2.1. Сутність інформації та ознаки її корисності для фінансового аналізу

 

Під інформацією (від латинського іпГогтапо — пояс­нення, повідомлення, викладення), зазвичай, розуміють впоряд­ковані відомості про процеси і явища.

Інформаційне забезпечення є першочерговим завданням у будь-якому аналітичному дослідженні і важливим інструментом для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень. Фінансовий аналіз проводиться з використанням системи еконо­мічних даних, дослідження яких породжує економічну інформа­цію, що використовується в управлінні.

Іншими словами, прийняття управлінських рішень пов' язане з постійним опрацюванням інформації, а сам процес управління має інформаційний характер. На кожній зі стадій управління викорис­товується конкретна вхідна інформація й одночасно формується вихідна інформація, яка є вхідною на інших стадіях управління.

Потреби фінансового аналізу забезпечуються нормативно-довідковими, плановими та обліковими (фактичними) інформа­ційними ресурсами. Вони відбивають певні події, явища, проце­си, які бажано, щоб так відбулися, що мають так відбутись, або вже так відбулися.

Нормативно-довідкова інформація об' єднує положення зов­нішніх і внутрішніх нормативних актів, які регламентують гос­подарську діяльність підприємства. Вона формує межі величин показників, що повинні забезпечити ефективний і оптимальний механізм господарювання.

Важливе місце в довідковій інформації для потреб фінансово­го аналізу підприємства займають відомості щодо діяльності ін­ших суб'єктів господарювання, особливо конкурентів.

Планова інформація пов'язана з функцією планування через систему планових завдань, показників та інших даних, які опи­сують господарські процеси, що мають відбутись в заданому ча­совому періоді і забезпечують ефективну діяльність підприємства.

Облікова (фактична) інформація утворюється в системі бухга­лтерського, статистичного і податкового обліку і відбиває госпо­дарські процеси, що вже здійснилися, а також їх фактичний стан.

Використання у фінансовому аналізі всіх видів інформаційних ресурсів забезпечує оцінку діяльності підприємства в динаміці, рівня виконання плану, величини планових показників, діагнос­тику досягнення нормативного сценарію господарювання.

Формування інформаційної бази фінансового аналізу повинно відповідати ознакам корисності даних.

Своєчасність (Timeliness).

Достатність (Sufficiency).

Рівні деталізації та агрегації (Level of detail and aggregation).

Зрозумілість (Understandability).

Недопущення зміщення (Freedom from bias).

Релевантність (Decision relevance).

Зіставлюваність (Comparability).

Надійність (Reliability).

Надмірність (Redundancy).

 

Економічна ефективність (рентабельність) (Cost Efficiency).

Квантифікація (можливість кількісного вираження якісної інформації) (Quantifiability).

12.       Прийнятність формату (Appropria-teness of format).
Своєчасність означає, що інформація фінансового аналізу має

бути доступною для користувачів до того моменту, поки вона для них має значення. Звичайно, користувачі не дізнаються негайно про те, що відбулася якась подія, існує деякий проміжок між по­дією та часом, коли дані про неї будуть відображені у звітності. Також існує певний проміжок часу між моментом, коли дані під­лягають аналізу та коли ці дані стають доступними для користу­вачів.

Достатність можна трактувати виходячи з того чи є обсяг по­казників достатнім для тієї точності прийняття рішення, яка ба­жана для користувачів. Достатність включає в себе також трива­лість часового горизонту для правильного оцінювання ефектив­ності діяльності господарюючих систем. З тих пір, як достатність може впливати на спроможність користувачів робити висновки на основі конкретних даних, вирішальним для подання інформа­ції є чутливість як до висловлених потреб споживачів, так і до тих, які вони мають на увазі.

Тому загальний, концептуальний підхід до вироблення полі­тики достатності інформації має засновуватися на розумінні про­стої істини, що подання даних користувачам має за мету ство­рення інформаційних ресурсів і відповідно реальних можли­востей для цілеспрямованого здійснення функцій управління.

Рівні деталізації та агрегування даних є також важливими по­казниками визначення корисності інформації. Для поліпшення можливостей аналітичних досліджень потрібно забезпечити єди­ну методику аналізу щодо показників формування, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Якщо користувачі не розуміють інформацію, що подається за результатами фінансового аналізу, то вони не зможуть викорис­товувати її достатньо ефективно.

Зміщення стосовно суті інформації може бути спричинене ве­ликою кількістю проблем, пов' язаних з неможливістю форму­вання даних щодо подання відносно часового горизонту та зіста­влення або здійснення процедури спостереження. Для користу­вачів така ознака визначається суттєвістю інформаційних ресур­сів щодо їх кількісної та якісної характеристик.

Кількісна суттєвість пов' язана з маніпулюванням фактичних розмірів явищ і процесів господарської діяльності, а якісна — порушеннями нормативної методики формування показників.

Недостовірною може бути визнана інформація за наступних умов:

кількісні відхилення показників більші, ніж нормативи їх суттєвості;

якісні відхилення при підготовці інформації створюють кі­лькісні відхилення в більшому розмірі, ніж поріг суттєвості;

значні відхилення щодо методики формування показників, не­залежно від того чи відбулося перевищення нормативу суттєвості.

Суб'єктами визначення суттєвості інформації фінансової звіт­ності є органи, які уповноважені на регулювання питань обліко­вої політики, і власник (власники) або уповноважений орган (по­садова особа), який здійснює керівництво підприємством відпо­відно до законодавства та установчих документів.

Об' єктами застосування суттєвості є: діяльність підприємства в цілому; окремі господарські операції та об' єкти обліку; статті фінансової звітності. Для оцінки достовірності інформації фінан­сового аналізу використовуються відповідні нормативні рівні її можливих відхилень.

Три інші ознаки інформації — релевантність, зіставлюваність та надійність — можуть спричинити проблему негативного впли­ву на формування показників. Найочевиднішим питанням, яке розглядається при фінансовому аналізі, є доречність інформації для вибору кращого з альтернативних рішень, що можуть розгля­датися в системі управління. Однак небезпечним аспектом цієї концепції є те, що коли дані доступні для користувача, то він, можливо, буде їх використовувати, незважаючи на їх доречність чи недоречність, тому необхідно захистити користувачів від та­кого підходу та надавати їм такі дані, які можуть бути викорис­тані в моделі та дійсно будуть доречними для рішення і забезпе­чать значимість результатів.

Коли вирішується, чи є дані корисними, необхідно оцінити, чи можна їх зіставляти з іншими доречними даними. Зіставлю­ваність означає, що за важливими напрямами порівняння умови мають бути однаковими. Дійсно, визначення терміна «важливі напрями» залежить від ситуації, яка розглядається. Може бути бажаним для даних мати подібний часовий горизонт. Або може бути необхідним, щоб дані репрезентували ту саму сукупність показників. Головним моментом є те, що значення деяких роз­біжностей між двома сукупностями даних має бути зведене до однієї, і тільки однієї розбіжності, тому що всі інші умови одна­кові.

В методологічному аспекті подані показники фінансового аналізу мають розбіжності, виходячи з внутрішньої облікової по­літики підприємства. Облікова політика — це сукупність прин­ципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. У цьому контексті на кількісне відображення явищ за показниками звітності та зна­чне їх відхилення від фактичних подій можуть вплинути:

методи нарахування амортизації необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

вартісні ознаки основних засобів та інших необоротних ма­теріальних активів;

порядок відображення в балансі довгострокових фінансових інвестицій;

порядок визначення витрат (доходів), активів та зобов' язань, пов' язаних з податком на прибуток;

методи оцінки вибуття запасів;

величина резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості;

порядок оцінки та зміни вартості (переоцінки) активів.

Оцінка надійності інформації передбачає участь у цьому про­цесі учасників управлінської роботи, які вважають, що дані пра­вильні, якщо вони включені до бази даних, тому підприємству необхідно гарантувати їх точність.

Користь від покращання умов прийняття рішень має перева­жувати затрати на його забезпечення, інакше немає ніякого зиску від нього. Інакше кажучи, дані тільки тоді є рентабельними в фі­нансовому аналізі, коли одержується додаткова вартість завдяки цим даним і поведінці користувачів, та після того, як з цієї варто­сті покриваються витрати на одержання цих даних.

Існують витрати на здобуття даних, тобто на їх первинний чи вторинний збір. Також існують витрати на те, щоб зробити ці да­ні доступними. Крім цього, існують витрати на зберігання та об­роблення даних, які залежать від їх обсягу.

Очевидно, що необхідно враховувати прямі витрати на здо­буття інформації. Однак необхідно також розглядати втрати від невикористаних можливостей, тобто від невключення до бази да­них корисної інформації. Якщо персонал, який зайнятий дослі­дженням, опрацьовує дані щодо проблеми X, то, очевидно, він не зможе виконувати дослідження щодо проблеми У. Отже, витрати, які пов'язані зі здобуттям інформації щодо проблеми X, мають також включати втрати, які спричинені браком інформації щодо проблеми У. Якщо інформація щодо проблеми У є вирішальною, то такі втрати можуть бути значними.

Розглядаючи питання з позиції доходів, потрібно вирішити, наскільки рішення може бути поліпшене завдяки додатковій ін­формації. Якщо додаткові дані не змінюють вибір користувачів щодо оптимальної альтернативи, то від включення їх до бази да­них немає ніякого прибутку. За всіх інших однакових обставин необхідно оцінювати поліпшення прийняття рішення або приріст прибутку від здатності користувачів приймати краще рішення, що залежить від додаткових даних.

Виходячи з квантифікації (можливості кількісного вираження якісної інформації), дані фінансового аналізу повинні піддавати­ся кількісному оцінюванню на прийнятному рівні, і потім над ними можуть виконуватися відповідні операції.

Кількісні показники інформації можуть визначатися через ма­тематичні операції, які будуть виконуватися над даними. Якщо дані доречні, то користувач допускає, що коли показники вира­


жені в кількісному вигляді на прийнятному рівні, то це є корис­ним для споживачів, якщо ж рівень неприйнятний, то система за­побігає подальшому обробленню даних.

Останнім визначальним фактором корисності інформації є можливість її відображення в прийнятному стилі. Інформація фі­нансової звітності для користувачів відображається візуально. Питання полягає в тому, чи є таке відображення прийнятним.