4.2. Аналіз розміщення фінансових ресурсів в оборотних активах

 

Аналіз розміщення фінансових ресурсів в залишках оборотних активів, які забезпечують господарську діяльність, здійснюють шляхом вивчення їх структури, джерел формування і динаміки, порівняння за елементами фактичної наявності з нор­мативом, а також за показниками завантаження, витратомісткості та тривалості одного обороту в днях.

Структура оборотних активів вивчається за їх розміщен­ням у сферах постачання (виробничі запаси), виробництва і формування об'єктів діяльності (незавершене виробництво, готова продукція, товари), розрахунків (дебіторська заборго­ваність) і запасу грошових коштів (готівкові і безготівкові кошти).

Обсяги розміщення активів у кожній сфері залежать від виду економічної діяльності підприємств та їх технологічного процесу. Так, для підприємств з матеріальним виробництвом потрібні значні залишки виробничих запасів, для підприємств із тривалим технологічним процесом — незавершеного виро­бництва і готової продукції, на торгівельних підприємст­вах — товарів (табл. 4.2.1).

Аналіз даних (табл. 4.2.1) свідчить, що в торгівельних під­приємствах оборотні активи формуються з дебіторської забо­ргованості на 66,2 % і товарів — 13,2 %; на промислових — дебіторської заборгованості — 58,5 % і виробничих запасів —

16,3 %.

Для оцінки ефективності формування запасів оборотних акти­вів необхідно здійснити аналіз відповідності їх фактичної наяв­ності нормативній потребі (табл. 4.2.2).

Дані таблиці 4.2.2 свідчать, що залишки оборотних активів підприємства на кінець поточного періоду становили 27731,2 тис. грн при потребі 11100,0 тис. грн. Отже, у підприємства був над­лишок оборотних активів за окремими елементами на загальну суму 16682,1 тис. грн, зокрема, виробничих запасів — 947,6 тис. грн, готової продукції — 531,1 тис. грн, товарів — 327,1 тис. грн, при заниженні залишків запасних частин і незавершеного вироб­ництва на загальну суму 50,9 тис. грн.



 

АНАЛІЗ СТАНУ ЗАЛИШКІВ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ (на кінець останнього дня періоду, тис. грн)

 

Елементи оборотних активів

Фактична наявність

Норматив

Відхилення

 

 

 

 

періоди

 

 

періоди

відхи­лення

періоди

відхи­лення

минулий

поточний

 

 

 

 

 

 

над­лишок

зани­ження

над­лишок

зани­ження

 

 

минулий

поточний 

 

минулий

поточний 

 

 

 

 

 

 

Запаси:

8121,1

10054,9

1933,8

7550,0

8300,0

750,0

679,7

108,6

1805,8

50,9

 

^ Виробничі запаси — всього:

6644,2

7946,7

1302,5

6500,0

7000,0

500,0

202,8

58,6

947,6

0,9

 

• сировина і матеріали

4237,5

5002,0

764,5

4200,0

4300,0

100,0

37,5

 

702,0

 

 

• купівельні напівфаб­рикати та комплектуючі вироби

29,5

32,7

3,2

30,0

30,0

 

 

0,5

2,7

 

 

• паливо

423,7

543,1

119,4

450,0

460,0

10,0

 

26,3

83,1

 

 

• тара і тарні матеріали

365,8

427,8

62,0

370,0

420,0

50,0

 

4,2

7,8

 

 

 

Елементи оборотних активів

Фактична наявність

Норматив

Відхилення

 

 

 

 

періоди

 

 

періоди

відхи­лення

періоди

відхи­лення

минулий

поточний

 

 

 

 

 

 

над­лишок

зани­ження

над­лишок

зани­ження

 

 

минулий

поточний 

 

минулий

поточний 

 

 

 

 

 

 

• будівельні матеріали

1113,1

1235,6

122,5

950,0

1150,0

200,0

163,1

 

85,6

 

 

• запасні частини

302,2

349,1

46,9

300,0

350,0

50,0

2,2

 

 

0,9

 

• матеріали сільського­сподарського призна­чення

83,7

128,9

45,2

90,0

120,0

30,0

 

6,3

8,9

 

 

• поточні біологічні ак­тиви

88,7

227,5

138,8

110,0

170,0

60,0

 

21,3

57,5

 

 

^ Незавершене вироб­ництво

 

 

 

50,0

50,0

 

 

50,0

 

50,0

 

^ Готова продукція

1243,6

1531,1

287,5

800,0

1000,0

200,0

443,6

 

531,1

 

 

^ Товари

233,3

577,1

343,8

200,0

250,0

50,0

33,3

 

327,1

 

 

Дебіторська заборгова­ність

12633,8

17280,5

4646,7

2000,0

2500,0

500,0

10633,8

 

14780,5

 

 

Грошові кошти

229,3

395,8

166,5

300,0

300,0

0,0

 

70,7

95,8

 

 

Разом

20984,2

27731,2

6747,0

9850,0

11100,0

1250,0

11313,5

179,3

16682,1

50,9

 


За відповідності складу, структури й наявності запасів обсягу господарської діяльності, підприємство в змозі отримувати дохо­ди з мінімальними витратами. У разі заниження розміру вироб­ничих запасів можливі перебої в постачанні і виробничому про­цесі, зменшення обсягів господарської діяльності та чистого прибутку. Надлишок запасів призводить до нагромадження над­мірних їх залишків та втрат від використання не за призначенням грошових коштів. Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого процесу, умов реа­лізації продукції і порядку розрахунків з покупцями.

З метою нормального функціонування підприємства залишки його оборотних активів мають бути оптимальні. У процесі аналі­зу дотримання фактичних величин оборотних активів визначе­ним нормативам з'ясовуються причини утворення понаднорма­тивних або менших за нормативи залишків.

Для ліквідації понаднормативних залишків оборотних активів необхідно скоротити закупівлю тієї сировини, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, здійснити реалізацію готової продукції і товарів, забезпечити надходження коштів від дебіто­рів, розмістити грошові кошти в матеріальних активах.

Найбільший вплив на стабілізацію діяльності підприємства має система управління виробничими запасами щодо оцінки їх стану, забезпечення ефективного використання та оптимізації за­лишків. Завдання аналізу полягає в тому, щоб знайти оптимальне співвідношення між залишками виробничих запасів і обсягами виробництва об' єктів діяльності підприємства.

Надмірно великі залишки виробничих запасів спроможні при­вести до фінансових труднощів, а їх заниження небезпечне для стабільного господарювання.

Для здійснення контролю за оптимізацією залишків виробни­чих запасів, крім прямого дослідження їх рівня за кожним елеме­нтом (табл. 4.2.2), доцільно використовувати непрямі методи оцінки дотримання підприємством нормативів залишків, які за­безпечують стабільну господарську діяльність.

Для аналізу використовують розрахунок нормативу залишків виробничих запасів і оцінку відхилень фактичних даних від нор­мативних за формулами:

НЗВ = ВЗП : ЧДП; ПНВ = ФНВ - ПЗВ ПЗВ = ЧДФ • НЗВ;      ЗНВ = ПЗВ - ФНВ,

де НЗВ — норматив залишків виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного підприємством чистого доходу; ВЗП — за­лишки виробничих запасів за планом, грн; ЧДП — плановий обсяг чистого доходу підприємства, грн; ПЗВ — потреба в за­лишках виробничих запасів, що відповідає оптимальному рів­ню, грн; ЧДФ — фактичний обсяг чистого доходу за досліджу­ваний період, грн; ПНВ — перевищення залишків наявних виробничих запасів на підприємстві, грн; ФНВ — фактична наявність виробничих запасів на підприємстві, грн; ЗНВ — за­ниження залишків наявних виробничих запасів на підприємст­ві, грн.

Наприклад, за нормативом для забезпечення господарської ді­яльності в розрахунку на 1 гривню підприємство повинно фор­мувати залишок виробничих запасів вартістю 10 коп. Фактичний обсяг чистого доходу підприємства за період, що аналізується, 2540 тис. грн. Отже, потреба підприємства в залишках виробни­чих запасів становить 254 тис. грн (2540 • 0,1). Фактична наяв­ність виробничих запасів — 270 тис. грн. Різниця між наявністю і потребою в залишках виробничих запасів характеризує їх пере­вищення на 16 тис. грн (270 - 254), тобто іммобілізацію коштів на придбання запасів, які не використовуються у господарській діяльності.

Ефективність управління залишками виробничих запасів мо­жна оцінити за допомогою суми коштів, які можна було б виві­льнити чи додатково залучити для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Для розрахунку суми коштів, які можна вивільнити при зменшенні залишків виробничих запасів, використовують фо­рмулу:

ПНВ = (ФЗВ - НЗВ) • ЧДФ,

де ФЗВ — фактичний залишок виробничих запасів (коп.) на 1 гривню створеного на підприємстві чистого доходу.

Якщо ФЗВ — 12 коп., НЗВ — 10 коп., а ЧДФ — 2710 тис. грн, то ПНВ становить 54,2 тис. грн (12 - 10) • 2710.

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити ви­сновок про погіршення системи управління виробничими запа­сами на підприємстві, наслідком якого стало збільшення, без потреби для господарської діяльності, залишків запасів на 54,2 тис. грн.

Обсяг залишків виробничих запасів у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок як кількісного, так і цінового фак­торів (табл. 4.2.3).


За даними таблиці 4.2.3 можна зробити висновок, що змен­шення вартості залишків виробничих запасів на 76136,21 грн від­булося за рахунок зменшення кількості металу (30,3 т) при одно­часному збільшенні цін на сировину і кількості дошок (29,84 м3).

Аналогічне дослідження щодо оцінки ефективності управлін­ня можна здійснити за кожним видом і елементом оборотних ак­тивів (готова продукція, дебіторська заборгованість). Переви­щення нормативів залишків готової продукції призводить до збільшення залучення фінансових ресурсів, відсутності грошових коштів, появи у підприємства потреби в кредитах, зростання кре­диторської заборгованості. Відволікання коштів у дебіторську заборгованість призводить до зниження платоспроможності та необхідності пошуку додаткових джерел фінансових ресурсів.

Оптимальність величини залишку грошових коштів визнача­ється за оцінкою доцільності формування їх запасів на операцій­ну діяльність, забезпечення резерву, інвестиційну діяльність та компенсаційну заставу.

Залишок коштів на операційну діяльність повинен забезпечи­ти поточні платежі підприємства, пов' язані з придбанням ресур­сів, виплатою заробітної плати, сплатою податків та поверненням позик відповідно до платіжного календаря. Необхідність форму­вання страхового запасу обумовлюється ризиками несвоєчасного надходження грошових коштів та потребою підтримки постійної платоспроможності підприємства. Інвестиційний залишок гро­шових коштів формується з метою здійснення ефективних корот­кострокових фінансових інвестицій та депозитних операцій, які забезпечують підприємству більший відсоток прибутку, ніж їх використання для створення об'єктів діяльності. Компенсаційний залишок постійної величини коштів на рахунках може формува­тися на вимогу банківських установ, як умова для одержання підприємством кредиту.

Зміст аналізу дебіторської заборгованості полягає у визначен­ні структури дебіторів за різними ознаками та оцінці умов розра­хунків з покупцями.

Дебіторська заборгованість покупців може розглядатися як безкоштовна позика підприємства іншим суб' єктам господа­рювання. Якщо умови кредитування покупців у процесі про­дажу продукції передбачають жорсткі інструменти попере­дньої оплати, то зменшуються обсяги реалізації і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з' являється більше покупців, зростають обсяги реалізації і, відповідно, су­ма дебіторської заборгованості, безнадійних боргів та фінансо­вих втрат.

Аналіз стану дебіторської заборгованості за строками її вини­кнення наведено в табл. 4.2.4.

За даними таблиці 4.2.4, 66,1 % дебіторської заборгованості підприємства виникло менше, ніж за 3 місяці. Разом з тим, борг в сумі 856,9 тис. грн дебітори не сплачують підприємству більше року.

При аналізі дебіторської заборгованості слід розрахувати рі­вень сумнівних боргів і понесені економічні втрати.


Наприклад, підприємство має сумнівну дебіторську заборго­ваність в сумі 126 тис. грн, яку покупці не сплачують протягом 15 місяців. Загальна сума дебіторської заборгованості підприємс­тва становить 900 тис. грн. Річна (12 місяців) прибутковість акти­вів підприємства — 20 %.

Отже, рівень сумнівних боргів дебіторів підприємству стано­вить 14,0 % (126 : 900 • 100), тобто система управління дебітор­ською заборгованістю приносить збитки в розмірі 14 % доходу, крім того, вилучення коштів з обороту на 15 місяців створило втрати на суму 31,5 тис. грн (126 • 15 : 12 -20 : 100).

При оцінці дебіторської заборгованості підприємства слід враховувати, що грошова одиниця, яка очікується до одержання через деякий час, не є рівноцінною грошам, які є сьогодні. Це по­яснюється впливом трьох факторів: інфляція, ризик, прибутко­вість.

За умови інфляції, якщо гроші за товар не використовувалися підприємством, а знаходилися в дебітора, їх купівельна спромо­жність знижується.

Щодо ризику, то будь-яка дебіторська заборгованість має імо­вірність бути неоплаченою узагалі або частково.

Кошти, як і будь-який актив, повинні з часом генерувати при­буток, який формує власнику його господарська діяльність. Про­те сума, очікувана до одержання від дебіторів, не бере участі в господарській діяльності і, відповідно, не формує прибутку. То­му, сума, яка буде одержана від дебітора через деякий час, має перевищувати початкову суму; за інших умов у підприємства формуються втрати.

Очевидно, що позикові операції через дебіторську заборгова­ність мають алгоритм управління, наведений на рис. 4.2.1.

 

Вихідна сума дебіторської —і заборгованості (теперішня вартість)

 

Відсоткова ставка (прибутковість, ризик, інфляція)


 

Надходження


 

 

Повернена сума (майбутня вартість)

 

 

Рис. 4.2.1. Алгоритм управління дебіторською заборгованістю для забезпечення рівноцінних грошових потоків

Далі в процесі фінансового аналізу вивчаються оборотні акти­ви за джерелами формування та причини їх зміни. Для цього ви­користовують наступні показники:

1. Наявність власних (чистих) оборотних активів (ВОА), яка розраховується за формулою:

ВОА = ВК - НА, ВОА = ОА - ЗП,

де ВК — власний капітал; НА — необоротні активи; ОА — обо­ротні активи; ЗП — зобов'язання підприємства.

Показник свідчить про те, яка сума оборотних активів зали­шається в розпорядженні підприємства після розрахунків за його зобов'язаннями.

Основним джерелом позитивної зміни цього показника є чис­тий прибуток, а негативної — збиток, що отримує підприємство в результаті здійснення господарської діяльності.

Господарські операції, що супроводжуються одночасними змінами вартісної величини оборотних активів та поточних зо­бов'язань або перегрупуванням їх складу, розмір власних оборо­тних активів не змінюють.

Ефективність приросту чистих оборотних активів залежить від об'єктів, в які розміщується чистий прибуток. Якщо діяль­ність підприємства супроводжується збільшенням виробничих і товарних запасів або дебіторської заборгованості, яке не обумов­лено розширенням обсягів об'єктів діяльності, а отже, є невипра­вданим, то використання чистого прибутку на формування акти­вів не можна розглядати як ефективне управлінське рішення.

Загрожує підприємству і ситуація, коли величина власних оборотних активів зменшується від збиткової діяльності або коли оборотні активи зростають меншими темпами, ніж поточні зо­бов'язання, оскільки це потребує додаткового фінансування не­обхідних активів на позиковій основі.

Отже, при дослідженні величини власних оборотних активів необхідно не тільки визначити розмір і динаміку зміни цього по­казника, а й з'ясувати їх причини та наслідки.

Величина власних та прирівняних до них оборотних акти­вів (ВПА):

ВПА = ВК + ДЗ - НА.

Даний показник визначає оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань (ДЗ). При цьому у підприємства збільшується свобода маневру акти­вами з позиції короткострокової перспективи. Цей же результат можна одержати й іншим способом: від загальної суми оборот­них активів (ОА) відняти поточні зобов'язання (ПЗ).

ВАП = ОА - ПЗ.

Зниження показника до від'ємних значень сигналізує про від­сутність у підприємства не тільки платіжних засобів, а і власних виробничих запасів.

Рівень забезпеченості власними оборотними активами гос­подарської діяльності (РВО). Його розраховують за формулою:

РВО = ВОА (ВПА) : ОА.

Показник свідчить, яка частка оборотних активів формується за рахунок власних або власних і прирівняних до них фінансових ресурсів підприємства, і чим вища вона, тим безпечніша госпо­дарська діяльність. Цей показник характеризується такими ж ко­ливаннями і тенденціями, що й попередні показники ВОА і ВПА. Вони є взаємопов'язаними, оскільки визначаються за величинами вартості оборотних активів, які забезпечуються за рахунок влас­них коштів.

Інша частина оборотних активів визначає рівень їх забезпече­ності за рахунок поточних зобов'язань (РЗО).

РВО = ПЗ : ОА.

Значний рівень формування оборотних активів за рахунок по­зикових коштів свідчить про зниження фінансової стабільності підприємства і підвищення залежності від зовнішніх кредиторів.

Рівень маневреності власних оборотних активів (РМО), який характеризує їх частку, що знаходиться у формі грошових коштів (ГК):

РМО = ГК : ВОА (ВПА). Зростання показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Рівень поточної забезпеченості господарської діяльності розраховується як відношення власних оборотних активів до ви­робничих запасів і витрат незавершеного виробництва (ВЗ), а в торгівельних підприємствах — товарних запасів.

РПГ = ВОА (ВПА) : ВЗ.

Нижня межа, що рекомендується для цього показника, не менше 1,0. При розрахунку показника поточної забезпеченості господарсь­кої діяльності власні та прирівняні до них оборотні активи можна збільшити на короткострокові кредити і кредиторську заборгова­ність за отримані виробничі запаси. Суми власних, прирівняних до них і забезпечені поточними зобов'язаннями фінансових ресурсів, що розміщені в оборотних активах, і визначають загальну величину джерел фінансування залишків виробничих запасів (ЗВА).

Якщо значення цього показника менше за одиницю, то під­приємству необхідно перегрупувати джерела залучених фінансо­вих ресурсів у власні.

Для оцінки рівня оптимізації розміщення фінансових ресурсів за їх джерелами у виробничих запасах можна використати розра­хунки наведені на рис. 4.2.2 і в табл. 4.2.5.

Ефективність розміщення фінансових ресурсів у залишках оборотних активів визначається показниками, які характеризують їх оборотність та рівень забезпечення величини господарської ді­яльності. Прискорення оборотності активів дає змогу зменшити потребу у власних і залучених фінансових ресурсах. Розраховані показники дають можливість проаналізувати:

завантаження оборотних активів, що характеризує розмір чистого доходу в розрахунку на 1 гривню оборотних активів і в динаміці повинен мати тенденцію до збільшення;

тривалість одного обороту в днях, який показує, за скільки днів оборотні активи повністю замінюються на підприємстві;

витратомісткість залишків оборотних активів — визначає суму оборотних активів, що авансується підприємством для оде­ржання 1 гривні чистого доходу. Чим менший цей показник, тим ефективніше використовуються фінансові ресурси, розміщені в оборотних активах.


Джерела фінансових ресурсів для формування виробничих запасів

 

Подпись:  £


 

 

15


 

(+)

 

 

Необоротні активи

 

Власні та прирівняні до них оборотні активи

(-)

Виробничі запаси

 

Надлишок (+) нестача (-) власних та прирівняних до них фінансових ресурсів для формування виробничих запасів

ТИПИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ЗА ВИДАМИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ


Рис. 4.2.2 Розрахунок потреби у фінансових ресурсах для формування виробничих запасів

 

Типи формування виробничих запасів

Джерела формування

Розрахунок оцінки

1

2

3

2. Нормальний

ВПА

ВОА < Виробничі запаси < ВПА Надлишок ВПА

ВПА : ВЗ >1,0

3. Нестійкий

ЗВА

ВПА < Виробничі запаси < ЗВА Надлишок ЗВА

ЗВА : ВЗ >1,0

4. Кризовий

ЗВА

Виробничі запаси > ЗВА Нестача ЗВА ЗВА : ВЗ < 1,0

де ВОА — власні оборотні активи; ВПА — власні та прирівняні до них обо­ротні активи; ЗВА — загальна величина джерел фінансування оборотних активів.


Аналіз ефективності розміщення фінансових ресурсів в обо­ротних активах підприємства наведено у табл. 4.2.6.

Як бачимо з табл. 4.2.6, тривалість одного обороту оборотних активів підприємства у поточному періоді збільшилася на 1,9 дня (53,5 - 51,6 = 1,9), що призвело до:

а)         зменшення завантаження оборотних активів на 24,3 коп.
(6,827 - 7,070 = -0,243);

б)         збільшення витратомісткості залишків оборотних активів
на 0,5 коп. (14,6 - 14,1 = 0,5).

Для визначення суми чистого доходу, яка була одержана за рахунок зменшення завантаження оборотних активів та їх додат­кового залучення в господарську діяльність, використаємо індек­сний метод. Залежність чистого доходу (Ічд), як результативної ознаки, від середнього залишку оборотних активів (Ісо) і рівня їх завантаження (Іко) виражає така індексна система:

.   Зоп • Соп    Зоп • Соп Зом • Соп

Ічд = Іко • Ісо, або    =          ,

Зом • Сом    Зом • Соп Зом • Сом

де Зоп і Зом — рівень завантаження оборотних активів, а Соп і Сом — середній залишок оборотних активів, відповідно в поточ­ному і минулому періодах.

За даними табл. 4.2.6 індексна система буде становити:

166296,2 т      п^е„ 166296,2

Ічд = 1,1719 =            —; Іко = 0,9652 =      —;

141901,2 172208,9

Ісо = 1,2135 = і722082.

141901,2

Розрахований індекс завантаження оборотних активів склав 0,9657, а індекс їх наявності за балансом 1,2125. Добуток цих ін­дексів становить — 1,1719. Це означає, що чистий дохід збіль­шився на 17,19 % — за рахунок зменшення завантаження на 3,43 %, і збільшення наявності оборотних активів за балансом на

21,35 %.

Абсолютний приріст чистого доходу підприємства у поточному періоді в порівнянні з минулим періодом становив 24395,0 тис. грн, у тому числі за рахунок додаткового залучення в госпо­дарську діяльність оборотних активів — 30307,7 тис. грн, а за рахунок погіршення завантаження він зменшився на 5912,7 тис. грн.

Метою аналізу є також визначення фінансових ресурсів, що були вивільнені з господарської діяльності або додатково залуче­ні, як наслідок, в результаті зміни тривалості одного обороту оборотних активів. Для розрахунку суми цих ресурсів, різницю в тривалості одного обороту оборотних активів у днях за дослі­джуваний період множать на звітну одноденну виручку підпри­ємства.

За даними табл. 4.2.6 збільшення тривалості оборотності обо­ротних активів на 1,9 дня призвело до збільшення використання коштів на формування залишків оборотних активів в сумі 865,64 тис. грн (1,9 х 455,6 = 865,64).

Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності оборотних активів, можна визначити користуючись і показником витратомісткості їх залишків. Так, якщо в минулому періоді для одержання однієї гривні чистого доходу підприємст­во тримало на балансі оборотні активи на суму 14,1 коп., то у по­точному періоді — 14,6 коп., тобто більше на 0,5 коп. на кожну гривню виручки.

Отже, загальна сума додатково залучених фінансових ресурсів у формування запасів оборотних активів становила 865,6 тис. грн (0,5 х 166296,2:100 = 865,6) (різниця пояснюється округленням цифр при розрахунку).

Для оцінки ефективності використання оборотних активів, тобто визначення їх оптимального співвідношення з чистим до­ходом, необхідно здійснювати моніторинг завантаження оборот­них активів.

Ще одним важливим напрямом фінансового аналізу є оцінка чинників, які впливають на тривалість обороту оборотних акти­вів. На зміну оборотності оборотних активів впливають два фак­тори:

обсяг чистого доходу підприємства (ЧД);

середній залишок оборотних активів за балансом (Со). Вплив цих факторів на тривалість обороту оборотних активів

визначають за формулами:

Од(чд) = (Сом : Овп) - Одм; Од (со) = (Соп - Сом) : Овп.

Отже, в результаті зростання обсягу чистого доходу підпри­ємства у поточному періоді в порівнянні з минулим періодом на 24395,0 млн. грн тривалість одного обороту оборотних активів зменшилися на 7,5 дня (20071,3 : 455,6) - 51,6, а збільшення за­лишку їх на балансі на 4286,4 тис. грн уповільнило оборотність на 9,4 дня (4286,4 : 455,6). Загальний результат — зменшення швидкості обертання оборотних активів на 1,9 дня (7,5 - 9,4).

Показники завантаження і витратомісткості залишків оборот­них активів можна розкласти на складові частини за їх елемента­ми. Наприклад, за даними звітності оборотні активи підприємст­ва характеризуються наступними показниками (тис. грн): у ми­нулому періоді — дебіторська заборгованість 10836,3 і запаси (з грошовими коштами) 9235,0, у звітному періоді, відповідно 14957,1 і 9400,6.

Отже, витратомісткість чистого доходу за фінансовими ресур­сами, розміщеними в оборотних активах, становила коп.:

,           ■    ■  20071,3     10836,3 9235,0

V         в минулому періоді   =          1          ;

141901,2 141901,2 141901,2

14,1 = 7,6 + 6,5;

24357,7    14957,1 9400,6

V         у звітному періоді     =          +          ;

3          166296,21   166296,2 166296,2

14,6 = 9,0 + 5,6.

В динаміці показника витратомісткість розміщення фінансо­вих ресурсів в оборотних активах відбулися наступні зміни:

•           за абсолютними величинами (копійок оборотних активів на 1 грн чистого доходу):

14,6 - 14,1 = (9,0 - 7,6) + (5,6 - 6,5); 0,5 = 1,4 + (-0,9);

•           за відносними величинами: 0 5      14     -0 9

-05- = -14- + -09-; 0,0342 = 0,0958 + (-0,0616), 14,6    14,6 14,6

або відповідно у відсотках 3,42 = 9,58 + (-6,16).

Ці дані дають можливість виявити такі моменти: висока ви-тратомісткість чистого доходу обумовлена значними сумами де­біторської заборгованості, що складає 9,0 коп. на 1 грн чистого доходу; збільшення витратомісткості чистого доходу в частині дебіторської заборгованості на 9,58 %, або на 1,4 коп. відбулося за умови приросту обсягів реалізації, що призвело до зниження витратомісткості щодо запасів на 6,16 %, або 0,9 коп.; як резуль­тат витратомісткість залишків оборотних активів збільшилась на 3,42 %, або на 0,5 коп.

Для підприємств залежно від їх класифікаційних ознак і особ­ливо виду економічної діяльності та регіонального розміщення показники завантаження і тривалість одного обороту оборотних активів мають індивідуальне значення. Тому, аналізуючи ці пока­зники, слід обов'язково порівнювати їх з моніторинговими та но­рмативними значеннями і розраховувати коефіцієнт еластичності (Ке0) щодо темпів зміни приросту чистого доходу і залишків оборотних активів.

Ке0 = Ічд: Ісо   Ке0 = 0,1719: 0,2135 = 0,8052.

Якщо коефіцієнт еластичності буде більше 1,0, тобто темп приросту чистого доходу вищий за темп приросту залишків обо­ротних активів, це завжди свідчитиме про оптимальне співвід­ношення розміщення фінансових ресурсів в оборотних активах і одержаної виручки на підприємстві. Водночас, необхідно враху­вати, що високий показник завантаження оборотних активів мо­же характеризувати недостатність запасів і подальше гальмуван­ня бізнесу, а інколи низький показник завантаження виправ­даний, наприклад, за наявності інфляційних процесів.