13.1. Поняття комплексного оцінювання фінансового стану підприємства

 

Господарюючі суб'єкти належать, як правило, до так званих складних систем, яким притаманна низка властивостей, що перебувають під впливом великої кількості внутрішніх і зов­нішніх чинників. Як результат — між елементами системи вини­кають синергетичні спільні зв'язки, які забезпечують збільшення загального ефекту в більших обсягах, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що діють незалежно.

Виконуючи своє призначення, економічна система забезпечує розміщення та споживання ресурсів, виробляє продукцію (вико­нує роботи, надає послуги), реалізує товарні об'єкти та здійснює накопичення. Всі ці процеси мають динамічний характер, суть якого полягає в зміні у часі параметрів і структури суб' єктів гос­подарювання.

Водночас, економічні явища та процеси мають нелінійний, випадковий характер, характеризуються відповідним ризиком і їх неможливо спостерігати та досліджувати окремо один від одного.

Економічна система в сфері господарювання спроможна до активних, але не завжди передбачуваних дій, залежно від став­лення суб' єктів управління та самої системи загалом до відповід­них чинників, способів і методів їх впливу. Сутність взаємодії го­сподарюючих систем визначає їх подвійна роль: з одного боку — як покупців ресурсів, а з другого — як продавців об' єктів госпо­дарської діяльності.

Таким чином, господарська діяльність економічних систем характеризується надмірною складністю та багатогранністю еко­номічних явищ і потребує дослідження великої кількості показ­ників. Кожний показник системи має самостійне значення і вод­ночас є складовою узагальненої властивості. Крім того, цифро­вий розмір показника має ще й значення його вагомості, яке відсутнє у традиційній формі подання матеріалів фінансового аналізу. Виходячи з цього, отримані за допомогою звітності ве­ликі масиви значень показників, при їх індивідуальному дослі­дженні, фактично не дають змогу зробити остаточний висновок щодо розвитку економічної системи.

Саме тому, в процесі фінансового аналізу і оцінки стану еко­номічних систем, виникає необхідність використання формалізо­ваних методів згортання значної кількості аналітичних характе­ристик з метою переходу до порівняно невеликої кількості узагальнюючих (інтегральних) показників.

У той же час існує, як відомо, так званий «поріг складності», згідно з яким особа, що приймає рішення, здатна проводити аде­кватну оцінку проблемної ситуації в результаті одночасного ана­лізу не більше ніж 3—7 параметрів, які її характеризують. При цьому слід пам'ятати, що використання надлишкової кількості показників може спричинити втрату часу на математичне та ана­літичне забезпечення дослідження функціонально взаємозалеж­них між собою показників.

Сутність інтегрального показника полягає в переході від опи­су досліджуваного об' єкта, який характеризується великою кіль­кістю ознак, до описання меншим числом максимально компакт­них інформаційних показників, які відображають найбільш суттєві властивості явища. Агрегування ознак в одну інтегральну оцінку грунтується на так званій «теорії адитивної цінності», згі­дно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складо­вих. Завдання побудови інтегрального показника полягає в тому, щоб концентровано визначити поняття, число і природу най­більш суттєвих і відносно незалежних функціональних характе­ристик явища, його вимірників або базових параметрів.

Конструювання інтегральних оцінок є універсальним методом компактного подання великих масивів економічних показників. Найбільш ефективні результати від інтегральних оцінок одержу­ють в прикладних дослідженнях за напрямами, коли:

а) недостатньо чітко можна визначити єдиний оціночний по­казник стану та розвитку економічних явищ і процесів. При цьо­му багато показників звітності взаємопов' язані і в значній мірі дублюють один одного, а інші — подаються за непрямими мето­дами розрахунку;

б) необхідно визначити комплексні надійні параметри з метою використання їх як:

шкали (індексу) для порівняння великої кількості об'єктів (економічних систем) за їх класифікаційними ознаками;

критерію класифікацій об'єктів в тій чи іншій формі для по­треб управління;

незалежного індикатора оцінки рівня величини господарсь­ких явищ і процесів;

методу ранжування об' єктів спостереження;

оціночної величини стану і розвитку господарюючої систе­ми в динаміці.

Зарубіжний досвід визнав і довів життєвість використання ін­тегральних показників для діагностики ефективності діяльності господарюючих суб'єктів. На основі фінансових показників (об­сяг продаж, величина активів, чистий прибуток, власний капітал) американський журнал Forbes щорічно друкує рейтинг 2000 під­приємств світу, а Handelsblatt The Wall Street Journal Europe — 500 підприємств Європи. Найяскравішим прикладом побудови рейтингових систем в Україні є оцінка діяльності банків, страхо­вих компаній, бірж, кредитних спілок та суб' єктів в сфері торгів­лі цінними паперами.

За допомогою комплексної оцінки можна створити реєстр фі­нансового стану, який повинен свідчити про їх надійність як пар­тнерів в Україні, так і за кордоном.

Інтегральні індикатори економічного розвитку дуже широко застосовуються в теорії і практиці міждержавного аналізу та оці­нці економічних систем за кордоном. Так, протягом останніх ро­ків на базі IMD International (Institute for Management Develop­ment International, Лозанка, Швейцарія) в рамках «Проекту світо­вої конкурентоспроможності» («World Competitiveness Project) проводиться докладний щорічний моніторинг основних макро-показників економічного розвитку країн світу. За результатами цього моніторингу здійснюється різноаспектний порівняльний аналіз країн, будуються різноманітні рейтинги, виявляються пев­ні тенденції. Одержані результати щорічно публікуються (у тому числі в Internet) та обговорюються спеціалістами в Давосі на так званому «Всесвітньому економічному форумі».

Кажучи про поняття «інтегральна оцінка» і «рейтинг», необ­хідно зазначити, що це складні явища, які вимагають багатопла­нових досліджень. Загальна структура процесу побудови інтегра­льних показників та рейтингового оцінювання за інформацією звітності наведені на рис. 13.1.1.


Прийняття рішення та постановка завдання щодо інтегральної оцінки, побудови рейпшнгової системи та визначення ризику банкрутства підприємства

 

 

 

 

 

Подпись:

 

Подпись: >	
Рейтинг

 

 

 


 

00


 

Суб'єкти звітності

 

Користувачі


.9

8 Я

З О

в

щ н о 8

и

Мета

 

Рис. 13.1.1. Структура процесу побудови інтегральних показників для рейтингового оцінювання та визначення ризику банкрутства підприємств


На рис. 13.1.1 видно, що складовими етапами побудови інтегра­льного показника і рейтингової оцінки фінансового стану підпри­ємств є: постановка завдання; збір і аналітична обробка інформації звітності за певний період; обґрунтування системи показників та їх класифікація; розрахунок інтегрального показника; ранжування (класифікація) підприємств за рейтингом. В процесі побудови інте­гральних показників можна моделювати одночасне дослідження ве­ликої кількості взаємозалежних ознак явищ. Тут немає припущення, що при вивченні ознак окремих показників всі інші залишаються незмінні, яке властиве іншим методам фінансового аналізу. Завдяки цьому інтегральні показники є цінним інструментом дослідження явищ «in situ», тобто у всій різноманітності реальних взаємозв'язків. При цьому відкривається можливість порівняти об'єкти, дати їм змістовні тлумачення і найменування, тобто здійснити інтерпрета­цію загальної оцінки економічної системи.

Методика розрахунку інтегральної оцінки діяльності господа­рюючих систем в сучасних економічних умовах повинна ґрунту­ватися на аналізі їх загальносистемних характеристик: стійкість, маневреність, гнучкість, чутливість, живучість, надійність, ефек­тивність, керованість.

Інтегральну оцінку визначають як ієрархічну структуру, на нижньому щаблі якої — узагальнююча комплексна оцінка, на верхньому — показники, які безпосередньо вимірюються і пода­ються у звітності. Загалом, комплексна оцінка фінансового стану передбачає визначення економічного потенціалу суб' єкта госпо­дарювання або, іншими словами, вона дає змогу забезпечити іде­нтифікацію його місця в економічному середовищі.


Для побудови інтегральної оцінки фінансового стану доцільно використовувати дві схеми ієрархій системи показників: загальну та з проміжними комплексними оцінками окремих функціональ­них складових фінансового стану підприємства (рис. 13.1.2).

Арсенал методів побудови інтегральних показників великий. Тому в практичному застосуванні цих показників дуже корисно здійснювати багатоваріантний розрахунок їх за різними метода­ми. Порівняння результатів дає можливість виявити суттєве і за­гальне в оцінці стану економічних систем.

Подібність результатів, одержаних за допомогою різних мето­дів визначення показників, означає, що інтегральний показник дійсно відображає реальну інформацію, оскільки рівень комплек­сної оцінки не залежить від методології її розрахунку.