2. Оцінювання фінансової стійкості підприємства

Трьом показникам наявності джерел фінансування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джере­лами їхнього фінансування.

Надлишок (+) або дефіцит (-) власних коштів (ФВ):

ФВ = В - Зп,

де Зп — запаси.

Надлишок (+) чи дефіцит (-) власних та довгострокових позикових коштів (ФВД):

ФВД = ВД - Зп.

Надлишок (+) чи дефіцит (-) загальних коштів (ФЗК):

ФЗК = ЗК - Зп.

Для визначення типу фінансової стійкості використовують трьохкомпонентний показник:

б = { б1 (± ФВ )Л (± ФВД )бз (± ФЗК)},

де функція визначається так:

[1, якщо Ф > 0

у '   [0, якщоФ < 0

Для характеристики фінансового стану на підприємстві розглядають чотири типи фінансової стійкості.

Перший — абсолютна фінансова стійкість. Трикомпонент­ний показник типу фінансової стійкості має такий вигляд:

Б = {1,1,1}; В > Зп.

Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів, що трапляється вкрай рідко. Більше того, абсолютна фінансова стійкість навряд може розглядатись як ідеальна, оскільки озна­чає, що керівництво підприємства не використовує зовнішні джерел фінансування для основної діяльності.

Другий — нормальна фінансова стійкість. Трикомпонент­ний показник типу фінансової стійкості має вигляд:

Б = {0,1,1}; В < Зп < В + ДЗ.

 

 

У цій ситуації підприємство використовує для покриття за­пасів, крім власних коштів також і довгострокові позикові ко­шти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стій­кість є найбільш бажаною для підприємства.

Третій — нестійке (передкризове) фінансове становище. Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості має та­кий вигляд:

S = {0,0,1}; В + ДЗ < Зп < В + ДЗ + КК.

Спостерігається порушення платоспроможності, але збері­гається можливість відновлення рівноваги внаслідок попов­нення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборго­ваності, прискорення оборотності запасів. Фінансова нестій­кість вважається нормальною (допустимою), якщо величина залучених для фінансування запасів короткострокових креди­тів та запозичених коштів не перевищує сумарної вартості си­ровини, матеріалів та готової продукції.

Четвертий — кризовий фінансовий стан. Трикомпонент­ний показник типу фінансової стійкості має такий вигляд:

S = {0,0,0}; Зп >В + ДЗ + КК.

Підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають навіть кредиторської заборго­ваності та прострочених позик.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості та ре­зультати розрахунків можна представити у вигляді таблиць та діаграм (табл. 6.1 і 6.2, рис. 6.1).


Таблиця 6.1


2.2. Аналіз відносних показників фінансової стійкості

Після аналізу абсолютних показників фінансової стійкості розраховують відносні коефіцієнти, завдяки чому можна по­бачити співвідношення коштів підприємства за різними дже­релами, структуру капіталу.

До основних відносних показників фінансової стійкості

належать:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

коефіцієнт фінансової залежності;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт маневреності власного капіталу;

коефіцієнт покриття відсотків;

коефіцієнт покриття запасів.

Усі названі показники, крім коефіцієнту покриття запасів, розглядалися в темі 4.

Коефіцієнт покриття запасів (Кпз) розраховують відно­шенням робочого капіталу до суми запасів:

К   = Робочий капітал = Ф.1 р.260 + р.270 * - р.620 - р.630 * *
ПЗ =       Запаси       =            Ф.1 р.100 +... + р.140

де * — враховується та частка витрат майбутніх періодів, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу;

** — враховується та частка доходів майбутніх періодів, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу.

Цей коефіцієнт показує, наскільки запаси забезпеченні (покриті) робочим капіталом. Рекомендоване значення бі­льше 0,6—0,8.

На розмір відносних показників фінансової стійкості впли­ває багато факторів: галузева належність підприємства, прин­ципи кредитування, структура пасиву, репутація підприємства тощо. Тому для характеристики значень цих коефіцієнтів потрі­бно зіставляти їх у часі за групами споріднених підприємств.

Але для підприємств будь-яких типів виконують таке прави­ло: кредитори віддають перевагу підприємствам з високою част­кою власного капіталу, а власники підприємства віддають пере­вагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

В умовах самофінансування найважливішою економіч­ною проблемою є визначення запасу фінансової стійкості підприємства.

Запас фінансової стійкості (Stock of Financial Stability) ха­рактеризує рівень захищеності основної діяльності, який є в