1.4. Методи фінансового аналізу

 

Для оцінки господарської діяльності необхідно мати не тільки відповідні показники підприємств, але і знати прийоми їх дослідження за всіма напрямами фінансового аналізу. Методи дослідження інформації щодо діяльності підприємств ґрунтують­ся на поєднанні аналізу і синтезу. Цей момент, незважаючи на його теоретичний аспект, є дуже важливим для практичної робо­ти, оскільки вивчення господарської діяльності без глибокого аналізу інформаційних ресурсів є одностороннім процесом, а те­оретичні і практичні висновки недостатньо повними.

В процесі фінансового аналізу підприємства застосовується комплекс методів та прийомів. При цьому, кожний із методів во­лодіє відповідними інформаційними, візуальними, узагальнюю­чими або аналітичними можливостями. Всю різноманітність ме­тодів дослідження, що застосовуються фінансовим аналізом для розв' язання конкретних завдань управління, можливо згрупувати за системами.

1. Трансформаційні інструменти — спрямовані головним чи­ном на перетворення звітності в більш зручний для сприйняття вид (агрегування статей, трансформація в форми звітності за міжнаро­дними стандартами тощо). Вони не несуть аналітичної функції й не призводять прямо до яких-небудь висновків і рекомендацій. Прийоми трансформації звітності, що використовують офіційні індекси інфляції, іноземні валюти й оцінки експертів, покликані в першу чергу забезпечити порівнянність даних різних звітних пері­одів, однак адекватність подібних методів обмежує ряд факторів:

— рух коштів, як інтервальний показник для оцінки діяльності підприємств, відбувається нерівномірно протягом періоду, а трансформаційні розрахунки здійснюються на окремі звітні дати;

реальні темпи інфляції, звичайно, істотно відрізняються для окремих категорій активів і навіть для різних їх видів у групі, у той час як трансформація здійснюється за єдиним середнім ін­дексом;

облікові оцінки історичні за своєю природою, активи, ви­користовувані протягом декількох періодів без переоцінки, ви­ражені в одиницях купівельної спроможності, що відповідає ран­нім звітним періодам і, отже, трансформації будуть необґрун-товані;

трансформація не враховує аспекти зміни ринкової вартості активів під впливом мінливих оцінок ризиків, пов' язаних з ними. Наприклад, термін дебіторської заборгованості в деяких випад­ках може розцінюватися як симптом, що свідчить про підвищен­ня ризику її неповернення. В аналізі ж суми цієї заборгованості в різних періодах будуть розглядатися як рівноцінні.

2. Зведення — дозволяє здійснювати систематизацію одинич­них фактів та вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин. Зведення як перша сходинка фінансового аналізу виступає важливою підго­товчою стадією для більш глибокого аналізу та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Насамперед, необхідно в повному обсязі використати просте підсумкове зведення, яке не має попереднього розподілу одержа­ної інформації на відповідні групи показників. При простому зведенні визначають загальний підсумок всіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваних показників.

Поряд з простим зведенням для висвітлення певних аспектів конкретного дослідження використовують групове зведення, на яке можливо покласти наступні аналітичні функції:

розподіл всієї сукупності явищ і процесів на якісно однорід­ні групи;

вивчення складу досліджуваних явищ і структурних зру­шень;

виявлення взаємозв' язків між ознаками.

Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: ти­пологічні, структурні, аналітичні. Слід зауважити, що види гру­пувань при дослідженні показників носять дещо умовний харак­тер, оскільки вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які відбуваються в господарській дія­льності.

Отже, зведення, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу, як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускає певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість ін­формаційних ресурсів на відмінні між собою, але внутрішньо од­норідні частини, об' єднуючи їх у типові групи за певною істот­ною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення господар­ської діяльності групування виступає важливим метод дослі­дження, який дозволяє простежити перехід кількісних змін в які­сні і навпаки, виявити закономірності їх розвитку.

3. Горизонтальний (часовий) аналіз — здійснюється для оцін­ки розвитку явищ і процесів, які характеризують діяльність під­приємств у часі (динаміці). В процесі фінансового аналізу можна будувати одномірні і багатомірні ряди динаміки.

Одномірні ряди динаміки характеризують зміну в часі одного показника, а багатомірні — зміну в часі двох, трьох і більше по­казників. У свою чергу, багатомірні динамічні ряди поділяються на паралельні і ряди взаємопов' язаних показників. Паралельні ряди динаміки відображають зміну в часі або одного показника різних об' єктів, або різних показників одного об' єкта. Ряди взає-мопов' язаних показників характеризують залежність одного явища від іншого.

При побудові динамічних рядів за інформаційними ресурсами підприємства потрібно дотримуватись порівнянності всіх рівнів ряду між собою за періодами часу, за територією, колом охоплю­ваних об' єктів, методом обчислення показників, одиницями ви­міру та іншими параметрами. В цьому аспекті важливе місце не­обхідно відводити виявленню змін, які відбуваються з показни­ками внаслідок інфляційних процесів.

Завдання фінансового аналізу полягає в тому, щоб шляхом побудови рядів динаміки розкрити і охарактеризувати закономі­рності, що проявляються на різних етапах формування того чи іншого явища, виявити тенденції та особливості їх розвитку.

У процесі аналізу показників за рядами динаміки обчислюють і використовують наступні характеристики величин: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення од­ного процента приросту.

Динамічні ряди показників складаються з багатьох рівнів, а тому, як будь-яка сукупність, вони потребують деяких узагаль­нюючих характеристик. Для цього вираховують середні показни­ки: середні рівні ряду, середні абсолютні прирости, середні темпи зростання і приросту.

Показникам діяльності підприємств притаманні більш-менш стійкі внутрішньорічні, сезонні коливання в рядах динаміки, які зумовлені специфічними умовами господарської діяльності. Щоб виявити і дати характеристику тенденції розвитку показників го­сподарюючих суб' єктів в динаміці, можуть використовуватись різні способи згладжування та аналітичного вирівнювання дина­мічних рядів, які дозволяють оцінити закономірність зміни з різ­ною точністю, надійністю і трудомісткістю.

Вертикальний (структурний) аналіз — дає можливість ви­значити структуру підсумкових показників з оцінкою впливу ко­жної позиції на результати в цілому.

Структурний аналіз використовується для всіх показників, які мають адитивні моделі розрахунку (активи, власний капітал, зо­бов' язання, витрати, доходи і фінансові результати). Зіставляючи структуру одного і того ж показника за різні періоди часу, можна простежити її зміну.

Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання спів­відношень, пропорцій між окремими складовими узагальнюючих показників за допомогою відносних величин координації. Вони показують, у скільки разів зрівнювальна частина сукупності є бі­льшою чи меншою від тієї частини, яку взято за базу порівняння.

Інструменти оцінки показників діяльності підприємства щодо рівня їх фактичної величини, визначення основної тенден­ції за динамікою та розрахунку ймовірного значення у майбут­ньому.

При фінансовому аналізі використовують три види показни­ків: фактичні (розрахункові), прогнозні, нормативні. Розрахунко­ві — надають інформацію щодо фактичного фінансового стану підприємства для аналізу механізму його формування. Прогноз­ні — визначають очікувані величини для оцінки можливої тенде­нції розвитку. Нормативні — дають змогу здійснювати діагнос­тику фактичних даних в порівнянні з очікуваними або з досягнутими в минулих періодах.

Економічні моделі показників можуть мати різну математичну форму.

До першого типу належать адитивні моделі, в яких результа­тивний показник визначається як алгебраїчна сума кількох фак­торних явищ. Зв' язок описується наступною формулою:

у = Х1 + Х2 + ... + х„.

Другий тип є так званий мультиплікативний. У цьому разі ре­зультативний узагальнюючий показник визначається як добуток певної кількості факторів:

Таким чином описується, наприклад, залежність величини чи­стого доходу (ЧД) від обсягів продаж в натуральному виразі (К) і ціни за одиницю товару (Ц).

Третій тип — це кратні моделі. Вони застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховуються як співвід­ношення факторних показників:

у = хі: *ъ

І нарешті, четвертий тип є комбінованим, тобто таким, що по­єднує в певний спосіб попередні моделі:

у = (х1 + х2) • х3, або у = х1: (х2 + х3).

Для здійснення оцінки показників діяльності підприємств у фінансовому аналізі найчастіше використовуються наступні ме­тоди:

методи продовження моделі (додавання розрахункових по­казників). Наприклад, показник витратомісткості господарської діяльності за активами (ЗА) знаходимо за формулою: ЗА = = СА : ЧД, де СА — середньорічна вартість активів; ЧД — чис­тий дохід.

Водночас, якщо СА = СНА + СОА, де СНА — середньорічна вартість необоротних активів; СОА — середньорічна вартість оборотних активів, то витратомісткість господарської діяльності за активами буде представлена як:

ЗА = СА: ЧД = (СНА : ЧД) + (СОА : ЧД), тобто витратоміст-

кість за необоротними активами це ЗНА = СНА : ЧД, а оборотни­ми — ЗОА = СОА : ЧД.

Для оцінки витратомісткості господарської діяльності за роз­міщеними активами вивчають дві складові:

ЗА = ЗНА + ЗОА;

методи розширення (множення розрахункових показників) факторної моделі. Наприклад, капіталомісткість господарської діяльності визначаємо як КМ = СОЗ: ЧД, де СОЗ — середньоріч­на вартість основних засобів. Цей показник можливо представити як модель ще двох факторних показників: КМ = СОЗ : ЧД = (СОЗ : : АМ) • (АМ : ЧД), де АМ — сума річної амортизації основних засобів; СОЗ : АМ — середній термін експлуатації основних за­собів; АМ: ЧД — амортизаційна місткість чистого доходу (пито­ма вага амортизації), що свідчить про суму зносу основних засо­бів при створенні 1 грн чистого доходу;

• методи ділення розрахункових показників моделі. Напри­клад, рентабельність (прибутковість) активів (РА) визначаємо за формулою РА = ЧП : СА, де ЧП — чистий прибуток.

Якщо СА = СНА + СОА, то зробимо такі перетворення:

РА = ЧП : СА = ЧП: (СНА + СОА) = = (ЧП : ЧД) : [(СНА : ЧД) + (СОА : ЧД)],

де ЧП : ЧД — рентабельність (прибутковість) чистого доходу; СНА : ЧД — капіталомісткість господарської діяльності за не­оборотними активами; СОА : ЧД — витратомісткість господар­ської діяльності за оборотними активами.

Основним інструментом прогнозування явищ і процесів, які відображають діяльність підприємства, є екстраполяція. Суть прогнозної екстраполяції полягає в поширенні закономірностей, зв' язків і відношень, виявлених у звітних періодах, за їх межі. За­лежно від гіпотез щодо механізму формування і подальшого роз­витку показників використовують різні методи прогнозної екст­раполяції. Їх можна об'єднати в дві групи: закономірності розвитку — тенденції і коливання та причинно-наслідковий ме­ханізм формування явищ — багатофакторне прогнозування.

Прогнозний результат можна представити одним числом (прогноз точковий) або інтервалом значень (прогноз інтерваль-ний). Порівнюючи прогнозне значення за результативним показ­ником із реально досягнутою величиною, можна зробити оцінку, а також визначити тенденції розвитку господарюючих суб' єктів на майбутнє, виходячи з певних економічних ситуацій, що мати­муть місце або можуть скластися в ринкових умовах господарю­вання.

6. Відносні величини інтенсивності — дослідження співвід­ношень між окремими показниками діяльності підприємства.

Відносними величинами інтенсивності називаються показни­ки, які характеризують ступінь поширення, розвиток явищ у пев­ному середовищі.

Відносні величини інтенсивності за показниками діяльності підприємства завжди є результатом порівняння двох абсолютних різноіменних величин. За чисельник цього відношення беруться обсяги явища (показник), ступінь поширення якого вивчається, а у знаменнику — обсяги того середовища, в якому розвивається (поширюється) це явище. У кожному конкретному випадку таке співвідношення характеризує інтенсивність поширення явища в середовищі і показує, скільки одиниць однієї сукупності припа­дає на одиницю іншої сукупності. На відміну від інших видів відносних величин, відносні величини інтенсивності завжди є ве­личинами іменованими.

У формі відносних величин інтенсивності обчислюється низка співвідношень: активів і зобов' язань; зобов' язань і власного капі­талу; доходів і витрат; фінансових результатів і доходів, витрат, активів тощо.

7. Порівняльний просторовий аналіз включає три аспекти:

територіальний — розвиток явищ і процесів за окремими регіонами (класифікаційна ознака КОАТУУ);

організаційний — розвиток явищ і процесів за окремими ор­ганізаційно-правовими формами господарювання (класифіка­ційні ознаки КФВ і КОПФГ);

конкурентний — вивчення явищ і процесів у контексті кон­курентного середовища економічної діяльності (класифікаційна ознака КВЕД).

Під економічним простором, який можна досліджувати за до­помогою інформаційних ресурсів, слід розуміти динамічну сис­тему, яка включає всі наявні господарюючі суб' єкти з їх ресурса­ми розвитку. Наукове осмислення поняття просторового розвитку в економічній науці ґрунтується на таких характерних рисах як: синергетизм (незворотність, неврівноваженість, ризи­кованість); континуальність (безперервність); системність; скла­дність; поліструктурність; відкритість; відособленість; динаміч­ність; цілісність. Особливої актуальності фінансовий аналіз процесів просторового розвитку набуває в епоху глобалізації сві­тової економіки і поступового втягування в її орбіту нових суб' єктів господарювання економічного простору макро- та мік-рорівнів.

Порівняльний просторовий аналіз господарюючих суб' єктів здійснюється за допомогою відносних величин порівняння у про­сторі шляхом співвідношення одноіменних показників діяльності різних суб' єктів.

Наприклад, рівень концентрації ринку щодо КВЕД можливо вивчити за допомогою індексу Герфіндаля.

ік = 52 + 5 22 + 5 32 +... + 52 = ±52,

і=1

де ІК — індекс концентрації (конкурентості) ринку за чистим до­ходом господарюючих систем (підприємства, регіону, форми власності тощо); 5 — частка чистого доходу господарюючої сис­теми в загальному обсязі виду економічної діяльності (відсотків); п — кількість господарюючих суб'єктів.

Індекс конкурентності залежить від обсягів господарювання кожного суб'єкта ринку та їх кількості. Якщо на ринку господа­рює один суб'єкт (монополіст), індекс буде становити 10 000, в інших випадках індекс зменшується, що свідчить про зростання конкурентності господарюючих систем.

8. Факторний аналіз — дослідження впливу окремих показни-ків-факторів на величину показника, який розглядається як ре­зультат стохастичних і детермінованих (функціональних) зв'язків. У фінансовому аналізі під фактором (від лат. factor — роблячий, виробляючий) слід розуміти умови, які необхідні для здійснення господарського процесу, а також причину, яка його змінює та визначає характер або основні риси. При цьому вихо­дять з того, що досліджувані показники характеризуються як жо­рстко детерміновані (функціональні), мультиплікативні та кратні моделі. Отже, при фінансовому аналізі у моделі показника y = f (x1, x2, xn), яка характеризує жорсткий зв'язок результату (у) від факторів (x,) і який одержав приріст Ау, можна визначити, яка частка приросту відбулася за рахунок кожного фактора.

Ау = Ах1у + Ах2у +, ..., + Ахпу.

Для вирішення цієї задачі в аналітичній практиці широко ви­користовуються специфічні прийоми. Загальну схему алгоритму використання прийомів факторного дослідження в фінансовому аналізі показників розглянемо на прикладі двофакторної моделі (табл. 1.4.1).

 

 


Таблиця 1.4.1

Результативний показник ЧД описується формулою мульти-плікативного зв'язку: ЧД0 = В0 • ЕП0; ЧД1 = В1 • ЕП1. Отже, показник ЕП, як кратна модель, дорівнює:

Для розрахунку впливу факторів на АЧД використаємо прийом абсолютних відхилень. При цьому, щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) (В) на результативний показник (АЧДв), необхідно абсолютний приріст цього факто­ра (АВ) помножити на базисний рівень другого фактора (якіс­ного) (ЕП0).

АЧДв = АВ • ЕП0 = 839,4 • 1,027 = 862,1 тис. грн.

Вплив другого фактора (ЕП) на результативний показник (АЧДЕП) розраховується множенням фактичного значення першо­го фактора (В1) на абсолютний приріст другого фактора (АЕП), тобто того фактора, вплив якого вивчається.

ДЧДЕП = В1 • ДЕП = 1592,8 • 0,017 = 26,9 тис. грн.

Загальна ціна впливу факторів дорівнює приросту результати­вного показника.

АЧД = АЧДв + АЧДЕП = 862,1 + 26,9 = 889,0 тис. грн.

Для розрахунку впливу факторів на АЕП (кратна модель) ви­користаємо прийом ланцюгових підстановок. Алгоритм розраху­нку за цим прийомом для кратної моделі показника буде таким:

АЕП = АЕПЧД + АЕПв; АЕПЧД = АЧД : В0; АЕПв = - [(АВ • ЧДл): (В0 • В1)].

Як бачимо, зміна ЕП була зумовлена впливом:

АЕПЧД = 889,0 : 753,4 = 1,180 грн; АЕПв = - [(839,4 • 1662,9) : (753,4 • 1592,8)] = -1,163 грн. АЕП = 1,180 - 1,163 = 0,017.

Зрозуміло, що при факторному аналізі з використанням жорс­тко детермінованих моделей допускаються певні умовні розраху­нки, які не змінюють напрямок дії відповідного фактора.

Стохастичні зв' язки досліджуються переважно регресійними моделями. Рівняння регресії характеризує зміну середнього рівня результативної ознаки (у) залежно від зміни факторної ознаки (х). При цьому визначають математичне сподівання групових серед­ніх результативної ознаки під впливом різних значень факторної ознаки.

Залежно від форми зв' язку між результативними і факторни­ми ознаками для аналітичного дослідження використовують від­повідні математичні формули (табл. 1.4.2).


9. Індексний аналіз — визначається функцією, яку виконує ін­декс у конкретному аналізі та характером порівнянь. Розглядають дві функції індексів:

• синтетичну, пов' язану з побудовою узагальнюючих харак­теристик динаміки чи просторових порівнянь. Динамічний індекс характеризує інтенсивність динаміки, просторовий — визначає ступінь відхилення значень показників у просторі за класифіка­ційними ознаками господарюючих суб' єктів;

• аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей дина­міки, взаємозв' язків між показниками, структурних зрушень.

Основою аналітичної індексної моделі є мультиплікативний зв' язок між певною множиною показників, один з яких розгляда­ється як результат, інші — як фактори.

При побудові індексної моделі функція розглядається для двох періодів: базисного (з яким порівнюють) і поточного (який зіставляється і оцінюється). Абсолютну і відносну зміну показ­ника функції можна розкласти за факторами-множниками. Оці­нювання ступеня та абсолютного розміру впливу кожного з них на динаміку функції здійснюється в рамках індексної моделі, в якій відтворюються взаємозв' язки між показниками.

В теорії і практиці виділяють декілька форм індексів: для оцін­ки кількісних факторів (обсягів) — Ласпейреса і Пааше; якісних факторів (цін) — Ласпейреса, Пааше, Маршала-Еджуорта, Лоу, Фішера. Вибір форми індексу залежить від мети дослідження та наявної інформації. Зауважимо, що при незначній кореляції між кількісними і якісними показниками, які впливають на результат, індекси розраховані за Ласпейресом і Пааше, практично однакові. Спираючись на формально-математичні критерії, Фішер назвав свій індекс ідеальним, проте через відсутність конкретного еконо­мічного змісту цей індекс не набув широкого практичного засто­сування. Водночас, будь-який з розрахованих індексів має певний ступінь умовності за необхідності елімінування інших включених у модель факторів. Використовуючи елімінування як спосіб фак­торного аналізу, доводиться виходити з того, що фактори зміню­ються незалежно один від одного. Насправді, вони змінюються одночасно, у взаємному зв' язку, і від цього взаємозв' язку отриму­ється додатковий приріст результативного показника, який за ви­користання способів елімінування приєднується до одного з фак­торів, як правило, до останнього. Отже, величина впливу факторів на зміну результативного показника змінюється залежно від місця, на яке поставлений той чи інший фактор в аналітичній моделі.

Щодо вибору форми індексу, то він повинен, насамперед, пе­редбачати вивчення впливу кількісних факторів шляхом ранжу-вання від найбільш важливих до найменш важливих, а потім які­сних. Це цілком узгоджується з методикою побудови економіч­них показників мультиплікативного характеру в умовах ринкової економіки. При цьому, якщо є кількісний фактор, то завжди буде і якісний, а також відповідний результат. За наявності тільки які­сного фактора і відсутності кількісного — результат завжди буде нульовий.

Індексною системою при факторному аналізі можливо корис­туватися для визначення одного з показників, якщо відомі всі ін­ші, що входять в систему.

10. Цифрові характеристики показників за допомогою статис­тичних таблиць і графіків — здійснюються для наочного відо­браження загальної картини стану чи розвитку явищ і процесів, розкриття зв' язків і залежностей між різними показниками.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони до­зволяють охопити матеріали зведення в цілому, значно полегшу­ють їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зіставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості до­сліджуваних явищ господарської діяльності.

Проте таблична форма викладу цифрового матеріалу не зав­жди дозволяє достатньо наочно і чітко відобразити загальну кар­тину стану чи розвитку якого-небудь явища, розкрити закономір­ності зв' язку показників між собою або їх розподілу. А тому для розгляду цих та інших завдань у процесі фінансового аналізу по­ряд із статистичними таблицями доцільно широко застосовувати графічний спосіб зображення інформаційних ресурсів.

Графік у фінансовому аналізі — це особливий спосіб наочного зображення і узагальнення явищ і процесів у сфері господарської діяльності через геометричні образи, малюнки або схематичні географічні карти та пояснення до них.

При фінансовому аналізі показників можливо виділити такі основні напрями використання графіків:

порівняння розвитку показників у просторі; дослідження динаміки (зміни в часі) показників; вивчення структури і структурних зрушень; організація контролю за виконанням прогнозних показників; вивчення розміщення явищ у просторі і поширення їх в часі; вивчення зв' язків та залежностей між різними показниками або щодо значень варіаційної ознаки.

Електронні таблиці Ехсеї дають змогу будувати різні ти­пи графіків для потреб фінансового аналізу господарюючих систем.

Всі прийоми дослідження інформаційних ресурсів при фінан­совому аналізі господарюючих суб' єктів потребують визначення оптимальної бази з метою порівняння показників. Для забезпе­чення порівняльного дослідження можуть слугувати:

фактичні показники діяльності господарюючих суб' єктів за попередні звітні періоди;

середні значення показників економічних систем;

показники діяльності економічних систем, що є найбільш привабливими за своїм рівнем господарювання;

певні нормативні значення показників відповідно до законо­давчих нормативних документів та рекомендацій науковців;

цільові значення показників, визначені замовниками дослі­дження;

оптимальні та критичні значення показників, розраховані аналітиками для економічної системи, яка аналізується;

усереднені за часом значення показники, обчислені за мину­лими даними діяльності економічної системи.

Отже, лише системний підхід з використанням всіх можливих прийомів фінансового аналізу, наявних фактичних, нормативних і прогнозних показників у динаміці дає можливість реально оці­нювати ефективність господарської діяльності. Ігнорування хоча б однієї з складових прийомів фінансового аналізу значно знижує ефективність аналітичних досліджень показників, що характери­зують стан і розвиток суб' єктів господарювання.