10.3. Аналіз і оцінка ділової активності персоналу підприємства

Достатня забезпеченість персоналом, що має необхідні знання і навички, його раціональне використання і високий рі­вень продуктивності праці мають велике значення для економіч­ного зростання господарюючих систем. Ділова активність персо­налу безпосередньо впливає на обсяги господарської діяльності, ефективність формування і використання активів, і як резуль­тат — витрати, доходи, фінансовий результат та інші показники, які забезпечують сталу ділову активність підприємства. Ділову активність персоналу підприємства формує:

забезпеченість господарської діяльності персоналом;

якісний склад працівників за рівнем кваліфікації;

рівень постійності складу персоналу;

величина продуктивності праці, трудомісткість господарсь­кої діяльності і повнота використання робочого часу;

капіталоозброєність праці;

величина доходів працівників;

•           відповідність між темпами зростання оплати і продуктивності праці. Персонал підприємства за характером участі у господарській

діяльності може забезпечувати основне виробництво, управління структурними підрозділами, управління підприємством, викорис­тання збутових функцій, соціальну сферу та здійснення капіталь­них вкладень (табл. 10.3.1).

З табл. 10.3.1 бачимо, що на підприємстві відбувається нарощу­вання персоналу як в цілому, так і за окремими видами діяльності. Ділова активність підприємства поліпшується через збільшення персоналу в сфері управління, збутової діяльності, соціального за­безпечення і капітальних вкладень. Зниження кількості і питомої ваги персоналу основного виробництва позитивно характеризує його ділову активність, оскільки супроводжується зростанням фо­нду робочого часу як на одного працівника, так і в цілому.

Для оцінки відповідності кваліфікації персоналу складності виконуваних робіт порівнюють середні тарифні розряди госпо­дарських операцій (Тро) і працівників (Трп), розраховані за сере-дньоюарифметичною:

Т    е Трп-ггп; Т    е   • оо ; Т = Т

еПП    еОО

де Трп і Тро — тарифний розряд, відповідно персоналу і господар­ських операцій; ПП — чисельність персоналу підприємства; ОО — обсяг господарських операцій.




Якщо кваліфікація персоналу відстає від складності виконува­них робіт, то це знижує ефективність діяльності, може призвести до створення менш якісних об'єктів господарювання і погіршує ділову активність підприємства. На практиці має місце і зворотне явище, що свідчить про недостатнє використання наявного поте­нціалу персоналу для нарощування ділової активності підприєм­ства.

Кваліфікаційний рівень персоналу в сфері управління оціню­ють за порівнянням фактичного рівня освіти і ділових якостей з вимогами посадових інструкцій.

На ділову активність підприємства впливає рівень постій­ності складу персоналу. Надто велика плинність працівників потребує певного часу для пошуку персоналу, спричиняє дода­ткові витрати на його підготовку та перепідготовку, знижує на певний час продуктивність праці. Водночас, оборот персоналу відбувається з об' єктивних причин, котрі не створюють резер­ви ділової активності, та надмірний, який включає зміну скла­ду працівників у зв' язку зі звільненням за власним бажанням та на вимогу адміністрації. Для оцінки впливу руху персоналу на ділову активність розраховують і аналізують динаміку та­ких показників:

^ коефіцієнт плинності кадрів, як відношення кількості звіль­нених за власним бажанням та на вимогу адміністрації до серед-ньооблікової чисельності персоналу;

^ коефіцієнт постійності складу персоналу, як відношення кі­лькості працівників, які працювали увесь рік до середньообліко-вої чисельності персоналу;

^ середній стаж роботи персоналу на підприємстві.

Проте розглянуті показники забезпеченості господарської дія­льності персоналом, його якісного складу і постійності викорис­тання не дають вичерпної характеристики трудового потенціалу і їх не можна вважати факторами, котрі безпосередньо впливають на ділову активність підприємства. Зростання ділової активності підприємства залежить не тільки від чисельності працівників, а від кількості затраченої на господарську діяльність праці, тобто від величини робочого часу, а також від ефективності праці, її продуктивності.

Використання робочого часу персоналу аналізується за допо­могою двох показників:

середня кількість днів, відпрацьованих одним праців-

ником;

середня тривалість робочого дня.

Такий аналіз необхідно проводити у динаміці щодо кате­горій працівників, структурних підрозділів і підприємства в цілому. Втрати робочого часу призводять до зменшення обся­гів діяльності підприємства і зменшення його ділової актив­ності.

Оцінку рівня інтенсивності використання персоналу здійс­нюють за допомогою показника — продуктивність праці, як головного фактора зростання ділової активності підприєм­ства.

Продуктивність праці вимірюється величиною (вартістю) створених об' єктів господарської діяльності працівником за оди­ницю часу (одну годину). Основні напрями пошуку резервів зро­стання продуктивності праці випливають із алгоритмів розрахун­ку обсягів господарської діяльності підприємства (ОГД).

 

ОГД = ПП • ЗП; ОГД = КП • КД • ТД • КО • ЦО; ПП = ОГД : ЗП; ЗП = ОГД : ПП,

 

де ПП — продуктивність праці працівника за 1 годину робочого часу; ЗП — затрати робочого часу на господарську діяльність, в годинах; КП — чисельність персоналу підприємства; КД — кіль­кість днів, відпрацьованих одним працівником; ТД — тривалість робочого дня в годинах; КО — кількість створених об' єктів гос­подарської діяльності за одиницю робочого часу (одну годину); ЦО — ціна створених об'єктів господарської діяльності за оди­ницю.

Отже, на ділову активність підприємства щодо обсягів госпо­дарської діяльності впливають показники:

чисельність персоналу;

кількість днів, відпрацьованих одним працівником;

тривалість робочого дня;

продуктивність праці за одну годину щодо обсягів створе­них об' єктів діяльності;

ціна створених об' єктів за одиницю.

Для нарощування обсягів діяльності підприємства необхідно забезпечити зростання продуктивності праці і водночас зниження трудомісткості господарювання.

Трудомісткість — це витрати робочого часу на одиницю обсягів діяльності підприємства в натуральному, умовно-натуральному або вартісному вимірі. Між показниками трудо­місткості та продуктивності праці існує обернено пропорцій­ний зв'язок — за зниження трудомісткості продуктивність праці зростає, і навпаки. Рівень і динаміка продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів: ква­ліфікаційний і професійний рівень персоналу; технічна й енер­гетична озброєність праці.

Озброєність праці визначається величиною капіталу, що вико­ристовує працівник при виконанні робіт. Рівень капіталоозброє-ності праці збільшує обсяги господарювання, дозволяє домогтися підвищення якості, надійності і конкурентоспроможності об' єктів діяльності, що забезпечує зростання ділової активності підприємства.

Для аналізу ділової активності персоналу як результативні показники використовують величини, що характеризують обсяг створених і реалізованих об' єктів господарської діяльності та елементи доданої вартості. Витрати праці персоналу оцінюють за кількістю годин відпрацьованого робочого часу та його вар­тісною величиною — оплатою праці з витратами на соціальні заходи.

Динаміку та рівень продуктивності праці і трудомісткості гос­подарської діяльності можна простежити використовуючи дані табл. 10.3.2.

Аналіз продуктивності праці і трудомісткості господарської діяльності необхідно розглядати у взаємозв' язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реаль­ні передумови підвищення її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб те­мпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зрос­тання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні можливості для нарощування темпів ділової активності під­приємства.



 

3.2. Чистим доходом (п. 1.2 : п. 2)

26,11

32,06

5,95

22,8

3.3. Доданою вартістю (п. 1.3 : п. 2)

6,39

6,95

0,56

8,7

3.4. Оплатою праці з витратами на соціальні заходи (п. 1.4 : п. 2)

1,75

1,96

0,21

12,2

3.5. Податковими платежами (п. 1.5 : п. 2)

1,29

1,45

0,16

12,4

3.6. Чистим прибутком (п. 1.6 : п. 2)

2,62

2,76

0,14

5,3

4. Продуктивність праці на 1 грн оплати праці з витратами на соціальні заходи (гри) за:

4.1. Обсягами господарської діяльності (п. 1.1 : п. 1.4)

15,50

16,85

1,35

8,7

4.2. Чистим доходом (п. 1.2 : п. 1.4)

14,94

16,35

1,41

9,5

4.3. Доданою вартістю (п. 1.3 : п. 1.4)

3,66

3,55

-0,11

-3,1

4.4. Податковими платежами (п. 1.5 : п. 1.4)

0,74

0,74

0,00

0,0

4.5. Чистим прибутком (п. 1.6 : п. 1.4)

1,50

1,41

-0,09

-6,1

5. Трудомісткість, годин відпрацьованого часу на 1 тис. грн:

5.1. Обсягу господарської діяльності (п. 2 : п. 1.1)

36,9

30,3

-6,6

-17,9

5.2. Чистого доходу (п. 2 : п. 1.2)

38,3

31,2

-7,1

-18,5

Показники

Періоди

Відхилення

 

минулий

поточний

+/-

%

1

2

3

4

5

5.3. Доданої вартості (п. 2 : п. 1.3)

156,4

143,8

-12,6

-8,1

5.4. Оплати праці з витратами на соціальні заходи (п. 2 : п. 1.4)

572,3

510,1

-62,2

-10,9

5.5. Податкових платежів (п. 2 : п. 1.5)

775,2

687,9

-87,3

-11,3

5.6. Чистого прибутку (п. 2 : п. 1.6)

382,1

362,7

-19,4

-5,1

6. Трудомісткість, оплата праці з витратами на соціальні заходи на 1 грн (грн):

6.1. Обсягу господарської діяльності (п. 1.4 : п. 1.1)

0,06

0,06

0,00

0,0

6.2. Чистого доходу (п. 1.4 : п. 1.2)

0,07

0,06

-0,01

-14,3

6.3. Доданої вартості (п. 1.4 : п. 1.3)

0,27

0,28

0,01

3,7

6.4. Податкових платежів (п. 1,4 : п. 1,5)

1,35

1,35

0,00

0,0

6.5. Чистого прибутку (п. 1.4 : п. 1.6)

0,67

0,71

0,04

6,0

7. Оплата праці з витратами на соціальні заходи на 1 годину відпра­цьованого робочого часу, грн

1,75

1,96

0,21

12,0



Доходи працівників є обґрунтовані, якщо вони стимулюють зростання ділової активності підприємства за мінімальних ви­трат, забезпечуючи підвищення оплати праці та одночасне зни­ження собівартості об'єктів господарської діяльності. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру доходів за їх ви­дами, джерелами формування, категоріями працівників і об'єк­тами діяльності. Динаміку і структуру доходів персоналу підпри­ємства наведено в табл. 10.3.3.

Для забезпечення одержання від господарської діяльності чи­стого прибутку потрібно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Якщо такого принципу не дотримуються, то збільшуються витрати на ство­рення 1 грн чистого доходу і, відповідно, зменшується сума чис­того прибутку, погіршується ділова активність підприємства.

Можливі варіанти одночасної зміни показників продуктивнос­ті і оплати праці персоналу підприємства наведені в табл. 10.3.4.


Найкращою для підприємства є перша ситуація. В її реалізації можливі два варіанти:

продуктивність зростає більшими темпами, ніж оплата праці;

оплата праці зростає більшими темпами, ніж продуктив­ність.

Другий варіант розвитку господарської діяльності можливий як тимчасовий для досягнення необхідного рівня оплати праці персоналу, забезпечення привабливості підприємства щодо фор­мування кадрового потенціалу.

Ситуація 2 може виникнути за умови використання підприєм­ством не ефективних видів, форм і систем оплати праці, що лише тимчасово буде забезпечувати нарощування ділової активності підприємства при зниженні ділової активності персоналу.

Ситуація 3 свідчить про неефективну систему управління до­ходами персоналу. Зростання оплати праці при зниженій продук­тивності збільшить витрати і зменшить чистий прибуток і, відпо­відно, погіршить ділову активність підприємства.

Ситуація 4 відповідає загальному погіршенню фінансового стану підприємства і створює умови для його банкрутства.

Щоб простежити співвідношення між продуктивністю і опла­тою праці, здійснюють розрахунки наведені в табл. 10.3.5.

За наведеними в табл. 10.3.5 даними темпи зростання про­дуктивності праці є більшими у порівнянні з темпами зростан­ня оплати праці. Співвідношення становить 2,26, тобто на ко­жний відсоток зростання оплати праці продуктивність зростає на 2,26 %. За наявності інфляційних процесів, при оцінці спів­відношення продуктивності і оплати праці для розрахунку реа­льних доходів персоналу необхідно враховувати індекс зрос­тання цін.


Створення умов для стійкого зростання ділової активності пе­рсоналу мінімізує ризик фінансової кризи та втрати конкуренто­спроможності підприємства.