3.3. Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

В процесі господарської діяльності відбувається по­стійна трансформація активів і, очевидно, будь-який об' єкт ак­тивів може мати два джерела фінансових ресурсів: власні та залучені.

При аналізі показників активів підприємства порівнянням аб­солютних величин в динаміці та оцінкою зміни структури обме­жуватись не можна, оскільки їх не досить для з' ясування харак­терних рис і особливостей об'єктів, що вивчаються. Більш глибоким є аналіз наявності та стану активів підприємства на ос­нові розрахунку відносних показників, що дає можливість вивчи­ти кількісні співвідношення між окремими різноіменними показ­никами.

У процесі подальшого дослідження здійснюють оцінку ефек­тивності змін структури і динаміки активів підприємства за вели­чиною результативних показників ефекту і ефективності госпо­дарської діяльності та щодо їх формування за рахунок окремих джерел фінансових ресурсів.

Ефективна господарська діяльність потребує створення відпо­відних взаємозв' язків між активами та фінансовими ресурсами, залученими для їх формування (рис. 3.3.1).

 

 

 

 

 


 

Формування необоротних активів та частини оборотних акти­вів щодо залишків виробничих запасів має повністю фінансува­тись за рахунок джерел фінансових ресурсів власного капіталу і довгострокових зобов' язань. Товарні запаси, дебіторська забор­гованість і грошові кошти повинні покриватися поточними зо­бов' язаннями.

Отже, на підприємстві мають бути виконані дві умови:
Необоротні активи (НА)      Оборотні активи (ОА)

Довгострокові фінансові    < 1;       Поточні зобов'язання >1

ресурси (ВК + ДЗ) (ПЗ)

Оцінку стану формування необоротних активів можна здійс­нювати за окремими ознаками (табл. 3.3.1).


Таблиця 3.3.1

Щоб визначити суму необоротних активів (НА), що створені за рахунок джерел власного капіталу, необхідно від їх загальної балансової вартості відняти інвестовані в них довгострокові зо­бов' язання (ДЗ). Частки необоротних активів, які формувались за рахунок власного капіталу (ВНА) і залученого капіталу (ЗНА), визначають у такий спосіб:

ВНА = (НА - ДЗ) : НА; ЗНА = ДЗ : НА; ВНА + ЗНА = 1,0

Для оцінки стану і ефективності формування майна підприєм­ства використовують порівняння темпів зміни показників. Зок­рема, окремі порівняння можуть свідчити про наступне:

• приріст    активів,    власного    капіталу    і зобов'язань

Д Власний капітал   ДЗобов' язання        .  , .

            >          , поліпшення фінансової неза-

Д Активи       Д Активи

лежності підприємства;


приріст необоротних, оборотних і в цілому активів Д Необоротні активи   Д Оборотні активи

            >          , нарощування потенціалу

Д Активи       Д Активи

підприємства;

приріст середньорічної вартості активів (СВА) і чистого до-

Д Чистий дохід   Д Активи (СВА) ,

ходу    :— >    , ефективне використання

Чистий дохід      Активи (СВА)

активів;

приріст середньорічної вартості активів і доданої вартості А Додана вартість        Д Активи (СВА)

            —                > -и         ^ , поліпшення задоволення

Додана вартість Активи(СВА)

потреб всіх учасників господарської діяльності;

приріст середньорічної вартості активів і валової продукції Д Валова продукція       Д Активи (СВА) ,

            —-—:—   >     ^ , ефективне використання

Валова продукція Активи(СВА)

потенціалу підприємства;

приріст середньорічної вартості активів і створеного прибу-
тку      від       господарської діяльності

А Прибуток від господарської діяльності      Д Активи (СВА)

            —        :           :           — >     т1        vі-, поліпш

Прибуток від господарської діяльності Активи(СВА)

ення ефективності господарської діяльності;

приріст середньорічної вартості активів і чистого прибутку

Д Чистий прибуток        Д Активи (СВА) _

             >         ^, привабливість госпо-

Чистий прибуток Активи(СВА)

дарської діяльності;

приріст продуктивності праці і середньорічної вартості ак-

Д Продуктивність праці      Д Активи(СВА)

тивів   —        :           і-— >   ^ , поліпшення ви-

Продуктивність праці Активи(СВА)

користання активів;

приріст    балансової     і     первісної     вартості активів

Д Балансова вартість активів      Д Первісна вартість активів

            —        :—  >   —        —        :—, поліп-

Балансова вартість активів  Первісна вартість активів

шення придатності активів;

приріст    ринкової     і     балансової     вартості активів

Д Ринкова вартість активів    Д Балансова вартість активів

            —        :— >    —        :—, приваб-

Ринкова вартість активів       Балансова вартість активів

ливість суб' єкта господарювання;


приріст валового прибутку і середньорічної вартості активів Д Валовий прибуток       Д Активи(СВА)

            —               >   -и         ^, ефективність діяльності

Валовий прибуток Активи(СВА)

структурних підрозділів по виробництву об' єктів господарської

діяльності;

приріст продуктивності праці і майнового забезпечення пра­цівників (вартість активів у розрахунку на 1 середньооблікового

Д Продуктивність праці

працівника)   :           — >

Продуктивність праці

Д Майнове забезпечення працівників

            :           :—, ефективне формування ак-

Майнове забезпечення працівників

тивів.

Використовуючи порівняння, можна зробити висновок: якщо темпи збільшення активів переважають темпи збільшення ре­зультативних показників господарської діяльності, то при інших рівних умовах підприємство втрачає фінансову стабільність. А якщо ж навпаки, відбувається зменшення ресурсомісткості об' єктів господарювання, покращується використання активів, підвищується їх рентабельність.

Результативні показники віддачі активів є основним джерелом самофінансування підприємств, регіонів і держави, забезпечують розвиток продуктивних сил і сприяють покращенню добробуту населення.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляє ефективність використання окремих елементів активів.

Для оцінки рівня впливу на фінансовий стан підприємства ос­новних засобів можна використовувати наступну систему показ­ників:

1. Показники забезпечення господарської діяльності розміще­ними фінансовими ресурсами в основних засобах.

1.1. Капіталовіддача (фондовіддача) — показує, які обсяги гос­подарської діяльності (виробничі, товарні) здійснює підприємство протягом року в розрахунку на кожну гривню розміщених фінан­сових ресурсів в основних засобах за їх первісною вартістю (СЗ). Збільшення цього відношення слід тлумачити як підвищення ефе­ктивності управління основними засобами. Для розрахунку показ­ника обсяги господарської діяльності можуть виступати у формі чистого доходу (за товарними об' єктами) або доданої вартості.

Показник капіталовіддачі (КВ) характеризує рівень інтенсив­ності використання (завантаження) основних засобів і, свідчить про обсяг господарської діяльності, що забезпечується кожною гривнею, розміщеною в об' єктах основних засобів. За допомогою цього показника можливо розрахувати приріст підприємницької потужності підприємства (111).

ДПП = ДСС КВ .

Капіталомісткість (фондомісткість) — обернений показ­ник до капіталовіддачі, який показує, яку суму фінансових ресур­сів розмістило підприємство в основних засобах, щоб забезпечи­ти обсяги господарської діяльності на суму в 1 гривню. Зменшення цього показника при одночасному збільшенні розмі­щення фінансових ресурсів в основних засобах і обсягів господа­рювання слід вважати як поліпшення фінансового стану.

Рівень використання наявних основних засобів — харак­теризується відношенням вартості об'єктів, що використовують­ся в господарській діяльності, до вартості всіх наявних об'єктів. Різниця між вартістю наявних і використовуваних основних за­собів, помножена на капіталовіддачу, становить потенційний ре­зерв зростання обсягів господарської діяльності.

Відносна економія (перевитрата) фінансових ресурсів, що розміщені в основних засобах, показує, яку величину коштів еко­номить (Е) або перевитрачає (П) підприємство за рахунок зміни інтенсивності їх використання за показником капіталовіддачі:

Е(П) = (КК1 - КВ0) • ОГ1 = СЗ1 - СЗ0 • (ОО : ОГ0),

де КВ1, СЗ1, ОГ1, КВ0, СЗ0, ОГ0 — відповідно капіталовіддача, се­редньорічна вартість основних засобів і обсяги господарської ді­яльності в періоді, що аналізується, і в попередньому.

Рівень екстенсивного використання основних засобів — визначається відношенням суми вартості основних засобів, які використовуються за окремими змінами роботи підприємства до загальної вартості основних засобів. Підвищення цього показни­ка прямо пропорційне збільшенню обсягів господарської діяль­ності.

2. Показники оцінки стану основних засобів.

2.1. Придатність основних засобів — характеризується відно­шенням балансової і первісної їх вартості, відбиває частку, яка за розрахунком ще не зносилась і, отже, не перенесена на об' єкти господарської діяльності. Слід зауважити, при прийнятті управ­лінських рішень щодо оновлення і ліквідації основних засобів, потрібно враховувати, що сума нарахованого зносу, а отже і час­тка придатності, не завжди достатньо точно відбивають рівень фактичного фізичного зносу. Тому треба визнати, що оскільки знос основних засобів визначається за розрахунковими нормами амортизації, то і оцінка їх стану є дещо умовною. Більш висока величина придатності основних засобів забезпечує більшу ймові­рність стійкого фінансового стану підприємства.

Якщо відняти від 1,0 показник придатності основних засобів, одержимо їх рівень зносу. Цей показник можна розрахувати і як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Він виражає частину вартості основних засобів, яка перенесена на об' єкти господарської діяльності.

Співвідношення темпів приросту балансової і первісної вартості основних засобів — показує на скільки відсотків зміню­ється балансова вартість зі зміною первісної на 1 %. Якщо вели­чина цього показника більша 1,0, це свідчить про створення умов поліпшення фінансового стану підприємства.

Рівень оновлення основних засобів — характеризує частку основних засобів, що надійшли на підприємство за період, що аналізується, у загальній їх первісній вартості на дату оцінки. Нормативний рівень показника повинен бути більший ніж серед­ня норма амортизації основних засобів на підприємстві.

Термін оновлення основних засобів — показує період, на протязі якого підприємство може оновити всі наявні основні засоби. Показник визначається як відношення вартості основ­них засобів на початок періоду, що аналізується, до вартос­ті основних засобів, що надійшли на підприємство в цьому пе­ріоді.

Рівень вибуття основних засобів — характеризує відно­шення вартості об' єктів, що вибули в періоді, що досліджується, до їх вартості на початок цього періоду. Показник свідчить про інтенсивність вибуття основних засобів, тобто показує рівень ви­буття тих об' єктів, які або морально застаріли, або зношені й не­придатні для подальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вар­тість основних засобів, що надходять на підприємство, переви­щує вартість вибулих основних засобів. Для визначення стану ці­єї ситуації розраховують рівень приросту основних засобів, як відношення різниці між надходженням і вибуттям основних за­собів до їх вартості на початок досліджуваного періоду.

Середньорічна норма амортизації основних засобів — по­казує суму (інтенсивність) їх зносу в процесі господарської дія­льності відносно середньорічної первісної вартості.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

Продуктивність використання основних засобів — харак­теризує обсяги господарської діяльності на 1 грн перенесеної їх вартості (амортизації) на витрати, пов' язані із створенням об' єктів господарювання. Збільшення цього показника в динаміці свідчить про можливість поліпшення фінансового стану підпри­ємства.

Амортизаційне навантаження на господарську діяль­ність — показує рівень перенесеної вартості основних засобів (амортизації) на 1 грн обсягів господарської діяльності. Поліп­шення фінансового стану відбувається, якщо величина цього по­казника зменшується.

Окупність фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах, показує протягом якого періоду за рахунок чистого при­бутку і амортизації можна здійснити формування аналогічної су­ми фінансових ресурсів.

Співвідношення темпів приросту результативних показ­ників господарської діяльності і основних засобів — визначаєть­ся за чистим доходом, доданою вартістю і чистим прибутком і, за умови його величини більше 1,0, свідчить про поліпшення фінан­сового стану підприємства.

Прибутковість основних засобів — відношення чистого прибутку до середньорічної первісної вартості основних засобів. Збільшення цього показника свідчить про поліпшення ефектив­ності використання фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах.

Рівень прибутковості основних засобів можна визначити через взаємозв'язок показників:

ЧП = ОГ ЧД ЧП СЗ = СЗ ' ОГ ' ЧД '

де ЧП — чистий прибуток; СЗ — середньорічна вартість основ­них засобів; ОГ — обсяг господарської діяльності за величиною створених об' єктів підприємництва; ЧД — чистий дохід за вели­чиною реалізованих об' єктів господарської діяльності.

Показник показує скільки чистого прибутку створює власни­ку кожна гривня фінансових ресурсів, розміщена в основних за­собах.

4. Показники рівня розміщення фінансових ресурсів в основних засобах.

4.1. Капіталозабезпеченість доходів персоналу — характери­зує вартість основних засобів, що використовуються на форму­вання 1 грн оплати праці працівників. Зростанню цього показни­ка повинні сприяти більші темпи зростання продуктивності праці.

4.2. Капіталоозброєність (фондоозброєність) персоналу — розраховують за відношенням середньорічної вартості основних засобів до середньооблікової чисельності персоналу (СП).

Доцільно порівняти рівні зміни капіталоозброєності персона­лу (КО) і продуктивності праці (1111). Бажано, щоб було:

ПП,    КО,

            1- >      1-

ПП 0    КО 0

Між показниками капіталоозброєності, продуктивності праці і капіталовіддачі (КВ) існує детермінований зв' язок у вигляді за­лежності:

ОГ   ОГ СЗ КВ = — = —: — = ПП: КО . СЗ    СП СП

Індекси цих показників — також взаємопов'язані. Якщо про­дуктивність праці росте швидше, ніж її озброєність, то віддача основних засобів зростає.

Співвідношення власного капіталу і балансової вартості основних засобів — характеризує рівень стійкості фінансового стану підприємства щодо розміщення фінансових ресурсів в ос­новних засобах.

Частка основних засобів в активах — свідчить про інвес­тиційно-інноваційну спрямованість розміщення фінансових ре­сурсів для забезпечення господарської діяльності.

Питома вага амортизації в операційних витратах — пока­зує, яку частку перенесена вартість основних засобів складає у витратах операційної діяльності.

Співвідношення приросту амортизаційних відрахувань і чистого доходу — характеризує рівень стійкості фінансового стану підприємства щодо формування фінансових ресурсів для простого відтворення основних засобів.

На зміну рівня результативних показників щодо ефективності формування основних засобів впливають окремі фактори.

Як приклад, наведемо факторну модель аналізу капіталовідда-чі (табл. 3.3.2).

Отже, за даними табл. 3.3.2 на капіталовіддачу вплинули два фактори-показники: обсяг господарської діяльності (позитивно) і середньорічна вартість основних засобів (негативно). Зростання обсягу господарської діяльності зумовило приріст капіталовідда­

чі на 0,61 грн, а збільшення середньорічної вартості основних за­собів спричинило її зниження на 1,10 грн. Водночас, зміна показ­ників — факторів у поточному періоді щодо приросту обсягу го­сподарської діяльності на 24395,0 тис. грн при зростанні середньорічної вартості основних засобів на 14519,6 тис. грн фо­рмувала капіталовіддачу лише 1,68 грн, що на 1,86 грн менше, ніж було досягнуто в минулому періоді. Це свідчить про те, що у поточному періоді підприємство мало екстенсивну модель вико­ристання приросту основних засобів.

Після вивчення узагальнюючих показників стану і ефективно­сті використання основних засобів на підприємстві, можна про­вести більш детальний їх аналіз щодо оцінки інтенсивного і екс­тенсивного використання. Показники екстенсивного використан­ня основних засобів характеризують їх роботу за часом і кількіс­тю (охопленням) в господарській діяльності. Показники інтенси­вного використання пов' язані з виробітком основних засобів (ви­готовленням об' єктів діяльності за 1 годину), тобто визначають рівень їх продуктивності.

Для характеристики ступеня завантаження основних засобів аналізують коефіцієнти, що дозволяють здійснити оцінку:

•7 екстенсивного використання — як співвідношення фактич­ного і нормативного (можливого) часу використання основних засобів;

•7 інтенсивного використання — як співвідношення факти­чного і нормативного (можливого) обсягу створених об' єктів діяльності (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу;

•7 комплексного (інтегрального) використання, як добуток ко­ефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання.

Результати розрахунку наведених показників подано в табл. 3.3.3.

За даними табл. 3.3.3 в поточному періоді відбулося змен­шення екстенсивного, інтенсивного та інтегрального коефіціє­нтів використання основних засобів. Підприємство має значні резерви щодо використання виробничої потужності. За раху­нок повного використання виробничої потужності підприємст­во мало можливість у поточному році збільшити обсяги ство­рених об' єктів на 1110 тис. грн. Робота підприємства при повному використанні виробничої потужності призводить до зниження витрат на одиницю вартості створених об' єктів, мо­жливого зменшення цін, збільшення прибутків за рахунок ви­трат та обсягів реалізації і відповідно — поліпшення фінансо­вого стану.

Необхідність ефективного управління активами за ринкових відносин визначається передусім конкуренцією суб' єктів під­приємницької діяльності. Саме конкуренція спонукає підпри­ємства здійснювати прискорене оновлення необоротних мате­ріальних активів шляхом списання наявних фізично і морально зношених об' єктів та вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних засобів. Розширене відтворен­ня необоротних матеріальних активів підприємства відбува­ється з одночасною заміною морально і фізично зношених об' єктів.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріаль­ний знос їх окремих елементів.

Моральний знос — знос основних засобів внаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних засобів пра­ці. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною проду­ктивністю робить економічно доцільним заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу.



 

Коефіцієнт інтенсивного використання щодо:

 

 

 

• виробничої потужності

0,944

0,808

-0,136

• плану

1,054

0,910

-0,144

Коефіцієнт екстенсивного використання щодо:

 

 

 

• виробничої потужності

0,780

0,808

0,028

• плану

0,975

0,840

-0,135

Інтегральний показник використання щодо:

 

 

 

• виробничої потужності

0,736

0,653

-0,083

• плану

1,028

0,764

-0,264

Резерв використання виробничої потужності в порівнянні з:

 

 

 

• планом:

 

 

 

годин роботи

-500

-100

400

вартості створених об'єктів, тис. грн

-850

-960

-110

виробництва за 1 годину, грн

-125

-138

-13

• фактичними обсягами діяльності:

 

 

 

годин роботи

-550

-500

50

вартості створених об'єктів, тис. грн

-790

-1110

-310

виробництва за 1 годину, грн

-67

-236

-169


Як просте, так і розширене відтворення основних засобів здій­снюється за допомогою капітальних інвестиційно-інноваційних вкладень. Для аналізу стану інноваційної діяльності підприємства щодо формування майна, її оцінюють за наступними напрямами:

виробництво нових об'єктів діяльності чи наявних, але з які­сно новими властивостями (готова продукція, товари);

впровадження нових засобів виробництва (необоротні акти­ви, виробничі запаси);

освоєння нового ринку збуту (дебіторська заборгованість);

залучення нових джерел ресурсів (власний капітал, зо­бов' язання);

введення нових організаційних та інституційних форм госпо­дарювання та систем управління (необоротні і оборотні активи);

зміна інфраструктури (необоротні активи).

Важливим етапом аналізу стану формування майна підприєм­ства є вивчення ефективності управлінських рішень щодо опти-мізації величини оборотних активів.

Вплив стану формування величини залишків оборотних акти­вів на ефективність господарської діяльності можна визначити за показниками табл. 3.3.4.

Дані табл. 3.3.4 свідчать, що за мінімального формування за­лишку оборотних активів, підприємство зменшує залучення фі-


Таблиця 3.3.4

 

нансових ресурсів на 300 тис. грн (800 - 500) і відповідно витра­ти на виконання зобов' язань та збільшує ефективність викорис­тання активів за чистим прибутком в розрахунку 4,4 коп. (29,4 -­25,0) з 1 грн, авансованої в господарську діяльність.

При визначенні загальної оцінки майнового стану підприємст­ва слід брати до уваги також форму власності суб' єкта господа­рювання на земельну ділянку, її розмір та умови користування.

Економічна ефективність формування активів — складне і ба-гатофакторне явище. Вона формується під впливом результатів використання не тільки необоротних і оборотних активів, але і робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей, економічної політики держави. Показники господарювання від­бивають ефективність використання активів і її вплив на фінан­совий стан комплексно, з урахуванням всіх факторів. Водночас, рівень ефективності використання активів впливає на показники віддачі інших ресурсів. Тому, вивчення ефективності викорис­тання активів за допомогою загальних показників ефекту госпо­дарювання не тільки не применшує роль фінансового аналізу, але і збагачує інформаційну базу для потреб прийняття управлінсь­ких рішень щодо поліпшення фінансового стану господарюючих суб' єктів.