2. Етапи та показники аналізу майна підприємства

 

Аналіз майна (майнового стану) підприємства можна роз­поділити на такі етапи:

вертикальний та горизонтальний аналіз активів. Відпові­дає на запитання, як зміниться валюта балансу та за рахунок яких складових;

оцінка співвідношення темпів зростання активів, чистого доходу та чистого прибутку («золоте правило економіки»);

аналіз коефіцієнтів структури активів;

аналіз розподілу коштів між сферою виробництва та сферою обігу;

якісна характеристика основних засобів;

аналіз ефективності управління активами (показники обо­ротності).

Перший етап. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства. Підприємст­во зацікавлене здійснювати свою господарську діяльність при мінімальних запасах активів. Водночас невиправдане змен­шення, а також значний надлишок активів (більше ніж на 20 %) створюють ланцюг негативних явищ щодо ускладнень господарської діяльності та погіршення фінансових результа­тів господарювання.

Другий етап. Оптимальність нарощення активів підприєм­ства визначається за допомогою порівняння темпів приросту активів (ТА) з темпами приросту чистого доходу (Тчд) та тем­пами приросту чистого прибутку (ТЧП):

100% <ТА <тчд <

де 100 % < ТА показує, що підприємство нарощує економічний потенціал і масштаби своєї діяльності;

ТА < Тчд свідчить про те, що виручка зростає швидше від еко­номічного потенціалу. З цього можна зробити висновок про під­вищення інтенсивності використання ресурсів на підприємстві;

Тчд < ТЧП означає, що прибуток зростає швидше від обсягів реалізації і сукупного капіталу внаслідок підвищення рівня рентабельності продажів.

Порівняння темпів приросту можна оформити в таблицю (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

О. Я. Базілінська


ТЕМПИ ПРИРОСТУ АКТИВІВ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах інфляції доцільно розглянути також темпи зрос­тання обсягу виробництва. Якщо темпи приросту чистого при­бутку більші за темпи приросту активів, а темпи приросту об­сягу менші, то підвищення ефективності використання активів відбулося тільки за рахунок зростання цін на продукцію.

Третій етап. Це вивчення коефіцієнтів постійності і мобі­льності активів підприємства та співвідношення між необоро­тними і оборотними активами.

Коефіцієнт постійності (КП) — це відношення необорот­них активів до всіх активів. Якщо цей показник низький, то це говорить про низький виробничий потенціал, тобто необхідно здійснювати додаткові капітальні інвестиції (необхідно по­повнення власного капіталу або залучення довгострокових по­зичкових коштів).

Коефіцієнт мобільності (КМ) — це відношення оборотних активів до всіх активів (або одиниця мінус коефіцієнт постій­ності).

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних ак­тивів (чи навпаки) (КОбАНА) — це відношення оборотних акти­вів до необоротних активів. Цей коефіцієнт повинен збільшу­ватися, що дасть можливість підвищити ліквідність балансу підприємства. Негативною є різка зміна.

Якщо частка необоротних активів складає більше 40 %, де­які аналітики говорять про «важку» структуру активів, мен­ше — «легку». «Важка» структура свідчить про значні накла­дні витрати і високу чутливість до зміни виручки, «легка» — про мобільність підприємства. За нормальних умов темпи приросту оборотних активів повинні бути вищі ніж темпи приросту необоротних активів.

Четвертий етап. До основних показників аналізу розподі­лу коштів між сферою виробництва і сферою обігу належать:

частка виробничих фондів в активах (коефіцієнт майна виробничого призначення);

частка основних засобів в активах;

частка оборотних виробничих засобів в активах;

частка оборотних виробничих засобів в оборотних активах;

частка інвестиційного капіталу в необоротних активах (ін­вестиційним капіталом у широкому розумінні вважається «Неза­вершене будівництво» і «Довгострокові фінансові інвестиції»).

Якщо частка виробничих фондів в активах низька, то необ­хідно поповнення власного капіталу або залучення довгостро-

 

 

кових позикових коштів для збільшення майна виробничого призначення (табл. 3.3).


Таблиця 3.3

Середньогалузеве значення частки основних засобів в активах західноєвропейських підприємств становить: по хімічній проми­словості — близько 20 %, по харчовій — 35 %, текстильній — 25 %, оптовій торгівлі — 15 %, роздрібній торгівлі — 20 %.

Збільшення в структурі необоротних активів статей «Дов­гострокові фінансові вкладення» та «Незавершене будівницт­во» вказує на відволікання коштів з основної виробничої дія­льності, а зменшення сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансо­вого стану.

П'ятий етап. Якісна характеристика основних засобів оці­нюється за такими показниками.

Частка активної частини основних засобів (ЧАкЧОЗ) — це відношення вартості активної частини основних засобів (ма­шини, обладнання, транспортні засоби тощо) до вартості всіх основних засобів.

Коефіцієнт зносу (накопичення амортизації) (КЗ) — відно­шення величини зносу до первісної вартості основних засобів.

 

Подпись: її44  і і   О. Я. Базілінська

Показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення ос­новного капіталу. Рекомендоване значення менш 0,5.

Коефіцієнт придатності (КПр) — це відношення вартості основних засобів до величини зносу основних засобів (або одиниця мінус коефіцієнт зносу).

Коефіцієнт оновлення (КОн) — відношення суми введених за звітний період основних засобів до первісної вартості осно­вних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) — відношення первісної варто­сті основних засобів, що вибули до їх первісної вартості на початок періоду.

Дані для розрахунку коефіцієнтів вибуття та оновлення ос­новних засобів містяться в примітках до фінансових звітів.

Фондовіддача (Фв) — відношення чистого доходу до сере­дньої вартості основних засобів.

Фондомісткість (Фм) є показником зворотнім до фондо­віддачі.

Індекс постійного активу (ІПА) показує частку необоротних активів (у тому числі основних засобів) у власних джерелах.

Необхідно відмітити, що дані показники є досить приблиз­ними, оскільки в балансі більшості підприємств активи пока­зані за первісною вартістю. Балансова вартість активів часто не має нічого спільного з їх реальною вартістю, особливо в умовах інфляції.

Шостий етап. Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші. Ефектив­ність управління активами характеризується такими загальни­ми показниками:

коефіцієнт оборотності (Turnover Ratio) — відношення чистого доходу до середньорічної вартості активів;

тривалість одного обороту активів (Collection) — коефі­цієнт оборотності, визначений у днях;

коефіцієнт закріплення оборотних коштів (Fixation ratio) — обернений коефіцієнту оборотності.

До найбільш поширених коефіцієнтів оборотності відно­сяться:

оборотність усіх активів;

оборотність постійних (необоротних) активів;

оборотність оборотних активів;

оборотність робочого капіталу (табл. 3.4).


Коефіцієнти оборотності обраховуються в кількості разів, зростання є позитивною тенденцією.

На зміну оборотності в днях впливає низка факторів. Фак­торами першого порядку є два фактори: зміна середньої величи­ни активів; зміни в обсязі реалізації. Двома ж найголовнішими групами активів є необоротні та оборотні активи. Найголов­нішими складовими необоротних активів є основні засоби, а оборотних активів — запаси та дебіторська заборгованість.

За оцінками фахівців при ефективному управлінні фінан­сами підприємство може одержати економію на 50 % за раху­нок ефективного управління запасами, на 40 % — за рахунок управління запасами готової продукції і дебіторською забор­гованістю і на 10 % — за рахунок управління технологічним циклом.

Отже трьома основними показниками оборотності активів є: оборотність основних засобів; оборотність запасів; оборот­ність дебіторської заборгованості (табл. 3.5).


Примітка: * — враховується та частка витрат майбутніх періодів, яка буде використана впродовж 12 місяців з дати балансу.

При визначені оборотності запасів більше підходить у чи­сельнику ставити собівартість реалізації, оскільки ці показни­ки зіставляються. За умови бурхливого зростання підприємст­ва доцільно використовувати не середню суму запасів, а суму запасів на кінець періоду, оскільки запаси постійно зростають для забезпечення зростання обсягів реалізації.

Коефіцієнти оборотності розраховуються також для аналізу кредиторської заборгованості (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

Показник

Алгоритм розрахунку

Джерела інформації

Оборотність кре­диторської забор­гованості ( ККЗ), оборотів

Чистий дохід

Середня кредиторська заборгованість

або Собівартість реалізованої продукції

Середня кредиторська заборгованість за товар

Ф.2 р.035

 

 

Ф.1 р. 620.- р.500- р.510 або Ф.2 р.040 Ф.1 р. 520. + р.530

Тривалість одного обороту кредитор­ської заборговано­сті ( Дкз x днів

360/ ККЗ

 

Усі показники оборотності короткострокових активів та пасивів замикає показник тривалості фінансового циклу.

Розрізняють виробничий, операційний та фінансовий цикли (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

ОЦІНКА ТРИВАЛОСТІ ЦИКЛІВ

 

Показник

Алгоритм розрахунку

Тривалість виробничого циклу (Двц), днів

Тривалість обороту запасів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції)

Тривалість операційного циклу (Доц), днів

Тривалість виробничого циклу + Тривалість погашення дебіторської заборгованості

Тривалість фінансового циклу (Дфц), днів

Тривалість операційного циклу - Тривалість погашення кредиторської заборгованості

Виробничий цикл (Production Cycle) — починається з мо­менту надходження матеріалів на склад підприємства, закін­чується в момент відвантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Операційний цикл (Operating Cycle) — інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запасів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції (погашення дебіторської заборгованості).

Фінансовий цикл (Financial Cycle) — починається з моме­нту оплати постачальникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одер­жання грошей від покупців за відвантажену продукцію (пога­шення дебіторської заборгованості).

Чим вище значення фінансового циклу, тим більша потреба підприємства в грошових коштах для придбання оборотних засобів. Від'ємне значення фінансового циклу свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші. У тих випадках, коли робочий капітал має від'ємне зна­чення, поняття фінансового циклу не існує.

Для аналізу оборотних активів необхідно не тільки розгля­нути співвідношення тривалості операційного і фінансового циклів, а й оцінити структуру цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, запасів готової про­дукції, дебіторської і кредиторської заборгованості).

 

Питання для самоперевірки та аудиторного контролю знань

Охарактеризуйте послідовність проведення аналізу фі­нансового стану.

Яка економічна суть і структура майна підприємства?

Наведіть класифікацію активів підприємства.

У чому полягає відмінність між необоротними і оборот­ними активами?

За якими етапами проводиться аналіз майна підпри­ємства?

Назвіть основні показники аналізу майнового стану під­приємства, їх розрахунок і характеристику.

Як проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства?

Які коефіцієнти характеризують структуру активів під­приємства?

У чому полягає золоте правило підприємства?

10. Як здійснюється аналіз ефективності використання ос­новних засобів?

Назвіть зміст, завдання та основні напрями аналізу обо­ротних активів.

Що таке фінансовий цикл і як вимірюється його три­валість?