2.7. Інформаційні ресурси податкової звітності

Серед зовнішньої звітності підприємств у фінансовому аналізі особливе місце займає податкова звітність, яка формуєть­ся для потреб адміністрування податків.

Податкова звітність — обов'язковий офіційний документ, в якому формуються дані про господарську діяльність у вигляді заповненої декларації, що подається у податкові органи для під­твердження об' єктів оподаткування та податкових платежів. У складі податкової звітності подаються дані щодо: ^ фактів господарської діяльності для розрахунку об'єктів оподаткування;

^ показників, які характеризують наявні, пільгові і розрахун­кові значення для визначення об' єктів оподаткування; ^ нарахування податкових платежів;

^ сум фактично сплачених або зарахованих у зменшення до сплати податкових платежів;

^ суми податкових платежів, які підлягають сплаті або повер­ненню підприємству.

У податковій звітності використовується система показників, які мають дещо інший алгоритм розрахунку, ніж у фінансовій і статистичній звітностях. Виходячи з цього, наведемо економічну сутність окремих показників податкової звітності, які можуть ви­користовуватись у фінансовому аналізі.

1. Показники щодо оподаткування прибутку підприємств.

Валовий дохід(ВД) — загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отримана (нарахована) в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами:

ВД = ОР • ЦО,

де ОР — обсяг реалізації об'єктів підприємницької діяльності; ЦО — ціна за одиницю реалізованих об'єктів.

Валові витрати (ВВ) — сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компен­сація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких ви­трат, сплачених (нарахованих) у зв' язку з підготовкою, організа­цією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці:

ВВ = ОР • ЦР,

де ОР — обсяг придбаних ресурсів для потреб господарської дія­льності; ЦР — ціна за одиницю ресурсів.

Матеріальні та прирівняні до них витрати (МВ) — витра­ти на придбання запасів, робіт, послуг, необхідних для потреб го­сподарської діяльності:

МВ = ОЗ • ЦЗ,

де ОЗ — обсяг запасів; ЦЗ — ціна за одиницю запасів.

Витрати на оплату праці (ВО) включають витрати на ви­плату основної і додаткової заробітної плати та інших видів за­охочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встано­влені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування):

ВО = ОВР • Р,

де ОВР — обсяг виконаних робіт; Р — розцінка за одиницю ви­конаних робіт.

Витрати на соціальні заходи (ВС) — суми збору на обов' язкове державне пенсійне страхування та внесків на загаль-нообов' язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати заробітної плати:

ВС = БН • СВ,

де БН — база для нарахування, виходячи із фонду оплати праці; СВ — ставка відрахування.

Підприємство здійснює наступні відрахування: загально-обов' язкове державне пенсійне страхування за рахунок підпри­ємства та з доходів працівника; загальнообов' язкове державне соціальне страхування у зв' язку з тимчасовою втратою працезда­тності за рахунок підприємства та з доходів працівника; фонд со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок підприємства; фонд загаль-нообов' язкового державного страхування на випадок безробіття за рахунок підприємства та з доходів працівника.

Приріст балансової вартості запасів (ПЗ) — перевищення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду порівняно з їх балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду:

ПЗ = ЗК - ЗП,

де ЗК і ЗП — балансова вартість запасів, відповідно на кінець і початок звітного періоду.

Убуток балансової вартості запасів (УЗ) — зменшення ба­лансової вартості запасів на кінець звітного періоду порівняно з балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду:

УЗ = ЗП - ЗК.

Основні фонди (ОФ) — матеріальні цінності, що призна­чаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких пе­ревищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізи­чним або моральним зносом.

Невиробничі фонди (НФ) — капітальні активи, які не ви­користовуються у підприємницькій господарській діяльності.

 

Групи основних фондів:

 

І група — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та пе­редавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітально­го поліпшення землі;

ІІ група — автомобільний транспорт та вузли (запасні час­тини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електроме­ханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) облад­нання, устаткування та приладдя до них;

ІІІ група — будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої і четвертої груп;

ІУ група — електронно-обчислювальні машини, інші маши­ни для автоматичного оброблення інформації, їх програмній) за­безпечення, пов' язані з ними засоби зчитування або друку інфо­рмації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Балансова вартість основних фондів для нарахування амортизації визначається за формулою:

Б (а) = Б (а - 1) + П (а - 1) - В (а - 1) - А (а - 1),

де Б (а) — балансова вартість основних фондів на початок розра­хункового кварталу;

Б (а - 1) — балансова вартість основних фондів на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П (а - 1) — сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модер­нізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В (а - 1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а - 1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до ба­лансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

 

І група — 2 відсотки;

ІІ група — 10 відсотків;

ІІІ група — 6 відсотків;

ІУ група — 15 відсотків.

Підприємство може прийняти рішення про застосуван­ня інших норм амортизації, що не перевищують визначених норм.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (А) — поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлен­ня або поліпшення, на зменшення прибутку у межах норм амор­тизаційних відрахувань (НА).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого про­водяться розрахунки, визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на по­чаток такого розрахункового кварталу:

 

А = Б (а) • НА.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лі­нійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його пер­вісної вартості протягом строку, який визначається підприємс­твом самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років безпере­рвної експлуатації.

Витрати на поліпшення основних фондів — витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фон­дів, які підприємство має право протягом звітного періоду відне­сти до валових витрат у сумі, що не перевищує 10 відсотків суку­пної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Індексація балансової вартості основних фондів та нема­теріальних активів — коефіцієнт, на який підприємство має пра-

 

во збільшити вартість об'єктів. Коефіцієнт індексації визначаєть­ся за формулою:

Кі = [I (а - 1) - 10] :100, де І (а - 1) — індекс інфляції року, за результатами якого прова­диться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, інде­ксація не проводиться.

Прибуток з метою оподаткування (ПМО) — об'єкт опо­даткування, який розраховують за формулою:

ПМО = ВД + ПЗ - (ВВ + УЗ) - А; ВВ = МВ + ВО + ВС.

Податок на прибуток (1111) — сума прибутку, яка визна­чається як податкове зобов' язання підприємства:

ПП = ПМО • СОП,

де СОП — ставка оподаткування прибутку.

2. Показники щодо оподаткування доданої вартості.

База для розрахунку податкового кредиту (БПК) — вар­тість придбаних робіт, послуг, основних фондів, запасів та інших матеріальних ресурсів з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності:

БПК = ОМР • ЦМР,

де ОМР — обсяг придбаних матеріальних ресурсів; ЦМР — ціна за одиницю матеріальних ресурсів.

База для розрахунку податкового зобов'язання (БПЗ) — вартість реалізованих об' єктів підприємницької діяльності за до­говорами, які передбачають передачу прав власності на товари за компенсацію незалежно від строків її надання:

БПЗ = ОРО • ЦРО,

де ОРО — обсяг реалізованих об' єктів підприємницької діяльно­сті; ЦРО — ціна за одиницю реалізованих об' єктів.

Податковий кредит (ПК) — сума, яка належить постача­льнику за ресурси понад ціну, визначену в договорі і на яку під­приємство має право зменшити податкове зобов' язання:

ПК = БПК • СОД,

де СОД — ставка оподаткування доданої вартості.

Податкове зобов' язання (ПЗ) — сума, яка одержана (нара­хована) підприємством за реалізовані об' єкти підприємницької діяльності понад ціну, визначену в договорі і яку необхідно спла­тити до бюджету:

ПЗ = БПЗ • СОД. 191

Додана вартість (ДВ) — новостворена вартість в процесі господарювання за об' єктами підприємницької діяльності:

ДВ = БПЗ - БПК.

Податок на додану вартість (ПДВ) — частина новостворе-ної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання ро­біт, надання послуг, що надходить до бюджету після їх реалізації:

ПДВ = ПЗ - ПК; ПДВ = ДВ • СОД.

Для правильного оцінювання ситуації щодо податкового по­тенціалу за податковою системою необхідно, використовуючи інформацію податкової звітності і показники господарської дія­льності, здійснювати оцінку розподілу створеної доданої вартості між підприємством і державою.

Податковий потенціал у широкому розумінні — це максима­льна загальна сума податкових платежів, яку можна ефективно мобілізувати з урахуванням об' єктивної можливості в системі: ресурси — чистий дохід — фінансовий результат підприємства при повному обсязі діяльності і, відповідно, у вузькому розумін­ні — це податкові платежі, що підлягають мобілізації за чинним законодавством.

Повний обсяг діяльності продукується використанням наявної технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ре­сурсів із найнижчими витратами, та реальної оцінки покупцями об' єктів підприємництва.

Податковий потенціал суб' єкта господарювання можна визна­чити за наступним розрахунком:

ППі = Рі • НОПі • СПі, 2 ППі = 2 (Рі ■ НОПі • СПі),

де ППі — податковий потенціал суб'єкта господарювання за і-им податком; Рі — обсяг ресурсів для формування об'єкта оподатку­вання за і-им податком; НОПі — норматив (вартісний, натураль­ний) формування об' єкта оподаткування з одиниці ресурсів для і-го виду податків; СПі — податкова ставка за і-им об' єктом опо­даткування.

Для оцінки рівня використання податкового потенціалу роз­раховують відповідний коефіцієнт:

 

Квп =  і-; Квп

ПП

ГШФі   „      2 ПНФ

            і   •    К СП — -=       

і 2ППі

 

і=1

де Квпі — коефіцієнт використання податкового потенціалу за і-им об' єктом оподаткування; ПНФі — фактичні податкові надхо­дження за і-им податком; ППі — податковий потенціал за і-им об' єктом оподаткування; Квп — загальний коефіцієнт викорис­тання податкового потенціалу платника податків; 2ПНФ} — сума

фактичних податкових надходжень платника податків; 2 ППі —

сума податкового потенціалу платника податків за об' єктами оподаткування.

Для розрахунку показника податкового навантаження (ПН) на господарську діяльність можна використати формулу:

ПН = ПП + ВО ,

ДВ '

де ПП — нараховані податкові платежі; ВО — витрати підприєм­ства на податковий облік і звітність; ДВ — додана вартість ство­рена підприємством.

Одним із важливих завдань фінансового аналізу є виявлення і кількісна оцінка впливу окремих факторів на зміну динаміки на­рахованих (НПП) і сплачених (СПП) податкових платежів.

До таких факторів можна віднести:

•7 обсяг об'єктів оподаткування, створених підприємством

(ООО);

^ фактичну ставку оподаткування об'єктів (ФСО); ^ коефіцієнт (рівень) сплати нарахованих податкових плате­жів (РСП).

НПП = ООО • ФСО; СПП = ООО • ФСО • РПС.

Зміна суми податків залежить від зміни всіх факторів, а їх вплив можна обчислити за допомогою індексного методу аналізу (табл. 2.7.1).

Застосовуючи спосіб абсолютних різниць, величину впливу факторів на нараховані (НПП) і сплачені (СПП) податкові плате­жі розраховують за таким алгоритмом:

а) нарахований податок на прибуток

НППб = ОООб ■ ФСОб; 183,5 = 865 • 0,212139;

ДНППооо = ДООО ■ ФСОб; 74,5 = 351 • 0,212139;

ДНППфсо = ДФСО ■ ОООо; 32,5 = 0,026759 • 1216;

НППо = ОООо ■ ФСОо; 290,5 = 1216 • 0,238898;

ДННП = НППо - НППб; 107,0 = 290,5 — 183,5;

ДННП = ДННПооо + ДННПфсо; 107,0 = 74,5 + 32,5.


Як видно із наведених даних, підприємство збільшило подат­кові платежі з податку на прибуток на 107,0 тис. грн. Збільшення відбулося за рахунок зростання в оціночному періоді створеного підприємством прибутку (74,5 тис. грн) і рівня податкового нава­нтаження (32,5 тис. грн).

б) сплачений податок на прибуток

СППб = ОООб • ФСОб • РСПб;

170,0 = 865 • 0,212139 • 0,926431

ДССПооо = ДООО • ФСОб • РСПб;

= 351 • 0,212139 • 0,926431; ДССПфсо = ОООо • ДФФС• РСПб;

= 1216 • 0,026759 • 0,926431; ДССПрсп = ОООо • ФСОо • ДРРС ; -19,21 = 1216 • 0,238898 • (-0,065846);

СППо = ОООо • ФСОо • РСПо.

250,0 = 1216 • 0,238898 • 0,860585;

ДССП = СППо + СППб;

80,0 = 250,0 - 170,0

ДССП = ДССПооо + ДССПфсо + ДССПрсп ;

80,0 = 69,0 + 30,1 - 19,1.

За даними табл. 2.7.1 підприємство збільшило сплату податку з прибутку на 80,0 тис. грн. Вона зросла на 69,0 тис. грн у зв'язку зі збільшенням створеного прибутку і на 30,1 тис. грн за рахунок підвищення податкового навантаження на фінансовий результат. Негативно на рівень сплати податку вплинув стан розрахунків, внаслідок чого погашення заборгованості зменшилось на 19,1 тис. грн.

Фінансовий аналіз інформаційних ресурсів податкової звітно­сті дозволяє: забезпечити достовірність визначення об'єктів опо­даткування; вивчити розрахунки податкових забов' язань і подат­кового кредиту; систематизувати отримані дані декларацій порівняно з показниками бухгалтерського обліку; розкрити при­чинні зв' язки господарської діяльності, податкового потенціалу, податкових платежів, податкової системи і податкової політики; визначити вплив і взаємодію різних факторів на податкові пла­тежі; оцінити ефективність прийнятих рішень та можливі еконо­мічні і соціальні наслідки від ситуації, що складається в системі оподаткування.