10.2. Аналіз і оцінка ділової активності підприємства за показниками економічного зростання

 

Підприємництво завжди здійснюється в певних еконо­мічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, ви­явити напрями можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використати закладені у них можливості.

Отже, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошук найкращих взаємозв'язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка ділової активності — це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й ро­зумні рішення про обсяги та об' єкти витрачання ресурсів.

Кожне підприємство приймає рішення відносно того, що ви­робляти, для кого виробляти і як виробляти. При цьому підпри­ємство керується власними інтересами — можливістю отримати достатні з його точки зору доходи. Однак досягнення цієї мети можливе лише: по-перше, внаслідок продажу вироблених това­рів; по-друге, завдяки продажу лише таких товарів, ціни на які перевищують витрати виробництва.

Підприємство не здійснює господарську діяльність лише зара­ди задоволення потреб покупців, продавців (постачальників) і держави. Мета підприємства — одержувати прибуток. Прибуток підприємства визначають відніманням його видатків від його до­ходів. Якщо витрати більші за доходи, підприємство замість при­бутку зазнає збитків.

З цього випливає, що основою отримання прибутку є додер­жання співвідношення, щоб вартість використаних ресурсів була менша, ніж вартість проданих товарів, тобто підприємство може отримати прибуток у тому разі, коли воно добавляє вартість до використовуваних ресурсів.

Прибуток виконує три корисні функції:

це свого роду сигнал про те, де можна здійснювати підпри­ємницьку діяльність;

це стимул інвестування ресурсів у підприємницьку діяль­ність;

сприяє виправленню помилок у підприємницькій діяльності за умови одержання збитків.

Чистий прибуток, як показник ділової активності підприємст­ва, використовується одним з трьох способів:

зростання чистих активів, що мають цінність і належать під­приємству. Будь-яке зростання чистих активів — це формування чистого прибутку;

зменшення зобов' язань. Доходи, які надходять на підприєм­ство, можуть використовуватись для зменшення зобов' язань і, відповідно, активів;

виплата дивідендів — доходу власникам підприємства. На підприємствах доходи в частині чистого прибутку, що залиша­ються після збільшення чистих активів та зменшення зобов' я-зань, належать власникам, як дивіденди (доход на внески до ста­тутного капіталу).

На ділову активність підприємства безпосередньо впливають складові, що забезпечують формування прибутку і його економі­чне зростання: обсяги об' єктів підприємницької діяльності, ви­трати на їх створення, управління і пошук покупців та цінова по­літика.

Обсяги створених підприємством об'єктів діяльності для фі­нансового аналізу визначають за допомогою вартісної оцінки. При цьому використовують показники:

валовий обсяг господарювання — визначається за вартістю створених об' єктів діяльності і приростом незавершеного вироб­ництва;

товарний обсяг господарювання — формується величиною створених об' єктів, що визначені для реалізації покупцям;

обсяг реалізованих об' єктів діяльності — визначається за нарахованим чистим доходом, в тому числі, що надійшов, буде одержаний в майбутньому та забезпечує прибуток;

обсяг реалізованих об' єктів діяльності, що оплачений поку­пцями — всього та в частині, яка забезпечує прибуток. В умовах ринкової економіки, даний показник є основною ознакою ділової активності, який свідчить, що підприємство повернуло витрачені ресурси та забезпечує стійкий розвиток.

Обсяг господарювання залежать від того, який попит по­купців на об' єкти діяльності підприємства. Підприємство має достатній рівень ділової активності, якщо нарощує створення обсягів об' єктів діяльності, реалізує всю їх величину покуп­цям та одержує оплату відповідно до визначених умов за до­говорами.

Під час аналізу можна розрахувати середні (місячні, кварталь­ні, річні) темпи зміни обсягів господарювання (Т) або приросту (ДТ). Використовують для розрахунку формулу середньогеомет-ричної:

Т = "VТ. • Т2  Т, .

Аналізуючи динаміку обсягів господарювання, треба обов' язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенде­нцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на зовнішньому і внутрішньому рівні.

На величину обсягу господарської діяльності, що забезпечує ділову активність підприємства, впливають показники викорис­тання необоротних майнових ресурсів і зміна асортименту об' єктів із урахуванням кон' юнктури ринку.

Для оцінки впливу на рівень ділової активності підприємства майнових ресурсів застосовують такі показники:

Ступінь використання потенціалу майнових об'єктів під­приємства (Квп).

Квп = ^ОД, МОД

де ФОД і МОД — обсяги діяльності підприємства, відповідно, фактичні і максимально можливі при наявній величині майнових об' єктів і діючих параметрів, що забезпечують технологічний процес. Показник інтегрально характеризує всі складові, що за­безпечують використання наявних майнових об' єктів за їх ексте­нсивним та інтенсивним завантаженням.

Коефіцієнт оновлення потенціалу за рахунок введення в го­сподарську діяльність нових майнових об' єктів (Коп).

Коп = ■ОДО,

МОД

де ОДО — обсяги діяльності, що можуть забезпечуватися новими майновими об' єктами і параметрами технологічного процесу.

Оцінка використання майнових ресурсів має враховувати по­пит покупців на об' єкти діяльності підприємства.

Змінюваність складу об'єктів діяльності підприємства є нас­лідком цілеспрямованого чіткого керування цим персоналом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу та його постійне кількісно-якісне оновлення.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів об' єктів гос­подарської діяльності та їх обсяг, що створюється на підприємст­ві. Структура — це співвідношення окремих об' єктів діяльності підприємства у загальному обсязі. Зміна асортименту веде до асортиментних, а структури — структурних зрушень. Ці явища завжди пов'язані одне з одним і визначають асортиментно-структурні зрушення, що є важливою складовою забезпечення ділової активності підприємства.

Узагальнену характеристику змін в асортименті дає коефіці­єнт його оновлення, який розраховують шляхом ділення обсягу створених нових об'єктів діяльності на загальний обсяг господа­рювання. Для характеристики інтенсивності структурних пере­творень в господарській діяльності можна використати коефіці­єнт структурної активності (Кса).

Кса = Хд/дПВ2 ,

де АПВі — зміна питомої ваги і-го об'єкта діяльності в загально­му обсязі господарювання; " — число об' єктів діяльності в асор­тименті.

Чим вища величина цього коефіцієнта, тим активніша діяль­ність підприємства щодо його реагування на зміни кон' юнктури ринку. Зміна структури об' єктів діяльності підприємства справ­ляє вплив на ділову активність через збільшення обсягів господа­рювання та частки високоприбуткової продукції (товарів, робіт, послуг).

Виконання зобов' язань перед покупцями забезпечуються чіт­кою, стійкою й збалансованою діяльністю підприємства, яка дає можливість ритмічно створювати об'єкти господарювання. Рит­мічною вважається така робота, коли об' єкти діяльності підпри­ємства створюються частинами, що забезпечує максимальне ви­користання виробничої потужності і задовольняє попит покупців.

Узагальнюючим показником ділової активності підприємства у відносинах з покупцями є коефіцієнт ритмічності діяльності, який розраховується шляхом порівняння фактичних обсягів гос­подарювання за асортиментом з наявними зобов' язаннями перед споживачами.

Одним із найсуттєвіших напрямів оцінки ділової активності підприємства є його цінова політика. Ділова активність у ціноут­воренні забезпечує підприємству освоєння певної частки ринку та максимізацію прибутку. Цінову політику підприємства нале­жить оцінювати з урахуванням:

співвідношення витрат і цін;

привабливості цін для покупців;

реакції покупців на зміни цін;

порівняльного аналізу з цінами конкурентів


Ділова активність підприємства при формуванні витрат ви­значається їх рівнем на створення 1 грн чистого доходу який ха­рактеризує окупність використаних ресурсів. Розраховують його за відношенням загальної суми операційних витрат на створення, управління і збут об' єктів діяльності підприємства до їх вартості в діючих цінах реалізації (табл. 10.2.1).

Із табл. 10.2.1 видно, що підприємство домоглося певних ус­піхів у зниженні витратомісткості чистого доходу. Зниження ви­трат становить 2,2 коп. в розрахунку на 1 грн чистого доходу, а в частині інших операційних витрат виробничої собівартості -3,4 коп. Змінилася, хоча й несуттєво, структура витрат: збіль­шилася частка виробничої собівартості, а частка адміністра­тивних витрат і витрат на збут зменшилася.

Рівень операційних витрат на створення 1 грн чистого доходу прямо залежить від зміни загальної суми виробничої собівартос­ті, адміністративних витрат і витрат на збут та зміни чистого до­ходу.

На загальну суму витрат впливають обсяг створених товарних об' єктів діяльності, їх структура, зміна змінних витрат (виробни­чої собівартості) і постійних витрат (адміністративних витрат і витрат на збут), що, у свою чергу, можуть збільшитися або зме­ншитися за рахунок рівня ресурсомісткості діяльності і цін на спожиті ресурси.

Одержаний чистий дохід від об' єктів діяльності підприємства залежить від їх обсягу, структури і цін реалізації.

В умовах ринкової економіки України для оцінки ділової ак­тивності діяльності підприємства доцільно використовувати по­няття «ефект», яке походить від лат. «егГесІш», і означає дію, ре­зультат, наслідок чогось. На мікрорівні показником ефекту господарської діяльності є одержана (створена) додана вартість. Власники суб' єктів господарювання за допомогою засобів дер­жавного регулювання розподіляють додану вартість (ДВ) на окремі елементи: оплату праці (ОП) (не менше мінімального рів­ня); відрахування на соціальні заходи (СЗ) (не менше ставок обов' язкових платежів); податкові платежі (ПП) (за наявними об' єктами і ставками); фінансування капітальних інвестицій (АВ) (амортизаційні відрахування за методами, визначеними власни­ками); чистий прибуток (ЧП) (за балансовим методом як залиш­кова сума) або чистий збиток (ЧЗ) (розподілена сума більша, ніж додана вартість).

Баланс доданої вартості — це система показників, яка склада­ється із декількох абсолютних величин, пов' язаних між собою знаком рівності ДВ = ОП + СЗ+ПП + АВ + ЧД (ЧЗ), або ЧД (ЧЗ) = ДВ - ОП - СЗ - ПП - АВ. Всі показники цього балан­су, крім ЧД (ЧЗ), є нормовані величини.

Наведена балансова рівність характеризує єдиний процес роз­поділу доданої вартості і показує взаємозв' язок та пропорції окремих елементів цього процесу. Ефектом діяльності господа­рюючих суб' єктів є створена додана вартість, а чистий прибуток розраховується власниками з використанням визначених держа­вою нормативів. Реальний чистий прибуток підприємства мож­ливо визначати лише після його ліквідації шляхом порівняння одержаних і вкладених активів. З іншого боку, додана вартість — це інтегрований показник участі підприємства у формуванні до­ходів працівників, соціального забезпечення населення, бюджету держави, їх готовності до поновлення запасів активів та розши­реної діяльності (приросту активів за рахунок власного капіталу).

Отже, аналітичне дослідження окремих елементів доданої ва­ртості дозволяє здійснювати оцінку ділової активності підприєм­ства за наступними напрямами:

формування доходів працівників;

створення доходів бюджетів;

споживання у процесі створення об' єктів господарської діяльнос­ті необоротних активів, виробничих запасів, товарів, робіт і послуг;

одержання фінансового результату, як загального ефекту, що забезпечує приріст кількісних і якісних параметрів обсягів госпо­дарської діяльності та потреб власників. Водночас, забезпечення сталої прибуткової діяльності створює передумови для нарощуван­ня ділової активності підприємства щодо доходів працівників, соці­альних потреб, формування коштів бюджетів і споживання активів.

Для вивчення факторів, які формують додану вартість, аналі­зують її баланс (табл. 10.2.2) та динаміку і структуру за окремими елементами (табл. 10.2.3).

Аналітичні розрахунки (табл. 10.2.2) свідчать, що підприємст­во в поточному періоді збільшило додану вартість на 4797,5 тис. грн або на 13,0 %, при прирості матеріальних та прирівняних до них витрат на 20,7 %, а доходу лише на 18,8 %, що є негативним явищем, оскільки кожний відсоток витрат збільшував дохід на 0,9 % (18,8 : 20,7). Внаслідок зростання доданої вартості найбі­льше було здійснено приріст податкових платежів на 15,1 % і коштів амортизаційних відрахувань — 61,4 % при зменшенні чи­стого прибутку на 1,8 %.

Результати аналізу структури доданої вартості (табл. 10.2.3) свідчать про негативні структурні зрушення щодо окремих її складових. Частка коштів на оплату праці зменшилась на 1,1 пункта, а чистого прибутку на 3,1, що оцінюється негативно. Відповідно зросла частка амортизації з 9,3 % в минулому періоді до 13,2 % у поточному періоді, що свідчить про посилення акти­вності підприємства у сфері формування цільових коштів на оно­влення основних засобів.

Зіставленням доданої вартості, як показника ефекту для оцін­ки ділової активності і факторів, які забезпечують його створен­ня, розраховують ефективність функціонування підприємства. Ефективність може вимірюватися прямою величиною, коли до­дана вартість у чисельнику, і оберненою — коли додана вартість у знаменнику. Відповідні розрахунки показників наведені у

табл. 10.2.4.




 

 




 

Показники

Періоди

Відхилення

 

минулий

поточний

+/-

%

1

2

3

4

5

3.7. Чистий прибуток

307,2

329,8

22,6

7,4

3.8. Податкові платежі

151,4

173,9

22,5

14,9

4. Додана вартість в розрахунку на одиницю ресурсів і результатів поточної діяльності (грн) : (Е)

4.1. Середньорічної вартості активів (п. 1 : п. 2.1)

0,62

0,63

0,01

1,5

4.2. Середньорічної вартості основних засобів, нематеріальних ак­тивів і виробничих запасів (п. 1 : п. 2.2)

0,87

0,89

0,02

2,1

4.3. Середньооблікової чисельності персоналу, (п. 1 : п. 2.3)

13896,30

14851,79

955,49

6,9

4.4. Середньорічної вартості чистих активів (п. 1 : п. 2.4)

0,78

0,84

0,06

8,1

4.5. Обсягів господарської діяльності (п. 1 : п. 3.1)

0,24

0,21

-0,03

-10,8

4.6. Чистого доходу (п. 1 : п. 3.2)

0,24

0,22

-0,03

-11,4

4.7. Витрат (п. 1 : п. 3.3)

0,27

0,24

-0,03

-12,8

4.8. Амортизаційних відрахувань (п. 1 : п. 3.4)

8,66

8,90

0,24

2,8

4.9. Фонду відпрацьованого робочого часу (п. 1 : п. 3.5)

6,39

6,95

0,56

8,7

4.10. Оплати праці з витратами на соціальні заходи (п. 1 : п. 3.6)

3,66

3,55

-0,11

-3,0

 

4.11. Чистого прибутку (п. 1 : п. 3.7)

2,44

2,52

0,08

3,24

4.12. Податкових платежів (п. 1 : п. 3.8)

4,96

4,78

-0,18

-3,6

5. Ресурси і результати поточної діяльності на 1 гри доданої вартості (гри) : (Е)

5.1. Середньорічна вартість активів (п. 2.1 : п. 1)

1,61

1,58

-0,03

-1,9

5.2. Середньорічна вартість основних засобів, нематеріальних акти­вів і виробничих запасів(п. 2.2 : п. 1)

1,15

1,13

-0,02

-2,0

5.3. Середньорічна вартість чистих активів (п. 2.4 : п. 1)

1,29

1,19

-0,10

-7,5

5.4. Обсяги господарської діяльності (п. 3.1 : п. 1)

4,24

4,75

0,51

12,2

5.5. Чистий дохід (п. 3.2 : п. 1)

4,08

4,61

0,53

12,9

5.6. Витрати (п. 3.3 : п. 1)

3,67

4,21

0,54

14,7

5.7. Амортизаційні відрахування (п. 3.4 : п. 1)

0,12

0,11

0,01

-8,3

5.8. Фонду відпрацьованого робочого часу (п. 3.5 : п. 1)

0,16

0,14

-0,02

-12,5

5.9. Оплата праці з витратами на соціальні заходи (п. 3.6 : п. 1)

0,27

0,28

0,01

3,7

5.10. Чистий прибуток (п. 3.7 : п. 1)

0,41

0,40

-0,01

-2,4

5.11. Податкові платежі (п. 3.8 : п. 1)

0,20

0,21

0,01

5,0


Вплив окремих факторів на динаміку доданої вартості може бути визначений методом ланцюгових підстановок:

вплив інтенсивного фактора — рівня ефективності

ДДВЕ =(Еп - Ем)• Рп ;

вплив екстенсивного фактора — обсягу ресурсів

ДДВр =(Рп - Рм)• Ем .

Для розробки заходів щодо збільшення ефективності вивча­ють закономірності впливу окремих факторів, тобто залежність (еластичність) обсягу і динаміки доданої вартості від обсягу та динаміки ресурсів і результатів.

Тут можливі три випадки:

фактори збільшуються на меншу кількість раз, ніж додана вартість. Тим самим зростання доданої вартості випереджує зро­стання ресурсів і результатів. Цей тип господарювання означає зростання ефективності факторів та наявність інтенсивних дже­рел економічного зростання і поліпшення ділової активності під­приємства;

зростання доданої вартості відбувається в міру зростання факторів. Це суто екстенсивний розвиток ділової активності під­приємства;

створення доданої вартості зростає повільніше, ніж фактори. Знижується ефективність використання ресурсів і одержаних ре­зультатів, деінтенсифікується економічне зростання, що приво­дить зрештою до порушень нормальних умов функціонування підприємства, зменшення ділової активності, збиткової діяльнос­ті і банкрутства.

Підвищення економічної ефективності — запорука зростання ділової активності, яка є індикатором можливостей підприємства та інструментів механізму його господарювання.

Динамічність розвитку ділової активності підприємства відно­сно підприємницької діяльності визначається за приростом акти­вів відповідно до джерел їх формування, щодо власників — диві­дендною політикою.

Розраховані показники дозволяють інтерпретувати: СА - СА

•           п          м          загальний рівень розвитку підприємства, де

САп і САм — середньорічна вартість активів, відповідно поточно­го і минулого періодів;

СКп - СКм

•           п          м          розвиток підприємства за рахунок власних

САм

зовнішніх джерел, де СКп і СКм — середньорічна вартість стату­тного капіталу, сформованого за рахунок внесків власників, від­повідно в поточному і минулому періодах; ЧПРп - ЧПРм

•           п          м          розвиток підприємства за рахунок влас-

ЧПРм

них внутрішніх джерел, де ЧПРп і ЧПРм — сума реінвестовано-го чистого прибутку, відповідно в поточному і минулому пері­одах;

ДЗ - ДЗ

—п      м          розвиток підприємства за рахунок довго-

ДЗ м

строкових зобов'язань, де ДЗп і ДЗм — середньорічна сума до­вгострокових зобов'язань, відповідно в поточному і минулому періодах;

ПЗп - ПЗм

—п      м          розвиток підприємства за рахунок поточних

ПЗ м

зобов' язань, де ПЗп і ПЗм — середньорічна сума поточних зо­бов' язань, відповідно в поточному і минулому періодах.

Отже, ділова активність підприємства може забезпечуватися приростом власних і залучених фінансових ресурсів. Стійка діло­ва активність полягає в тому, що:

ВКп - ВКм > 1 З - З '

пм

де ВКп, ВКм і Зп, Зм — середньорічні величини власного капіталу і зобов' язань, відповідно в поточному і минулому періодах.

Ділова активність підприємства щодо забезпечення привабли­вості перед власниками полягає в орієнтації на збільшення роз­поділу їм коштів для споживання через дивідендну політику. При цьому підприємство повинно забезпечувати приріст дивідендів на 1 грн статутного капіталу.

 

СКп • СКм '

 

де ПРВп, ПРВм і СКп, СКм — величина прибутку, використаного на дивіденди і середньорічна вартість статутного капіталу, відпо­відно в поточному і минулому періодах.

Загальну оцінку темпів розвитку ділової активності підприєм­ства (Тр) за наявними співвідношеннями в побудованому еконо­мічному механізмі можна дістати на основі такої системи показ­ників:

 

Т = ЧПр ЧГІс ЧДп САп

р   ЧПс  ЧДп  САп ВКп

 

де ЧПр — чистий прибуток, реінвестований в господарську дія­льність; ЧПс — чистий прибуток, створений підприємством; ЧДп — чистий дохід підприємства; САп — середньорічна вар­тість активів підприємства; ВКп — середньорічна вартість влас­ного капіталу підприємства.

Показники мають наступну економічну інтерпретацію:

перший — свідчить про стійкість економічного зростання господарської діяльності;

другий — визначає прибутковість коштів, що надходять від покупців;

третій — характеризує рівень завантаження активів;

четвертий — оцінює місце власних і залучених джерел фі­нансових ресурсів у формування активів.

Нарощування ділової активності підприємства може здійсню­ватися виходячи із визначеної величини темпу розвитку, що за­безпечується збільшенням на відповідну величину обсягів госпо­дарської діяльності.

Якщо передбачається більший темп розвитку, підприємство повинно вдосконалювати економічний механізм господарювання

щодо:

зменшення дивідендів;

збільшення рентабельності;

залучення фінансових ресурсів за рахунок зобов' язань;

поліпшення використання активів.

Узагальнення результатів аналізу за показниками економічно­го зростання дає змогу з' ясувати причинно-наслідкові зв' язки факторів, які впливають на рівень ділової активності підприємст­ва, і отримати об' єктивні дані для розробки дійових рішень, спрямованих на збільшення створення і реалізації об' єктів діяль­ності, зменшення витрат в розрахунку на 1 грн чистого доходу та побудову ефективної цінової політики, щоб продукція, товари, роботи і послуги знайшли свого покупця.