прибуток до сплати відсотків та податків при зміні обсягів продажу.

Відповідно до сили дії фінансового левериджу: чим більше використання позичкового капіталу, тим більше змінювати­меться чистий прибуток на акцію при зміні прибутку до спла­ти відсотків та податків.

Звідси, якщо підприємство об'єднує операційний і фінан­совий левериджі, то відбувається двоетапне посилення зміни обсягів продажу, що призводить до ще більшої зміни чистого прибутку на акцію.

Сила дії операційного-фінансового левериджу полягає в чутливості чистого прибутку до зміни обсягів продажу і пока­зує, на скільки відсотків зміниться чистий прибуток на акцію за умови зміни обсягів продажів на 1 %:

ОФЛ, = ДЕР^ 1 ДО

Для зручності можна скористатися тим, що сила дії опера­ційно-фінансового левериджу дорівнює добутку сили дії опе­раційного левериджу та фінансового:

ОФЛ 2 = ОЛ х ФЛ.

Якщо ОЛ 2 помножити на ФЛ 3, то можна отримати такі

формули оцінювання сили дії операційно-фінансового леве­риджу:

ОФЛ = (Р-АУС) х О =     (Р-ЛУС) х О

3       ЕВІТ-І       (Р-ЛУС) х О-БС-Г

ОФЛ 4 = ЕВІТ + РС . 4     ЕВІТ -1

 

[ЩІ


О. Я. Базілінська


Розкрийте зміст поняття «фінансова стійкість».

Дайте характеристику методів аналізу фінансової стій­кості.

Які існують джерела фінансування запасів підприємства?

Які Вам відомі типи фінансової стійкості?

Що характеризує запас фінансової стійкості підпри­ємства?

У чому полягає аналіз критичного обсягу реалізації?

Що відображає зона безпеки?

У чому суть терміна «леверидж»?

Дайте визначення операційного левериджу та сили дії операційного левериджу.

 

Дайте визначення фінансового левериджу та сили дії операційного левериджу.

Розкрийте сутність, значимість та дію операційно-фінансового левериджу.