2.6. Інформаційні ресурси статистичної звітності

 

В умовах входження підприємств України у світовий економічний простір надзвичайно великого значення набуває ви­користання у фінансовому аналізі інформаційних ресурсів стати­стичних спостережень та звітності. Статистика підприємств пе­редбачає інтеграцію потоків інформації для організації наскріз­ного спостереження за процесами виробництва та продажу про­дукції, фінансово-майновим станом господарюючих систем, ви­тратами на виробництво і реалізацію товарів, робіт і послуг, до­ходами, станом розрахунків, інвестиціями, наявністю персоналу та його використанням.

Статистична звітність є інформаційною базою для фінансово­го аналізу щодо формування наступних показників:

1. Обсяги виробництва і реалізації та витрати.

За статистичною звітністю показник «обсяг реалізованої про­дукції, робіт, послуг (без ПДВ, акцизу)» визначається за ціною продажу відвантаженої за межі підприємства готової продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених, як під­става для розрахунків з покупцями (замовниками), документах (включаючи продукцію (роботи, послуги) за бартерним контрак­том), за винятком непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо).

Продукція (роботи, послуги) визнається реалізованою після офо­рмлення документів незалежно від надходження платежів за неї.

До складу зазначеного показника також включається:

вартість транспортних, пакувальних та інших робіт, що ви­конуються власними силами підприємства, навіть, якщо вони в рахунках до сплати вказані окремо;

вартість реалізованих відходів, які утворились у процесі виробництва;

вартість послуг (робіт) з оперативної оренди активів та ку-півлі-продажу іноземної валюти за умови, що ці послуги (роботи) не були одноразовими операціями, а виділені підприємством в окремі види економічної діяльності;

вартість послуг (робіт) з доходів від торгових марок, патен­тів тощо.

З обсягу реалізованої продукції не вираховуються знижки, на­дані покупцям.

У цьому показнику не відображається:

вартість продукції власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства;

суми цільових надходжень (дотацій) на виробництво;

суми попередньої оплати продукції (робіт, послуг);

авансові платежі;

надходження, що належать третім особам.

Показник «обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг)» за окре­мими видами економічної діяльності визначається таким чином:

• сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послу­ги — як вартість реалізованої власної сільськогосподарської про­дукції, продукції мисливства, а також вартості робіт та послуг сіль­ськогосподарського характеру і послуг, пов' язаних з мисливством;

лісове господарство та пов' язані з ним послуги — як вар­тість реалізованої продукції (робіт) та послуг, пов' язаних з ве­денням лісового господарства;

рибальство, рибництво — як обсяг реалізованої продукції (робіт) та послуг, пов' язаних з рибальством та рибництвом;

добувна промисловість, переробна промисловість і вироб­ництво та розподілення електроенергії, газу та води — як вар­тість відвантаженої за межі підприємства готової продукції (ро­біт, послуг) за ціною продажу. Підприємства, що надають послуги з розподілення покупних електроенергії, тепла, газу, во­ди, їх вартість ураховують в обсягах реалізованої продукції;

будівництво — як вартість реалізованих будівельних і мон­тажних робіт, виконаних під час нового будівництва, розширен­ня, реконструкції, переобладнання, реставрації та ремонту буді­вель і споруд підрядним способом;

торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предме­тів особистого вжитку — як товарооборот, що включає покупну вартість товарів та величину торгової націнки. Послуги з ремонту оцінюються за вартістю наданих послуг;

посередництво в оптовій торгівлі — як обсяг наданих послуг з реалізації товарів (продукції) в розмірі комісійних, тобто без урахування вартості товарів (продукції);

діяльність готелів та ресторанів: — у частині діяльності рес­торанів (підприємств ресторанного господарства) — як товаро­оборот ресторанів, що включає величину торгової націнки та ва­ртість продуктів; у частині діяльності готелів — як вартість наданих послуг;

діяльність транспорту та зв' язку — як вартість реалізованих за межі підприємства послуг від перевезень, діяльності підпри­ємств з транспортного оброблення вантажів (вантажно-розван­тажувальні, транспортно-експедиційні роботи та послуги), зі складування вантажів, функціонування транспортної інфраструк­тури, діяльності туристичних агентств та бюро подорожей, по­слуг з приймання, оброблення, перевезення і доставки поштових відправлень, грошових переказів та інших послуг зв' язку (вклю­чаючи обслуговування засобів і споруд зв' язку усіх видів) вклю­чно з тими роботами (послугами), оплату за які клієнт ще не здійснив, за винятком непрямих податків;

діяльність трубопровідного транспорту — як вартість реалі­зованих за межі підприємства послуг з транспортування нафти, нафтопродуктів, газу та інших продуктів без вартості самих про­дуктів;

складське господарство — як вартість реалізованих за межі підприємства послуг із зберігання та складування всіх видів то­варів, вуглеводневої сировини, рідкого чи газоподібного палива, хімічних продуктів тощо на відповідних складах: на товарних складах загального призначення, у зерносховищах, елеваторах, складах-холодильниках, бункерах тощо без урахування вартості товару, прийнятого на зберігання;

надання туристичних послуг — як вартість реалізованих за межі підприємства послуг (включаючи вартість придбаних та ре­алізованих третім особам туристичних путівок);

дослідження та розробки — як вартість фундаментальних досліджень (експериментальних або теоретичних досліджень, спрямованих на одержання нових знань про закономірності роз­витку природи, суспільства, людини, їх взаємозв' язок), приклад­них досліджень (наукової і науково-технічної діяльності, спрямо­ваної на одержання і використання знань для практичних цілей), проектно-конструкторських і технологічних робіт, робіт із ство­рення дослідних зразків (партій) виробів (продукції), системати­чних робіт, які базуються на існуючих знаннях, практичному до­свіді і спрямовані на створення нових або суттєве вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, сис­тем і методів;

управління нерухомим майном (діяльність житлово-експлуатаційних підприємств) — як суми, нараховані квартиро­наймачам до сплати за надані послуги за утримання будинків та прибудинкових територій, за винятком субсидій, наданих окре­мим споживачам, та відшкодувань зазнаних виробничих витрат за рахунок цільового фінансування;

операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надан­ня послуг підприємцям, державне управління, освіта, охорона здоров' я та надання соціальної допомоги, надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спор­ту — як обсяг реалізованої за межі підприємства продукції (ро­біт, послуг);

фінансова діяльність — як вартість реалізованих за межі підприємства фінансових послуг (купівлі-продажу іноземної ва­люти (включаючи вартість валюти), з розміщення фінансових коштів (цінних паперів) з урахуванням їх вартості тощо);

страхування — як сума надходжень страхових платежів (премій, внесків) за всіма видами страхування (включаючи пере­страхування) з урахуванням величини змін залишків за всіма страховими резервами, сум доходу від фінансової діяльності, пов' язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, сум, повернутих з усіх резервних фондів, а також сум доходу від надання послуг для інших страховиків.

Продукція, вироблена для внутрішніх потреб, є продукція, що не реалізовується за межі підприємства і використовується ви­ключно даним підприємством (за винятком продукції, викорис­таної для подальшої її переробки в межах одного виробництва). Її вартість оцінюється за величиною виробничої собівартості про­дукції, виробленої для внутрішніх потреб підприємства.

До продукції, виготовленої для внутрішніх потреб з метою ін­вестування свого підприємства, належать:

будівлі, споруди, машини, обладнання, програмне забезпе­чення, інші основні матеріальні й нематеріальні активи та роботи з поліпшення основних активів (модернізація, модифікація, до­будова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об' єкта основних засобів;

роботи (послуги), що були спожиті (використані) безпосе­редньо працівниками підприємства (членами їх сімей) на безо­платній основі.

Показник «операційні витрати з реалізованої продукції, робіт, послуг» відображає витрати підприємства з виготовлення проду­кції (робіт, послуг), реалізованої у звітному періоді.

До складу цього показника також включається:

собівартість продукції, виготовленої у попередніх періодах та реалізованої у звітному;

собівартість реалізованого товару (послуг), придбаного і перепроданого без додаткової обробки на підприємстві;

оплата робіт, виконаних підрядниками.

Не враховуються у складі операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг):

собівартість реалізованих оборотних активів (у тому числі іноземної валюти) у разі, якщо така реалізація мала одноразовий характер і не виділена підприємством в окремий вид економічної діяльності;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відраху­вання на створення резерву сумнівних боргів;

сума поточної дебіторської заборгованості, щодо якої ство­рення резерву сумнівних боргів не передбачено;

дисконт за векселями;

витрати на проценти за користування отриманими креди­тами;

утрати від операційної курсової різниці та знецінення за­пасів;

благодійна та спонсорська допомога;

вартість транспортних послуг стороннього підприємства з поставки готової продукції до місця призначення, яка не є скла­довою ціни продажу;

витрати на продукцію власного виробництва для внутрі­шніх потреб підприємства.

За складовими показник «операційні витрати з реалізованої продукції, робіт, послуг» включає витрати статей бухгалтерсько­го обліку «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, по­слуг)», «адміністративні витрати», «витрати на збут» та окремі елементи статті «інші операційні витрати».

Цей показник групується за складовими: «матеріальні витра­ти», «вартість товарів та послуг, придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки на даному підприємстві», «амортизація», «витрати на оплату праці», «відрахування на со­ціальні заходи», «інші операційні витрати».

До показника «матеріальні витрати» включається:

вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів (канцелярське при­ладдя, продукти на лікувально-профілактичне харчування пра­цівників тощо);

вартість робіт і послуг виробничого та невиробничого ха­рактеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробки сировини й матеріалів; оплата підприємствами-замов-никами послуг з переробки давальницької сировини; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використову­ються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою тех­нологічного процесу виробництва тощо);

оплата робіт, виконаних підрядниками (субпідрядниками);

витрати, пов' язані з використанням природної сировини (відрахування на покриття витрат на геологорозвідку та геолого-розшук корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за де­ревину, продану на пні, плата за воду, що вибирається з водогос­подарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє природне середо­вище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу у межах ліміту).

Показник «вартість товарів та послуг, придбаних для пере­продажу та реалізованих без додаткової обробки на даному під­приємстві» відображає:

собівартість придбаних для перепродажу товарів (послуг); вартість покупних електроенергії, газу, нафтопродуктів тощо, продуктів, комплектуючих, які реалізуються без додаткової (або без суттєвої) обробки на підприємстві;

вартість послуг, придбаних для подальшого перепродажу іншим підприємствам (придбання місць для реклами, послуг за операції з нерухомістю, придбання туристичних путівок, продаж скрейч-карток та стартових пакетів мобільного зв' язку, перепро­даж транспортних послуг транспортними агентствами тощо).

Показник «амортизація» формується як сума нарахованої і ві­дображеної в бухгалтерському обліку амортизації всіх основних засобів та нематеріальних активів (включаючи житловий фонд), інших необоротних матеріальних активів.

Показник «витрати на оплату праці» відображає заробітну плату за окладами, тарифами, премії, матеріальну допомогу та заохочення, компенсаційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Показник «відрахування на соціальні заходи» відображає від­рахування, що здійснюються відповідно до чинного законодавст­ва на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професій­них захворювань, відрахування на інші соціальні заходи.

Показник «інші операційні витрати» формується з витрат опе­раційної діяльності, що пов' язані з реалізацією виробленої про­дукції (робіт, послуг) і не ввійшли до складу показників, указа­них вище, зокрема витрати на відрядження в межах установлених норм, вартість послуг сторонніх підприємств (зв' язку, транспор­ту, освіти, охорони здоров' я, з поточного обслуговування та ре­монту транспортних засобів, офісної та комп' ютерної техніки тощо), плата за розрахунково-касове обслуговування, сума пода­тків, зборів, обов' язкових платежів (за винятком тих, що пов' язані з використанням природної сировини, та податку на додану вартість, податку на прибуток), утрати від псування цін­ностей, сума фінансових санкцій (штрафи, пені, неустойки, крім тих, що пов' язані із сплатою податку на додану вартість, податку на прибуток), орендна плата, витрати підприємства з виплати стипендій студентам, які навчаються в учбових закладах за на­правленням підприємства, єдиний фіксований податок та торго­вий патент тощо.

2. Чисельність працівників і фонд оплати праці.

У формах державних статистичних спостережень містяться рі­зні показники кількості працівників, які відрізняються методом розрахунку та метою їхнього використання.

Зокрема, передбачається підрахунок облікової кількості штат­них працівників у цілому по підприємству, а також окремих кате­горій працівників.

Показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть цього визначення поля­гає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Крім цього, для оцінки зайнятості на мікрорівні (підприємст­во) використовується показник загальної кількості працівників, який, крім штатних працівників, включає кількість зовнішніх су­місників і працюючих за цивільно-правовими договорами.

Показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (ро­бочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необ­хідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, вихо­дячи зі встановленої його тривалості.

Показник середньооблікової кількості усіх працівників в екві­валенті повної зайнятості використовується для визначення сере­днього рівня заробітної плати та інших середніх величин у ціло­му по підприємству, а також аналізу ефективності використання робочої сили.

В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмовий трудовий договір (ко­нтракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на пев­ну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний кален­дарний день враховуються особи, які фактично працювали, а та­кож відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду тру­дового договору.

Середня кількість працівників підприємства за період (мі­сяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких по­казників:

середньооблікової кількості штатних працівників;

середньої кількості зовнішніх сумісників;

середньої кількості працюючих за цивільно-правовими до­говорами.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць об­числюється шляхом підсумовування кількості штатних працівни­ків облікового складу за кожний календарний день звітного міся­ця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого — по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кіль­кості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кіль­кість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового скла­ду за робочий день, що їм передував.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кілько­сті штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тоб­то відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Середня кількість зовнішніх сумісників і працюючих за циві­льно-правовими договорами за місяць розраховується аналогічно до методології визначення середньооблікової кількості штатних працівників. При цьому працівники цих категорій ураховуються як цілі одиниці, незалежно від тривалості робочого часу протя­гом усього терміну дії договору.

В еквівалент повної зайнятості перераховується весь персо­нал, який залучався до роботи у звітному періоді. Він включає як штатних працівників підприємства, так і тих, які не перебувають в обліковому складі та залучені до роботи згідно з договорами і мають нарахування з фонду оплати праці.

Кількість штатних працівників в еквіваленті повної зайнятості визначається у такому порядку:

а)         за кожною категорією штатних працівників, для яких вста-
новлено робочий тиждень різної тривалості, визначається загаль-
на кількість людино-годин робочого часу (відпрацьованого та не-
відпрацьованого), за який була нарахована заробітна плата;

б)         загальна кількість людино-годин, за які була нарахована за-
робітна плата за кожною категорією працівників, ділиться на та-
бельний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривало-
сті робочого тижня, встановленої на підприємстві згідно з
законодавством або колективним договором.

Зовнішні сумісники враховуються в еквіваленті повної зайня­тості пропорційно оплаченому часу. Працівники, які виконували роботу згідно з цивільно-правовими договорами, ураховуються за кожен календарний день як цілі одиниці протягом усього тер­міну дії договору, отримана сума ділиться на кількість календар­них днів у звітному періоді.

Кількість працівників розподіляється за всіма видами еконо­мічної діяльності відповідно до виробленої продукції (робіт, по­слуг) і безпосередньо не пов'язується з обсягами реалізації про­дукції (робіт, послуг). У разі відсутності на підприємстві чіткого розподілу штату за деякими виробництвами (штатного розкладу), або одні й ті ж самі працівники одночасно виконують різні види робіт, кількість працівників підприємства за видами економічної діяльності розподіляється пропорційно обсягам виробленої про­дукції (робіт, послуг).

Кількість працівників, які виготовляють продукцію для внутрі­шніх потреб підприємства, значиться за тим видом економічної дія­льності, продукцію якого вони безпосередньо виготовляють, незале­жно від того, чи здійснюється її реалізація за межі підприємства.

Кількість працівників, зайнятих в технологічно-взаємопов' я-заних виробництвах, та працівників, які безпосередньо не виго­товляють продукцію, не надають послуг (апарат управління, до­поміжні виробництва), за видами економічної діяльності розпо­діляється за відпрацьованими годинами та прямими витратами.

У звітності про доходи працівників інформація подається за наступними даними:

•           склад фонду оплати праці та інші виплати — містить показ­ник про фонд оплати праці штатних працівників, у тому числі: фонд основної та додаткової оплати праці, з них виділяються надбавки і тарифи (за видами), заохочувальні та компенсаційні виплати (матеріальна допомога, соціальні пільги); оплата за не-відпрацьований час; натуральна оплата праці, нарахована проду­кцією, що дозволена до виплати працівникам; виплати, що не входять до фонду оплати праці; доходи, дивіденди, проценти згі­дно з акціями, внесками та договорами оренди земельних ділянок і майна, що нараховані до оплати; вартість проданої продукції.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників за­стосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошо­вій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за від­працьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу, незалежно від джерела фінансування цих ви­плат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового по­датку та внесків працівників на обов' язкове державне соціальне страхування.

Фонд оплати праці складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

^ інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винаго­роди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов' язків).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, га­рантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавст­вом, премії, пов' язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають ви­нагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенса­ційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встано­влені зазначеними актами норми:

чисельність та фонд оплати праці окремих категорій праців­ників — відображають кількість штатних працівників облікового складу і працівників, які не перебувають в обліковому складі;

розподіл працівників за розмірами зарплати стосується по­казників, які характеризують розподіл штатних працівників за групами згідно з розміром їхньої зарплати.

Середніми показниками номінальної заробітної плати є: ^ середня заробітна плата одного штатного працівника облі­кового складу, що визначається діленням суми нарахованого фо­нду оплати праці штатних працівників на середньооблікову кіль­кість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік).

^ середня заробітна плата на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості, що визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці найманих працівників (штатних та позашта­тних) на їхню середню кількість в еквіваленті повної зайнятості, за відповідний період.

> середня заробітна плата на одну оплачену або відпрацьова­ну годину, що визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість оплачених або відпрацьованих цими працівниками людино-годин за відповід­ний період.

У разі визначення заробітної плати за відпрацьовану годину з фонду оплати праці виключаються нарахування за невідпрацьо-ваний час.

Для визначення середньомісячної величини заробітної плати за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді.

3. Використання робочого часу.

Інформація надається за наступними напрямами:

використання робочого часу — містить дані про загальний фонд робочого часу, відпрацьований та невідпрацьований час, зокрема: щорічні відпустки, тимчасова непрацездатність, навча­льні відпустки, простої, прогули тощо (людино-годин, праців­ників);

рух робочої сили — характеризує мобільність кадрів, а са­ме: прийняття на роботу, вибуття працівників, у тому числі за причинами (скорочення штатів, за власним бажанням, прогули тощо);

інформація про укладання колективних договорів — містить дані про: кількість укладених колективних договорів, чисельність працівників, які охоплені ними; суми витрачених коштів на впро­вадження непередбачених законодавством пільг та виплат пра­цівникам і членам їх сімей; розмір установленої мінімальної мі­сячної тарифної ставки (окладу); кількість зобов' язань у коле­ктивному договорі, що підлягали виконанню на момент складан­ня звіту, з питань зайнятості, оплати та охорони праці.

За допомогою показників, що характеризують використання робочого часу, можна зробити аналіз використання робочого ча­су, трудової мобільності робочої сили, розрахувавши коефіцієнти використання робочого часу, а також коефіцієнти прибуття, ви­буття, обороту, плинності та оновлення кадрів.

Рух працівників характеризується показниками їх обороту та постійності.

Оборот працівників — сукупність прийнятих працівників та тих, які вибули за визначений період.

Рух працівників за звітний період може бути наведений у ви­гляді балансу: облікова кількість штатних працівників на початок періоду плюс кількість прийнятих протягом звітного періоду мі­нус кількість тих, які вибули за цей період.

Інтенсивність обороту працівників характеризується коефіціє­нтами:

^ загального обороту, який розраховується як відношення су­ми прийнятих працівників та тих, які вибули за звітний період, до середньооблікової кількості штатних працівників;

•7 прийому, який розраховується як відношення кількості прийнятих за звітний період працівників до середньооблікової кількості штатних працівників;

•7 вибуття, який розраховується як відношення кількості пра­цівників, які вибули за звітний період, до середньооблікової кіль­кості штатних працівників.

Коефіцієнт плинності кадрів характеризує надлишковий обо­рот і розраховується як відношення кількості працівників, яких звільнено за звітний період за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді, а також за власним бажанням, до середньооблікової кількості штатних працівників.

Коефіцієнт оновлення працівників характеризує процес відно­влення кількості працівників, які вибули з різних причин, за ра­хунок кількості прийнятих. Він розраховується діленням кількос­ті прийнятих працівників за період на кількість працівників, які вибули за цей період.

Коефіцієнт постійності кадрів — відношення кількості пра­цівників, які перебували в обліковому складі весь звітний рік, до середньооблікової кількості працівників за рік.

Кількість працівників, які перебували в обліковому складі весь рік, визначається так: із облікової кількості штатних праців­ників на 1 січня виключається кількість працівників, які вибули впродовж року (крім переведених на інші підприємства), але не виключаються працівники, які вибули із числа прийнятих у звіт­ному році, оскільки в обліковому складі штатних працівників на 1 січня їх не було.

4. Інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення).

Статистика формує показники про інвестиції за наступним економічним змістом:

Валові капітальні інвестиції — сукупність витрат, здійс­нених за рахунок усіх джерел фінансування і спрямованих на придбання, створення, відновлення та поліпшення основного ка­піталу.

Валові капітальні інвестиції включають інвестиції в матеріа­льні і нематеріальні необоротні активи.

Не враховуються у валових капітальних інвестиціях витрати на матеріальні та нематеріальні необоротні активи, отримані на безо­платній основі та придбані з метою їх подальшого перепродажу.

Витрати на придбання обладнання (об'єкта лізингу) включа­ються в обсяги капітальних інвестицій таким чином:

•7 лізингодавцем, якщо це обладнання передане ним за дого­вором в оперативний лізинг;

•7 лізингоодержувачем, якщо це обладнання передане йому за договором у фінансовий лізинг.

Інвестиції в матеріальні активи відображають витрати на:

 

виконання будівельних і монтажних робіт, проектно-вишукувальних робіт;

придбання будівель (споруд) та об' єктів незавершеного бу­дівництва;

придбання машин і обладнання, що потребує або не потре­бує монтажу, виробничого інструменту, господарського інвента­ря (без малоцінних та швидкозношуваних предметів) та транспо­ртних засобів;

формування основного стада, робочої та продуктивної ху­доби;

насадження та вирощування багаторічних плодово-ягідних культур, створення захисних лісових смуг;

збільшення вартості основних засобів та інших необорот­них матеріальних активів, ураховуючи витрати, пов' язані з по­ліпшенням об' єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реко­нструкція тощо).

До складу валових капітальних інвестицій не включаються витрати з поточного обслуговування та ремонту основних засо­бів, які не призводять до зміни технічних характеристик, подов­ження терміну використання, підвищення виробничого потенціа­лу, а лише підтримують основні засоби в робочому стані.

Витрати на будівництво, що здійснюються як господарсь­ким, так і підрядним способом, пов' язані з:

 

проектуванням та будівництвом нових, розширенням й ре­конструкцією діючих будівель (споруд) та технічним переосна­щенням;

підтриманням потужностей діючих підприємств, включаю­чи витрати на монтаж та вартість придбаних машин (обладнання, інструменту, інвентаря), необхідних для забезпечення технологі­чного процесу в новозбудованих будівлях та на діючих підпри­ємствах (з включенням устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, але в даний момент міститься на складі);

придбанням об' єктів незавершеного будівництва після за­рахування їх на баланс підприємства, витрати на поліпшення: модернізацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо бу­дівель і споруд, що призводять до збільшення майбутніх еконо­мічних вигод, первинно очікуваних від їх використання;

авансовими платежами для фінансування будівництва;

роботами з експлуатаційного і глибокого розвідувального буріння на нафту, газ і на термальні води.

Капітальні витрати на поліпшення земель характери­зують:

освоєння колишнього морського дна за допомогою будів­ництва дамб (берегових зміцнень, гребель);

осушення боліт або іригацію пустельних земель;

культуртехнічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського користування (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення поля від каміння і валунів, зрізання купин (розчищення зарослів, очищення водо­ймищ тощо);

запобігання затопленню або ерозії під впливом морів і рі­чок за допомогою будівництва хвилеломів або протипаводкових бар' єрів;

витрати на терасування крутих схилів;

створення (закладка і догляд) захисних лісових смуг;

витрати капітального характеру на насадження і вирощу­вання багаторічних плодово-ягідних культур (садів, виноградни­ків тощо).

Витрати на придбання (створення) нематеріальних активів характеризують:

розвідку корисних копалин (відкриття нових родовищ мі­нералів або палива) для їх наступного освоєння протягом декіль­кох років;

створення і придбання програмного забезпечення (комп' ю-терні програми, описи програм і допоміжні матеріали для систе­много і прикладного програмного забезпечення), які передбача­ється використовувати понад рік;

вартість придбаних оригіналів літературних та художніх творів, радіо— та телевізійних програм, фільмів, записів спорти­вних подій тощо;

витрати, пов' язані з переданням прав власності на існую­чий основний капітал, які складаються з таких компонентів: усі фахові збори і комісійні, стягнуті з покупця активів, оплата по­слуг юристів (архітекторів, геологорозвідувальників, інженерів, оцінювачів та інше), включаючи комісійні, виплачені агентам з нерухомості, усі податки, що сплачуються покупцем активів у зв' язку з передачею прав на ці активи;

придбання права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологіч­ною та іншою інформацією про природне середовище), майном (земельною ділянкою, будівлею, на оренду приміщень тощо), права на об' єкти промислової власності (на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

придбання ліцензій, торгових знаків та інших нематеріаль­них активів.

Інформація про інвестиційну діяльність підприємства пода­ється за наступними напрямами:

капітальні інвестиції — відображають дані про фактично освоєні (використані) обсяги капітальних інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування;

інвестиції в основний капітал за видами основних засобів — наводяться дані з обсягів інвестицій в основний капітал за вида­ми створених (збудованих), придбаних основних засобів;

капітальні інвестиції за джерелами фінансування — наво­дяться дані про джерела фінансування освоєних капітальних ін­вестицій, а саме кошти державного і місцевих бюджетів, власні кошти підприємства, банків, кошти іноземних та вітчизняних ін­весторів, інші джерела, з них приватні;

інвестиції в основний капітал за видами економічної діяль­ності — відображаються дані з освоєних (використаних) обсягів інвестицій за видами економічної діяльності;

інвестиції в основний капітал за видами робіт і витрат — ві­дображаються дані за напрямами вкладених інвестицій і ви-* тратами;

інвестиції в основний капітал за видами будівель і споруд — зокрема дані про обсяг інвестицій за окремими видами будівель та споруд;

відтворювана структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності — охоплюються дані за основни­ми напрямами освоєних (використаних) інвестицій в основний капітал (технічне переоснащення і реконструкція об' єктів, нове будівництво, заходи, пов' язані з постійним поновленням основ­них засобів, що перебувають в процесі виробничої діяльності) у розрізі КВЕД.

5. Наявність та рух основних засобів і амортизація.

В статистичній звітності містяться дані, що характеризують:

вартість основних засобів за видами економічної діяльності і складом згідно діючої класифікації;

наявність об' єктів основних засобів на початок і кінець року за первісною, переоціненою і залишковою вартістю;

надходження основних засобів: створених, придбаних за плату, отриманих безоплатно та на умовах фінансового лізингу; придбаних в обмін (частковий обмін); переведених оборотних активів до основних засобів, а також витрати, пов' язані з поліп­шенням об' єктів (модернізація, модифікація, добудова, дооблад­нання, реконструкція);

вартість введених у господарську діяльність нових основних засобів;

загальну вартість основних засобів, що вибули внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям ви­значення активам, а також у разі часткової ліквідації об' єкта;

вартість ліквідованих основних засобів: морально застарі­лих, зношених, пошкоджених внаслідок аварії, стихійного лиха (за умови, що відновлення та реалізація основних засобів немож­ливі або економічно недоцільні), а також ліквідованих у зв' язку з новим будівництвом та реконструкцією;

амортизацію (знос) основних засобів;

вартість основних засобів, на які повністю нараховано амор­тизацію (знос);

незавершені капітальні інвестиції.

В цілому статистика підприємств здійснює інформаційне за­безпечення фінансового аналізу оптимальною сукупністю досто­вірних, актуальних і оперативних даних про діяльність господа­рюючих систем з метою проведення якісної оцінки й вироблення дійових управлінських рішень, спроможних забезпечити безпе­ребійне функціонування суб' єктів підприємництва.