8.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства на основі співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів

 

Активи, які забезпечують процес господарювання і фі­нансову стійкість підприємства, є дзеркальним відображенням фінансових ресурсів, сформованих з відповідних зобов'язань пе­ред кредиторами і власниками. Вдаючись до тієї чи іншої форми залучення фінансових ресурсів, слід оцінювати, яким чином вона вплине на рівень самостійності підприємства і можливі ризики при здійсненні господарської діяльності. З позиції підприємства, формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел є менш ризиковим порівняно з позиковими, і навпаки, для тих, хто їх формує, перебувати в статусі кредитора є менш ризиковим, ніж на правах власника.

Співвідношення між обсягами власних і позикових фінансо­вих ресурсів характеризує один із найважливіших напрямів оцін­ки фінансової стійкості підприємства. При цьому діяльність під­приємства потребує дослідження вертикальної структури джерел формування фінансових ресурсів і динаміку їх розвитку. Прив' я-зка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не здійснюється.

Оптимізація вертикальної структури вимагає дотримуватися певного співвідношення між власними і залученими фінансовими ресурсами підприємства. Результати аналізу структури і динамі­ки використовуються під час прийняття рішень щодо формуван­ня фінансових ресурсів підприємства, зокрема при оцінці інвес­тиційної привабливості та кредитоспроможності.

Аналіз фінансової стійкості підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких показників:

Абсолютна автономія — відношення власного капіталу (чи­стих активів) до загальної вартості активів. Цей характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власного капіталу.

Стійка автономія — відношення власного і прирівняного до нього капіталу до загальної вартості активів. Характеризує, яку частину активів сформовано за рахунок власного капіталу і дов­гострокових зобов'язань. Якщо значення показника не досягає рекомендованих меж (0,5), не можна говорити про автономію підприємства, тобто його незалежність від зовнішніх джерел фі­нансування діяльності.

Концентрація залученого капіталу (зовнішня залежність під­приємства) — частка зобов' язань підприємства в його активах.

Загальна залежність підприємства — відношення активів до власного капіталу. Він показує, яка сума активів припадає на ко­жну гривню власних фінансових ресурсів. Якщо від величини показника відняти одиницю, то це буде означати, що на 1 гривню власних активів припадає розрахована сума залучених. Напри­клад, його значення 2,5 показує співвідношення власних і залу­чених активів як 1,0 : 1,5.

Зростання цього показника означає збільшення частки залуче­них ресурсів у фінансуванні господарської діяльності підприємс­тва, а отже, втрату фінансової незалежності.

Загальна незалежність підприємства — відношення активів до залученого капіталу. А саме яка сума активів припадає на ко­жну гривню залучених фінансових ресурсів. Якщо від величини показника відняти одиницю, то це буде означати, що на 1 гривню залучених активів припадає розрахована сума власних.

Зовнішня поточна залежність підприємства — показує, яку частину активів сформовано за рахунок фінансових ресурсів ко­роткострокового характеру.

Зовнішня довгострокова залежність підприємства — пока­зує, яку частину активів сформовано за рахунок фінансових ре­сурсів довгострокового характеру.

Рівень незалежності власних фінансових ресурсів характе­ризується відношенням власного капіталу до власного і прирів­няного до нього капіталу. Показує, яку частину займає власний капітал у власних і прирівняних до них фінансових ресурсах.

Рівень залежності власних фінансових ресурсів розрахову­ють як відношення довгострокових зобов' язань до власного та прирівнюваного до нього капіталу. Показує, яку частину займа­ють довгострокові зобов' язання у власних і прирівняних до них фінансових ресурсах. Підвищення величини цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх джерел, а з іншого — про рівень фінансової надійності підприєм­ства і довіри до нього з боку кредиторів.

 

Рівень абсолютного покриття залучених фінансових ре­сурсів власним капіталом — показує співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів.

Рівень стійкого покриття залучених фінансових ресурсів власним та прирівняним до нього капіталом. Він показує, скільки власних та прирівняних до них фінансових ресурсів припадає на одну гривню залученого капіталу.

Рівень абсолютного ризику авансування фінансових ре­сурсів у господарську діяльність — характеризує величину залу­чених фінансових ресурсів на одну гривню власного капіталу.

Рівень стійкого ризику авансування фінансових ресурсів у господарську діяльність — характеризує величину залучених фі­нансових ресурсів на одну гривню власного та прирівняного до нього капіталу. Чим більше його значення, тим вищий ризик ава­нсування фінансових ресурсів в господарську діяльність підпри­ємства, а фінансова залежність його від зовнішніх інвесторів по­силюється. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей показник повинен бути обмежений значенням співвідношення оборотних (ОА) і необоротних (НА) активів.

Рівень покриття необоротних активів довгостроковими зобов' язаннями — показує, яка частина наявних необоротних ак­тивів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення пока­зника свідчить про посилення залежності підприємства, і водно­час таке фінансування є ознакою розробленої ефективної страте­гії щодо розвитку господарської діяльності.

Всі наведені показники за алгоритмами розрахунку тією чи іншою мірою визначають одну величину (пряму, обернену, част­ку), яка характеризує співвідношення між власними і залученими фінансовими ресурсами.

Для здійснення висновків щодо раціональності формування структури фінансових ресурсів і вивчення її динаміки, можна ви­користовувати лише найбільш узагальнений показник, який ха­рактеризує співвідношення власних і залучених фінансових ре­сурсів. Оскільки цей показник є відносною величиною і показує скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на одиницю іншої, узятої за базу порівняння, то його доцільно назвати «рі­вень координації фінансових ресурсів підприємства».

Виходячи з даних фінансової звітності підприємств, показник можна розраховувати за двома алгоритмами (рівнями), які будуть характеризувати постійно-стійку і умовно-стійку його величину. При розрахунку першого рівня показника (РКФРп) власні фінан­сові ресурси визначаються тільки величиною власного капіталу (ВК), тобто чистими активами, а другого рівня (РКФРу) — з ура­хуванням наявних забезпечень наступних витрат і платежів (ЗНВП) та довгострокових зобов' язань (ДЗ), а також розрахунків, які здійснені при формуванні доходів майбутніх періодів (ДМП). Описані алгоритми відображені в наступних розрахункових фор­мулах:

РКФРп = ВК : З; РКФРу = (ВК + ЗНВП + ДЗ) : (ПЗ + ДМП),

де З — зобов' язання; ПЗ — поточні зобов' язання.

Результати розрахунку рівня координації фінансових ресурсів підприємства представлені в табл. 8.2.1.

Показник координації фінансових ресурсів за джерелами їх формування є основним індикатором фінансової стійкості. Чим вище його значення, тим менший ризик зовнішнього залучення фінансових ресурсів у діяльність суб' єкта господарювання.

Фінансово стійким вважається підприємство, у якого більше половини активів формується за рахунок власних фінансових ре­сурсів, тобто значення величини співвідношення власного капі­талу і зобов'язань > 1,0. З такої позиції, рівень координації фі­нансових ресурсів підприємства знаходився у поточному періоді на рівні, що всього на 0,05 (1,05 - 1,00) вище величини показни­ка, який вважається оптимальним. Водночас, дані табл. 8.2.1 сві­дчать, що у підприємства намітилась тенденція зменшення рівня власних фінансових ресурсів на 1 грн залучених, тому що темпи приросту власного капіталу нижчі від темпів приросту позиково­го. Коефіцієнт еластичності свідчить, що в поточному році в роз­рахунку на 1 % збільшення залучених фінансових ресурсів власні збільшилися на 0,61 %. Як результат, фінансова залежність гос­подарюючого суб' єкта від зовнішніх джерел фінансування його діяльності значно посилилася.


Таблиця 8.2.1

За коефіцієнтом еластичності можна характеризувати й інші сценарії співвідношення темпів зміни залучених і власних фінан­сових ресурсів: при збільшенні залучених — власні зменшують­ся; при зменшенні залучених власні також зменшуються; при збі­льшенні власних залучені зменшуються.

Поліпшення фінансової стійкості підприємства відбувається за умови, що власний капітал збільшується, а зобов' язання змен­шуються; власний капітал збільшується більшими темпами, ніж зобов' язання; власний капітал зменшується меншими темпами, ніж зобов' язання.

Потрібно також зазначити, що між структурою фінансових ре­сурсів підприємств різних КВЕД і країн існують значні відмінно­сті. Добре відомо, що японські підприємства покладаються на по­зикове фінансування значно більше, ніж американські. Середній рівень зобов'язань підприємств, розміщених в Італії, більше ніж удвічі перевищує цей показник для підприємств, розміщених у Сінгапурі.

Частка залучених і власних фінансових ресурсів, особливо розміщених в активах, залежить від виду економічної діяльності. У підприємства, де велика частка необоротних активів, рівень ризику авансованих фінансових ресурсів в господарську діяль­ність не може бути високим, а там, де значна частка оборотних активів, він може бути високим.

Рівень ризику авансування фінансових ресурсів у господар­ську діяльність є не лише індикатором фінансової стійкості, а й впливає на величину чистого прибутку і власного капіталу. Ефект залежить від величини створеного підприємством при­бутку, плати за фінансові ресурси (проценти за позики і креди­торську заборгованість, можливі пені, штрафи, неустойки) і рі­вня зобов' язань на 1 гривню власного капіталу. При збільшенні частки залучених фінансових ресурсів зростає пла­та за їх використання і, відповідно, зменшується чистий при­буток.

Рівень ефективності формування фінансових ресурсів за раху­нок зобов' язань (РЕЗ) визначають за відношенням темпів приро­сту чистого прибутку (А ЧП %) і темпів приросту створеного прибутку до покриття витрат за користування залученим капіта­лом і сплати податків на прибуток (АСП %):

 

РЕЗ = АЧП % : АСП %.

Показник характеризує пропорцію, за якою змінюються вели­чини створеного і чистого прибутку підприємства. Залучення зо­бов' язань до формування фінансових ресурсів є ефективним за умови, що приріст чистого прибутку буде відбуватися більшими темпами, ніж створеного прибутку в процесі господарської дія­льності.

Процес оптимізації структури фінансових ресурсів за критері­єм максимізації рівня прибутковості власного капіталу здійсню­ється в такий спосіб (табл. 8.2.2).

Як видно з даних табл. 8.2.2, найвища прибутковість досяга­ється при рівні зобов' язань на 1 грн власного капіталу, що визна­чається співвідношенням залучених і власних фінансових ресур­сів в пропорції 50 %: 50 %. Розрахунок показує, що при співвідношенні залучених і власних фінансових ресурсів в про­порції 66,7 %: 33,3 % ефект від використання залучених коштів відсутній, а при їх збільшенні в структурі прибутковість активів зменшується.

Багатоваріантні розрахунки формування джерел активів під­приємства дають можливість визначити оптимальну структуру фінансових ресурсів, що забезпечує максимальну прибутковість інвестиційних вкладень в господарську діяльність.




Ефективність співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів значною мірою визначається прибутковістю активів підприємства і ставками платежів на залучений капітал. Ефект досягається у тому випадку, коли існує позитивне сальдо між прибутковістю активів і витратами за користування залученими фінансовими ресурсами.

Межі залучення позичкових фінансових ресурсів для форму­вання активів визначаються за наступними алгоритмами:

ПЗР < ПФР -- (0 % < ЗФР < 100 %) -- ПФР < ПВР; ПЗР = 0 < ПФР — ЗФР = 100 % — ПЗФ = ПВР; ПЗР > ПФР — ЗФР = 0 % — ПЗФ < ПВР,

де ПЗР — плата за залучені фінансові ресурси; ПФР — прибут­ковість фінансових ресурсів; ЗФР — частка залучених фінансо­вих ресурсів; ПВР — прибутковість власних фінансових ресур­сів; ПЗФ — прибутковість залучених фінансових ресурсів.

Отже, якщо ПЗР < ПФР, то використання залучених фінансо­вих ресурсів може збільшувати або зменшувати прибутковість власних фінансових ресурсів залежно від співвідношення влас­них і залучених джерел формування активів.

За умови, що підприємство залучає фінансові ресурси без оплати, їх частка, навіть при величині 100 %, не буде зменшувати прибутковість активів. На фінансову стійкість буде впливати тільки довіра кредиторів до підприємства.

Якщо плата за залучені фінансові ресурси вища, ніж прибут­ковість активів підприємства, то йому для здійснення господар­ської діяльності доцільно використовувати лише власні фінансові ресурси.

Фінансова стійкість підприємства багато в чому залежить від того, яку частину власного капіталу вкладено в необоротні акти­ви, а яку — в оборотні активи.

Для характеристики структури розподілу власного капіталу розраховують рівень його маневреності (РМВ).

РМВ = ВОА (ВПА) : ВКП (ВПК),

де ВОА і ВПА — відповідно власні оборотні активи і власні та прирівняні до них оборотні активи.

Він показує, яка частина власного капіталу (ВКП) або власно­го та прирівняного до нього капіталу (ВПК) перебуває в обороті, тобто в тій формі, що дає змогу вільно ними маневрувати. Цей рівень має бути дуже високим, щоб забезпечити гнучкість у ви­користанні власних активів, а його зростання слід оцінювати по­зитивно.

Причини зміни власних оборотних активів встановлюються порівнянням суми на початок і кінець періоду за джерелами фо­рмування власного та прирівняного до нього капіталу і за елеме­нтами необоротних активів (табл. 8.2.3).

З табл. 8.2.3 видно, що період (рік) сума власних оборотних активів знизилася на 4387,3 тис. грн (8623,8 - 13011,1). Це відбу­лося головним чином за рахунок приросту суми основних засобів на 10338,9 тис. грн і незавершеного будівництва — 2580,9 тис. грн. Приріст власних та прирівняних до них фінансових ресурсів (8623,8 тис. грн). був значно менший, ніж приріст необоротних активів (13011,1 тис. грн).

При оцінці фінансової стійкості слід вивчити рівень ефектив­ності розвитку діяльності підприємства за співвідношенням тем­пів зміни показників наявності активів, їх окремих елементів та результативних ознак господарювання. Зокрема, процеси і яви­ща, які формують розвиток діяльності підприємства і дають мож­ливість оцінити його фінансову стійкість, визначаються такою системою показників як середньорічна вартість: активів (ТА), ос­новних засобів і нематеріальних активів (ТО) та власного капіта­лу (ТК), а також інтервальними річними показниками чистого доходу (ТЧ), доданої вартості (ТД) і чистого прибутку (ТП). Про ефективність розвитку діяльності підприємства і поліпшення йо­го фінансової стійкості може свідчити наступна пропорція:

100 % < ТА < ТО < ТК < ТЧ < ТД < ТП.

Перша нерівність (100 % < ТА) показує, що підприємство на­рощує вкладення фінансових ресурсів і розміщення їх в активах з метою збільшення обсягів господарської діяльності. Можна стве-рдувати, що саме рівень розвитку і динамізм інвестиційних про­цесів формують у сучасних умовах стратегічну основу сталого економічного зростання.

Друга нерівність (ТА < ТО) характеризує оновлення технічної бази господарської діяльності і забезпеченість підприємства ос­новними засобами та нематеріальними активами як найважливі­шими факторами господарювання. Головною умовою забезпе­чення і підтримування протягом довгострокової перспективи стабільного розвитку підприємств є високий рівень інноваційно­го змісту формування основних засобів. Саме у такий спосіб приріст активів стає визначальним чинником ефективного розви­тку діяльності підприємств.


АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА ЗМІНУ НАЯВНОСТІ ВЛАСНИХ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

 

Показники

На початок періоду

На кінець періоду

Величина впливу

1

2

3

4

1. Власний та прирівняний до нього капітал

47034,7

55658,5

8623,8

1.1. Статутний капітал

1393,2

1393,2

0,0

1.2. Пайовий капітал

1.3. Додатковий вкладений капітал

1.4. Інший додатковий капітал

16554,9

16554,9

0,0

1.5. Резервний капітал

2395,6

3305,5

909,9

1.6. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

26655,3

34377,1

7721,8

1.7. Неоплачений капітал

1.8. Вилучений капітал

1.9. Забезпечення виплат персоналу

35,7

27,8

—7,9

2. Необоротні активи

36910,3

49921,4

—13011,1

2.1. Нематеріальні активи:

 

 

 

• залишкова вартість

2,3

2,3

• первісна вартість

2,3

X

• накопичена амортизація

X

 

2.2. Незавершене будівництво

2222,0

4802,9

—2580,9

2.3. Основні засоби:

 

 

 

• залишкова вартість

34456,6

44795,5

—10338,9

• первісна вартість

46915,3

62284,3

X

• знос

12458,7

17488,8

X

2.4. Довгострокові біологічні активи

 

 

 

• справедлива (залишкова) вартість

• первісна вартість

X

• накопичена амортизація

X

2.5. Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

• які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

• інші фінансові інвестиції

229,4

323,0

—93,6

2.6. Довгострокова дебіторська заборгованість

2.7. Відстрочені податкові активи

2.8. Інші необоротні активи

Наявність власних оборотних активів

10124,4

5737,1

—4387,3


Третя нерівність (ТО < ТК) формує оптимальну структуру джерел фінансових ресурсів, яка вважається одним з основних індикаторів фінансової стійкості. На найближчу перспективу підприємства України мають збільшувати власний капітал шви­дшими темпами, ніж приріст необоротних активів за рахунок чи­стого прибутку і амортизаційної політики.

Четверта нерівність (ТК < ТЧ) свідчить про те, що обсяги гос­подарювання зростають швидше, ніж формування власних фі­нансових ресурсів і це забезпечується підвищенням інтенсивнос­ті використання ресурсів.

П'ята нерівність (ТЧ < ТД) забезпечується ефективним фор­муванням фінансових ресурсів для потреб всіх учасників госпо­дарської діяльності і свідчить про зменшення споживання вироб­ничих запасів, робіт, послуг на одиницю створеного чистого

доходу.

Шоста нерівність (ТД < ТП) означає, що у підприємства в структурі напрямів використання доданої вартості більшими те­мпами відбувається накопичення фінансових ресурсів у порів­нянні з їх споживанням.


Якщо ці пропорції дотримуються, то це свідчить про динаміч­ність розвитку підприємства і зміцнення його фінансового стану. Як приклад, для оцінки ефективності розвитку господарської дія­льності підприємства, величини показників та їх пропорції в ди­наміці наведені в табл. 8.2.4 і 8.2.5 та рис. 8.2.1.


ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (тис. грн)

 

Показники

Періоди

Середні тем­пи зміни по­казників

 

минулий

поточний

плановий

прогнозний 

 

1

2

3

4

5

6

Чисті доходи

8100

8955

12169

17006

1,2805

Додана вартість

1075

1133

1304

1952

1,2200

Чистий прибуток

123

35

48

277

1,3108

Середньорічна вартість: ■/ активів

8266

9069

10066

11703

1,1229

■/ основних засобів і нематеріальних активів

7021

7474

7992

8648

1,0719

■/ власного капіталу

4357

4609

4904

5450

1,0775

Чисті доходи на 1 грн середньорічної вартості, коп.:

■/ активів

 

 

 

 

 

■/ основних засобів і нематеріальних активів

115,37

119,82

152,24

196,65

1,1945

■/ власного капіталу

185,91

194,29

248,14

312,04

1,1884

Показники

Періоди

Середні тем­пи зміни по­казників

 

минулий

поточний

плановий

прогнозний 

 

1

2

3

4

5

6

Додана вартість на 1 грн середньорічної вартості, коп.:

■/ активів

13,01

12,49

12,95

16,68

1,0864

■/ основних засобів і нематеріальних активів

15,31

15,16

16,32

22,57

1,1381

■/ власного капіталу

24,67

24,58

26,59

35,82

1,1324

Чистий прибуток на 1 грн (прибутковість), коп.

■/ середньорічної вартості:

 

 

 

 

 

• активів

1,49

0,39

0,48

2,37

1,1673

• власного капіталу

2,82

0,76

0,98

5,08

1,2168

чистих доходів

1,52

0,39

0,39

1,63

1,0236

Додана вартість з 1 грн чистих доходів, коп.

13,27

12,65

10,72

11,48

0,9528


 

 

 


Як свідчить аналіз даних табл. 8.2.4, діяльність суб'єкта гос­подарювання при позитивній динаміці показників має певну не­відповідність щодо впливу розміщених фінансових ресурсів на формування результативних показників — чистий дохід, додана вартість і чистий прибуток.

За таких умов пропорції показників (табл. 8.2.5 і рис. 8.2.1), які є складовими оцінки ефективності розвитку діяльності підприємс­тва та виходячи з середніх темпів їх зміни, мали такий вигляд:

Поточний період:

100 % < ТА (109,7) > ТО (106,5) > ТК (105,8) <

<          ТЧ (110,6) > ТД (105,4) > ТП (28,5).

Плановий період:

100 % < ТА (111,0) > ТО (106,9) > ТК (106,4) <

ТЧ (135,9) > ТД (115,1) < ТП (137,1).

Прогнозний період:

100 % < ТА (116,3) > ТО (108,2) < ТК (111,1) <

ТЧ (139,7) < ТД (149,7) < ТП (577,1).

За середніми темпами зміни:

100 % < ТА (112,3) > ТО (107,2) < ТК (107,8) <

ТЧ (128,1) > ТД (122,0) > ТП (131,1).

В цих пропорціях підприємство не дотримується декількох найважливіших нерівностей.

По-перше, нерівність ТА > ТО свідчить, що фінансові ресурси розміщуються більшими темпами в оборотні активи, особливо найбільш негативний їх елемент — дебіторську заборгованість.

По-друге, нерівність ТЧ > ТД характеризує велику матеріало­місткість чистого доходу і динаміку її збільшення.

По-третє, нерівність ТА > ТК показує, що створені фінансові ресурси підприємство використовує у великих розмірах на спо­живання, а накопичення і розміщення фінансових ресурсів у ак­тивах здійснюється більшими темпами за рахунок залучених джерел фінансування в порівнянні з власними.

Найбільш динамічний і пропорційний розвиток діяльність підприємства буде мати в прогнозному періоді.