2. Оцінювання ліквідності

 

2.1. Аналіз ліквідності балансу

У бухгалтерському балансі активи групуються за ступенем зростання їх ліквідності, а зобов'язання розміщені в міру ско­рочення термінів їх погашення.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за рівнем їхнього ліквідності із зобов'язаннями, згрупованими за строками їхнього погашення.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділя­ються на групи (табл. 5.1).


Таблиця 5.1

Закінчення табл. 5.1

 

Групи

Умовне позна­чення

Сума рядків балансу

Характеристика

Важко-ліквідні

А4

р.080

Необоротні активи, які передбачено ви­користовувати більше ніж один рік (або операційний цикл, якщо він перевищує рік), а також дебіторська заборгованість, що знаходиться у важкому фінансовому стані; запаси готової продукції, що не мають попиту; витрати майбутніх пері­одів, які підлягають списанню протягом більше ніж 12 місяців, та ін.

Групування зобов'язань підприємства за строками їх пога­шення наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

ГРУПУВАННЯ ПАСИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Групи

Умовне позна­чення

Сума рядків балансу

Характеристика

Найбільш термінові

П1

р. 530 + ... + р. 610

Кредиторська заборгованість та поточні зобов'язання за розрахунками

Коротко­строкові

П2

р. 500 + ... + р. 520 + + р. 630

Короткострокові кредити та інші пози­кові кошти, що підлягають погашенню протягом 12 місяців, в т. ч. доходи май­бутніх періодів та векселі видані

Довгостро­кові

П3

р. 480

Довгострокові зобов'язання; доходи май­бутніх періодів, у частині понад 12 місяців

Постійні (стійкі)

П4

р. 380 + + р. 430

Зобов'язання перед власниками з фор­мування власного капіталу; забезпечення наступних витрат і платежів

 

Для проведення аналізу ліквідності балансу необхідно: 1) статті активу згрупувати за ступенем їхньої ліквідності і розмістити в порядку зменшення ліквідності:

високоліквідні активи (А1);

швидко ліквідні (А2);

повільно ліквідні (А3);

важко ліквідні (А4);

 

 

2)статті пасиву згрупувати за строками їхнього пога­шення і розмістити в порядку збільшення цих строків:

найтерміновіші зобов'язання (П1);

короткострокові пасиви (П2);

довгострокові пасиви (П3);

постійні (стійкі) пасиви (П4);

2) порівняти суми в розрізі наведених груп за активом і па­сивом балансу; баланс вважається ліквідним, якщо викону­ються такі умови:

А1 > П1 А2 > П2 А3 > П3 А4 > П4.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, то, виходячи з «балансу» активу і пасиву, остання нерівність сис­теми (за четвертою групою) буде забезпечена «автоматично».

У разі якщо одна або декілька нерівностей системи мають протилежний знак порівняно з оптимальним варіантом, лікві­дність балансу відрізняється від абсолютної.

Порівняння найбільш ліквідних коштів (А1) і швидколікві-дних активів (А2) з найтерміновішими зобов'язаннями (П1) і короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність.

Порівняння ж активів, що повільно реалізуються, з довго­строковими і постійними пасивами відображає перспективну платоспроможність.

Для комплексного оцінювання ліквідності балансу в цілому визначається загальний показник ліквідності за формулою

А1х ПВА1 + А2 х ПВА2 + А3 х ПВА3

П1 х ПВП1 + П2 х ПВП2 + П3 х ПВП3

де ПВА та ПВП — частка відповідних груп активів та пасивів у їхнього загальному підсумку.

Загальний показник ліквідності балансу показує відношен­ня суми усіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зо­бов'язань з урахуванням їхньої ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, ба­ланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.

 

Подпись: її88  і і   О. Я. Базілінська

Порівняння балансів ліквідності за кілька періодів надає ін­формацію про тенденції зміни фінансового стану підприємства.

Згрупований баланс для оцінювання його ліквідності, пред­ставлений у табл. 5.3.


Таблиця 5.3

Головна ознака ліквідності — формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над поточними пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливішим є фінансовий стан підприємства з позицій ліквідності.

Основним абсолютним показником ліквідності є робочий капітал (власні оборотні кошти), що досить розповсюджений в англо-американській практиці фінансового аналізу.

Робочий капітал (Net Working Capital) — це величина оборотних коштів, що залишається у підприємства після роз­рахунків за короткостроковими зобов'язаннями.

Величину робочого капіталу можна розрахувати методом «знизу» чи «зверху» балансу.

За методом «знизу» величину робочого капіталу можна розрахувати так:

Робочий капітал = (Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів*) -(Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів **)=(Ф.1 р.260 + р.270* -р.620 - р.630**),

 

 

де * — враховується та частка витрат майбутніх періодів, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу;

** — враховується та частка доходів майбутніх періодів, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу.

За методом «зверху» величину робочого капіталу можна розрахувати так:

Робочий капітал = Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Довгострокові зобов'язання + Доходи майбутніх періодів*** -Необоротні активи = Ф.1 р. 380 + р. 430 + р.480 + р. 630*** - р. 080

де *** — враховуються доходи майбутніх періодів в частині понад 12 місяців.

У світовій практиці найбільше поширення дістав метод розрахунку робочого капіталу «знизу» балансу, тобто як різ­ниця між поточними активами та пасивами.

Прийнято вважати, що величина робочого капіталу пови­нна перевищувати 30 % загального обсягу оборотних активів підприємства. Зростання показника за інших однакових умов розглядається як позитивна тенденція.

Збільшення робочого капіталу, зумовлене випереджаючими темпами зростання оборотних активів порівняно з поточними зобов'язаннями, як правило, супроводжується відтоком гро­шових коштів. Відповідно зменшення робочого капіталу вна­слідок швидших темпів зростання поточних зобов'язань при­зводить до припливу грошових коштів і водночас зменшення платоспроможності підприємств.

Розглядаючи наведені методики розрахунку робочого капі­талу, можна зазначити, що збільшення (зменшення) поточних активів і/або зменшення (збільшення) поточних пасивів при­водить до збільшення (зменшення) робочого капіталу (табл. 5.4).

Господарські операції, які впливають тільки на структуру оборотних активів і пасивів, не змінюють величини робочого капіталу.

У рамках фінансової діяльності при одержанні коротко­строкових кредитів і позичок розмір робочого капіталу не бу­де збільшуватися, оскільки разом зі збільшенням грошових коштів на відповідну суму відбудеться і збільшення поточних зобов' язань.

Слід також зазначити, що робочий капітал має цінність лише тоді, коли він може перетворюватися на грошові кошти. Наявність у його складі важкореалізованих активів може роз-

 

|90 |_L


О. Я. Базілінська

 

цінюватися як відволікання (відтік) грошових коштів, і як на­слідок — загроза платоспроможності.

Таблиця 5.4


ФАКТОРИ ЗМІНИ РОБОЧОГО КАПІТАЛУ

Якщо вжити термін «робочий капітал» у вузькому розумін­ні, а саме — для означення лише трьох головних статей обо­ротних активів: запасів, дебіторської заборгованості та креди­торської заборгованості, то в такому контексті тривалість обороту робочого капіталу дорівнюватиме тривалості фінан­сового циклу.

Такий підхід можливий з огляду на те, що запаси, дебітор­ська та кредиторська заборгованості належать до основних статей оборотних активів і мають непередбачувану поведінку, а грошові кошти та короткострокові кредити цілком залежать від фінансової політики підприємства.

Другим абсолютним показником ліквідності є величина ефективної заборгованості.

Ефективна заборгованість визначається за формулою

Ефективна заборгованість = Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів** - (Грошові кошти + Дебіторська заборгованість) = Ф.І р. 620 + р. 630** - (р. 150 + ... + р. 240).

Показник ефективної заборгованості показує частину пото­чних зобов'язань, що можуть бути покриті за рахунок надхо­джень від подальшої діяльності підприємства.

2.2.2. Відносні показники ліквідності

Детальніший аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі відносних коефіцієнтів.

Слід відмітити, що назви коефіцієнтів в різних джерелах не збігаються. Тому важливо звертати увагу на якісний склад та­ких показників.

Коефіцієнт поточної ліквідності (К Пл) (Current Ratio) (ко­ефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття, ліквіднос­ті третього ступеня) — характеризує достатність оборотних активів для задоволення поточних зобов'язань:

 

К

Пл

 

або


Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів * Поточні зобів' язання + Доходи майбутніх періодів * * = Ф.1р.260 + р.270* = Ф.1р.620 + р.630** '

К   = А1 + А2 + А3 Пл =    ПІ + П2 .

 

Значення цього показника має перевищувати 100 %. В еко­номічно розвинутих країнах значення цього показника знахо­диться в межах 150 %, в Україні в середньому по підприємст­вах значення цього показника дорівнює 105 %.

Якщо коефіцієнт поточної ліквідності є меншим 100 %, то це означає, що робочий капітал від'ємний і частина довго­строкових активів профінансована за рахунок короткостроко­вого капіталу, а отже підприємство порушує правила фінансу­вання, і йому загрожує неплатоспроможність.

Величина коефіцієнта поточної ліквідності залежить від сфери діяльності підприємства. Так, торгівлі притаманне ниж­че значення цього показника, оскільки тут діяльність характе­ризується високою оборотністю грошових засобів. Наприклад, у Німеччині орієнтовна величина цього показника для підпри­ємств обробної промисловості становить 171,2 %, для підпри­ємств оптової торгівлі — 127,2 %, для корпорацій роздрібної торгівлі — 124,3 %.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (КШл) (Quick (Acid-Test) Ratio) (коефіцієнт ліквідності другого ступеня, коефіцієнт су­ворої, критичної, проміжної ліквідності, «кислотний тест») — характеризує можливість погашення підприємством поточних зобов'язань поточними активами за відрахуванням запасів:

Поточні активи - Запаси + Витрати майбутніх періодів *
Поточні зобів' язання + Доходи майбутніх періодів * *
= Ф.1р.260 - (р.100 +... + р.140) + р.270 *
=          Ф.1р.620 + р.630** '

або

К А1 + А2 + Витрати майбутніх періодів * Кшл = ГіГ+їт2

Західні аналітики рекомендують коефіцієнт швидкої лікві­дності більше ніж 0,5. Залежно від галузі промисловості вели­чина цього показника змінюється так: для підприємств оброб­ної індустрії середня величина показника швидкої ліквідності може сягати 1,1, для оптової торгівлі — 0,8 і для роздрібної — 0,5. Середнє значення цього показника на підприємствах в єв­ропейських країнах становить 0,8—0,9, а на вітчизняних —

0,6—0,7, .       ... .

Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому пері­оді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

Причиною виключення запасів зі складу активів є можлива проблематичність їх ліквідності. Зазвичай кошти, які можна виручити від вимушеного продажу запасів значно менші, ніж витрати на їх придбання. У зарубіжній практиці вважається, що в разі ліквідації підприємств виручка від продажу майна не перевищує 40 % його балансової вартості.

Буває ситуація, коли підприємство має стабільний коефіці­єнт поточної ліквідності, але слабкий коефіцієнт швидкої лік­відності. Це одна з найнебезпечніших ознак, яка свідчить, що надлишок запасів утворюється внаслідок скорочення обсягів дебіторської заборгованості та грошових коштів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАл) (Absolute Ratio) (ліквідності першого ступеня) — показує, яка частка поточних зобов'язань може бути погашена миттєво (наприклад, у випа­дку критичного стану):

Грошові кошти та їх еквіваленти

КАл

Поточні зобів' язання + Доходи майбутніх періодів * * Ф.1р.230 + р.240

Ф.1р.620 + р.630**

Кал

або

А1

П1 + П2

Теоретично достатнім вважається його значення вище за 0,2—0,5, тобто 20—50 % своїх короткострокових боргів під­приємство може погасити водночас.

Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак під час оцінювання кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника.

Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показ­ник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2.

При використанні показників ліквідності в межах аналізу фінансового стану підприємства не слід нехтувати й іншими суттєвими чинниками.

По-перше, розрахунок показників ліквідності ґрунтується на даних фінансової звітності, що відбиває результати обліку станом на звітну дату. Тобто при обчисленні цих показників враховується не справжній рівень фінансової ліквідності під­приємства, а орієнтований на минулі дані розрахунок, реальне значення якого до того ж викривлене.

По-друге, показники ліквідності не відбивають «платіжної моралі» підприємства та й сама інтерпретація цих показників не видається простою справою: при надто низьких показниках існує ризик неліквідності, при надто високих — незадовільним стає рівень менеджменту грошових засобів.

Для оцінювання ліквідності використовують також:

маневреність робочого капіталу;

коефіцієнт захищеного періоду;

коефіцієнт забезпеченості реалізації робочим капіталом.

Маневреність робочого капіталу (К МнРК) показує частку абсолютно ліквідних активів у робочому капіталі, що забезпе­чує свободу фінансового маневру:

Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції

кмрк =            3     : =

Робочий капітал

Ф.1 р.230 +... + 250

Ф.1 р.260 + р.270 *- р.620 - р.630* *

Наступні два коефіцієнти, коефіцієнт захищеного періоду та коефіцієнт забезпеченості реалізації робочим капіталом ха­рактеризують проблеми ліквідності зовсім з іншого боку. При розрахунку цих коефіцієнтів беруться до уваги поточні опера­ції, включаючи показники звіту про фінансові результати.

Коефіцієнт захищеного періоду (К Зп) (Safe Period Ratio) — це час, за який підприємство може здійснювати поточну опе­раційну діяльність за рахунок ліквідних активів, не залучаючи додаткових джерел фінансування:

v      Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів *

КЗп =  Т,         :           —        =

Середньоденні операційні витрати

Ф.1 р.260 + р. 270*

(Ф.1 р.040 + р.070 + р.080 + р.090): 360

При розрахунку коефіцієнта захищеності середньоденні операційні витрати отримують діленням річних операційних витрат на 360.

Цей коефіцієнт показує, скільки днів підприємство зможе існувати при форс-мажорних обставинах.

Коефіцієнт забезпеченості реалізації робочим капіталом

(КЗРК) (Working Capital to Sales) характеризує співвідношення короткострокової платоспроможності та річного операційного грошового потоку:

 

К


 

ЗРК


Робочий капітал = Ф.1 р.260 + р.270 * -p.620 - р.630**
Чистий дохід Ф.2 р.035

 

Можна мати стабільні поточну та швидку ліквідність, тоді як значення цього коефіцієнта знижуватиметься. Таке трапля­ється за умови різкого зростання виручки на базі незмінної ве­личини робочого капіталу. Подібна ситуація відома як «надмі­рне зростання».

 

 

Термін «надмірне зростання» застосовують для опису си­туації, коли поточні обсяги операційної діяльності не підтри­муються достатніми ресурсами. Наприклад, підприємство надто швидко розвивається або було недофінансоване на початково­му етапі. У такому випадку спостерігається постійний брак грошей для задоволення поточних операційних потреб. Вини­кає навіть загроза банкрутства. Єдиним прийнятним виходом може стати залучення довгострокових ліквідних фондів.

Слід, однак, розрізняти нестачу робочого капіталу і такий спосіб провадження бізнесу, коли зменшуються його обсяги. Останнє є ознакою професіоналізму керування підприємством. Зараз існує тенденція до зниження коефіцієнта забезпеченості реалізації робочим капіталом, що часто досягається за рахунок значною скорочення запасів. Дослідження 1992 року у Вели­кій Британії демонструють нам, що цей самий показник для провідних британських компаній становив 11 %.

2.3. Показники довгострокової платоспроможності

Важлива роль при аналізі платоспроможності належить по­казникам довгострокового фінансового забезпечення. Коефіці­єнти довгострокового фінансового забезпечення першого, другого та третього ступенів визначаються згідно золотого правила фінансування (див. тему 2). Перераховані коефіцієнти свідчать про покриття необоротних активів довгостроковим капіталом та характеризують рівень дотримання фінансової рів­новаги підприємства у коротко та довгостроковому періодах.

Коефіцієнт довгострокового фінансового забезпечення першого ступеня (Д1):

д      Власний капітал     Ф.1 р.380 + р.430 1    Необоротні активи        Ф.1 р.080

Вважається, що цей показник повинен бути більшим ніж 0,5—0,7.  _ _

Коефіцієнт довгострокового фінансового забезпечення другого ступеня (Д 2):

Власний капітал + Довгострокові зобов' язання

Д 2

Необоротні активи Ф.1 р.380 + р.430 + р.480 + р.630 ***

Ф.1 р.080 .

' 96  [_ О. Я. Базілінська

Значення цього показника повинно бути більшим за одини­цю. Нормальною є ситуація, коли значення коефіцієнта знахо­диться в межах 1,2—1,6. У такому разі підприємство можна вважати потенційно платоспроможним.

Коефіцієнт довгострокового фінансового забезпечення третього ступеня (Д 3):

Д     Власний капітал + Довгострокові зобов' язання

Необоротні активи + Постійні оборотні активи = Ф.1 р.380 + р.430 + р.480 + р.630*** Ф.1 р.080 + Постійні оборотні активи

Зростання цих показників у динаміці розглядається як по­зитивна тенденція.

 


Питання для самоперевірки та аудиторного контролю знань

 

Розкрийте сутність ліквідності і платоспроможності та їх значення при оцінюванні фінансового стану підприємства.

У чому полягає зміст та послідовність аналізу ліквіднос­ті підприємства?

Перерахуйте основні стадії оцінювання ліквідності під­приємства.

Наведіть класифікацію активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення.

У чому полягає зіставлення елементів активу з відповід­ними елементами пасиву?

Охарактеризуйте систему показників ліквідності: мето­дику їхнього розрахунку, економічну інтерпретацію.

Як розраховується робочий капітал? Наведіть основні етапи його аналізу.

Розкрийте зміст терміна «надмірне зростання».

Які фактори впливають на підвищення ліквідності?

10. За допомогою яких показників оцінюється довгостроко­ва платоспроможність?