3. Розвиток моральної свідомості дитини 3—7 років

 

Дошкільний вік відзначається ускладненням сфери спілкування дитини з дорослими й особливо з ровесниками. За­вдяки включенню дитини у різні види діяльності зростають її ін­телектуальні можливості. Спостереження за життям дорослих переключаються на систему особистісних взаємовідносин. Все це створює сприятливі умови для засвоєння дітьми складних мора­льних норм, що знаходять реалізацію у правилах поведінки ди­тини як з дорослими, так і з ровесниками. Справжньою школою морального розвитку стає сюжетно-рольова гра, в якій основним змістом виступає втілення уявлень дитини про правила взаємин дорослих, виконуючих соціальні ролі. Ігрова роль відображає со­ціально прийнятий спосіб поведінки людини у певній позиції.

У дошкільника складаються основи моральної свідомості та поведінки в єдності їх когнітивних, емоційно-оцінних та поведін-кових складників.

Здатність дошкільника встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, відрізняти поверхові риси від суттєвих, прагнення зро­зуміти приховані причини явищ лежить в основі формування в нього перших моральних уявлень, розуміння етичних норм, їх раціональності та доцільності. Зростає усвідомленість правил поведінки. Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводи­тись, але й чому, заради чого варто дотримуватися встановлених вимог. Осмислення вчинків своїх та інших дітей, прикладів з ху­дожньої літератури приводить до формування узагальнених уяв­лень про добро і зло, про критерії їх розмежування. Старший до­шкільник, на відміну від молодшого, вже може обґрунтувати, чому один казковий герой добрий, а інший злий. Свої обґрунту­вання дитина будує не на основі зовнішніх ознак образу, а на під­ставі вчинків: добрий, тому що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого не зважає.

Дитина спроможна вирішувати моральні проблеми, вислов­люючи при цьому моральні судження. Ж. Піаже, досліджуючи моральні судження дітей у віці 5—12 років, зробив висновок, що моральні уявлення дітей змінюються від морального реалізму до морального релятивізму. Моральний реалізм — це однозначне розуміння добра і зла, побудоване на авторитеті дорослого. З 11 років виникають релятивістські уявлення про те, що кожен має право на повагу і на своє розуміння справедливості. Так, до­шкільники стверджували, що обдурювати не можна за жодних обставин, а в оцінках провокуючих ситуацій апелювали до рі­шення дорослих. Старші діти вважали, що у деяких випадках брехня припустима. Дошкільник оцінює дії за їх наслідками, а не за намірами. Так, дітям пропонували оцінити дії двох хлопчиків. Один з них, допомагаючи мамі, необережно відчинив двері, таця вислизнула з рук і всі десять склянок розбилися. Інший, намага­ючись потайки взяти з шафи тістечко, розбив одну склянку. Ди­тину запитували: «Чий вчинок гірше?» Дошкільники засуджують першого хлопчика більше, бо він розбив більшу кількість скля­нок. Старші діти більше засуджували другого хлопчика за його намір поцупити тістечко.

Дошкільники не тільки формулюють норми поведінки, але й пояснюють їх доцільність. Менші діти часто пояснюють необхід­ність виконання норми, посилаючись на можливі наслідки для себе або на вимоги дорослих: «не можна без дозволу йти з садоч­ка, бо мама покарає», «треба давати іншим щось смачненьке, а то потім не дадуть мені». У 5—7 років дитина розуміє суспільне значення етичної норми, усвідомлює її об'єктивну необхідність, негативні наслідки її недотримання для інших: «Не можна крив­дити менших. Вони теж хочуть гратися»; «Треба прийняти Олен-ку у гру, а то вона буде плакати».

Водночас моральні уявлення дошкільників про належну пове­дінку не завжди є дієвими. Так, у дослідженні В. М. Холмо-горової дітям віком від 3 до 6 років пропонували дві ситуації. В одній з них вони повинні були висловити судження про належ­ну поведінку, а в іншій реально скористатися відповідною нор­мою. Більшість дітей заявили, що слід поділитися цукеркою з то­варишем, а в реальній ситуації відмовлялися це зробити [135, с. 328—329].

Важливо, що дошкільник в моральних оцінках орієнтується не тільки на вимоги дорослих, а і на свої уявлення про належну чи неналежну поведінку. Під впливом досвіду спілкування, знайом­ства із художньою літературою у дошкільників формуються ети­чні еталони-зразки, як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів поведінки. Ці еталони, з одного боку, відображають пе­вну сферу життя дитини, а з другого, містять у собі суспільну оцінку і емоційне ставлення. Внаслідок використання етичних еталонів виникають узагальнені образи людей: «невмійка», «бі­лоручка», «трудівниця», «розумниця». У художній літературі узагальненим втіленням певних моральних якостей людей слу­жать Золушка, Змій, Котигорошко, Карабас.

Етичні еталони розвиваються від найбільш узагальненого, недиференційованого утворення (добре-погано стосовно добра і зла, і у значенні красиве-потворне); до диференційованої сис­теми оцінок-узагальнень (етичні відокремлюються від естети­чних) [121, с. 66—67]. Моральні оцінки стають чимдалі дифе-ренційованішими і точнішими. Такі характеристики дитини як неслухняність, бруднуля, ледарство, брехливість, жадібність оцінюють як негативні 56 % дітей 2—3 років, 94 % дошкільни­ків у віці 3—4 років, та 100 % — у віці 4—5 років (Р. Х. Шакуров).

ВИСНОВКИ про розвиток моральної свідомості дитини 3—7 років:

у дошкільника складаються основи моральної свідо­мості та поведінки в єдності їх когнітивних, емоційно-оцінних та поведінкових складників;

рівень розвитку інтелекту дошкільника лежить в ос­нові формування в нього перших моральних уявлень, розу­міння етичних норм, їх раціональності та доцільності;

моральні судження дошкільника знаходяться на ста­дії морального реалізму, відображаючи однозначне розумін­ня добра і зла, побудоване на авторитеті дорослого;

формуються етичні еталони-зразки як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів поведінки.