7.2. Аналіз ліквідності активів підприємства

 

Фінансовий аналіз ліквідності активів підприємства передбачає вивчення складу його платіжних засобів, відображе­них в балансі. Для оцінки ліквідності всі об'єкти активів підпри­ємства можна класифікувати за двома ознаками:

що характеризуються умовною ліквідністю;

які безпосередньо визначають рівень ліквідності активів підприємства.

До перших — входять елементи групи активів (А4), що забез­печують поточну технологічну діяльність підприємства за його об' єктами, носять постійний характер, а при їх ліквідації суб' єкти господарювання втрачають досягнутий обсяг потенціалу щодо реалізації продукції (робіт, послуг, товарів). Ця група активів ві­дображає об' єкти необоротних активів, виробничих запасів і не­завершеного виробництва в межах нормативних обсягів, що за­безпечують безперебійну і ефективну роботу підприємства, відповідно до показників бізнес-плану.

Всі об'єкти, що визначають безпосередньо рівень ліквідності активів підприємства, можна поділити на три групи.

Перша група — абсолютно ліквідні активи (А1), які можна ви­користовувати для поточних розрахунків, що виникають протя­гом місяця. Сюди належать грошові кошти, короткострокові фі­нансові вкладення та окремі об' єкти дебіторської заборгованості і товарних запасів, які здатні безперешкодно протягом місяця пе­ретворитися на гроші або бути безпосередньо використаними як платіжні засоби.

Друга група — швидколіквідні активи (А2), для перетворення яких на гроші потрібний час більше одного місяця. У цю групу включають дебіторську заборгованість, якщо передбачається, що дебітори оплатять борг у найближчому майбутньому, і товарні запаси, які можуть трансформуватися в гроші протягом року. Лі­квідність таких активів залежить від форм розрахунків, плато­спроможності покупців і тривалості періоду пошуку покупців.

Третя група — повільноліквідні активи (А3), включає най­менш ліквідні поточні активи, що формують товарні запаси, які для перетворення їх на гроші необхідно продати і одержати борг від покупців. Для трансформації таких активів у грошові кошти потрібен час на пошук покупців, передачу їм товарів та здійснення розрахунків. До цієї групи можуть входити необоро­тні об' єкти, що не беруть участі у формуванні обсягів господар­ської діяльності, та надлишки виробничих запасів. Ця група ак­тивів визначає платіжні засоби підприємства у формі товарних запасів.

При оцінці рівня ліквідності розміщених фінансових ресурсів у платіжних засобах підприємства необхідно враховувати трива­


Рис. 7.2.1. Трансформація об'єктів активів при оцінці ліквідності розміщених фінансових ресурсів у платіжних засобах

Перший зв' язок (1) визначається тривалістю технологічного процесу (незавершеного виробництва) щодо забезпечення ство­рення готової продукції і товарів, надання послуг та виконання робіт з відповідних виробничих запасів.

Другий зв' язок (2) забезпечує пошук покупців і перетворення товарних запасів у дебіторську заборгованість, що характеризу­ється відстроченими надходженнями грошових коштів.

Третій зв' язок (3) передбачає реалізацію надлишків об' єктів виробничих запасів.

Четвертий зв'язок (4) визначається тривалістю надходження коштів підприємству від покупців.

Чим менше потрібно часу для перетворення певного виду ак­тиву у грошову форму, тим вища його ліквідність. При цьому перш ніж трансформуватися в грошові кошти, об' єкти активів мають пройти відповідні стадії операційного циклу. Таким чи­ном, грошові кошти, вкладені у виробничі запаси, повинні послі­довно пройти стадії незавершеного виробництва, готової продук­ції, дебіторської заборгованості, і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми.

При аналізі варто розрізняти поняття ліквідності сукупних ак­тивів підприємства, яка визначається за умови зміни його влас­ника і залежить від привабливості підприємницької діяльності та поточних активів, що формують платіжні засоби підприємства.

Від величини і рівня ліквідності поточних активів, які фор­муються для здійснення процесу господарської діяльності, за­лежить платоспроможність підприємства. Методика аналізу лі­квідності платіжних засобів передбачає розрахунки, наведені в табл. 7.2.1.


ОЦІНКА РІВНЯ ЛІКВІДНОСТІ РОЗМІЩЕНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ У ОБ'ЄКТАХ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА, (на останній день періоду)

 

Показники

Розміщення фінансових ресурсів за групами платіжних засобів

Інтегральний показник

ЛІКВІДНОСТІ

 

Аі

А2

А3 

 

1

2

3

4

5

1. Платіжні засоби, тис. грн

•           минулий період

•           поточний період Відхилення (+/-)

143,6 395,8 252,2

9639,6 14196,8 4557,2

1476,9 2108,2 631,3

X

2. Частка окремих видів платіжних засобів у загальній суку­пності

•           минулий період

•           поточний період Відхилення (+/-)

0,01 0,02 0,01

0,86 0,85 -0,01

0,13 0,13 0,00

X

3. Рівень ліквідності платіжних засобів без врахування зага­льної платоспроможності

•           минулий період

•           поточний період Відхилення (+/-)

0,05 0,10 0,05

2,87 2,83 -0,04

0,26 0,26 0,00

X

4. Рівень ліквідності платіжних засобів з врахуванням зага­льної платоспроможності

•           минулий період

•           поточний період Відхилення (+/-)

0,05 0,08 0,03

2,96 2,15 -0,81

0,27 0,20 -0,07

2,18 1,27 -0,91


У методичних цілях для розрахунку показників табл. 7.2.1 ви­діляють певну послідовність:

Визначають окремі групи активів та їх вартість для форму­вання величини платіжних засобів підприємства.

Обчислюють частки складових платіжних засобів у загаль­ній їх сукупності.

Здійснюють розрахунок поточної ліквідності активів під­приємства щодо окремих об'єктів платіжних засобів за віднос­ними величинами порівняння фактичної структури наявних абсо-лютноліквідних, швидколіквідних і повільно-ліквідних об'єктів платіжних засобів з її нормативними рівнями.

Водночас, нормативні (еталонні) рівні показників визначають­ся відповідними частками (структурою) об'єктів платіжних засо­бів, що забезпечують достатню абсолютну, проміжну і загальну платоспроможність, виходячи з того, що абсолютноліквідні пла­тіжні засоби становлять — 0,2 (20 %); швидколіквідні — 0,3 (30 %); повільноліквідні — 0,5 (50 %). З наведеного випливають наступні алгоритми розрахунку ліквідності за окремими видами поточних платіжних засобів:

Чг        Чд Чт

ЛА =   ;      ЛА 2 = —;      ЛА3 = —,

1   0,2  2   0,3  3 0,5

де ЛА1, ЛА2, ЛА3 — рівень ліквідності, розміщених фінансових ресурсів підприємства в активах, що визначені об' єктами платіж­них засобів для здійснення поточних зобов' язань, відповідно за групами А1, А2, А3 (еталонний рівень ЛА1, ЛА2 і ЛА3 = 1, будь-яке відхилення фактичного рівня кожного показника від 1,0 свід­чить про порушення оптимального процесу); Чг, Чд, Чт — відпо­відно частка абсолютно-, швидко-, і повільноліквідних об' єктів платіжних засобів (А1, А2, А3) підприємства.

Коригують фактичний рівень ліквідності платіжних засобів (ЛА1, ЛА2, ЛА3) на величину загальної платоспроможності (в ми­нулому періоді на 1,03, в поточному періоді на 0,76) (див. табл. 7.3.2).

Визначають інтегральний показник ліквідності як суму мо­дулів відхилень величин всіх видів ліквідності (ЛА1, ЛА2, ЛА3) від еталонного рівня. При цьому додатні відхилення показників за більш ліквідними платіжними засобами покривають від' ємні відхилення показників за менш ліквідними платіжними засобами. Чим менший інтегральний показник, тим краща ліквідність пла­тіжних засобів підприємства.

Оптимальний рівень ліквідності платіжних засобів може бути визначений лише за умови, що їх загальна величина забезпечує нормативну платоспроможність при дотриманні визначених для підприємства нормативних залишків товарних запасів і дебітор­ської заборгованості.

При оцінці ліквідності платіжних засобів необхідно розрахо­вувати швидкість трансформації дебіторської заборгованості і товарних запасів у грошові кошти і одержати дані про реальні те­рміни погашення кредиторської заборгованості.

Показники швидкості та щоденної суми трансформації дебі­торської заборгованості і товарних запасів у грошові кошти ви­значають таким чином:

 

т =

1 п


І (Ті • пЗі) І ПЗі


; ГЗ:

 

де ТП — середній термін трансформації платіжних засобів під­приємства у грошові кошти, дні; Ті — термін для трансформації і-го виду платіжних засобів у грошові кошти, дні; ПЗі — величи­на і-го виду платіжних засобів; ГЗ — сума грошових коштів, що може щоденно формувати підприємство з платіжних засобів.

Дані для визначення терміну і щоденної суми трансформації платіжних засобів у грошові кошти наведені в таблиці 7.2.2.

Таблиця 7.2.2

РОЗРАХУНОК ТЕРМІНУ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПЛАТІЖНИХ ЗАСОБІВ У ГРОШОВІ КОШТИ

 

Платіжні засоби

Сума, тис. грн (ПЗі)

Період до трансформації в грошові кошти, дні (Ті)

Сума І ПЗі • ті

Товарні запаси

2108,2

80

168656,0

Дебіторська забо­ргованість

17188,9

35

601611,5

Разом

19297,1

39,9

770267,5

Термін трансформації платіжних засобів підприємства в гро­шові кошти (ТП ) становить 39,9 дні, а можлива щоденна сума формування грошових коштів (ГЗ) — 483,6 тис. грн (19297,1 : 39,9).

Оцінка можливостей трансформації активів підприємства в платіжні засоби дає змогу всебічно охарактеризувати їх ліквід­ність.

7.3. Оцінювання платоспроможності підприємства

Фінансовий аналіз платоспроможності підприємства полягає в абсолютному і відносному порівнянні активів як платі­жних засобів з фінансовими ресурсами (зобов' язаннями), за ра­хунок яких відбулося їх формування.

Для оцінки платоспроможності фінансові ресурси підприємс­тва групуються наступним чином:

Перша група (З1) — поточні зобов' язання (найбільш строкові зобов' язання), які слід погасити протягом поточного місяця (кре­диторська заборгованість і суми кредитів банків, терміни повер­нення яких наступили);

Друга група (З2) — короткострокові зобов' язання з терміном погашення до одного року (суми кредитів банків, поточної забор­гованості за довгостроковими зобов' язаннями, забезпечень на­ступних витрат і платежів та векселів виданих, терміни повер­нення яких настануть у майбутньому, протягом року);

Третя група (З3) — довгострокові зобов' язання з терміном по­гашення більше одного року (довгострокові кредити банків і по­зики);

Четверта група (З4) — постійні зобов' язання, що формуються фінансовими ресурсами з елементів власного капіталу.

Схематично процедура порівняння платіжних засобів і зо­бов' язань за джерелами формування фінансових ресурсів для оцінки платоспроможності подана на рис. 7.3.1.

 

Порівняння платіжних засобів і зобов'язань для оцінки платоспроможності

 

Платіжні засоби

Абсолютноліквідні

А1

Швидколіквідні

 

Повільноліквідні

А3

Умовно ліквідні

А4

 

Платіжні зобов'язання

Поточні

З1

Короткострокові

 

Довгострокові

 

Постійні

З4

 

 

Рис. 7.3.1. Класифікаційні ознаки для групування активів і фінансових ресурсів за джерелами формування для оцінки платоспроможності

Такий поділ активів і фінансових ресурсів щодо окремих груп платіжних засобів і зобов'язань підприємства для оцінки плато­спроможності не є постійним і змінюється виходячи з конкрет­них економічних умов господарювання. Тому при здійсненні аналізу платоспроможності потрібно з'ясувати питання:

якості і можливих цін реалізації товарних запасів і, відпові­дно, попиту на їх покупців;

стану дебіторської заборгованості;

контрольованості активів власниками (наявності застави та судових рішень, що обмежують поточне розпорядження платіж­ними засобами).

Підприємство вважається платоспроможним, якщо при порів­нянні абсолютних величин його активів і фінансових ресурсів виконуються такі умови:

А > 3j;А2 > З2;А3 > З3;А4 < З4

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов' язання підприємст­ва, то обов' язково виконується й остання умова, оскільки це сві­дчить про наявність у підприємства власних оборотних активів, які забезпечують його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична платоспромож­ність відрізняється від нормативної.

В основу методики розрахунку рівня платоспроможності суб' єктів господарювання покладено співвідношення фінансових ресурсів, розміщених, відповідно, в абсолютно-, швидко- і пові-льноліквідні об' єкти платіжних засобів до поточних зобов' язань.

Ап =        Пп = Аі + А2; Зп = А + А2 + А3,

 

де Ап, Пп, Зп — відповідно величина абсолютної, проміжної і за­гальної платоспроможності.

Загальна платоспроможність показує, скільки гривень всіх платіжних засобів (А: + А2 + А3) підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Отже, якщо платіжні засоби пере­вищують поточні зобов'язання, підприємство вважається плато­спроможним. В економічній літературі наводиться теоретичне значення величини загальної платоспроможності — від 1,0 до 2,0. Проте це лише орієнтовне значення, яке вказує критичну мі­німальну величину показника, а не його точне нормативне зна­чення. Фактично на підприємствах величина нормативного зна­чення показника може суттєво відрізнятися, оскільки вона відби­ває структуру активів і пасивів, що змінюється залежно від виду економічної діяльності.

Якщо на підприємстві відношення всіх платіжних засобів до поточних зобов'язань нижче від 1,0, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої борги.

Співвідношення 1 : 1 свідчить про рівність платіжних засобів і поточних платіжних зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності платіжних засобів, можна вважати, що не всі їх види будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансо­вої стабільності підприємства.

Якщо значення платоспроможності значно перевищує спів­відношення 1,0, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні активи, сформовані завдяки власним фінан­совим ресурсам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних активів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду підприємства, значне накопичення товарних запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може розглядатись як незадовільне управління активами.

Проміжна платоспроможність за смисловим значенням анало­гічна загальній платоспроможності, тільки обчислюється для ву­жчого кола платіжних засобів (А1 + А2), коли з розрахунку ви­ключено найменш ліквідну їх частину — товарні запаси. Щодо оцінки якості величини цього показника, то слід звернути увагу на стан дебіторської заборгованості підприємства відносно мож­ливості її погашення боржниками.

Орієнтованим значенням показника вважається рівень від 0,5 до 1,0, але для цього показника кожне підприємство теж встанов­лює самостійно норматив, виходячи з умов діяльності.

Абсолютна платоспроможність показує, яку частину платіж­них зобов'язань підприємство може погасити негайно. Теоретич­но достатнім значенням для абсолютної платоспроможності є співвідношення 0,2 : 1,0. На практиці фактичні середні значення показників платоспроможності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави робити висновок про неможливість підприєм­ства негайно погасити свої зобов'язання, бо малоймовірно, щоб усі його кредитори одночасно пред'явили йому свої боргові ви­моги та ще й в грошовій формі.

Розрахунок оцінки платоспроможності підприємства шляхом порівняння його активів і фінансових ресурсів (пасивів) наведемо в табл. 7.3.1.


Дослідження співвідношень активів і зобов'язань (табл. 7.3.1) свідчить про те, що підприємство не виконує нормативні умови платоспроможності. При цьому недостаток платіжних засобів по одній групі компенсується їх надлишком по іншій групі лише ва­ртісною величиною. Однак менш ліквідні платіжні засоби не мо­жуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних платіжних засобів (А1, А2) з найбільш терміновими платіжними зобов'язаннями (З1, З2) дає змогу оцінити поточну платоспроможність. Порівняння платіж­них засобів, що мають повільну ліквідність (А3) з довгостроко­вими зобов'язаннями, відображає перспективну платоспромож­ність.

Поряд з абсолютними показниками для оцінювання плато­спроможності розраховують відносні показники.

Однак, аналіз рівня платоспроможності підприємств за такою кількістю показників і одночасним їх порівнянням з відповідни­ми нормативними величинами дещо ускладнює прийняття ефек­тивних управлінських рішень, а в окремих випадках може внести певну плутанину. Для вирішення цієї проблеми необхідно додат­ково розраховувати інтегральний показник платоспроможності.

Інтегральний показник платоспроможності формується як су­марний (синтетичний) рівень відносних величин, одержаних від порівняння фактичних значень абсолютної, проміжної і загальної платоспроможності з їх еталонними рівнями. В економічній літе­ратурі і в нормативних документах для цих показників визначені теоретично достатні значення рівнів, відповідно: 0,2, 0,5 і 1,0. Виходячи з цього, алгоритм розрахунку інтегрального показника платоспроможності (Іп) буде наступним:

Іп =     +          +         

0,2   0,5 1,0

Нормативна величина показника має значення >3,0, що свід­чить про достатність рівня всіх складових його ознак.

Аналіз рівня платоспроможності підприємства наведено в табл. 7.3.2.


Таблиця 7.3.2

Як видно з табл. 7.3.2, на кінець поточного періоду показник загальної платоспроможності погіршився і не відповідає норма­тивному значенню, тобто підприємство не має можливості опла­тити поточні зобов'язання. На кожну гривню поточних зо­бов'язань підприємства припадає лише 76 коп. платіжних засобів.

Значення показника проміжної платоспроможності зменши­лось за поточний період на 24 коп. (0,90 - 0,66) і свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість сплачувати свої борги за рахунок наявних грошових коштів і очікуваних надходжень від дебіторської заборгованості в межах діючого нормативу.

Абсолютна платоспроможність, як на початок (1 коп.), так і на кінець (2 коп.) поточного періоду є меншою, ніж нормативне значення. На кінець періоду підприємство за рахунок наявних грошових коштів спроможне погасити лише 2 % платіжних зо­бов'язань. Водночас, можна говорити про позитивну тенденцію до збільшення величини цього показника.

В цілому, негативні зміни в показниках платоспроможності підтверджуються погіршенням величини інтегрального показни­ка на 0,7 пункта.


Зміна величини показників платоспроможності може статися під впливом двох факторів: збільшення (зниження) платіжних за­собів і зростання (зменшення) поточних зобов'язань. Для з'ясу­вання причин зміни величини показників необхідно проаналізу­вати склад платіжних засобів і платіжних зобов'язань, порівню­ючи їх в динаміці. Результати розрахунків подано в табл. 7.3.3.

З табл. 7.3.3 видно, що загальна платоспроможність на кінець поточного періоду (0,76) в порівнянні з початком періоду (1,03) зменшилась на 27 коп.

Для оцінки впливу окремих складових платіжних засобів і зо­бов' язань на зміну показника визначимо, яка платоспроможність підприємства була б за умови, якби не відбулося зміни платіжних зобов'язань: (16700,8 : 10895,5), тобто 1,53 грн. Порівняння цієї величини з платоспроможністю на останній день періоду дасть нам різницю, зумовлену впливом тільки одного з факторів — платіжних засобів: 1,53 - 1,03 = +0,50. Збільшення платіжних за­собів на 5440,7 тис. грн поліпшило платоспроможність підприєм­ства на 0,50.

Якщо платоспроможність підприємства на останній день по­точного періоду порівняти з платоспроможністю за умови, що не відбулося зміни суми платіжних засобів, то різниця покаже вплив на платоспроможність зміни (збільшення) платіжних зобов' язань: 0,76 - 1,03 = -0,77. Збільшення платіжних зобов' язань підприєм­ства на 11126,4 тис. грн погіршило його платоспроможність на 0,77. Загальна сума впливу двох факторів (зміна платіжних засо­бів і зобов' язань) погіршила платоспроможність підприємства на 0,27 (+0,50 - 0,77). Отже, на кінець поточного періоду підприємс­тво значно погіршило платоспроможність, тому що його платіжні засоби збільшились лише на 5440,7 тис. грн, а платіжні зо­бов' язання — на 11126,4 тис. грн, тобто більше в 2,05 раза.

Потім способом пропорційного поділу цих змін можна роз­класти їх за окремими елементами платіжних засобів і зо­бов' язань. Збільшення платіжних засобів на 1 тис. грн збільшує платоспроможність підприємства на 0,0092 коп. (50 : 5440,7), а відповідно збільшення платіжних засобів зменшує платоспромо­жність на 0,0069 коп. (- 77 : 11126,4).

Отже, якщо абсолютноліквідні активи на останній день пото­чного періоду підприємство збільшило на 252,2 тис. грн, то пла­тоспроможність підприємства збільшилась на 2,31 коп. (252,2 х х 0,0092), і відповідно збільшення швидколіквідних активів на 4557,2 тис. грн збільшило платоспроможність на 41,9 коп. (4557,2 • 0,0092), а збільшення повільноліквідних активів на 631,3 тис. грн збільшило платоспроможність на 5,88 коп. (631,3 х

х 0,0092).

Водночас, збільшення короткострокових кредитів на 816,8 тис. грн зменшило платоспроможність підприємства на 5,7 коп. (816,8 • 0,0069), а відповідно збільшення кредиторської заборгованості на 8476,6 тис. грн зменшило платоспроможність на 58,6 коп. (8476,6 • 0,0069), а збільшення поточних зобов' язань на 1833,0 тис. грн зменшило платоспроможність підприємства на 12,7 коп. (1833,0 • 0,0069).

Крім загальної платоспроможності підприємства за поточни­ми зобов' язаннями (З1) можна визначити загальний показник платоспроможності (Пз) щодо всіх зовнішніх зобов'язань (З1,

З2, З3).

Пз = А1 + А 2 + А3

З1   + З2   + З3

Показник свідчить які перспективи має підприємство щодо погашення усіх своїх боргів по залучених фінансових ресурсах, як це вплине на формування нормативної величини залишків ак­тивів, що забезпечують безперебійну діяльність підприємства в межах визначеної потужності, якщо всі кредитори одночасно пред' являть йому свої вимоги.

Якщо загальна платоспроможність нижча, ніж нормативна, проте є тенденція до її зростання, додатково необхідно оцінити можливість відновлення платоспроможності (Мв).

Мв = [Пк + Тв : Зв(Пк - Пп)]: Пн,

де Пк, Пп, Пн відповідно платоспроможність на кінець звітного періоду, початок звітного періоду та за нормативом; Зв — звіт­ний період (12 міс.); Тв — період (6 місяців), протягом якого бу­де відновлюватися платоспроможність. Значення одержаних розрахунків:

а)         Мв > 1 — у підприємства є реальна можливість відновити
платоспроможність;

б)         Мв < 1 — у підприємства найближчим часом немає можли-
вості відновити платоспроможність.

Якщо загальна платоспроможність вища, ніж нормативна, але намітилась тенденція до її зниження, додатково необхідно оціни­ти можливість збереження платоспроможності (Мз).

Мз = [Пк + Тз: Зв(Пк - Пп)]: Пн,

де Тз — період (3 місяці), протягом якого підприємство має мож­ливість зберегти платоспроможність. Значення нормативних розрахунків:

а)         Мз > 1 — підприємство має можливість зберегти свою пла-
тоспроможність протягом 3-х місяців;

б)         Мз < 1 — підприємство найближчим часом не має можли-
вості зберегти платоспроможність.

Крім погодженості абсолютних показників вартості платіжних засобів з обсягами поточних зобов' язань, важливо визначити мо­жливі терміни погашення зобов' язань та їх суми. Для розрахунку використовують наступні формули:

Тз = Е (ТЗі •З Пі), пп = Е ЗПі

            , 1111 —        

 

де Тз — середній термін до погашення поточної заборгованості, дні; ТЗі — термін до погашення і-го виду поточних зобов'язань, дні; ЗПі — сума і-го виду поточних зобов' язань; ПП — сума пла­тіжних зобов'язань, що можуть щоденно формуватись відносно підприємства.


Дані для визначення терміну і щоденної суми погашення пла­тіжних зобов' язань наведені в таблиці 7.3.4.

Середній термін до погашення поточної заборгованості (Тз) становить 59,0 днів, а щоденна потреба в грошових коштах (ПП) — 373,3 тис. грн (22021,9 : 59,0).

Співвідношення показників (табл. 7.2.2 і 7.3.4) щодо трансфо­рмації платіжних засобів і погашення поточних зобов'язань (Тп : : Тз і ГЗ : ПП) дозволяє оцінювати платоспроможність підприєм­ства в майбутньому. Для підприємства ці показники становлять відповідно 0,676 (39,9 : 59,0), норматив < 1і 1,295 (483,6 : 373,3), норматив > 1, що свідчить про забезпечення стійкої перспектив­ної платоспроможності.

Разом з тим, слід мати на увазі, що показники платоспромо­жності за балансом відбивають моментний стан підприємства. Це пов'язано з тим, що не враховуються величина джерел над­ходження і витрачання грошових коштів у короткостроковій пе­рспективі, а, отже, не має змоги визначити спроможність під­приємства стабільно забезпечувати перевищення платіжних засобів над зобов'язаннями. Для визначення поточної плато­спроможності необхідно порівнювати платіжні засоби з платіж­ними зобов'язаннями за складеним платіжним календарем (табл. 7.3.5).




Еталонною величиною показника може бути коефіцієнт на рі­вні одиниці або трохи більше. За даними табл. 7.3.5 він стано­вить: за період з 1 по 5 листопада (225 : 105) - 2,14; 5—10 листо­пада (505 : 511) - 0,99; 10—15 листопада (398 : 357) - 1,11; 15— 30 листопада (405 : 302) - 1,34, а в цілому за листопад (225 + + 505 - 120 + 404 + 411 - 47) : (105 + 511 357 + 302) = 1,08.

Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надхо­дженнями і витратами коштів, дозволяє оптимізувати позитивні та негативні грошові потоки, визначити пріоритетність платежів за рівнем їхнього впливу на фінансові результати.