3.1. Склад майна підприємства

 

Підприємницьку діяльність господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отримані від його використання та переймаються ризики з ним пов' язані.

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна трактувати як активи, об'єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю «речі», але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов'язки), тобто від­носини, що мають матеріальний зміст. Особливим об'єктом активів, на який поширюється визначення речі, є тварини (живі істоти).

Залежно від характеру використання споживчих якостей речей їх поділяють на такі, що споживаються (оборотні активи), і такі, що не споживаються (необоротні активи), вони відповідно іме­нуються «споживні» та «неспоживні». Речі, що споживаються (споживні) — це такі речі, які в процесі їх використання втрача­ють свою фізичну сутність повністю або по частинах, а також ре­чі, які в процесі використання перетворюються в іншу річ. Вод­ночас, «речі», що споживаються, не слід ототожнювати з «предметами споживання», під якими розуміють речі, призначені задовольняти споживчий попит.

До речей, що не споживаються (неспоживних), належать речі, які при їхньому використанні втрачають свої споживчі властиво­сті поступово, протягом порівняно тривалого часу. Іншими сло­вами, неспоживною є річ, призначена для неодноразового вико­ристання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу. Експлуатація речі впродовж певного терміну може призвести до так званої амортизації, наслідком якої є зме­ншення її позитивних властивостей, які зникають взагалі зі спли-вом певного часу.

Все те, що виробляється і одержується з речі або приноситься річчю, є продукцією, плодами та доходами.

Продукцією є, зокрема, все те, що створюється внаслідок гос­подарської діяльності і матеріалізується у вигляді нової або част­ково нової речі. Плоди — це результат органічного розвитку са­мої речі (приплід тварин, майбутній урожай). Доходи — це те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації (орендна плата, дивіденди). ...

Інформація про активи підприємства і його фінансові ресурси розглядається в двох аспектах — бухгалтерському і управлінсь­кому. Бухгалтерський аспект показує баланс активів підприємст­ва та його фінансових ресурсів, а управлінський — їх форму (продуктивну, товарну, розрахунково-грошову) і роль в підпри­ємницькій діяльності. Оцінка конкурентоспроможності підпри­ємства здійснюється за мінімальними обсягами витрачання акти­вів в процесі господарської діяльності на одиницю готової продукції та мінімальним залишком постійно закріплених активів на балансі підприємства, що забезпечують максимальні обсяги об' єктів підприємницької діяльності.

Серед найважливіших об'єктів необоротних і оборотних акти­вів, які забезпечують господарську діяльність підприємства, ви­діляють:

Основні засоби — речові необоротні (неспоживчі) об' єкти, що, як передбачається, будуть використовуватися більше 365 ка­лендарних днів з дати введення в експлуатацію (операційного циклу, якщо він довший за рік) для потреб, процесу виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функ­цій, вартість яких більша величини, яка визначена підприємством для малоцінних необоротних матеріальних активів.

Малоцінні необоротні матеріальні активи — об' єкти, строк корисного використання яких більше одного року, але за вартіс­ними ознаками підприємство їх не зарахувало до складу основ­них засобів.

Нематеріальні активи — немонетарні об' єкти, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою вико­ристання протягом періоду більше одного року (одного опера­ційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, тор­гівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

Довгострокові фінансові вкладення — це корпоративні пра­ва підприємства на частку майна в інших підприємствах.

Незавершені капітальні вкладення являють собою витрати на створення об' єктів матеріальних і нематеріальних необорот­них активів. Після завершення придбання, виготовлення (ство­рення) об' єктів та введення їх в експлуатацію, понесені витрати формують необоротні активи.

Довгострокові біологічні активи — біологічні активи здатні давати сільськогосподарську продукцію та / або додаткові біоло­гічні активи, або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (операційний цикл, якщо він більше 12 місяців) та біологічні активи, що створюють­ся протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Виробничі запаси — цінності, які формують матеріальну основу об' єктів господарської діяльності.

Поточні біологічні активи — це активи, здатні давати сіль­ськогосподарську продукцію та / або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Готова продукція — об'єкти господарської діяльності, об­робка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

 

Товари — матеріальні цінності, що надходять від продав­ців та/або формуються на підприємстві з метою продажу.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості підпри­ємству, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економіч­них вигід та може бути достовірно визначена її сума. Активи під­приємства за дебіторською заборгованістю формуються за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реаліза-ційної вартості дебіторської заборгованості обчислюється вели­чина резерву сумнівних боргів.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Майно підприємства виступає, з одного боку, у грошовій або речовій формі, а з іншого — у формі власного або чужого. Ця не­однозначність визначається структурою балансу підприємства. Якщо дивитися з боку пасиву, то можна виділити власне майно підприємства, тобто ті речі які власники суб' єктів господарюван­ня створюють саме собі, і чуже, що утворюється за рахунок по­зик. З боку активу можна виділити грошові кошти і реальне май­но. Грошові кошти шляхом інвестування перетворюються в ре­чові форми майна і навпаки, в процесі продажу речі створюють грошову форму майна. Зміна величини майна підприємства від­бувається за рахунок самофінансування і шляхом залучення по­зикових коштів.

Активи підприємства розподіляються за різними класифіка­ційними ознаками:

Виробничі — формують господарський потенціал за об' єктами основних засобів, нематеріальних активів, фінансо­вих інвестицій та виробничих запасів. Вони визначають розмір підприємства, спрямовані на отримання прибутку, їх приріст забезпечує збільшення обсягів господарської діяльності і на­впаки;

товарні (готова продукція, товари) — забезпечують надхо­дження грошових коштів для господарської діяльності підприєм­ства;

розрахунково-грошові (дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках, гроші) — забезпечують видатки підприємства пов' язані з господарською діяльністю;

невиробничі — об' єкти, які безпосередньо не беруть участі у процесі створення об' єктів господарської діяльності, і призначені для задоволення соціально-побутових потреб персоналу підпри­ємства;

орендовані на умовах операційної оренди (лізингу) — не­оборотні активи використовуються підприємством, а облікову­ються на балансі орендодавця і позабалансових рахунках підпри­ємства;

орендовані на умовах фінансової оренди (лізингу) необорот­ні активи — знаходяться на балансі підприємства з передачею всіх ризиків та винагород пов' язаних з правом користування та володіння об' єктами;

передані необоротні активи орендарю на умовах операційної оренди — обліковуються на балансі підприємства, а використо­вуються орендарем за винагороду і знаходяться на його позаба­лансових рахунках;

передані необоротні активи орендарю на умовах фінансової оренди — обліковуються на його балансі з правом користування та володіння;

на відповідальному зберіганні — тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у пере­робку, до монтажу, в довірче управління;

передані на відповідальне зберігання — активи є його влас­ністю, але тимчасово не знаходяться на підприємстві;

засвідчені документом (деривативом) на продаж або при­дбання у майбутньому без відображення їх в балансі;

непередбачені (потенційні) — активи щодо яких існує ймо­вірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного від­шкодування збитків.

оформлені договорами застави, поруки, гарантії, притри-мання. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання підприємством (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заста­влених активів. Підприємство, як поручитель і гарант, відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Кре­дитор, який володіє річчю, що підлягає передачі підприємству, у разі невиконання ним у строк зобов' язання щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов' язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання підприємст­вом зобов' язання;

оформлені як гарантія та забезпечення щодо виконання зо­бов' язань і платежів перед підприємством;

списані для спостереження за можливістю їх стягнення у випадках зміни майнового становища боржника підприємства.

на консервації — активи щодо яких здійснюється комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (не більш як три роки) зберігання основних засобів у разі припинення виробничої та ін­шої господарської діяльності з можливістю подальшого віднов­лення їх функціонування.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, форму­вання його майна повинно носити цілеспрямований характер.

Основною метою формування активів підприємства є вияв­лення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпе­чення технологічного процесу, а також оптимізації складу щодо забезпечення умов ефективної господарської діяльності. При фо­рмуванні активів підприємства необхідно враховувати:

Перспективи розвитку діяльності підприємства та можливі зміни щодо його об'єктів. Тому сформовані активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту обсягів господарювання та зміни об' єктів діяльності в майбутньому періоді.

Забезпечення оптимального співвідношення обсягів та струк­тури активів, обсягів та структури об' єктів господарської діяль­ності. Таке співвідношення повинно забезпечуватись через роз­робку бізнес-плану щодо визначення потреби в окремих видах активів.

3. Ефективність використання активів, що характеризує зв' язок між їх кількістю і обсягом отриманого чистого доходу у результаті використання об' єктів майна. Збільшення обсягів гос­подарювання при даному обсязі активів означає підвищення ефе­ктивності їх використання. І навпаки, зменшення обсягів чистого доходу, який одержують із даної величини залучених активів, свідчить про зменшення ефективності їх використання.

Ефективне використання активів передбачає досягнення: а) повної зайнятості активів; б) повного обсягу об' єктів господарсь­кої діяльності.

Повна зайнятість означає використання усіх наявних для гос­подарювання активів. У підприємства не повинно бути активів, які не використовуються.

Однак використання усіх наявних активів не гарантує певного рівня ефективності. Слід ще забезпечити повний обсяг господар­ської діяльності, що означає використання активів так, щоб вони найповніше задовольняли потреби. Якщо підприємство не досяг-ло повного обсягу господарювання, то кажуть, що активи недо-використовуються. Повний обсяг господарювання формується за наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої.

Розподільна ефективність означає, що активи залучають до виробництва саме тих об' єктів господарювання, які найбажаніші й найпотрібніші для підприємства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення виробничої ефективності, тобто викорис­тання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну від­дачу від активів та виробництва об' єктів господарювання з най­нижчими витратами.

В процесі формування активів підприємства здійснюють оп-тимізацію їх співвідношення щодо:

сукупних розмірів необоротних і оборотних активів;

активних (безпосередньо задіяних в технологічному проце­сі) і пасивних (обслуговують технологічний процес) необоротних активів;

об' єктів оборотних активів (запасів, дебіторської заборго­ваності і грошових коштів).

Водночас, при управлінні активами підприємство ставить за­вдання щодо:

отримання найбільшого прибутку за найменшого ризику;

забезпечення правильної структури;

своєчасного отримання коштів;

збільшення обсягів реалізації;

раціональної інвестиційної стратегії;

оптимізації залучення фінансових ресурсів для розміщення в активах.

При здійсненні діяльності, активи підприємства під впливом господарських операцій безпосередньо змінюються як за величи­ною, так і за складом. За характером впливу на активи підприєм­ства господарські операції можна поділити на 3 типи.

Перший тип. Відбувається переміщення та зміна структури наявних активів, загальна сума їх не змінюється. Наприклад, під­приємство одержало від покупців грошові кошти на погашення дебіторської заборгованості в сумі 20 тис. грн. Активи — гроші (готівка, кошти на рахунках в банках) збільшились (+) на 20 тис. грн, дебіторська заборгованість покупців, також активи, зменши­лась (-) на 20 тис. грн. Загальна сума активів, а також фінансових ресурсів не змінилась.

Другий тип. Збільшуються активи та фінансові ресурси під­приємства на рівновелику суму. Наприклад, підприємство одер­жало активи як виробничі запаси (бензин) від постачальника в борг (в рахунок кредиторської заборгованості) на суму 25 тис. грн. Виробничі запаси (бензин) підприємства збільшилися (+) на 25 тис. грн, але і зобов' язання (кредиторська заборгованість) його перед постачальником збільшились (+) на 25 тис. грн. Сума акти­вів і фінансових ресурсів підприємства, залучених через креди­торську заборгованість за господарською операцією, одночасно збільшились на 25 тис. грн (до часу оплати кредиторської забор­гованості).

Третій тип. Зменшуються активи і фінансові ресурси на рів­новелику суму. Наприклад, підприємство із своєї каси виплатило дивіденди власникам в сумі 15 тис. грн. Готівкові гроші (активи) підприємства зменшились (-) на 15 тис. грн, заборгованість (зо­бов' язання) перед власниками теж зменшилась (-) на 15 тис. грн. Активи і зобов' язання підприємства за господарською операцією зменшились на 15 тис. грн.

Наведені приклади показують всі випадки змін, що можуть відбуватися в процесі господарських операцій з активами підпри­ємства. Величину активів збільшують вклади і доходи, а змен­шують вилучення і витрати. Вклади і вилучення здійснюють без­посередньо власники щодо власного капіталу та учасники діяльності підприємства, що формують його зобов' язання, а до­ходи і витрати відбуваються в процесі господарської діяльності. Якщо доходи перевищують витрати, то різниця називається чис­тим прибутком, який збільшує фінансові ресурси і активи в час­тині власного капіталу. А якщо витрати перевищують доходи, то різниця називається чистим збитком, який зменшує фінансові ре­сурси і активи в частині власного капіталу.