2. Етичний розвиток у ранньому дитинстві

 

Самостійність дитини значно зростає. Дитина тепер може без допомоги й контролю дорослого пересуватися, контак­тувати з іншими дітьми, знайомитися з широким колом оточую­чих предметів. Разом із ускладненням поведінки дитини, зроста­ють і вимоги дорослих у дотриманні дитиною етичних норм. Якщо у сусідній кімнаті, куди самостійно пішла дитина, є незна­йомий дорослий, то з ним потрібно привітатись. Був малюк з ба­тьками в гостях і розкидав іграшки, їх потрібно прибрати на міс­це. Зростають контакти дітей із ровесниками — починають виро­блятися норми відносин із ними. Треба так поводитися, щоб не образити товариша: розподіляти іграшки, місця для гри тощо.

Головною моральною інстанцією для дитини залишається до­рослий, його вимоги. Заради схвалення дорослого, збереження його позитивного ставлення, малюк підкоряється встановленим правилам поведінки. Причому вимогливість дорослого зростає. Водночас розвивається самосвідомість дитини, у неї виникають власні бажання, які іноді йдуть у розріз з вимогами дорослих. У таких ситуаціях дорослий вживає слово «треба».

Вимоги дорослого мають ефективність тоді, коли висува­ються на фоні доброзичливого, емоційно виразного й позитив­ного ставлення до дитини. Зловживання заборонами, депреси­вний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижують активність, призводять до невротичних проявів. Забороняючи якусь дію, дорослий пови­нен спрямувати активність малюка у дозволене русло: «Не можна гратися праскою. Ми у магазині купимо тобі іграшко­ву»; «Не можна робити сукню для ляльки з маминої хустки. Ось тобі тканина на сукню».

У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контролювати її виконання. Якщо сьогодні від малюка вимага­ють одного, а завтра іншого; мама забороняє виходити роздягне­ним на балкон, а батько дозволяє — засвоєння вимог не відбува­ється. Виконання правил повинно стати щоденним і неухильним, тоді у малюка виникають перші звички, формуються слухняність, впевненість у собі, уявлення про належну й неналежну поведін­ку. Вимоги дорослих поступово ускладнюються: після року ди­тина вміє привітатися навіть з незнайомими людьми; а з двох ро­ків від неї вимагають прибирати посуд після обіду. Дотримання дитиною правил поведінки становить фундамент для засвоєння значно складніших етичних норм.

У формуванні правил поведінки значну роль відіграє прагнен­ня малюка до наслідування дорослих. Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього високу відповідальність. Відомий український педагог В. О. Сухомлинський наголошував: «Дити­на — дзеркало сім'ї; як у краплі води відбивається сонце, так в дітях відбивається моральна чистота матері й батька» 142, с. 28]. Так, малюк помічає, що батько завжди починає розмову по теле­фону з привітання. Він також це робить, коли телефонує бабусі. Мама завжди каже перед обідом «Смачного» — те ж починає ро­бити малюк. Діти наслідують дорослих і у ставленні до оточую­чих, до тварин, речей. Добре, коли це буде гідний приклад. А як­що ні? Тоді в самі основи дитячої особистості закладаються неповага до стареньких людей, жорстокість до тварин, брехли­вість, зухвальство, заздрість. І обертаються потім ці «приклади» життєвими драмами.

Незважаючи на те, що дитина прагне наслідувати дорослих, лише таким шляхом вона не зможе засвоїти способів дій, що ви­магаються від неї. Вироблення правил поведінки у дитини стано­вить окреме педагогічне завдання для дорослих. Так, мама може хоч щодня прибирати за малюком іграшки, а він так і не виявить бажання робити це сам. Тому дорослий за своєю ініціативою за­лучає дитину до спільного виконання вимог: вони разом склада­ють одяг малюка перед сном. Після кількох таких ситуацій доро­слий просить: «Склади одяг сам, а я у цей час поллю квіти».

Розвиток інтелекту дитини дозволяє їй зрозуміти раціональ­ність окремих правил поведінки. Особливо загострено значення правил виступає при їх порушенні з подальшими негативними наслідками. Ось хлопчик штовхнув іншого малюка — той впав і розбив голову. Сьогодні Іринка не дала Олі погратися новою ма­шинкою, а завтра Оля не поділиться з нею цукерками. Малюк починає усвідомлювати, що порушення ним правил приводить до небажаних, неприємних наслідків. Тому дорослим не слід занад­то наполегливо фіксувати свою увагу на факті порушення прави­ла дитиною, викликаючи у неї тривалі негативні переживання, а наголошувати на тому, що надалі малюк цих правил не пору­шить.

Здатність малюка розуміти правила робить можливим їх пояс­нення дорослим, аргументоване висування нових вимог. При цьому слід використати наочні приклади з оточуючого життя, з художньої літератури. Багато творів морального змісту (байок, бувальщин, оповідань, казок) для дітей містить творчість Л. Тол­стого. Наприклад, байка «Лев та Миша» розповідає, що якось Лев відпустив мишу. Та подякувала й мовила, що віддячить Левові при нагоді. Лев у відповідь розсміявся. Але настав час, коли Мишка знадобилася: Лева впіймав мисливець і прив'язав на мо­тузці. Мишка, перегризла мотузку й визволила Лева. Ці опові­дання у наочній формі розкривають перед дитиною складні нор­ми етичної поведінки, вчать дитину оцінювати вчинки, викли­каючи у неї відповідне емоційне ставлення до тих чи інших ситуацій.

Водночас не слід перебільшувати можливостей етичного роз­витку дитини раннього віку. Прояви етичної поведінки малюка ці­лком залежать від дорослого — його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому від дорослого залежить ство­рення умов для виявлення етичної поведінки дітей. Мама пропо­нує: давай допоможемо бабусі прибирати у кімнаті, нести сумку;

твій друг засмучений — дай йому свою машинку. Отримуючи від дорослих схвалення, позитивну емоційну реакцію на свої дії, ма­люк радіє, почувається впевнено. Слід подбати, щоб в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил. Зок­рема, дитина переживає інтенсивний пізнавальний інтерес до не­звичних предметів, який виявляється сильнішим за заборони. До­рослий не повинен залишати у кімнаті дитину наодинці із небе­зпечними предметами (скляними вазами, кактусами, електропри­ладами, зброєю тощо). Варто зробити недоступними такі місця, як відкриті вікна, балкони, газові та водогінні крани тощо.

Значної уваги дорослого потребує формування позитивних взаємин з однолітками. Як зазначає Ю. О. Приходько, найхарак­тернішою особливістю взаємин дітей другого року життя є їх на­магання відібрати один в одного іграшку. Причому предмет у ру­ках ровесника стає сильнішим подразником, ніж коли цей предмет просто лежить перед нею сам по собі. Значна частина малюків, отримавши таким чином іграшку, втрачає будь-який ін­терес до неї. Дорослому слід негайно втрутитися, переключити увагу малюка на іншу іграшку або створити умови для спільної гри малюків [109, с. І5]. Таким чином у ранньому дитинстві мо­жна виховати такі етичні якості, як уважність щодо ровесника, вміння не ображати його, зважати на його інтереси, виявляти чуйність.

ВИСНОВКИ про особливості етичного розвитку дитини раннього віку:

зростання самостійності дитини зумовлює усклад­нення вимог до дотримання нею правил поведінки;

головною моральною інстанцією для дитини висту­пає дорослий — його оцінки, ставлення, вимоги;

провідним мотивом засвоєння дитиною норм поведін­ки виступає прагнення зберегти позитивні взаємини з до­рослим, отримати його схвалення;

ефективність вимог дорослого зумовлена їх послідо­вністю, систематичністю контролю, доброзичливістю пред'явлення, наявністю відповідних зразків у поведінці до­рослих;

засвоєння етичних норм дитиною відбувається у ході співпраці з дорослим із подальшим переходом до самостій­ного виконання;

дитина спроможна зрозуміти смисл окремих правил поведінки, що значно підвищує її активність в їх дотриманні;

виникають перші звички моральноїповедінки, що стосуються сфери спілкування з дорослим.