4. Структура звіту про фінансові результати

 

Звіт про рух грошових коштів (Cash Flow Statement) — це звіт про надходження і видатки грошових коштів та їх еквіва­лентів у результаті всіх видів діяльності підприємства за звіт­ний період.

Звіт про рух грошових коштів показує, за рахунок чого на підприємстві відбулася зміна залишків грошових коштів, тоб­то фактично дає пояснення розділу ІІ активу балансу.

Для складання звіту про рух грошових коштів використо­вують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Під грошовими потоками розуміють надходження та ви­буття грошових коштів та їх еквівалентів.

Чистий рух грошових коштів дорівнює приросту грошо­вих коштів та їх еквівалентів за звітний період. Чистий рух грошових коштів розраховують як арифметичну суму руху коштів від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Основою розрахунку загального руху грошових коштів є операційний рух грошових коштів, який характеризує частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні під­приємства після здійснення всіх грошових видатків операцій­ного характеру.

Цей показник можна розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достат­ній розмір операційного руху грошових коштів створює спри­ятливі умови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

Наявність операційного руху грошових коштів характери­зує здатність підприємства фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел, погашати фінансову заборго­ваність та виплачувати дивіденди.

Останнім часом все більшої популярності набуває показник незалежний рух грошових коштів (Free Cash-flow). Це сума грошових надходжень у рамках операційної та інвестиційної діяльностей. Характеризує здатність підприємства забезпечи­ти операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок вну­трішніх джерел.

Серед економістів немає єдності щодо методології визна­чення руху грошових коштів. Існує прямий і непрямий методи розрахунку руху грошових коштів. Звіт про рух грошових ко­штів побудований за допомогою непрямого методу.

Відповідно до непрямого методу вихідною величиною є фінансовий результат від операційної діяльності до оподатку­вання, який потім коригується (табл. 2.2).

При складані звіту про рух грошових коштів непрямим ме­тодом існує дві закономірності:

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування по­винен зменшуватись на величину збільшення негрошових обо­ротних коштів і збільшуватись на величину їх зменшення;

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен збільшуватись на величину збільшення будь-якої статті короткострокової заборгованості і зменшуватись на ве­личину їх зменшення.


Наприклад, амортизація нараховується в собівартості, але нікуди не сплачується. Оскільки при розрахунку прибутку амортизаційні витрати (у складі собівартості) його зменшили, і таке зменшення не призводило до грошових відтоків, то амо­ртизація повинна бути додана до прибутку при коригуванні.

Збільшення дебіторської заборгованості означає, що вируч­ка більша, ніж грошові надходження. Тобто прибуток повинен бути зменшений на величину збільшення дебіторської забор­гованості.

Зменшення запасів означає, що підприємство не докупило запаси, тобто зекономило гроші. Це зменшення треба додати до прибутку.

Збільшення кредиторської заборгованості означає збіль­шення грошей і навпаки.

Дискусійним є питання віднесення відсотків за викорис­тання позичок до складу операційного руху грошових коштів. Хоча сплата відсотків мала належати до грошових видатків у рамках фінансової діяльності, згідно стандартам складання фінансової звітності ця позиція відноситься до операційного руху грошових коштів.

Фактичну суму сплачених відсотків розраховують на базі фінансової звітності за формулою

СВ = ФВ ± ЗВ,

де СВ — сплачені відсотки;

ФВ — фінансові витрати за звітний період (Ф. 2 р. 140);

ЗВ — зміна заборгованості за відсотками, що підлягають сплаті, інформація про які міститься в складі статті «Інші по­точні зобов'язання» (Ф.1 р. 610). Зменшення додається, збіль­шення віднімається.


За станом руху грошових коштів можна зробити висновки щодо якості управління підприємством (табл. 2.3).

Вважається, що управління підприємством є добрим, якщо чистий рух грошових коштів в результаті операційної діяльно­сті має позитивне значення, інвестиційної — від' ємне, фінан­сової — від' ємне.

Це означає, що в результаті операційної діяльності, а саме — від реалізації продукції, підприємство отримує достатньо гро­шових коштів, щоб мати можливість інвестувати ці кошти, а також погашати залучені кошти. При цьому підприємству до­статньо для здійснення інвестицій тільки власних засобів.

Якщо при цьому чистий рух засобів від усіх видів діяльно­сті також має позитивне значення, то можна говорити, що ке­рівництво повністю справилося зі своїми функціями.

Управління підприємством є нормальним якщо чистий рух грошових коштів в результаті операційної діяльності має позитивне значення, інвестиційної — від' ємне, фінансової — позитивне.

При такому управлінні на придбання необоротних активів спрямовуються кошти не тільки від операційної, а й від фінан­сової діяльності. Чистий рух коштів від усіх видів діяльності за звітний період також бажано, щоб був позитивним.

Управління підприємством є кризовим, якщо чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності має від' єм­не значення, інвестиційної — позитивне, фінансової — по­зитивне.

В цьому випадку підприємство фінансує витрати опера­ційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної та фінансової діяльності. Така структура допустима тільки для заново створених підприємств, що ще не почали працю­вати на повну потужність і знаходяться на початковій стадії розвитку.