2.2. Система показників фінансового аналізу та оцінка їх величини в процесі прийняття управлінських рішень

 

Важливим атрибутом оцінки господарюючих систем є породжені їх діяльністю показники, за допомогою яких можна простежити стан управління, механізм економічних взаємо-зв' язків і напрями розвитку, налагодити ефективну підготовку і прийняття управлінських рішень. Показники повинні відобража­ти реальний світ процесів і явищ, використовуючи при цьому зрозумілу користувачам мову та бути для них своєчасними, ко­рисними і необхідними.

Показник — це одиниця інформації, яка складається з одного реквізиту-основи, який відображає той чи інший факт в кількісній чи якісній оцінці, і відповідних та пов' язаних з ним логічними від­носинами реквізитів-ознак (часу, місця, дії, дійових осіб тощо).

Загальний вид показника може бути представлений наступним чином:

 

 

 

 

 

 

 

Подпись: на

 

Подпись: де Рі, Р2, Рз,..., Рл,
основа показника.
Такий зміст рис. 2.2.1.

 

 

 

 


реквізит-

показника

П - (Рь Р2, Р3,..., Р„), 0, реквізити-ознаки показника; 0

відображає модель, наведена

 


Рис. 2.2.1. Загальна модель побудови показників для оцінки господарської діяльності підприємств

 

В усіх випадках повне формування показника повинно давати відповідь на наступні запитання:

мета і об' єкт оцінювання (активи, власний капітал, зобов' я-зання, доходи, витрати, фінансовий результат);

найменування показника для оцінювання об' єкта і алгоритм розрахунку;

мета і об' єкт спостереження (класифікаційні ознаки госпо­дарюючих суб' єктів);

час (часовий період);

одиниця виміру;

математичний результат показника.

Для потреб фінансового аналізу можна використати наступну класифікацію показників:

За економічним змістом досліджуваних явищ і про­цесів:

кількісні — визначають діяльність підприємства за величи­ною фактів господарювання;

якісні — характеризують властивості явищ і процесів госпо­дарської діяльності.

За розвитком явищ і процесів у часі:

інтервальні — виражають розмір явищ і процесів за певні періоди часу;

моментні — характеризують розмір явищ і процесів на певні моменти часу.

За ступенем агрегуваня:

первинні — характеризують величину явищ і процесів окремих господарюючих суб' єктів;

зведені — виражають розмір явищ і процесів певної сукуп­ності господарюючих суб' єктів.

За аналітичними функціями:

абсолютні — характеризують величину значення ознаки, як результат спостереження за явищами і процесами господарської діяльності;

відносні — виражають кількісні співвідношення між факта­ми господарської діяльності;

середні — узагальнюють ознаки, що варіюють у визначеній сукупності.

За способом визначення:

спостереження — одержані безпосередньо під час збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються при здійс­ненні діяльності господарюючих суб' єктів;

•           розрахункові — одержані як результат математичних дій.

6. За джерелами формування:

фінансової звітності відповідно до визначених форм:

^ балансу — виражають кількісні і якісні ознаки активів, вла­сного капіталу і зобов' язань на певні моменти часу;

•7 звіту про фінансові результати — характеризують витрати, доходи і фінансові результати;

•7 звіту про рух грошових коштів — узагальнюють ознаки грошових потоків;

•7 звіту про власний капітал — характеризують інформацію щодо руху і структури власного капіталу;

•7 приміток до річної фінансової звітності — забезпечують де­талізацію явищ і процесів господарської діяльності відповідно до змісту затверджених форм таблиць звітності;

^ додатку до річної фінансової звітності «Інформація за сег­ментами» — характеризують діяльність підприємства за госпо­дарськими і географічними сегментами;

^ обов'язкового і передбаченого переліку звітності відповідно до нормативних положень — розкривають окремі напрями діяль­ності господарюючих суб' єктів за обов' язковим переліком, які подаються підприємствами у довільній формі;

^ самостійного визначення підприємством — характеризують діяльність господарюючих суб' єктів за добровільним поданням.

фінансового плану — визначають величину господарських операцій, які мають відбутися, щоб забезпечити ефективну дія­льність підприємства;

статистичної звітності — характеризують явища і процеси щодо наявності, формування і використання ресурсів у господар­ській діяльності;

податкової звітності — розкривають об' єкти оподаткування і податкові платежі.

Практична роль використання наведеної класифікації показ­ників визначається шляхом реалізації функцій пізнання, управ­ління, контролю і стимулювання явищ і процесів, які формують фінансовий стан і розвиток господарюючих суб' єктів.

Пізнавальна функція проявляється через можливість оцінки за допомогою показників фінансового стану і розвитку господарю­ючих суб' єктів та ефективності результатів їх діяльності.

Управлінська функція показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх його рівнях.

Контрольна функція передбачає використання показників суб' єктами контролю з метою нагляду за станом діяльності учас­ників господарських відносин.

Стимулююча функція показників полягає у розробці на їх базі норм підтримки господарюючих суб' єктів, визначення пріорите­тних цілей держави і регіонів, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об' єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб' єктів господарювання.

Показники як джерело економічної інформації, яка викорис­товується в управлінні суб' єктів господарювання, слід розгляда­ти в прагматичному, семантичному і синтаксичному аспектах.

Прагматичний аспект пов' язаний із цінністю і корисністю ви­користання показників для прийняття правильних управлінських рішень. Семантичний аспект забезпечує вивчення змістовного навантаження показників та визначення зв' язку між ними в сис­темі. Синтаксичний аспект дає змогу встановити параметри сис­теми показників та забезпечити форми їх подання.

Ефективність використання показників забезпечується багато-критеріальним підходом до вивчення всіх типів їх внутрішніх зв' язків: семантичних, функціональних і стохастичних (кореля­ційних).

Семантичний зв' язок між показниками існує в тому випадку, якщо вони пов' язані за об' ємом поняття, тобто показник зазвичай характеризує не лише сукупність в цілому, але і її складові час­тини. Семантичні зв' язки між показниками виявляються та фік­суються за допомогою різного виду класифікацій і номенклатур, в яких встановлюється однозначний склад понять у співвідно­шенні їх обсягів. Виявлення та фіксація семантичних зв' язків між показниками є найважливішою умовою забезпечення їх порів­нянності та зведення.

Функціональні зв'язки фіксуються записом відповідних алго­ритмів розрахунку та балансових таблиць і рівнянь. Слід відміти­ти, що в формі алгоритмів та таблиць частково можуть фіксува­тися і семантичні зв' язки.

Що стосується стохастичних зв'язків між показниками, то для них природним засобом вираження є математико-статистичні ха­рактеристики, такі як коефіцієнти кореляції, оцінки параметрів у рівняннях регресії тощо. Наприклад, обсяги господарської діяль­ності змінюються з ростом основних засобів, але рівень цієї зміни не може бути встановлений як одночасно рівномірний, показники тісноти зв' язку, як правило, змінюються в динаміці.

За допомогою окремих ізольованих показників, як правило, неможливо глибоко вивчити ні окремі підприємства, ні регіо­ни, ні види економічної діяльності, оскільки вони здатні відо­бразити лише одну чи небагато сторін явищ, пов' язаних з про­цесом їх господарювання. В господарській діяльності будь-яке явище має велику кількість характеристик та особливостей, які можуть бути розглянуті в різних аспектах. Зокрема, процеси і явища, які формують фінансовий стан підприємств, визнача­ються такими важливими показниками суб' єктів господарю­вання, як вартість активів, власний капітал, чистий прибуток, виробнича собівартість, додана вартість, чистий дохід, валовий прибуток, доходи працівників і власників тощо. Відобразити такий багатоаспектний перелік явищ неможливо якимось од­ним показником. Разом з тим, оскільки сторони даних явищ об' єктивно взаємопов' язані, то їх вивчення повинне здій­снюватись за допомогою сукупності взаємодоповнюючих по­казників.

Для того, щоб подолати односторонність, абстрактність і до­сягнути багатостороннього і взаємопов' язаного відображення процесу, який вивчається, потрібна система показників. Причому необхідна система має бути розроблена не просто як механічний набір окремих показників, а містити і відображати їх діалектичну єдність, реально існуючі взаємозв'язки ознак та явищ. Це буде сприяти кращому встановленню виду взаємозв' язку, взаємозале­жності та взаємообумовленості явищ, які спостерігаються в гос­подарській діяльності.

Система показників фінансової звітності, як основного джере­ла інформаційних ресурсів для фінансового аналізу, складається з окремих підсистем, блоків, груп і підгруп, які безпосередньо роз­галужені в аналітичних показниках. Наочний приклад такої сис­теми відображено на рис. 2.2.2 і 2.2.3.

Кожна така сукупність відповідних рівнів показників, по суті, являє собою самостійну частину і виконує притаманні їй функціональні задачі в рамках загальної мети всієї системи. Логічний взаємозв'язок всієї сукупності, її підпорядковува-ність загальній меті обумовлюють органічну єдність системи в цілому. Взаємозв' язок показників, логічне поєднання одних показників з іншими — є обов' язковою рисою системи показ­ників, яка претендує на те, щоб бути саме системою, а не на­бором більш чи менш цікавих, актуальних та необхідних пока­зників.

У фінансовому аналізі необхідно також використовувати фо­рмалізовані методи згортання значної кількості аналітичних ха­рактеристик з метою переходу до порівняно невеликої кількості узагальнюючих (інтегральних) показників.



 

Підсистема"


 

 

Баланс


І

Звіт про фінансові результати

І

Звіт про рух гро­шових коштів


 

1


 

 

Звіт про власний капітал

І

Примітка до річної фінан­сової звітності


 

 

І

Додаток до річної фінан­сової звітно­сті «Інфор­мація за сегментами»

 

Обов'язкові показники за довіль­ною формою подання

 

Показ­ники

добро­вільного подання

 

Блоки--


Активи


Пасиви

 

 

 


Оборотні активи

1

Витрати майбутніх періодів

 

 

 

Подпись: ЗапасиПодпись: 1 Г
\ І
Подпись: 1

 

Подпись:


Подпись: Готова продукція

Підгрупа-

 

Показники    


 

Виробничі запаси

 

Поточні біологічні активи


 

т

т

т

Дебіторська заборгованість

т

Незавершене виробництво


 

Грошові кошти

 

Показники активу


ОЧ о

 

 

Показники пасиву

 

Показники витрат

 

Показники доходів

 

Показники фінансових результатів

 

Показники надходження

 

Показники видатків


I           3

о          о

О X     я

Ё т       Я

и І       ё

я          З"

 

Показники формування

Показники використання

 

 

 

Я р

Є' З

X р

' 8

 

.           61

з           ^

Я         Й

3і         5'

т*        (Ті


сь


 

Доходи

Капітальні інвестиції

 

 

 

 

 

 

СО

р

-■ ОЧ

3 ^

і а

Я

■ь сь 3 л я сь

я я я а

я' в

з й ■> й

3 8

2. я

 

 

 

 


 

8 о -р я -Я о.

 

Я чЭ- Я

 

нй

 

оч^

14


о Я

СЬ СО О >-1 Я я 8 н 5

("Ті   і-*- ин

8 в-1

 

Сутність інтегрального показника полягає в переході від опи­су досліджуваного об'єкта, який характеризується великою кіль­кістю ознак, до описання меншим числом максимально компакт­них інформаційних показників, які відображають найбільш сут­тєві властивості явища. Агрегування ознак в одну інтегральну оцінку ґрунтується на так званій «теорії адитивної цінності», згідно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складових.

Для інтерпретації економічних показників діяльності господа­рюючих систем необхідно мати обґрунтовані нормативні (ета­лонні, стандартні) величини, які будуть характеризувати допус­тимі (критичні) межі їх зміни.

Щодо термінів «еталон», «норматив» і «стандарт», то їх тлу­мачення дається в словниках. Еталон (фр. étalon) — вимірник, зразок для порівняння з чим-небудь. Норматив (від лат. normatio — упорядкування) — економічний, технічний та інший показник норм, у відповідності з яким проводиться будь-яка ро­бота, виконується будь-яка програма. Стандарт (англ. standard) — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для співстав-лення з ними інших подібних об' єктів.

Використовуючи фактичні і нормативні величини показників, можна здійснювати ідентифікацію діяльності господарюючих си­стем за наступними рівнями:

достатній та позитивний — фактична величина показника (Пі) перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу (Пе) в коридорі значень що забезпечують ефективну діяльність (Кез), а в порівнянні з минулим періодом (По) має тенденцію до покращення:

Пе < Пі > По;

достатній, але негативний — фактична величина показника перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а в порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе < Пі < По;

недостатній, але позитивний — фактична величина показни­ка нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а порівнянні з минулим періодом має тенденцію до покращення:

Пе > Пі > По;

недостатній та негативний — фактична величина показника нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Кез, а порі­внянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе > Пі < По. 97

Оцінку діяльності господарюючих систем за показниками мо­жна подати на графіку двома лініями:

за еталонною траєкторією (хеЬ хе2 ... хеп), як відповідна пря­ма, дані якої забезпечують стійкий розвиток підприємства;

за фактичною траєкторією (хфі, Хф2 ... Хф„), яка подається у вигляді кривої, пов'язаної з наявними відхиленнями від еталон­них величин в ту чи іншу сторону (плюс, якщо Хф: хе > 1,0 або мі­нус, якщо Хф : хе < 1,0).

Для показників, як правило, визначають нормативні величини за оптимальним коридором їх мінімального і максимального зна­чення.

Відмінний (добрий)

 

 


При цьому як заниження значень показників у межах коридо­ру нижче нормативних, так і перевищення, а також рух в одному із названих напрямів варто трактувати як погіршення характерис­тики досліджуваного підприємства (рис. 2.2.4).

Таким чином, за рис. 2.2.4 варто виділити декілька рівнів ве­личини показника:

рівень 1 — значення показника перебуває у межах визна­ченого коридора нормативних величин, а динаміка його зміни рухається до середини коридора. Стан підприємства можна оці­нити як «відмінний»;

рівень 2 — значення показника перебуває у межах визна­ченого нормативу, динаміка стабільна. Стан підприємства можна оцінити як «відмінний», якщо значення показника перебуває в середині коридора або «добрий» — на межах коридора;

рівень 3 — значення показника перебуває у межах визна­ченого коридора, але динаміка свідчить про його рух від середи­ни коридора до визначених максимальних і мінімальних меж. Стан підприємства «добрий»;

рівень 4 — значення показника перебуває за межами кори­дора, але спостерігається тенденція до поліпшення. Стан підпри­ємства, залежно від величини відхилення від норми і темпів руху до еталонного значення, може бути «добрий» або «задовільний»;

рівень 5 — значення показника стійко перебуває за межами коридора. Залежно від величини відхилення від нормативного рі­вня стан підприємства «задовільний» або «незадовільний»;

рівень 6 — значення показника за межами коридора і має тенденцію до погіршення. Стан підприємства «незадовільний».

Показники, величини яких ненормовані, оцінюють за тенден­цією зміни їх значень в динаміці. При цьому стан підприємства може поліпшуватись, бути стабільним або погіршуватись.

Оцінка розвитку підприємства при аналітичному дослідженні фактичних, планових і нормативних показників здійснюється за видами порівнянь (табл. 2.2.1).


Таблиця 2.2.1

Для застосування прийому порівняння необхідна єдність: в ціннісній оцінці вартісних показників і методології їх розрахун­ку; організаційної структури підприємства; у структурі показни­ка; календарних періодів; умов, які забезпечують технологічний процес діяльності підприємства. Зіставлення вартісних показни­ків передбачає використання порівняльних цін та врахування ін­фляційних процесів.

Найбільш складним питанням є розробка обгрунтованих нор­мативних рівнів показників для оцінки господарської діяльності підприємств.

У багатьох країнах світу національні нормативи економічних показників визначаються спеціальними агентствами, що значно полегшує проведення діагностики конкретної господарюючої си­стеми. На жаль, в Україні, сьогодні такі дослідження практично не проводяться, і аналітики вимушені використовувати в своїх роботах або нормативні рівні показників, запозичені з іноземних джерел без жодних змін, або з певною їх адаптацією, на розсуд окремих економістів, до умов діяльності господарюючих суб'єк­тів. Такі підходи суттєво погіршують обгрунтованість висновків для потреб управління, які формуються в процесі аналітичного дослідження.