1. Економічна сутність та класифікація капіталу

 

Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові ко­шти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприєм­ницької діяльності.

Глибше зрозуміти сутність капіталу можна розглянувши його класифікацію за різними ознаками.

1. За ознакою власності капітал поділяють на власний і позиковий.

До власного капіталу розуміють грошові кошти і матеріа­льні засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку.

До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємс­тва із зовнішніх джерел на платній поворотній основі.

Аналіз основних відмінностей між власним і позиковим капіталом показує, що за рахунок позикового капіталу підпри­ємство має більше можливостей нарощення свого виробничо­го потенціалу, але при цьому зростає ризик втрати його фінан­сової стійкості.

За позичковий капітал власник отримує фіксовану винаго­роду у вигляді відсотків, за власний капітал — фіксованої ви­нагороди немає, винагорода залежить від результатів діяльно­сті і сплачується у вигляді дивідендів.

 

 


2. За тривалістю використання виділяють довгостроковий (постійний, перманентний) капітал і короткостроковий (змін­ний) капітал (схема 4.1).

У західній практиці для відокремлення довгострокового капі­талу часто використовується термін «капіталізовані джерела».

Капіталізовані джерела — це сума довгострокових зо­бов'язань як перед кредиторами, так і власниками. Капіталізо­вані джерела мають ще назву «чисті активи».

Капіталізовані джерела = Власний капітал + Довгострокові зобов'язання = Ф. 1 р. 380 + р. 430 + р. 480 + р. 630***,

де *** — враховуються доходи майбутніх періодів в частині понад 12 місяців.

Чисті активи = Активи - Поточні зобов'язання = = Ф. 1 р. 280 - р. 620 - 630**,

де ** — враховується та частка доходів майбутніх періодів, яка буде погашена впродовж 12 місяців з дати балансу.

Капіталізовані джерела = Чисті активи.

3. Залежно від напряму розміщення фінансових ресурсів в активи підприємства капітал поділяється на основний і обо­ротний.


Схематично склад капіталу залежно від напрямів його роз­міщення проілюстровано на схемі 4.2.

 

64


її

 

Водночас можна окремо виділити капітал, що використову­ється у внутрішньому обороті підприємства та за його межами За межами внутрішнього обороту підприємства знаходяться дебіторська заборгованість, довгострокові та поточні фінансо­ві інвестиції. Вкладення частини капіталу в зовнішні фінансові інструменти свідчить, що в попередні періоди у підприємства були вільні грошові кошти. Водночас капітал, інвестований за межами підприємства, можна розглядати як резерв мобілізації в господарський оборот додаткових грошових коштів у випад­ку, коли збільшуються його власні інвестиційні потреби або погіршується поточна платоспроможність.


Дуже важливою з погляду управління фінансами підпри­ємств є комбінована класифікація капіталу, в якій поєдну­ються різні класифікаційні ознаки: належність капіталу, трива­лість його використання та напрями розміщення. Схематично взаємозв'язок між напрямками розміщення капіталу і джере­лами його формування зображено на схемі 4.3.

Як видно із схеми, капіталізовані джерела спрямовуються на фінансування необоротних активів і частини оборотних ак­тивів. Частина оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, тобто за рахунок капіталізованих джерел, називається робочим капіталом (власні оборотні кошти). Нестача робочого капіталу призводить до підвищення фінансової залежності і свідчить про нестійке фінансове становище підприємства.