12.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

 

Сталий розвиток підприємства та його фінансова стій­кість безпосередньо пов'язані з інвестиційною діяльністю, яка є сукупністю практичних дій щодо вкладення коштів у формуван­ня потенціалу господарюючої системи.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних ціннос­тей, що вкладаються в об' єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий до­хід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціаль­ний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у ви­гляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, во­дою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і активи, необхідні для здійснення господар­ської діяльності.

Інвестиції у відтворення необоротних активів і на приріст ма­теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

З економічної точки зору інвестиції розглядаються як витрати на створення активів.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування — громадянами і юридичними особами;

державного інвестування — органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за ра­хунок власних і позичкових коштів;

іноземного інвестування — іноземними громадянами, юри­дичними особами та державами;

спільного інвестування — громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які при­ймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об' єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, поку­пців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвести­ційної діяльності.

Для підприємства найважливішою формою інвестиційної дія­льності є інноваційна, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціаль­ну сферу, за напрямами:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

формування прогресивних міжгалузевих структурних зру­шень;

реалізація довгострокових науково-технічних програм з ве­ликими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробка і впровадження нової, ресурсозберігаючої техноло­гії, призначеної для поліпшення соціального і екологічного ста­новища.

Об' єктами інноваційної діяльності є:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого, адміністрати­вного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшу­ють структуру і якість виробництва та (або) соціальної сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій­ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організа­цій, підприємств і громадян.

В основі аналізу інвестиційної діяльності підприємства лежать різні класифікаційні ознаки інвестицій.

1.         За обсягами вкладень розрізняють валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції — це загальний обсяг ресурсів, що інвесту-
ються на приріст активів підприємства.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства. Якщо сума чистих інвести­цій становить від' ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зни­ження виробничого потенціалу і як наслідок — зменшення обся­гу створених об' єктів господарської діяльності (така ситуація ха­рактеризує підприємство, яке «проїдає свій капітал»). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто обсяг валових інвести­цій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання, тому що виробничий потен­ціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характери­зує підприємство, що «топчеться на місці»). Якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (тобто обсяг валових інвести­цій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка господарюючої системи знаходиться на стадії розвит­ку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничо­го потенціалу (така ситуація характеризує підприємство з розви­нутою економікою).

2.         За об'єктами вкладень ресурсів — реальні, фінансові, іммо-
білізовані та інноваційні.

Реальні (капітальні) інвестиції включають вкладення в об'єкти матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які підляга­ють амортизації, та товарно-матеріальні запаси.

Фінансові інвестиції включають придбання фінансових акти­вів (акцій, облігацій, сертифікатів, відкриття депозитних рахун­ків), участь у заснуванні нових підприємств та в спільній діяль­ності. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення активів до статутного капіталу юридичної особи в об­мін на корпоративні права. Портфельна інвестиція — господар­ська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, дерива-тивів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Іммобілізовані об' єкти інвестицій формуються коштами дебі­торської заборгованості, які інвестують господарську діяльність покупців та інших господарюючих систем, через систему розра­хунків.

Під інноваційними інвестиціями розуміють придбання ліцен­зій, патентів, програмних продуктів, фінансування наукових роз­робок, підготовку та перепідготовку фахівців.

За характером участі в інвестуванні — за участі інвестора та непрямі.

Під інвестиціями за участю інвестора розуміється безпосередня участь інвестора у виборі об' єктів інвестування і вкладення кош­тів. При цьому інвестор безпосередньо залучений в усі стадії інве­стиційного циклу, в тому числі у передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об' єкта інвестування, а також вироб­ництво кінцевої продукції. Пряме інвестування здійснюють підго­товлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об' єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції — це інвестування, опосередковане інши­ми особами (інвестиційними або іншими фінансовими посеред­никами). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефе­ктивного вибору об' єктів інвестування і наступного управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випуска­ються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та ін­вестиційних компаній). Посередники зібрані таким чином інвес­тиційні кошти розміщують на власний розсуд, а одержані доходи розподіляють потім серед власників цінних паперів.

За періодом інвестування — короткострокові та довгостро­кові. Короткострокові інвестиції — це вкладення капіталу на пе­ріод до одного року. Під довгостроковими інвестиціями розумі­ють вкладення капіталу на період, більший одного року.

За формами власності інвесторів — приватні, державні, іно­земні та спільні.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також під­приємствами недержавних форм власності.

Державні інвестиції — це вкладення, що здійснюються центральними і місцевими органами влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів та позикових коштів, а також державними підприємствами за рахунок власних та залучених коштів.

Іноземні інвестиції — вкладення, які здійснюються іноземни­ми громадянами, юридичними особами та державами.

Головним чином, іноземні інвестиції можна класифікувати в такий спосіб:

^ рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможли­вим без їх знецінення та зміни призначення. Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі.

^ іноземна валюта, що визнається конвертованою Національ­ним банком України.

^ валюта України — при реінвестуванні в об'єкт первинного інвестування або в будь-які інші об'єкти інвестування.

^ цінні папери і майнові вимоги (договірні комерційні зо­бов'язання).

права на ведення господарської діяльності, наприклад, дія­льності, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інте­лектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному капіталі юридичної особи).

Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвес­тицій у таких формах:

участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або при­дбання частки в діючих господарських організаціях;

створення іноземних підприємств на території України, фі­лій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб, або придбання у власність діючих підприємств;

придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи ін­ших цінних паперів;

придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання при­родних ресурсів на території України;

господарська діяльність на основі угод про розподіл про­дукції;

придбання інших майнових прав.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутно­го капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюєть­ся в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сто­рін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні проводиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійс­нюються суб' єктами господарювання даної країни та іноземних держав.

За видами об' єктів формування вкладень інвестиції поділя­ють на:

 

фінансові операції:

^ грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

^ інші фінансові інструменти.

господарські (виробничі) операції: ^ рухоме та нерухоме майно;

^ майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

^ сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань які оформлені у вигляді технічної документації та вироб­ничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого («ноу-хау»);

права користування землею, ресурсами, а також майнові права.

У регіональному аспекті виділяють інвестиції:

 

внутрішні, тобто вкладення суб' єктами господарської діяль­ності держави в об' єкти інвестування, що знаходяться на її тери­торії;

іноземні — вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організа­цій;

зарубіжні — вкладення коштів в об' єкти інвестування за межами території певної країни.

За ступенем ризику інвестиції поділяють на:

безризикові — характеризують вкладення коштів у такі об' єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрат капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване отри­мання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного при­бутку;

ризикові — мають ступінь ризику, що залежить від впливу ринку на зміни результатів роботи підприємства, строків інвесту­вання та отримання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшення витрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо).

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути втрати:

а)         всієї суми розрахункового прибутку — допустимий
ризик;

б)         прибутку і розрахункового доходу в частині амортизацій-
них відрахувань — критичний ризик;

в)         активів одержаних за рахунок інвестицій — катастрофічний
ризик і банкрутство інвестора.

9.         За формами відтворення в об' єктах розрізняють інвестиції на:

формування нових об' єктів господарської діяльності;

розширення наявних об' єктів господарської діяльності з ме­тою формування додаткових виробничих комплексів і вироб­ництв, розширення існуючих структурних підрозділів для збіль­шення виробничих потужностей;

реконструкцію наявних об' єктів господарської діяльності із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;

технічне переоснащення — комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

 

За видами інвестиційної стратегії виділяють:

пасивні інвестиції, тобто такі, що підтримують на незмінно­му рівні показники прибутковості вкладень за рахунок заміни за­старілого обладнання;

активні інвестиції, що забезпечують підвищення конкурен­тоспроможності підприємства та його прибутковості порівняно з раніше досягнутими рівнями за рахунок упровадження нової тех­нології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєнням нових ринків збуту.

За характером використання ресурсів в інвестиційному процесі виділяють:

первинні інвестиції, які характеризують використання впе­рше сформованих для інвестиційних цілей як власних, так і пози­кових фінансових ресурсів;

реінвестиції, що являють собою використання в інвести­ційних цілях чистого прибутку, одержаного від попередніх ін­вестицій;

деінвестиції, що являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях.

Окремим випадком інвестування є вкладання коштів у фінан­сові інструменти (цінні папери). При цьому кожен з учасників ін­вестиційного процесу вирішує власні завдання:

^ емітенти — позичальники коштів на фондовому ринку — мають запропонувати такі цінні папери, які за інших однакових умов користуватимуться більшим попитом і забезпечать ефекти­вність інвестиційної стратегії. Під останньою розуміють задово­лення потреби в інвестиційних ресурсах найбільш вигідним і найменш ризикованим способом;

^ інвестори вибирають тип цінного папера, який відповідає стратегії зберігання коштів чи одержання прибутку з урахуван­ням ризикованості відповідних операцій на фондовому ринку, пі­сля чого добирається конкретний об' єкт вкладання ресурсів, тоб­то цінний папір певного суб' єкта господарювання.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли­вають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися цінні папери наступних видів:

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного то­вариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власни­ком грошових коштів і підтверджує зобов' язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не пе­редбачено умовами випуску).

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'яв­ника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про де­понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випуска­ється виключно інвестиційним фондом або інвестиційною ком­панією і дає право його власникові на отримання доходу у вигля­ді дивідендів.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов' язання векселедавця сплатити після настання строку ви­значену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цін­них паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одер­жання у процесі приватизації частки майна державних підпри­ємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безу­мовне право його власника на отримання від боржника виконан­ня за основним зобов' язанням, за умови, що воно підлягає вико­нанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов' язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечні цінні папери — боргові цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які засві­дчують право власників у межах одного випуску (щодо емітента) на отримання від емітента належних їм коштів у встановлений строк.

Можуть випускатися такі види іпотечних цінних паперів:

сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю та сер­тифікати участі);

облігації (звичайні іпотечні облігації та структуровані іпо­течні облігації).

10.       Сертифікат фонду операцій з нерухомістю — цінний па-
пір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від
інвестування в операції з нерухомістю.

Інвестиційна діяльність передбачає визначення суми грошей, яку буде мати інвестор у кінці операції, тобто дослідження грошо­вого потоку від нинішньої суми до майбутньої, і навпаки, у зворо­тному напрямі — від майбутнього до поточного моменту часу.