1. Передумови етичного розвитку у немовлячому віці

 

Дитина від свого народження стає членом суспільст­ва. її вроджені потреби задовольняються соціально зумовле­ними способами, вона включається у спілкування з оточуючи­ми людьми — носіями суспільно вироблених зразків поведін­ки, які передають малюкові свій досвід, що акумулює надбан­ня всіх попередніх поколінь людства. Соціальне життя людей будується за певними нормами їх взаємовідносин, які консолі­дують суспільство, забезпечують його існування. Засвоєння цих норм становить один із напрямів довгого та складного процесу розвитку особистості дитини. Зріла особистість, як соціальна істота, діє на користь іншим людям, а ті, у свою чер­гу, піклуються про неї.

У немовлячому віці закладаються передумови засвоєння етич­них норм дитиною. Першою школою таких норм виступає спіл­кування з близьким дорослим. Дорослий висловлює дитині свою любов, піклується про неї. З перших днів життя дитина пережи­ває свій зв'язок із дорослим, залежність від нього у задоволенні своїх життєво важливих потреб. На цій основі в першому півріччі у дитини розвивається потреба в спілкуванні з дорослим, в отри­манні позитивних переживань під впливом його ласкавих звер­тань. При задоволенні потреби малюка у безпосередньо-емо­ційних контактах з дорослим в нього виникає веселий і бадьорий настрій, підвищується психічна активність у формі допитливості, уваги, зосередження.

Поступово дитині відкривається певна динаміка емоційних контактів у ході спілкування з дорослим. Вона чутливо реагує на зміни у настрої дорослого, виражені емоційним тоном його мов­лення, мімікою та жестами. У ситуаціях, коли догляд за малюком відбувається належним чином, дорослий радіє, схвалює дії дити­ни. Якщо під час купання чи одягання малюк поводиться спокій­но, не кричить, не плаче, це викликає ласкаві й схвальні слова дорослого. Якщо дитина вередує, крутиться, то у дорослого ви­никає незадоволений вираз обличчя, емоційний тон мовлення змінюється на строгий і вимогливий. Так дитина починає реагу­вати на вимоги дорослого, прагнучи подовжити період гарного настрою дорослого, ще й ще раз викликати його ласкаве схвален­ня та уникати моментів, коли дорослий сердиться, має похмурий настрій.

З другого півріччя малюк починає розуміти слова дорослого. Він реагує на заборони, супроводжувані строгим тоном і мімікою дорослого відмовою від дій, що не отримали схвалення. Дитина тягнеться до скляної вази, але дорослий каже «Не можна» — і вона забирає ручки. А ось вазу у руках мами можна розглянути, доторкнутись до її поверхні пальчиками. Крок за кроком з пове­дінки дитини відсіюються дії, що викликають невдоволення до­рослого, виробляються соціально схвалювані способи дій. Значно розширює можливості засвоєння таких способів здатність дитини наприкінці немовлячого віку виконувати дії під впливом прохан­ня дорослого: «Нахили голівку» (щоб легше одягнути шапочку); «Привітайся з бабусею» (малюк піднімає ручку).

Так закладаються основи подальшого формування слухнянос­ті у дітей, як їх здатності приймати та виконувати вимоги дорос­лих, що відображають етичні норми людського співжиття.

ВИСНОВКИ про особливості етичного розвитку немов­ляти:

етичний розвиток становить важливий напрям фо­рмування особистості дитини і полягає у засвоєнні дити­ною норм взаємовідносин з оточуючими;

у немовлячому віці закладаються передумови засво­єння етичних норм, що полягають в орієнтації поведінки дитини на емоційно-позитивне ставлення дорослого;

поява розуміння мовлення дорослого дозволяє виро­бити у дитини елементарні форми етичної поведінки.