9.3. Оцінка ефективності використання залучених фінансових ресурсів при кредитних операціях

 

Прийняття рішення про формування приросту активів за рахунок кредитів здійснюється за умови одержання ефектив­ності. Ефективність передбачає, що сума кредиту повертається підприємству в строк менший, ніж можлива нормативна величи­на терміну використання активів, одержаних за рахунок залуче­них фінансових ресурсів.

Приймаючи рішення щодо одержання кредитів для здійснення господарської діяльності, позичальники повинні визначитися про:

^ мету одержання кредиту;

^ суму коштів, яку вони можуть залучити та їх вартість; ^ строки, на які кошти будуть одержані; ^ вартість об'єктів кредитування;

^ суму чистого прибутку, на який вони можуть розраховува­ти, вклавши кошти в об' єкти кредитування;

^ можливі вигоди і прибутки від альтернативного викорис­тання коштів кредиту;

^ ризики, пов'язані з об'єктом кредитування;

^ ліквідність об'єкта кредитування, тобто швидкість і спро­можність його переформування у грошові кошти.

Об'єктами оцінки щодо використання кредитів можуть бути основні засоби і нематеріальні активи та елементи їх поліпшення, а також приріст залишків виробничих запасів для забезпечення збільшення обсягів діяльності.

Для внутрішніх суб'єктів фінансового аналізу найважливішим завданням є обґрунтування та вибір найефективнішого напряму використання кредитів.

На початковому етапі аналізується доцільність вкладення кре­дитів у реальні об'єкти. Після того, як вибір зроблено і почалася експлуатація об'єкта кредитування, необхідно виявити можливі відхилення від запланованого сценарію та обґрунтувати коригу­ючі управлінські рішення. При повному поверненні кредиту та після завершення експлуатації об' єкта кредитування необхідно проаналізувати фактичну ефективність кредиту та виявити при­чини відхилень від очікуваних результатів. Матеріали такого аналізу допоможуть підприємству в майбутньому адекватно оці­нювати свої можливості та приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Головний критерій оцінки доцільності одержання кредитів — рівень окупності, тобто швидкість повернення позичальнику вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує об' єкт кредитування. Від одержаних в кредит об' єктів основних засобів і нематеріальних активів позичальнику надходять доходи протя­гом періоду їх експлуатації у формі чистих прибутків і амортиза­ційних відрахувань. Для прийняття управлінських рішень щодо одержання кредитів здійснюють розрахунок показників: строк окупності і ефективність кредитів.

Строк окупності кредитів (СОК) — період часу, необхідний для повернення одержаних коштів, може бути визначений за фо­рмулою:

сок=    пвк ,

чпк + аок

де ПВК — повна вартість кредиту, включаючи оплату за корис­тування; ЧПК — середньорічний чистий прибуток від викорис­тання об'єкта кредитування; АОК — середньорічні амортизаційні відрахування за об' єктом кредитування.

Критерій доцільності одержання кредиту визначається тим, що розрахований строк його окупності буде меншим від часу, який на підприємстві вважають економічно виправданим (СОЕ).

сок < сое

Якщо чистий прибуток від використання об'єктів кредитуван­ня та їх амортизація будуть мати нерівномірні величини за рока­ми, для оцінки доцільності одержання кредиту використовують формулу:

СОЕ. .

- пвк + е(чпкі + аокі )> 0,

і=1

де ЧПКі — чистий прибуток, одержаний від об'єкта кредитуван­ня в і-му році; АОКі — амортизаційні відрахування в і-му ро­ці; і — економічно виправданий час, за який доцільно окупити кредит.

При цьому, період окупності об' єкта кредитування обчислю­ють прямим розрахунком кількості років, протягом яких суму кредиту буде погашено відповідними надходженнями.

На приклад. Підприємство збирається одержати кредит на су­му 100 тис. грн, з оплатою за користування — 60 тис. грн, для придбання і введення в експлуатацію об' єкта основних засобів. Середньорічний чистий прибуток від використання об' єкта осно­вних засобів передбачається в сумі 30 тис. грн, а амортизаційні відрахування — 10 тис. грн в розрахунку за рік. Підприємство вважає, що одержання кредиту буде виправданим, якщо повна його вартість окупиться за 5 років.

Строк окупності кредиту, одержаного для створення об' єкта основних засобів, буде становити:

^тг   100 + 60 л,
СОК =            = 4 (роки).

30 +10

Відповідь з розрахунку є очевидною: строк окупності кредиту дорівнює 4 роки, що менше економічно виправданого строку окупності (п' ять років), тому одержання кредиту для створення нового об' єкта основних засобів є доцільним.

Сутність оцінки ефективності кредитів за способом середньої прибутковості (рентабельності) вартості створених активів поля­гає у визначенні відношення між чистим прибутком, одержаним від використання об' єкта кредитування, і сумою кредиту.

Як правило, ці розрахунки здійснюють за двома варіантами щодо відношення середньорічного чистого прибутку із повною сумою вартості кредиту (ПАК) та (або) з врахуванням ліквідацій­ної вартості об' єкта кредитування і його щорічної амортизації та залишкової вартості (ПЗК). Тому для розрахунку прибутковості кредиту, виходячи із вартості створених активів, можна викорис­товувати формули:

 

пак =£ЧПКе:ПЕК ;    ПЗК =2ЧПКе : ПЕК ,

ПВК    ПВК:2

де ЧПКе — чистий прибуток, що буде одержаний від об'єкта кредитування за весь період експлуатації; ПЕК — період експлу­атації об' єкта кредитування.

Наведемо приклад. Повна вартість кредиту 160 тис. грн. Пері­од експлуатації об' єкта кредитування 5 років, сума чистого при­бутку за весь час його експлуатації 150 тис. грн.

пак = і50^5 = 0,1875, пзк = і50^5 = 0,3750.

160      160 : 2

Отже кожна гривня повної вартості кредиту щорічно буде фо­рмувати підприємству 18,75 коп. чистого прибутку, а з врахуван­ням ліквідаційної вартості об' єкта кредитування і щорічного відшкодування його вартості через амортизаційні відрахуван­ня — 37,50 коп.

Оцінка ефективності кредитів за фактичними результатами ді­яльності об' єктів кредитування (аналіз в динаміці) здійснюється з використанням дисконтування так способами:

^ суми чистої теперішньої вартості;

^ внутрішньої прибутковості (рентабельності);

^ прибутковості (рентабельності) об'єкта кредитування.

У разі використання способу суми чистої теперішньої вартос­ті, необхідні рішення щодо оцінки одержаного кредиту прийма­ються на основі порівняння абсолютних величин теперішньої ва­ртості і вихідних грошових потоків, які були наслідком кредиту­вання. Сума чистої теперішньої вартості (ЧТВ) — це різниця між величиною чистих і цільових грошових потоків (ЧЦП), що над­ходять у процесі експлуатації об' єкта кредитування (чистого прибутку (ЧП) і амортизації (А), як цільової суми коштів) диско­нтованих за прийнятою ставкою дохідності (ПСД), та сумою по­вної вартості кредиту (ПВК):

т чцп-

 

і=1


(1 + псд )і

 

де ЧЦПі — чистий грошовий потік в і-му році; Т — кількість ро­ків експлуатації об'єкта кредитування; ЧЦП = ЧП + А.

Якщо керуватися критерієм прибутковості, оцінка щодо ефек­тивності одержаного кредиту може бути здійснена, якщо сума чистої теперішньої вартості є не менше нуля (ЧТВ > 0). Якщо підприємство мало кілька варіантів щодо об' єктів кредитування, то слід спинитися на тому, який забезпечував найвище значення суми чистої теперішньої вартості.

Приклад. Підприємству необхідно проаналізувати ефектив­ність одержаного кредиту повною вартістю 160 тис. грн, за яким були одержані чисті і цільові грошові потоки (ЧП + А) протягом 4 років, а саме: 1-й рік — 50 тис. грн; 2-й рік — 60 тис. грн; 3-й рік — 80 тис. грн; 4-й рік — 40 тис. грн.

Середня ставка дохідності з урахуванням індексу інфляції 20 %.

Розрахунок.

 

ЧТВ

160:

50        75        80 60

Ці + 0,2)     (1 + 0,2)2   (1 + 0,2)3   (1 + 0,2)4 = 41,7 + 52,1 + 46,3 + 28,9 = 169,0 -160,0 = 9,0 тис.грн.

Висновок. Кредит доцільно визнати ефективним, оскільки су­ма чистої теперішньої вартості від експлуатації об' єкта кредиту­вання становила 9,0 тис. грн. Слід підкреслити, що результати таких розрахунків без застосування дисконтування суттєво відрі­зняються від простого порівняння чистих грошових потоків з по­вною вартістю кредиту, де чиста вартість створена об' єктом кре­дитування становить 265 тис. грн (50+75+80+60-160), а кредит під визначений об' єкт є досить привабливий.

Сума чистої теперішньої вартості показує реальну майбутню величину приросту активів за рахунок власного капіталу у разі використання кредиту.

Під внутрішньою прибутковістю (рентабельністю) об' єкта кредитування розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якого сума чистої теперішньої вартості дорівнюватиме нулю. За економічним змістом величина цього показника є точкою беззби­тковості при експлуатації об' єкта кредитування. Для розрахунку внутрішньої прибутковості (рентабельності) можна використову­вати наступне рівняння:

 

^ЧЦД = ПВК • (1 + ПСД)т.

 

Ліва частина рівняння — величина вартості кредиту, а пра­ва — вартість чистих і цільових доходів за період використання об' єкта кредитування. Коефіцієнт, при якому обидві частини рів­няння будуть рівні, називається внутрішньою прибутковістю.

Цю величину можна трактувати і як максимальну ставку від­сотка, під яку підприємство може взяти кредит.

Приклад. Підприємство планує одержати кредит на суму 100 тис. грн з оплатою за користування протягом 4 років 60 тис. грн для придбання і введення в експлуатацію об' єкта основних засобів. У кінці четвертого року експлуатації об'єкта основних засобів підприємство має намір одержати — 190 тис. грн чистого і цільового грошового доходу. Потрібно визначити, яка внутрі­шня прибутковість необхідна для того, щоб дисконтований гро­шовий дохід за 4 роки дорівнював повній вартості кредиту і під який процент підприємство може взяти кредит.

Точка беззбитковості експлуатації об' єкта кредитування буде визначена величиною внутрішньої прибутковості:

190 = (100 + 60) • (1 + ПСД); 3/1,1875 = 1 + ПСД;

ПСД = ^1,1875 -1 = 0,0438 або 4,38 %.

Максимальна величина процента, під який підприємство може взяти кредит, буде становити:

190 = 100 • (1 + ПСД);

^=1+ПСД;

ПСД =       -1 = 0,174 або 17,4 %.

Правило прийняття рішень щодо одержання кредитів за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддава­тися тому об' єкту кредитування, де підприємство має можливість платити максимальний відсоток за кредит.

Аналіз доцільності одержання кредиту можна здійснити за допомогою визначення рівня прибутковості (рентабельності) об' єкта кредитування (ПОК), розрахованого як відношення суми чистої теперішньої вартості до повної вартості кредиту:

ЧТВ ПОК = -ЧТВ.

ПВК

Приклад. Сума чистої теперішньої вартості від експлуатації об' єкта кредитування 20 тис. грн при повній вартості кредиту 160 тис. грн.

20

ПОК =            = 0,125 , або 12,5 %.

160

За економічним змістом рентабельність є величиною прибут­ку, одержаного на кожну гривню вартості кредиту, тобто 12,5 коп. Цей показник може використовуватись як для оцінки об' єкта кредитування, так і для вибору щодо окремих об' єктів кредитування.

Для узагальненої оцінки привабливості кредитів використо­вують комплексні способи аналітичних досліджень, що не врахо­вують дисконтування та засновані на дисконтуванні.

При першому способі використовують моментний аналіз, ко­ли усі показники, які характеризують об' єкт кредитування, роз­глядаються в короткостроковому періоді, і при розрахунках ви­користовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується). При друго­му способі використовують аналіз в динаміці, коли показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

Дисконтування — процес приведення майбутньої вартості грошей (грошових надходжень) до їх теперішньої вартості. Про­цес дисконтування має здійснюватися за простими чи складними процентами.

Для оцінки ефективності розміщення позик в господарській діяльності додатково використовують систему показників, що характеризують зміну різних результативних ознак.

1. Приріст об' єктів діяльності (ПОД) підприємства на 1 грив­ню розміщених кредитів:

КО1 • ЦО1 - КО0 • ЦО0
ПОД =           

ОК

де КОо • ЦОо, КО1 • ЦО1 — обсяг об'єктів діяльності за їх кількі­стю і ціною, відповідно до одержання кредитів і після одержання; ОК — величина кредитів.

2. Зниження витрат підприємства (ЗВП) на 1 гривню одержа­них кредитів:

ОР(КР0 • ЦР0 - КР1 • ЦР1)
ЗВП =              ,

ОК

де ОГ — обсяг об'єктів діяльності; КОо • ЦОо, КР1 • ЦР1 — кі­лькість ресурсів для створення одиниці об' єктів діяльності та їх ціна, відповідно до одержання кредиту і після одер­жання.

Відношення величини кредитів (ОК) до суми економії витрат КОо • ЦОо - КР1 • ЦР1 свідчить про термін окупності позики, розміщеної в об' єкти, які забезпечили зниження собівартості об' єктів діяльності.

3.         Скорочення витрат праці (СВП) на виробництво одиниці

об' єктів господарської діяльності:

ОГ(ПВ0 - ПВ1)
СВП =            —0      — ,

ОК

де ПВ0, ПВ1 — витрати праці на виробництво одиниці об' єктів господарської діяльності до і після одержання кредиту.

Якщо величину скорочення витрат праці ОГ (ПВ0 - ПВ1) поді­лити на річний фонд робочого часу одного працівника, то одер­жимо відносне скорочення персоналу підприємства.

4.         Збільшення валового, операційного і чистого прибутку
(ЗПП) на 1 грн одержаних кредитів:

ОГ(П1 - П0)

ЗПП =             —        ,

ОК

де П0, П1 — відповідно валовий, операційний або чистий прибу­ток на одиницю об' єктів діяльності до після одержання кредитів.

П1 = ЦР1 - ВО1; П0 = ЦР0 - ВО0,

де ЦР0 і ЦР1 — ціна реалізації за одиницю об' єктів діяльності, відповідно до і після одержання кредиту; ВО0 і ВО1 — витрати на одиницю реалізованих об' єктів діяльності щодо формування ва­лового, операційного і чистого прибутку, відповідно, до і після одержання кредиту.

Відношення величини кредитів (ОК) до суми збільшення при­бутку ОГ (П1 - П0) свідчить про термін окупності позики розмі­щеної в об' єкти, які забезпечили приріст фінансового результату.

Усі перелічені показники ефективності розміщення кредитів в господарську діяльність вивчаються в динаміці. Основним на­прямом підвищення ефективності позик є їх розміщення в інно­ваційні об' єкти.