1.7. Методичне забезпечення фінансового аналізу

 

Результативність фінансового аналізу залежить від йо­го методичного забезпечення, яке охоплює такі основні елементи:

•7 мету і завдання фінансового аналізу, які визначаються по­требами прийняття управлінських рішень;

^ організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, що визначається технічними, технологічними, трудовими та ін­формаційними ресурсами. Організаційна структура фінансового аналізу визначається його суб' єктами шляхом формування суку­пності відділів і служб управління, посадових осіб та спеціаліс­тів, які будуть виконувати аналітичні роботи. Технологія фінан­сового аналізу визначає його результативність при використанні технічних ресурсів (знарядь праці), інформаційних ресурсів (предметів праці) і праці аналітиків (робочої сили). Найпрогреси-внішою є організація технології аналітичного процесу з викорис­танням ЕОМ, яка задовольняє вимоги комплексності, системнос­ті, оперативності, точності пізнання досліджуваного об' єкта, тенденцій і закономірностей його зміни і розвитку. Фінансовий аналіз з використанням ЕОМ передбачає автоматичне формуван­ня необхідної інформації з бази даних бухгалтерського, статисти­чного і податкового обліку, здійснення в автоматизованому ре­жимі аналітичних робіт і подання результатної інформації аналізу відповідно до запиту користувачів. Умови для продукти­вної роботи аналітиків передбачають визначення нормативів праці, підтримку ініціативи працівників та формування системи матеріального і морального стимулювання.

•7 систему показників, яка виражає інформаційну модель до­сліджуваних явищ і процесів за кількісними і якісними ознаками. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсис­тема показників. Водночас, визначаються взаємозв' язки між по­казниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Показники формують відповідні потоки планово-нормативної і фактичної інформації для характеристики економічної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або динамікою;

^ фактори і можливі резерви поліпшення фінансового стану. Зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визна­чених факторів, які мають функціональні та стохастичні зв' язки. Визначальна мета вимірювання взаємозв' язків виявити кількісну характеристику причинних зв' язків;

•7 джерела інформації відповідно до потреб розробки науково обгрунтованих управлінських рішень. Кількість і якість інформа­ції повинна відповідати вимогам фінансового аналізу з визначе­ними його цілями, зв' язками і глибиною;

•7 методи аналізу, які реалізуються через сукупність якісних і кількісних прийомів дослідження. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, вивчають способи підходу до вивчення закономірностей (порів­няння, деталізація, абстрагування, синтез). Кількісні прийоми до­слідження дають числову характеристику економічних явищ за допомогою описових та аналітичних інструментів (абсолютні, відносні величини, ряди динаміки, графіки, групування, індекси, прийоми вивчення функціональних і стохастичних зв'язків та оп-тимізації економічних явищ);

•7 оцінка результатів аналізу та їх оформлення передбачає здійснення висновків щодо стану об'єктів, їх зміни в динаміці та у порівнянні з визначеним еталоном, наявних ресурсів за фактор­ними ознаками і можливих сценаріїв розвитку господарюючих систем. Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формі, у вигляді текстів і динамічних рядів.

Відповідальність за методичне забезпечення фінансового ана­лізу покладають на фахівця, котрий здійснює керівництво аналі­тичною роботою. Методичне забезпечення може бути результа­том власних розробок або адаптації наявних готових рекомен­дацій. Серед останніх можна виділити методичні рекомендації державних органів виконавчої влади:

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. — Наказ Агентства з питань запобі­гання банкрутству підприємств та організацій. — 23.02.1998 р. — № 22.

Методика оцінювання роботи центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення за­ходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб' єктів господарювання. — Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. — 25.03.2004 р. — № 115.

Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та органі­зацій. — Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству під­приємств та організацій. — 27.06.1997 р. — № 81.

Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господар­ського стану підприємств та організацій. — Лист Державної по­даткової адміністрації України. — 27.01.1998 р. — № 759/10/20­2117.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплато­спроможності підприємства та ознак дій з приховування банк­рутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. — Наказ Мінекономіки України. — 17.01.2001 р. — № 10.

Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансо­вого стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок). — Лист Державної податкової адміністрації Украї­ни. — 15.06.1998 р. — № 7141/10/20-0017.

Методичні рекомендації щодо проведення системного еко­номічного аналізу фінансово-господарської діяльності по здійс­ненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству під­приємств транспортно-дорожнього комплексу. — Наказ Міністер­ства транспорту України. — 10.02.2003 р. — № 92.

Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. — Наказ Мініс­терства фінансів України. — 26.01.2001 р. — № 49/121.

Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредито­спроможності та фінансової стабільності позичальника. — Лист Національного банку України. — 02.06.1994 р. — № 23011/79.

10.       Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової
економіки. — Наказ Міністерства економіки України. — від

03.06.2005      р. № 156.

Методика аналізу фінансово-господарської діяльності під­приємств державного сектору економіки. — Наказ Міністерства фінансів України. — 14.02.2006 р. — № 170.

Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану   підприємства. —  Рішення   Правління   Укоопспілки. —

28.07.2006      р.

Основні недоліки рекомендацій, це їх розробка без врахування інформаційних ресурсів діючих форм фінансової звітності, різні підходи до побудови алгоритмів розрахунку і оцінки показників та неповне використання методів аналізу.

Методичне забезпечення фінансового аналізу формується на системі діючих норм і рекомендацій:

Національних стандартів бухгалтерського обліку (табл. 1.7.1). Стандарти бухгалтерського обліку визначають склад і зміст

фінансових показників та порядок їх формування за господар­ськими операціями, які виникають в процесі діяльності під­приємства.

Методичних розробок щодо складання фінансового плану:

 

Методичні рекомендації щодо порядку складання та пого­дження (затвердження) річного фінансового плану господарсько­го товариства, у статутному фонді якого більше 50 % акцій нале­жать державі. — Наказ Фонду державного майна України. — 21.02.2002 р. — № 343.

Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством. — Наказ Міністерства еконо­міки України. — 25.12.2000 р. — № 277.


ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ (ПОЛОЖЕНЬ) БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Назва

Номер

Дата та номер наказу Міністерства фінансів України

1

2

3

Загальні вимоги до фінансової звітності

1

31.03.1999 р. №87

Баланс

2

31.03.1999 р. №87

Звіт про фінансові результати

3

31.03.1999 р. №87

Звіт про рух грошових коштів

4

31.03.1999 р. №87

Звіт про власний капітал

5

31.03.1999 р. №87

Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах

6

28.05.1999 р. № 137

Основні засоби

7

27.04.2000 р. № 92

Нематеріальні активи

8

18.10.1999 р. №242

Запаси

9

20.10.1999 р. №246

Дебіторська заборгованість

10

08.10.1999 р. №237

Зобов'язання

11

31.01.2000 р. №20

Фінансові інвестиції

12

26.04.2000 р. №91

Фінансові інструменти

13

30.11.2001 р. №559

Оренда

14

28.07.2000 р. № 181

 

Дохід

15

29.11.1999 р. №290

Витрати

16

31.12.1999 р. №318

Податок на прибуток

17

28.12.2000 р. №353

Будівельні контракти

18

28.04.2001 р. №205

Об'єднання підприємств

19

07.07.1999 р. № 163

Консолідована фінансова звітність

20

30.07.1999 р. № 176

Вплив змін валютних курсів

21

10.08.2000 р. № 193

Вплив інфляції

22

28.02.2002 р. № 147

Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін

23

18.06.2001 р. №303

Прибуток на акцію

24

16.07.2001 р. №344

Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва

25

25.02.2000 р. № 39

Виплати працівникам

26

28.10.2003 р. №601

Діяльність, що припиняється

27

07.11.2003 р. №617

Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяль­ність

27

03.10.2007 р. № 1100

Зменшення корисності активів

28

24.12.2004 р. №817

Фінансова звітність за сегментами

29

19.05.2005 р. №412

Біологічні активи

30

18.11.2005 р. №790

Фінансові витрати

31

28.04.2006 р. №415

Інвестиційна нерухомість

32

02.07.2007 р. № 779


Про складання фінансових планів підприємств та звітність про їх виконання. — Наказ Міністерства транспорту України. —

16.07.2003 р. — № 539.

Порядок складання фінансового плану державним підпри­ємством (крім казенного) та контролю за його виконанням. — Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. — 27.05.2003 р. — № 137.

Про складання фінансових планів підприємств затвердже­но. — Розпорядження Кабінету Міністрів України. — 13.04.2005 р. — № 95-р.

Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного під­приємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі. — На­каз Міністерства економіки України. — 17.01.2007 р. — № 7.

Порядок складання, затвердження фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких біль­ше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочі­рніх підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливе-нерго, та контролю за їх виконанням. — Наказ Міністерства палива та енергетики України. — 15.08.2006 р. — № 289.

Порядок складання, затвердження та контролю за вико­нанням фінансових планів державних комерційних та казенних підприємств, господарських товариств сфери управління МНС України, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (ча­сток, паїв) належить державі. — Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. — 25.07.2006 р. —

№ 477.

Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану казенним, державним підприємством та гос­подарським товариством, де державна частка у статутному фонді складає більше 50 %, що належать до сфери управління Мініс­терства промислової політики України. — Наказ Міністерства промислової політики України. — 17.08.2005 р. — № 308.

2.10.    Порядок складання, затвердження та контролю виконан-
ня фінансових планів державних підприємств, акціонерних, хол-
дингових компаній та інших суб' єктів господарювання, у статут-
ному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв)
належить державі, та їх дочірніх підприємств. — Наказ Міністер-
ства економіки України. — 21.06.2005 р. — № 173.

Значення величин планових показників, які формують най­більш раціональний розвиток підприємства, використовуються в фінансовому аналізі для оцінки стану господарської діяльності у порівнянні з фактичними даними та визначення якості прийнятих управлінських рішень.

Міжнародних стандартів аудиту (табл. 1.7.2).

Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали, які сприя­ють поглибленому дослідженню господарських операцій і дозво­ляють встановити достовірність показників у процесі фінансово­го аналізу. На практиці фінансовий аналіз є складовою аудитор­ської діяльності.

Положень про застосування плану рахунків бухгалтерсько­го обліку активів, капіталу, зобов' язань і господарських операцій підприємств і організацій:

 

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку активів, капіталу, зобов' язань і господарських опера­цій підприємств і організацій. — Наказ Міністерства фінансів України. — 30.11.1999 р. — № 291.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основ­них засобів. — Наказ Міністерства фінансів України. — 30.09.2003 р. — № 561.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологі­чних активів. — Наказ Міністерства фінансів України. — 29.12.2006 р. — № 1315.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запа­сів. — Наказ Міністерства фінансів України. — 10.01.2007 р. —

№ 2.

Система рахунків та схеми реєстрації і порядок групування фактів господарської діяльності у бухгалтерському обліку вико­ристовуються для формування показників про стан і розвиток підприємства. Записи на бухгалтерських рахунках формують ін­формаційну базу для фінансового аналізу про фактичний стан ді­яльності господарюючих систем.

5.         Положень щодо застосування регістрів бухгалтерського
обліку:

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухга­лтерського обліку малими підприємствами. — наказом Міністер­ства фінансів України. — 25.06.2003 р. — № 422.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухга­лтерського обліку. — Наказ Міністерства фінансів. — 29.12.2000 р. — № 356.


ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ АУДИТУ

 

Ознака

Назва

Визначає та описує

1

2

3

МСКЯ 1

Контроль якості для фірм, що ви­конують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевнено­сті, та надають супутні послуги

Відповідальність фірми стосовно її системи контролю якості для аудиту та огляду історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості та надання супутніх послуг

Концеп­туальна ос­нова

Мжнародна концептуальна осно­ва завдань з надання впевненості

Елементи та цілі завдань з надання впевненості

МСА 200

Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів

Мету та загальні принципи аудиту фінансових звітів, відповіда­льності управлінського персоналу за складання та подання фі­нансових звітів, а також за ідентифікацію концептуальної основи фінансової звітності, яку слід застосовувати під час складання фінансових звітів

МСА210

Умови завдань з аудиторської пе­ревірки

Погодження умов завдання з замовником, відповіді аудитора на прохання замовника змінити умови завдання на такі, що нададуть нижчий рівень упевненості

МСА 220

Контроль якості під час аудиту іс­торичної фінансової інформації

Відповідальність персоналу фірми щодо процедур контролю яко­сті під час аудиту історичної фінансової інформації, в тому числі аудиту фінансової звітності

МСА 230

Аудиторська документація

Аудиторську документацію

 

МСА 240

Відповідальність аудитора за роз­гляд шахрайства під час аудитор­ської перевірки фінансових звітів

Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час ауди­торської перевірки фінансових звітів, а також пояснення, як ста­ндарти та рекомендації застосовуються до ризиків суттєвих ви­кривлень внаслідок шахрайства

МСА 250

Врахування законів та норматив­них актів при аудиторській пере­вірці фінансових звітів

Відповідальність аудитора за врахування й дотримання законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів.

МСА 260

Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінсько­му персоналові

Повідомлення інформації з питань аудиту, що виникають під час проведення аудиторської перевірки фінансових звітів, найвищо­му управлінському персоналові суб'єкта господа-рювання

МСА 300

Планування аудиту фінансових звітів

Дії та питання стосовно планування аудиту фінансових звітів

МСА 315

Розуміння суб'єкта господарю­вання та його середовища й оцінка ризиків суттєвих викривлень

Розуміння суб'єкта господарю-вання та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, і оцінки ризиків суттєвих ви­кривлень при здійсненні аудиторської перевірки фінансових зві­тів

МСА 320

Суттєвість в аудиті

Поняття суттєвості і її взаємозв'язків з аудиторським ризиком подальших аудиторських

МСА 330

Аудиторські процедури відповід­но до оцінених ризиків

Загальні характеристики, а також планування та виконання пода­льших аудиторських процедур у відповідь на оцінені ризики сут­тєвого викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень при аудиторській перевірці фінансових звітів

МСА 402

Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які зве­ртаються до організацій, що на­дають послуги

Стандарти і рекомендації аудиторові в тих випадках, коли суб'єкт господарювання звертається до організації, що надає по­слуги

Ознака

Назва

Визначає та описує

1

2

3

МСА 500

Аудиторські докази

3 чого складаються аудиторські докази в аудиторській перевірці фінансових звітів, кількість та якість аудиторських доказів, які слід отримати, та аудиторських процедур, які використовують аудитори для одержання цих аудиторських доказів

МСА 501

Аудиторські докази: додаткові мі­ркування щодо окремих статей

Стандарти, додаткові рекомендації стосовно деяких окремих за­лишків на рахунках у фінансових звітах та іншого розкриття ін­формації

МСА 505

Зовнішні підтвердження

Застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отри­мання аудиторських доказів

МСА 510

Перші завдання: залишки на поча­ток періоду

Стандарти і рекомендації щодо залишків на початок періоду, як­що аудиторська перевірка фінансових звітів здійснюється впер­ше, або якщо аудиторська перевірка фінансових звітів за попере­дній період здійснювалась іншим аудитором

МСА 520

Аналітичні процедури

Застосування аналітичних процедур під час аудиторської переві­рки

МСА 530

Аудиторська вибірка та інші про­цедури тестування

Застосування процедур аудиторської вибірки, а також інших спо­собів відбору статей для тестування з метою збирання аудитор­ських доказів

МСА 540

Аудиторська перевірка облікових оцінок

Аудиторську перевірку облікових оцінок, що містяться у фінан­сових звітах

МСА 545

Аудит оцінок за справедливою ва­ртістю та розкриття інформації

Аудиторську перевірку оцінок за справедливою вартістю та роз­криття інформації, що міститься у фінансових звітах

 

МСА 550

Зв'язані сторони

Обов'язки аудитора та аудиторські процедури стосовно зв'язаних сторін і операцій з такими сторонами

МСА 560

Подальші події

Обов'язки аудитора стосовно подальших подій

МСА 570

Безперервність

Обов'язки аудитора при аудиторській перевірці фінансових звітів щодо застосування припущення про безперервність діяльності підприємства

МСА 580

Пояснення управлінського персо­налу

Використання пояснень управлінь-кого персоналу як аудиторсь­ких доказів, процедур оцінювання й документування пояснень управлінського персоналу, а також щодо необхідних дій у разі відмови управлінського персоналу надати відповідні пояснення

МСА 600

Використання роботи іншого ау­дитора

Використання аудитором роботи іншого аудитора стосовно фі­нансової інформації одного або кількох компонентів суб'єкта го­сподарювання, включеної у фінансові звіти суб'єкта господарю­вання при підготовці висновку щодо фінансових звітів суб'єкта господарювання

МСА 610

Розгляд роботи внутрішнього ау­диту

Стандарти і рекомендації зовнішнім аудиторам при розгляді ро­боти внутрішнього аудиту

МСА 620

Використання роботи експерта

Використання роботи експерта як аудиторського доказу

МСА 700

Висновок незалежного аудитора щодо повного пакета фінансових звітів загального призначення

Висновок незалежного аудитора, який надається в результаті проведення аудиторської перевірки повного пакета фінансових звітів загального призначення, підготовлений у відповідності з концептуальною основою фінансової звітності, метою якої є до­сягнення справедливого відображення

МСА 701

Модифікація висновку незалежно­го аудитора

Стандарти і рекомендації для застосування у тих випадках, коли висновок незалежного аудитора необхідно модифікувати, а та­кож формат та зміст модифікацій аудиторського висновку за цих обставин

Ознака

Назва

Визначає та описує

1

2

3

МСА 710

Порівняльні дані

Обов'язки аудитора стосовно порівняльних даних

МСА 720

Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти

Розгляд аудитором іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов'язаний надавати аудиторський висновок, і яка міститься в документах, до складу яких входять перевірені фінансові звіти

МСА 800

Аудиторський висновок при вико­нанні завдань з аудиту спеціаль­ного призначення

Положення і рекомендації у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення щодо фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, компо­нентів фінансових звітів, виконання контрактних угод та уза­гальнених фінансових звітів

ПМПА 1000

Процедури міжбанківського під­твердження

Процедури міжбанківського підтвердження для зовнішніх неза­лежних аудиторів, а також для управлінського персоналу банків, такого як внутрішні аудитори або інспектори

ПМПА 1004

Взаємовідносини інспекторів з ба­нківського нагляду та зовнішніх аудиторів

Рекомендації щодо зміцнення взаємовигідних відносин між бан­ківськими аудиторами та іспекторами

ПМПА 1005

Особливості аудиту малих підпри­ємств

Основні характеристики малих підприємств та особливості їх ау­диту

ПМПА 1006

Аудит фінансових звітів банків

Практику аудиторських перевірок фінансових звітів банків

ПМПА 1010

Вивчення питань, пов'язаних з охороною довкілля, при аудитор­ській перевірці фінансових звітів

Питання, пов'язані з охороною довкілля та їх вплив на фінансову звітність

ПМПА 1012

Аудит похідних фінансових ін­струментів

Планування та виконання аудиторських процедур для тверджень у фінансових звітах щодо похідних фінансових інструментів




5.3. Методичні рекомендації про складання регістрів бухгал­терського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат. — Наказ Міністерства фінансів України. — 29.01.2007 р. — № 45.

Система регістрів бухгалтерського обліку використовується для реєстрації і узагальнення інформації про господарську діяль­ність підприємства та формування показників про склад і рух ак­тивів, капіталу, зобов'язань, доходів, витрат, фінансових резуль­татів.

6. Інструкцій щодо складання державної статистичної звітності:

Інструкція зі статистики кількості працівників. — Наказ Державного комітету статистики України. — 28.09.2005 р. — № 286.

Інструкція зі статистики заробітної плати. — Наказ Дер­жавного комітету статистики України. — 13.01.2004 р. — № 5.

Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі структурної статистики N 1-підприємництво (рі­чна), N 1-підприємництво (коротка) — річна, N 1-підприємництво (квартальна), N 1-підприємництво (малі) — пів­річна. — Наказ Державного комітету статистики України. — 20.10.2006 р. — № 489.

Інструкція щодо складання форми державного статистич­ного спостереження N 2-інвестиції «Звіт про капітальні інвести­ції». — Наказ Державного комітету статистики України. — 12.12.2001 р. — № 491.

Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі статистики капітальних інвестицій. — Наказ Державного комітету  статистики України. — 9.10.2006 р. —

№ 476.

Про затвердження форми державної статистичної звітнос­ті із статистики основних засобів та Інструкції про порядок її складання. — Наказ Державного комітету статистики України. — 27.08.2001 р. — № 365.

Інструкція щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу. — Наказ Державного комітету статистики України. — 4.01.2000 р. — № 1.

Інструкції містять основні методологічні положення щодо ви­значення показників у формах державних статистичних спосте­режень з метою одержання об'єктивної інформації про господар­ську діяльність підприємства. Дані статистичної звітності дозволяють здійснювати фінансовий аналіз окремих напрямів ді­яльності підприємства.

7.         Законів України з оподаткування та інструкцій щодо скла-
дання податкових декларацій:

Закон України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Закон України «Про податок на додану вартість». — 03.04.1997 р. — № 168/97-ВР.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб». — 22.05.2003 р. — № 809-ГУ.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань пла­тників податків перед бюджетами та державними цільовими фо­ндами». — 21.12.2000 р. — № 2181-Ш.

Порядок складання декларації з податку на прибуток під­приємства. — Наказ Державної податкової адміністрації Украї­ни. — 29.03.2003 р. — № 143.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. — Наказ Державної податкової адмі­ністрації України. — 30.05.1997 р. — № 166.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. — Наказ Державної податкової адміністрації України. — 29.09.2003 р. — № 451.

Податкові декларації в процесі фінансового аналізу викорис­товують з метою одержання об' єктивної інформації про об' єкти оподаткування і податкові зобов' язання підприємства.

8.         Облікової політики підприємств:

Про облікову політику. — Лист Міністерства фінансів України. — 21.12.2005 р. — № 31-34000-10-5/27793.

Про погодження облікової політики підприємства. — На­каз Міністерства аграрної політики України. — 11.04.2007 р. —

№ 254.

Щодо погодження облікової політики підприємств. — На­каз Міністерства промислової політики України. — 23.01.2007 р. —

№ 23.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

•7 методів оцінки вибуття запасів;

^ періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

•7 порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

^ окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

них

•7 методів амортизації необоротних активів; ^ вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцін-х необоротних матеріальних активів;

^ класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; •7 періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоро­тних активів до нерозподіленого прибутку;

•7 методу обчислення резерву сумнівних боргів; ^ переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; ^ порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

•7 сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворен­ня у внутрішньогосподарських розрахунках;

^ переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

^ переліку і складу статей калькулювання виробничої собіва­ртості продукції (робіт, послуг);

^ порядку визначення ступеня завершеності робіт за будіве­льним контрактом;

^ дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

^ бази розподілу витрат за операціями з інструментами влас­ного капіталу;

^ порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;

^ переоцінки необоротних активів;

^ періодичності відображення відстрочених податкових акти­вів і відстрочених податкових зобов' язань;

^ окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

9. Положень з планування, обліку і калькулювання собіварто­сті продукції (робіт, послуг):

Методичні рекомендації з формування собівартості буді­вельно-монтажних робіт. — Наказ Державного комітету будівни­цтва, архітектури та житлової політики України. — 7.05.2002 р. —

№ 81.

Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулю­вання собівартості робіт (послуг) сільського-подарських підпри­ємств. — Наказ Міністерства аграрної політики України. — 18.05.2001 р. — № 132.

Методичні положення з планування, обліку і калькулю­вання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання. — Наказ Міністерства палива та енергетики України. — 20.10.2006 р. — № 394.

Методичні рекомендації з формування собівартості про­дукції (робіт, послуг). — Наказ Державного комітету промисло­вої політики України. — 2.02.2001 р. — № 47.

Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулю­вання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаці­ях житлово-комунального господарства. — Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики Украї­ни. — 6.03.2002 р. — № 47.

Методичні рекомендації з формування собівартості пере­везень (робіт, послуг) на транспорті. — Наказ Міністерства транспорту України. — 5.02.2001 р. — № 65.

Методичні рекомендації з формування собівартості проек­тних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтер­ського обліку. — Наказ Державного комітету будівництва, архіте­ктури та житлової політики України. — 29.03.2002 р. — № 64.

Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собі­вартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового гос­подарства України. — Наказ Міністерства лісового господарства України. — 17.07.1996 р. — № 72.

Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських ро­біт. — Постанова Кабінету Міністрів України. — 20.07.1996 р. —

№ 830.

9.10.    Методичні рекомендації з формування складу витрат та
порядку їх планування в торговельній діяльності. — Наказ Мініс-
терства економіки та з питань Європейської інтеграції Украї-
ни. — 22.05.2002 р. — № 145.

Рекомендації з планування, обліку і калькулювання собіварто­сті об' єктів господарської діяльності можуть застосовуватись для аналітичного дослідження і оцінки показників формування ви­трат підприємства центрами відповідальності.

10. Положень щодо забезпечення проведення оцінки майна та майнових прав:

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». — 12.12.2001 р. —

№ 2658-ІІІ.

Закон України «Про оцінку земель». — 11.12.2003 р. — № 1378-ІЛЛ

Національні стандарти:

^ № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». — Постанова Кабінету  Міністрів  України. —  10.09.2003  р. —

№ 1440.

•7 № 2 «Оцінка нерухомого майна». — Постанова Кабінету Міністрів України. — 28.10.2004 р. — № 1442.

•7 № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів». — Постанова Кабінету Міністрів України. — 29.11.2006 р. — № 1655.

•7 № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності». — Постанова  Кабінету   Міністрів   України. —   3.10.2007   р. —

№ 1185.

10.4. Методика оцінки майна. — Постанова Кабінету Мініст­рів України. — 10.12.2003 р. — № 1891.

Визначення ринкової вартості майна і майнових прав дозволяє здійснити реальну оцінку фінансового стану підприємства. Для розрахунку показників в процесі фінансового аналізу, оцінку майна необхідно здійснювати з дотриманням принципів корисно­сті, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

Принцип корисності грунтується на тому, що майно має вар­тість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача. Під корисністю слід розуміти здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певно­го часу.

З метою визначення корисності під час оцінки:

^ розглядається корисність окремого майна у складі об'єкта оцінки як складова частина корисності об' єкта оцінки в цілому та корисність майна як окремого об' єкта оцінки;

^ враховується сучасний стан використання об'єкта оцінки, що може не відповідати його можливому найбільш ефективному використанню, а також випадки, коли окремі об' єкти оцінки ста­ють тимчасово зайвими, використовуються з іншою метою або не використовуються;

^ прогнозується можливий вплив соціально-економічних та інших факторів на зміни в корисності об' єкта оцінки;

•7 оцінюються витрати на поліпшення об'єкта оцінки з ураху­ванням впливу цих витрат на збільшення його ринкової вартості.

Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коли­вання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покуп­ців на ринку, яка полягає у тому, що за придбання майна не спла­чується сума, більша від мінімальної ціни майна такої ж корис­ності, яке продається на ринку.

Принцип очікування передбачає, що вартість об' єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від во­лодіння, користування, розпорядження ним.

Принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає вра­хування впливу на вартість об' єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фактора вимірюється як част­ка вартості об' єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об' єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності.

Принцип найбільш ефективного використання полягає в ура­хуванні залежності ринкової вартості об' єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об' єкта оцінки є максимальною. При цьому роз­глядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.

Оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає рин­ковій вартості або неринковим видам вартості.

Ринкова вартість — вартість, за яку можливе відчуження об' єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за уго­дою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Визначення ринкової вартості об' єкта оцінки можливе із за­стосуванням витратного, дохідного і порівняльного методичних підходів.

До неринкових видів визначення вартості майна належать ва­ртість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість замі­щення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, лі­квідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

Залишкова вартість заміщення (відтворення) як база оцінки визначається із застосуванням витратного підходу і використову­ється для проведення оцінки спеціалізованого майна, у тому чис­лі для ведення бухгалтерського обліку з метою визначення його справедливої вартості згідно з положеннями (стандартами) бух­галтерського обліку.

Визначення вартості у використанні полягає у проведенні оці­нки об' єкта оцінки без урахування принципу найбільш ефектив­ного використання.

Вартість ліквідації розраховується як сума валових доходів, які очікується отримати від реалізації об' єкта оцінки як єдиного цілого або його складових частин виходячи з принципу найбільш ефективного використання за вирахуванням очікуваних витрат, пов' язаних з такою ліквідацією.

Інвестиційна вартість об' єкта оцінки використовується з метою врахування умов угоди, у зв' язку з укладанням якої проводиться оцінка, в частині необхідності додаткового інвестування або вико­нання інших вимог, що потребує додаткових матеріальних витрат.

Спеціальна вартість об' єкта оцінки визначається на основі розрахунку його ринкової вартості з подальшим збільшенням її на суму надбавки, яка встановлюється з урахуванням особливого інтересу потенційного покупця або користувача.

Ринкова вартість та неринкові види вартості об' єктів, які ви­значено для цілей продажу визнаються за чистою вартістю реалі­зації, виходячи з одержаного доходу, зменшеного на суму витрат, що супроводжують продаж, у тому числі пов' язаних із сплатою податку на додану вартість.

Оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгал­терському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що:

^ справедлива вартість активу дорівнює його ринковій варто­сті у разі можливості її визначення у порядку, встановленому на­ціональними стандартами;

^ справедлива вартість активу, який може бути віднесено до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції, дорівнює його залишковій вартості за­міщення (відтворення);

•7 ліквідаційна вартість активу згідно з положеннями (станда­ртами) бухгалтерського обліку дорівнює його вартості ліквідації;

^ надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх найбільш ефективного використання із застосуванням такої бази оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриман­ням відповідних умов, що висуваються до їх визначення.

Результати проведення оцінки активів для цілей бухгалтерсь­кого обліку вважаються їх переоціненою вартістю.

Методичне забезпечення фінансового аналізу передбачає вико­ристання певних процедур визначених у вище наведених нормах і рекомендаціях. Наявні процедури застосовуються з метою пізнання, перетворення і удосконалення об' єктів фінансового аналізу для своєчасного виявлення і усунення конфліктних ситуацій та досяг­нення оптимальної величини показників господарської діяльності.