3. Емоційний розвиток у віці 3—7 років

 

Інтенсивний розвиток особистості дошкільника визна­чає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювалися безпосередньо оточуючими впливами, то у дошкільника вони починають опосередковуватися його ставлен­ням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керо­ваними. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на «добре» і «погано», «можна» і «не можна», все частіше «хочу» поступається «треба». Стримування дитиною емоцій набуває характеру їх інтеріориза­ції, тобто згортання зовнішніх проявів. Наприклад, вже молод­ший дошкільник у ситуації образи, засмучення намагається стримати сльози. Старший дошкільник при стримуванні емоцій використовує сформовані у нього уявлення про належну поведін­ку, особливо, коли вона пов'язана з ігровою роллю. Ось у «лікар­ню» принесли зайчика, якому вовк відірвав вухо. Дитина-лікар ледь стримує сльози, але «лікарі не плачуть». Водночас, дорос­лий повинен серйозно поставитися до випадків, коли дошкільни­ку не вдається стримати своїх емоцій, не ставити при цьому не­посильних вимог перед дитиною. Такі імпульсивні емоції свід­чать, як правило, про тілесне неблагополуччя малюка (біль, го­лод, спрагу), яке слід негайно усунути.

Зародження особистості дошкільника відбувається на основі здатності підпорядковувати суспільно важливі мотиви (треба) своїм імпульсивним бажанням (хочу). У складній системі мотивів вирізняються головні і другорядні, виникає здатність дитини під­порядковувати свою поведінку головним за рахунок втрати друго­рядних. Діяльність дитини набуває розгорнутого характеру, скла­дається з кількох етапів, на основі чого зростає значення емоції у функції передбачення. Дитина хоче отримати досить віддалений результат, емоційно сприймає можливість його досягнення.

Важливим новим фактом емоційної сфери дошкільника стає переживання з приводу можливої реакції дорослих на його дії та вчинки: «що скаже мама?», «батько буде сваритися». Таким чи­ном, емоції дошкільника включаються у внутрішні механізми за­безпечення супідрядності мотивів як важливий їх компонент.

Маючи досить різноманітний досвід спілкування за допомо­гою мовлення, дитина засвоює навички вираження емоцій в єд­ності вербальних та невербальних засобів. Спочатку у спілкуван­ні переважають невербальні засоби вираження емоцій (міміка, виразні рухи, крик, плач), а до кінця дошкільного віку дитина вміє позначити свій емоційний стан у мовленні.

Значного прогресу зазнають вищі почуття, як неодмінна ознака особистості. їх розвиток відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка — трудової, продуктивної, ігрової. Важ­ливу роль відіграє спільний характер виконання діяльності дошкі­льниками, коли вони мають змогу порівнювати свої результати, прагнучи до оригінальності. Наприклад, завдання прикрасити кім­нату, балкон, ялинку прямо передбачає вирішення дітьми естетич­ного завдання, а при його досягненні діти керуються своїми есте­тичними уявленнями. Подальший розгляд і аналіз виконаних дітьми робіт збагачує їх уявлення про красиве. Так, Т. С. Комарова підкреслює, що цілеспрямовані спостереження об'єктів природи для їх наступного зображення становить єдиний процес природни­чо-наукового та естетичного пізнання. Знайомлячи дітей з об'єкта­ми природи, слід звертати увагу на красу їхнього зовнішнього ви­гляду, викликати позитивне емоційне ставлення до них. Зобража­ючи природу, діти переживали естетичні почуття [24, с. 253].

Естетичні переживання дитини особливо тісно пов'язані, з од­ного боку із пізнавальними процесами, а, з другого, із етичними уявленнями. Пізнавальна активність дитини забарвлена інтенси­вними переживаннями, набуваючи тим самим для дитини особ­ливої цінності. Відкриваючи нові властивості предметів, знахо­дячи пояснення для таємничих та незрозумілих явищ природи, дитина переживає захоплення, радість відкриття, здивування і сумнів, що стають надбанням її досвіду на все життя. Ось як опи­сав цей стан дитини письменник Андрєєв Л. Н.: «Йому було 6 років від роду, сьомий; і світ для нього був величезним, живим і чарівно невідомим» [4, с. 60—73]. Завдяки емоційному супрово­ду пізнавальна діяльність набуває для дитини самоцінного харак­теру, вона прагне до її продовження. Відмітною особливістю ін­телектуальних емоцій є їх стимулювальний вплив на пізнавальну діяльність. їх формування у дошкільника сприятливо позначаєть­ся згодом на етапі шкільного навчання.

Уявлення дитини про красиве й потворне у власній поведінці служить джерелом етичних почуттів, асоціюючись із добром і злом. У своїх малюнках дитина передає ставлення до позитивних героїв, детально промальовуючи їх зображення, користуючись набором кольорів. Злі зображаються обмеженою кольоровою га-мою, у вигляді аморфних образів — це може бути просто чорна пляма чи щось схоже на заплутаний клубок темних ниток.

ВИСНОВКИ про розвиток емоцій дошкільника:

емоціїдошкільника опосередковуються його став­ленням до тих чи інших явищ;

внаслідок появи опосередкованості емоцій вони ста­ють більш узагальненими, усвідомленими, керованими;

емоції у функції передбачення включаються у внут­рішні механізми забезпечення супідрядності мотивів як ва­жливий їх компонент;

інтенсивний розвиток вищих почуттів відбувається у процесі виконання різних видів діяльності малюка — тру­дової, продуктивної, ігрової;

особливістю вищих почуттів є їх тісний взаємо­зв'язок.