5.2. Аналіз структури і динаміки джерел капіталу підприємства

 

Поряд з дослідженням структури і динаміки майна при оцінці фінансового стану підприємства необхідно здійснювати аналіз фінансових ресурсів, тобто капіталу, вкладеного в активи.

Використовуючи дані балансу підприємства, можна дати ха­рактеристику:

^ величини і динаміки капіталу, який розміщений в активах; ^ структури капіталу за окремими елементами; ^ складу і величини структурних змін власного капіталу і зо­бов' язань;

^ резервів поліпшення динаміки і структури джерел форму­вання капіталу.

Активи (А), зобов'язання (З), власний капітал (ВК) підприємс­тва завжди є складовими системи управління за рівняннями:

ВК = А - З, показує ту частину активів, яка визначає залишко­вий інтерес до підприємства і вільна від зобов' язань, а її величи­на залежить від вартості майна і зобов' язань;

А = З + ВК, свідчить, що активи формуються у певному спів­відношенні тільки за рахунок власного капіталу і зобов' язань;

А - З = ВВ + ПП + ЧП = ВК визначає, що поточний чистий прибуток (ЧП), при врахуванні можливих змін внесків власників (ВВ) підприємства і створеного чистого прибутку у попередні періоди діяльності (ПП), завжди формує приріст активів або зме­ншення зобов'язань.

У складі капіталу підприємства виділяють власний (постій­ний) капітал (i розділ пасиву балансу), довгострокові (сталі) зо­бов'язання (ii і iii розділи пасиву балансу) і поточні (мобільні) зобов'язання (iv і v розділи пасиву балансу).

Капітал може бути сформований за рахунок власних і залуче­них джерел.

Аналіз свідчить, що власний капітал виступає джерелом по­криття необоротних активів і тієї мінімальної частини поточних активів, які необхідні для здійснення технологічного процесу з виробництва об'єктів діяльності підприємства.

При оцінці капіталу підприємства можна зробити наступні ви­сновки:

Про зміну величини і структури власного капіталу. Збіль­шення капіталу за рахунок власних джерел фінансування свід­чить про реінвестування прибутку в господарську діяльність та / або додаткове внесення активів власниками.

Приріст величини і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою покращення діяльності під­приємства, добрих перспектив економічного зростання та інвес­тиційної привабливості об' єктів підприємництва.

Про співвідношення власного і залученого капіталу. Якщо частка власного капіталу більша, ніж залученого, то ризик креди­торів менший. Водночас, залучений капітал створює умови і ви­магає від власників підприємства відповідальності у відносинах з позичальниками та більш ефективного використання активів. Це забезпечується:

^ обгрунтуванням доцільності залучення капіталу і побудови механізму формування коштів для погашення зобов'язань;

> платою за фінансові ресурси, залучені під зобов'язання;

^ системою контролю за погашенням боргу з боку креди­торів;

^ використанням до підприємства інструментів гарантій щодо повернення зобов' язань;

^ можливістю поліпшити фінансові результати господарю­вання, що зміцнює рівень самостійності підприємства.

Про рівень зовнішнього довгострокового залучення капіта­лу. Наявність капіталу з довгострокових джерел свідчить про на­рощування виробничого потенціалу підприємства, розвиток дія­льності за прибутковим сценарієм, довіру з боку кредиторів.

4. Про величину і структуру короткострокового залучення ка­піталу.

Оптимальний варіант залучення поточних зобов'язань — це їх розміщення в оборотних активах, крім нормативної величини ви­робничих запасів.

Оцінка співвідношення між окремими елементами фінансових ресурсів і формування їх в динаміці здійснюється шляхом верти­кального і горизонтального аналізу статей балансу підприємства (табл. 5.2.1).

Горизонтальний аналіз дозволяє переглянути капітал за го­ризонтальною динамікою, оцінити тенденції змін окремих елементів джерел фінансових ресурсів, визначити, як вони змінюються в абсолютному і відносному значеннях. Вертика­льний аналіз забезпечує перегляд капіталу за структурою окремих розділів і статей пасиву балансу. За допомогою цього методу досліджуються зміни в якості капіталу щодо співвід­ношення його елементів.

Дані табл. 5.2.1 свідчать, що збільшення фінансових ресур­сів підприємства відбулося за рахунок приросту власного капі­талу на 8631,7 тис. грн, або 18,4 %. Проте, слід зазначити, що частка позикових джерел у формуванні капіталу підприємства-теж збільшилась з 18,8 % до 28,3 %. Найбільшу частку у фор­муванні фінансових ресурсів підприємства серед власних дже­рел займає інший додатковий капітал (29,8 %) та нерозподілений прибуток (61,8 %). Інші види капіталу в аналі­тичному розрізі становлять незначну частку. За фактом наяв­ності значної суми нерозподіленого прибутку (34377,1 тис. грн) потребує досить серйозного вивчення доцільність та пра­вильність формування і ефективність використання статутного і резервного капіталу для створення стійких умов розвитку підприємницької діяльності.

Особливу увагу приділяють дослідженню кредиторської забо­ргованості. Кредиторська заборгованість — це залучення активів у господарську діяльність підприємства за рахунок тимчасово бе­зоплатного одержання майна інших суб' єктів господарювання. Відносини з кредиторами можуть передбачити штрафні санкції за несвоєчасну оплату зобов' язань. В процесі аналізу визначається частка окремих статей, які характеризують заборгованість у зага­льній сумі, а також відхилення значень цих статей на кінець звіт­ного періоду відносно його початку.


АНАЛІЗ ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ЗВІТНИЙ ПЕРІОД

 

 

Сума,

Структура фінансових ресурсів відносно підсумку, %

Відхилення

Види джерел фінансових ресурсів для формування майна

тис. грн

балансу

в цілому

окремих розділів балансу

я

 

пунктів у структурі відносно

 

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

&

6 к н

+"

 

балан­су в ці­лому

окремих розділів балансу

1

2

3

4

 

6

7

8

9

10

11

І. Власний капітал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Статутний капітал

1393,2

1393,2

2,4

1,8

3,0

2,5

0,0

0,0

-0,6

-0,5

Пайовий капітал

Додатковий вкладений капітал

Інший додатковий капітал

16554,9

16554,9

28,6

21,3

35,2

29,8

0,0

0,0

-7,3

-5,4

Резервний капітал

2395,6

3305,5

4,1

4,3

5,1

5,9

+909,9

38,0

0,2

0,8

 

Сума,

Структура фінансових ресурсів відносно підсумку, %

Відхилення

Види джерел фінансових ресурсів для формування майна

тис. грн

балансу

в цілому

окремих розділів балансу

я

 

пунктів у структурі відносно

 

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

&

6 я н

+"

 

балан­су в ці­лому

окремих розділів балансу

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

26655,3

34377,1

46,0

44,3

56,7

61,8

+7721,8

29,0

-1,7

5,1

Неоплачений капітал

Вилучений капітал

Усього за розділом І

46999,0

55630,7

81,1

71,7

100,0

100,0

+8631,7

18,4

-9,4

0,0

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпечення виплат персо­налу

35,7

27,8

0,1

0,0

100,0

100,0

-7,9

-22,1

-0,1

0,0

Інші забезпечення

Цільове фінансування

 

Усього за розділом II

35,7

27,8

0,1

0,0

100,0

100,0

-7,9

-22,1

-0,1

0,0

III. Довгострокові зобов'я­зання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Довгострокові кредити бан­ків

Інші довгострокові фінансо­ві зобов'язання

Відстрочені   податкові зо­бов'язання

Інші довгострокові зобов'я­зання

Усього за розділом III

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Короткострокові кредити банків

3969,9

4786,7

6,9

6,2

36,6

21,8

+816,8

20,6

-0,7

-14,8

Поточна заборгованість за довгостроковими зо­бов'язаннями

Векселі видані

-

507,3

0,0

0,7

0,0

2,3

+507,3

-

0,7

2,3

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

5340,8

13817,4

9,2

17,8

49,2

62,8

+8476,6

1,6 р.

8,6

13,6

 

Сума,

Структура фінансових ресурсів відносно підсумку, %

Відхилення

Види джерел фінансових ресурсів для формування майна

тис. грн

балансу

в цілому

окремих розділів балансу

я

 

пунктів у структурі відносно

 

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

&

S

н

+"

 

балан­су в ці­лому

окремих розділів балансу

Поточні   зобов 'язання за розрахунками:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з одержаних авансів

721,9

1664,6

1,2

2,1

6,6

7,6

+942,7

1,3 р.

0,9

1,0

• з бюджетом

250,8

447,8

0,4

0,6

2,3

2,0

+197,0

78,5

0,2

-0,3

• з позабюджетних платежів

15,9

17,3

0,1

0,0

0,1

0,1

+1,4

8,8

-од

0,0

• зі страхування

130,8

176,2

0,2

0,2

1,2

0,8

+45,4

34,7

0,0

-0,4

• з оплати праці

389,6

512,1

0,7

0,7

3,6

2,3

+122,5

31,4

0,0

-1,3

• з учасниками

• із внутрішніх розрахунків

0,1

0,0

0,0

-од

-100,0

0,0

0,0

Інші поточні зобов 'язання

40,0

65,0

од

0,0

0,4

0,3

+25,0

62,5

-од

-од

Усього за розділом IV

10859,8

21994,4

18,8

28,3

100,0

100,0

+11134,6

102,5

9,5

0,0

V. Доходи майбутніх пері­одів

Баланс

57894,5

77652,9

100,0

100,0

X

X

+19758,4

34,1

0,0

X


Кредиторська заборгованість виникає при розрахунках під­приємства з постачальниками і підрядниками, з бюджетом, зі стахування, з оплати праці, одержання авансів від покупців. Зна­чні розміри кредиторської заборгованості призводять до самові­льного перерозподілу оборотних активів між підприємствами, державою і фізичними особами.

Дуже важливо звернути увагу на наявність простроченої забо­ргованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, зі стра­хування, з оплати праці та перед іншими кредиторами.

Залучені джерела фінансових ресурсів підприємства (табл. 5.2.1) за рахунок кредиторської заборгованості збільшились в 1,6 раза, а в структурі пасиву балансу — на 13,6 пункти. Проаналізуємо, за рахунок чого це відбулося. Підприємство збільшило заборго­ваність за всіма видами поточних зобов'язань. Особливо відміча­ється збільшення зобов'язань підприємства по заборгованості пе­ред бюджетом (197,0 тис. грн, або на 78,5 %), з оплати праці (122,5 тис. грн, або на 31,4 %) та з одержаних авансів (94,7 тис. грн, або в 1,3 раза). Ріст цієї заборгованості не завжди э виправ­даний і може бути результатом порушення фінансової дисципліни.

У процесі аналізу кредиторської заборгованості доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти кредиторів (дже­рела активів) з дебіторами (розміщення активів), передбачаючи при цьому, що дебіторська заборгованість має бути перекрита кредиторською (табл. 5.2.2).


За даними табл. 5.2.2 у звітному році поточні зобов'язання підприємства збільшились на 11134,6 тис. грн, а дебіторська за­боргованість — на 4135,5 тис. грн.

Незважаючи на загальне збільшення як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, активне сальдо заборгованості за звітний період стало пасивним. Це свідчить про те, що підприєм­ство значною мірою використовує кошти кредиторів.

З одного боку, прагнення до збільшення залучених джерел ка­піталу в господарський оборот економічно виправдане. Проте цей процес відбувається за наявності несплаченої в строк забор­гованості постачальникам та одержаних авансів з наслідками, які з цього випливають, податкової заборгованості та збільшення за­боргованості з оплати праці. І це при тому, що на розрахунково­му рахунку підприємства є вільні грошові кошти та значна кіль­кість готової продукції і товарів на складі, підготовлені до продажу, які можуть забезпечити ці платежі.

Кредиторська заборгованість часто є результатом напружено­го фінансового становища підприємства, а через брак необхідних коштів затримується виконання платежів різним суб' єктам гос­подарювання і фізичним особам.