2. Аналіз фінансової незалежності підприємства

 

Фінансова незалежність підприємства (Financial Indepen­dence) — це фінансовий стан, при якому підприємство здатне забезпечити свій розвиток та відповісти на вимоги зовнішньо­го середовища. За умов фінансової незалежності підприємство має безперервний процес фінансово-господарської діяльності, вільно маневрує грошовими коштами, оновлює та розширює виробництво.

До основних показників, що характеризують фінансову незалежність підприємства, належать:

коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

коефіцієнт фінансової залежності (мультиплікатор влас­ного капіталу);

коефіцієнт концентрації позичкового капіталу;

коефіцієнт фінансового ризику;

коефіцієнт фінансової стабільності;

коефіцієнт довгострокової заборгованості;

коефіцієнт покриття відсотків (покриття фінансових ви­трат);

—        коефіцієнт маневреності власного капіталу. Коефіцієнт фінансової незалежності (КФН) (Autonomy

Ratio) (коефіцієнт автономії, коефіцієнт власності, коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує концентрацію власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності обчислюється відно­шенням суми власних коштів (ВК) до валюти балансу (ВБ):

К    = ВК = Ф.1 р.380 + р.430 ФН = ВБ =      Ф.1 р.640 .

Багато аналітиків вважають, що коефіцієнт автономії не повинен бути меншим за 0,5—0,6. Хоча, наприклад, у японських компаніях він, як правило, дорівнює 0,2—0,3. У більшості віт­чизняних сільськогосподарських підприємств значення цього коефіцієнта коливається в межах 0,8—0,9, що, безумовно, не є свідченням їхньої фінансової стабільності, а свідчить лише про обмеженість та недоступність зовнішнього фінансування.

Зростання коефіцієнта фінансової незалежності означає підвищення фінансової стійкості підприємства і є позитивним моментом.

Водночас зростання коефіцієнта фінансової незалежності може і не сприяти збільшенню виробничої активності підпри­ємства, зростанню його рентабельності. Аналізуючи коефіці­єнт фінансової незалежності, необхідно передусім звертати увагу на наявність економічно виправданих зовнішніх джерел фінансування в пасиві балансу. Якщо підприємство веде агре­сивну політику, спрямовану на завоювання ринків збуту своєї продукції, розширює виробничі потужності, то величина кое­фіцієнта фінансової незалежності навіть на рівні 0,2 — 0,3 не свідчить про його критичний фінансовий стан.

Тим часом, якщо більшість позикового капіталу являє со­бою прострочену кредиторську заборгованість та кредити, не сплачені в строк, то і величина коефіцієнта фінансової неза­лежності на рівні 0,8 — 0,9 може виявитися занадто низькою.

Коефіцієнт фінансової залежності (КФЗ) (Total Assets to Equity) розраховується відношенням валюти балансу до влас­ного капіталу, є оберненим показником до коефіцієнта фінан­сової незалежності. Для коефіцієнта фінансової залежності ре­комендоване значення менше ніж 2 (тобто 1/0,5).

К   = ВБ =     Ф.1 р.640 ФЗ = ВК = Ф.1 р.380 + р.430,

або

1

К

ФЗ —

КФН

Коефіцієнт фінансової залежності ще має назву мультиплі­катор власного капіталу.

Мультиплікатор власного капіталу (КмВК) (Equity Multi­plier) пов'язує рентабельність активів та рентабельність влас­ного капіталу. Показує, у скільки разів рентабельність власно­го капіталу більша рентабельності активів.

 

КмВК — КФЗ


ВБ = А ВК

 

Якщо мультиплікатор власного капіталу помножити на ре­нтабельність активів (відношення чистого прибутку до акти­вів), то отримаємо рентабельність власного капіталу (відно­шення чистого прибутку до власного капіталу):

 

"мВК Х ~А~ = ВК Х ~А~ = ВК

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (КкПК) (Debt Ratio) розраховується як відношення позикового капіталу (ПК) до валюти балансу або як різниця між 1 та коефіцієнтом фі­нансової незалежності. Показує частку залученого майна в ак-

 

 

тивах підприємства та ступінь залежності підприємства від кредиторів.

Зростання цього показника за часом означає посилення за­лежності підприємства від зовнішніх інвесторів, що є негатив­ною тенденцією:

К    = ПК = Ф.1 р.480 + р.620 + р.630
кІЖ " ВБ ~     Ф.1 р.640 ,

або

КкПК = 1 — КФН = 1 — 1/КФЗ •

Відповідно можна записати, що

 

КФН = 1 — КкПК ; КФЗ _

1 " КкПК

КФР

Коефіцієнт фінансового ризику (КФР) (Debt/Equity Ratio) (коефіцієнт фінансового левериджу) характеризує співвідно­шення позикових та власних коштів. Рекомендоване значення менше 1:

ПК   Ф.1р.480 + р.620 + р.630

ВК        Ф.1р.380 + р.430

Коефіцієнт фінансового ризику показує, кількість позико­вих коштів, залучених підприємством на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладання капіталу в підприємство. Нормальним вважа­ється співвідношення 1:2, за якого одна третина загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів.

З одного боку, динаміка збільшення коефіцієнта фінансово­го ризику веде до посилення залежності підприємства від по­зикового капіталу, зниження його фінансової незалежності, зменшення фінансової стійкості. Але в той же час підприємст­во може бути зацікавлене у використанні позикових коштів з двох причин. По-перше, фінансові витрати зменшують вели­чину прибутку до оподаткування, а по-друге, якщо фінансові витрати менші, ніж величина прибутку, отриманого від вико­ристання позикових коштів, то це сприяє зростанню рентабе­льності власного капіталу.

У різних галузях співвідношення позикових та власних ко­штів неоднакове. Це залежить як від менталітету країни, так і від оборотності капіталу. Чим вища оборотність капіталу, тим більшим може бути цей коефіцієнт.

 

floi


О. Я. Баз л нська

 

Взаємозв'язок коефіцієнта фінансового ризику та коефіціє­нта фінансової залежності:

КФР   — КФЗ  — 1 ,

К   — 1 = _ВБ — 1 = _ВБ — ВК = ПК ФЗ     = ВК    = ВК   ВК = ВК '

Взаємозв'язок коефіцієнта фінансового ризику та фінансо­вої незалежності:

Кфр = -1— — 1, оскільки      = -К—'

КФН КФН

Взаємозв'язок коефіцієнта фінансового ризику з коефіцієн­том концентрації позичкового капіталу та коефіцієнтом фінан­сової незалежності: коефіцієнт фінансового ризику дорівнює відношенню коефіцієнта концентрації позичкового капіталу до коефіцієнту фінансової незалежності.

ПК

пк = іВв = Кк

К

фр  вк в-

ВБ

Оскільки КФН = 1 — КкПК, то можна записати:

 

КФР

1 — КкПК

Коефіцієнт фінансового ризику можна розраховувати не тільки за всім позиковим капіталом, а й за кожним його дже­релом. Так, коефіцієнт фінансового ризику можна визначити як відношення довгострокових зобов'язань (ДЗ) до власного капіталу:

КФР = ^З < 0,25' ВК

Цей коефіцієнт дає змогу оцінити фінансову стабільність підприємства з точки зору структури джерел фінансування не­оборотних активів і робочого капіталу. Як відомо, власний ка­пітал підприємства та довгострокові зобов'язання є джерелами фінансування саме цих видів активів.

 

 

Коефіцієнт фінансової стабільності (К ФС) (Equity/Debt Ratio) характеризує покриття боргів власним капіталом. Роз­раховується відношенням власних коштів до позикових, є обе­рненим показником до коефіцієнта фінансового ризику:

К    _ ВК _     Ф.1р.380 + р.430

ПК   Ф.1р.380 + р.620 + р.630'

Рекомендоване значення більше ніж 1. Але, як свідчить до­свід багатьох підприємств, величина коефіцієнта фінансової стабільності коливається в досить широких межах залежно від галузевої належності підприємства.

Взаємозв'язок коефіцієнта фінансової стабільності з коефі­цієнтом концентрації позичкового капіталу та коефіцієнтом незалежності.

К1

Оскільки, КФР _ —кПК, КФС _     , то можна записати:

КФН КФР

 

КкПК КкПК

Більшість західних аналітиків вважають оптимальним зна­чення коефіцієнта фінансової стабільності 0,5—0,7. У вітчиз­няних сільськогосподарських підприємств останнім часом він перебуває, як правило, в межах 4—6, що знову ж свідчить про те, що підприємства ведуть виробничу діяльність майже ціл­ком за рахунок власних ресурсів.

Коефіцієнт довгострокової заборгованості (КДЗ) (Debt/

(Equity + Debt) Ratio) (коефіцієнт фінансової залежності капі­талізованих джерел) характеризує загальну капіталізацію під­приємства, оскільки суму довгострокових зобов'язань і власного капіталу називають ще загальною капіталізацією підприємст­ва. Показує відсоток довгострокових зобов'язань у капіталізо­ваних джерелах.

К   _    ДЗ    _ Ф.1р.480 ДЗ _ ВК + ДЗ _ Ф.1р.380 + р.430 + р.480 .

Підвищення цього показника свідчить, з одного боку, про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого — про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього банків і населення.

 

Подпись: її7g  і і   О. Я. Базілінська

Цей показник пов'язаний з коефіцієнтом фінансового ризи­ку розрахованим відносно довгострокових зобов'язань. За умови, що:

 

КДЗ    

вк + ДЗ ДЗ

КфР" вк

Додамо до знаменника в останній формулі складову ДЗ та одночасно віднімемо складову ДЗ:

К         де

вк + дз - дз

Далі поділимо чисельник і знаменник КФР на (ВК + ДЗ):

ДЗ

К   = ДЗ =   ВК + ДЗ

ФР  вк  вк + дз - дз • ВК + ДЗ

Тоді

КФР = КДЗ/(1 - КДЗ ) ^

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих дже­рел (КФНКД) показує відсоток власного капіталу в капіталізо­ваних джерелах:

К      =    ВК    =     ФЛр.380 + р.430 ФНКД = ВК + ДЗ = Ф.1р.380 + р.430 + р.480 ^

Коефіцієнт покриття відсотків (КПВ) (Times Interest Earned — TIE — Interest Coverage) (коефіцієнт покриття фі­нансових витрат) є відносним показником довгострокової пла­тоспроможності. В чисельнику береться величина прибутку до сплати відсотків та податків (ЕВІТ), у знаменнику — витрати на сплату відсотків:

Прибуток до сплати податків + Витрати на сплату відсотків

кпв =   й          :           :           =

Витрати на сплату відсотків

= Ф.2 р.170 + р.140 =      Ф.2 р.140 '

Коефіцієнт покриття відсотків характеризує потенційну можливість підприємства погасити позику, ступінь захищено­сті кредиторів від несплати відсоткових платежів.

Зменшення цього коефіцієнта в динаміці свідчить про збі­льшення витрат підприємства на сплату відсотків за кредит.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМнВК) (Flexibility Ratio) визначає частку власного капіталу, що вкла­дена в оборотні активи. Розраховується відношенням робочого капіталу (РК) до власного капіталу. Характеризує ступінь мо­більності власного капіталу, тобто показує ту частину власно­го капіталу, яка знаходиться в обігу і використовується для фінансування поточної діяльності:

К      = РК = Ф1 р260 + р.270 * -p.620 - p.630 * *
МнВК = ВК =            Ф.1 р.380 + р.430 ^

де * — враховується та частка витрат майбутніх періодів, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу.

Для забезпечення гнучкості при використанні власних ко­штів підприємства коефіцієнт маневреності власного капіталу має бути досить високим. Позитивною тенденцією вважається невелике зростання його в динаміці.