4. Виникнення елементів довільності пам'яті

 

Розвиток пам'яті дошкільника відбувається у напрямку зростання її довільності, керованості. Наприкінці дошкільного віку в дитини все ще переважає мимовільна пам'ять. Умовою її покращення виступають характеристики запам'ятовуваного ма­теріалу. Найкраще запам'ятовується дитиною емоційно насиче­ний, ритмічно побудований, незвичний, контрастний, динамічний матеріал, при сприйманні якого активізується мимовільна увага. Дитина може запам'ятати на все життя свою улюблену іграшку, ляльку, капелюшок.

Поряд з пануванням мимовільної пам'яті у її розвитку настає принциповий момент — під кінець молодшого дошкільного віку в дитини виникають елементи довільності. Довільна пам'ять, по-перше, підпорядкована спеціальній мнемічній меті — за­пам'ятати, а по-друге, є регульованою. Виникнення довільної пам'яті відбувається у грі, а психологічними умовами її є форму­вання самосвідомості дитини, її цілеспрямованості, самостійнос­ті, організованості, засвоєння навичок саморегуляції на основі словесних самоінструкцій.

Розвиток здатності до постановки мнемічної мети. У мимо­вільній пам'яті запам'ятовування матеріалу відбувається як неза-планований результат виконання якої-небудь діяльності: за­пам'ятав напам'ять віршик, бо дорослий часто читав його.

Перші мнемічні завдання ставить дорослий, коли просить ди­тину пригадати назву певного предмета, скоромовку, віршик; пе­реказати почуту казку. Отримуючи схвалення, дитина радіє, по­ступово сама ставить перед собою завдання запам'ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого.

Виконуючи такі завдання, дитина засвоює найпростіші мнемі­чні прийоми та засоби (повторення, переказ). Під впливом вказі­вок дорослого дитина виправляє помилки у тому, що пригадала, в неї виникає прагнення пригадати правильно.

Вперше здатність виправляти помилки при відтворенні матері­алу проявляється у чотири роки. Згодом виникає прагнення цих помилок не припускатись, а для цього дитина налаштовується за­пам'ятати правильно і точно, тобто вона починає розуміти зв'язок між моментами запам'ятовування та відтворення. Завдяки поши­ренню механізмів регуляції пам'яті на всі її процеси, особливо на момент запам'ятовування та відтворення, відбувається різке зни­ження неточностей при пригадуванні. Зростає глибина контролю за пригадуванням: у чотири роки дитина відстежує правильність послідовності основних складових частин матеріалу, а у старшого дошкільника контроль поширюється і на зміст у межах цих частин.

Інтелектуалізація пам'яті, зростання її осмисленості робить можливим за умови відповідної педагогічної роботи засвоєння дитиною смислових прийомів запам'ятовування: порівняння но­вого з відомим, різних частин матеріалу між собою; групування, класифікація.

ВИСНОВКИ про розвиток елементів довільності пам'яті в дошкільному віці:

поряд з переважанням мимовільної пам'яті з 4 років з'являються елементи довільної пам'яті;

елементи довільності пам'яті проявляються як зда­тність дитини до постановки мнемічних завдань та до са­моконтролю під час запам'ятовування і пригадування;

за умови відповідної педагогічної роботи дитина до кінця дошкільного віку оволодіває смисловими прийомами запам 'ятовування.

5. Психолого-педагогічні умови розвитку пам'яті

Мимовільне запам'ятовування забезпечується вклю­ченням матеріалу в предметну і пізнавальну діяльність.

Немовлячий вік. Вроджену здатність дитини до запам'я­товування необхідно розвивати у процесі безпосередньо-емо­ційного спілкування дорослого і малюка. Приблизно з 6-ти міся­ців спілкування повинно будуватися на основі маніпулювання дитини з предметами, яке створює сприятливі умови для збага­чення чуттєвого досвіду дитини. Спираючись на зацікавленість малюка оточуючими предметами, діями дорослого з ними у ході побутових процесів по догляду за дитиною, необхідно знайомити малюка зі всіма використовуваними предметами шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Дорос­лий коментує свої дії з предметами, їх послідовність: «Що нам потрібно для купання? Візьмемо наш рушничок. Він такий пух­настий! А де наше мило? Перевіримо температуру води. Ось гра­дусник. І т. д.» При цьому дорослий висловлює своє позитивне ставлення до виконуваних дій, до предметів. Мовлення його чіт­ке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Дорос­лий демонструє відкритість, готовність прийняти допомогу дити­ни, підтримати її прагнення до співдії. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове по­вторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також ор­ганізація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам'я­товуванню дитиною вигляду предмета, а згодом і його назви. Так, дитина ще не вміє називати предмет словом, а вже показує його дорослому, коли той запитує «Де...?»

Таким чином, важливою умовою, що забезпечує мимовільне запам'ятовування і відтворення, накопичення досвіду життєдія­льності, спілкування, пізнання, виступає режим дня.

Ранній вік. Дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, по­казує, як треба. Слово, яке не дається дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Значні резерви для розвитку пам'яті містить робота з дитячою літературою. Супровід дорослим різних моментів життя дитини читанням напам'ять віршиків, проговорюванням скоромовок приводить до того, що дитина також запам'ятовує та відтворює їх. Читання казок, оповідань, супроводжуване показом ілюстра­цій, сприяє розвиткові не тільки словесної, але й образної та емо­ційної пам'яті. Слід враховувати потребу дитини у предметній діяльності та супроводжувати прочитане зображенням відповід­них дій, показуючи, як у героя літературного твору покотився м'ячик, або як він будував місток чи їхав на машині тощо.

Поступово дитину привчають до опрацювання запам'ятову­ваного матеріалу за допомогою спостереження. Дорослий звертає увагу малюка: сьогодні пішов дощик, тому ми підемо до дитячо­го садка під парасолькою; на галявинку прилетіло багато пташок, бо туди мама розсипала хлібні крихти. Варто подбати про те, щоб у процесі спостереження дитина навчалася встановлювати при-чинно-наслідкові зв'язки: на годівничку пташки прилітають тоді, коли туди покладеш корм. Проводити спостереження потрібно і організовуючи продуктивну діяльність дітей. Наприклад, щоб намалювати яблучко, подивимось, з яких частин воно складаєть­ся, яку форму та забарвлення має. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об'єктів, організовуючи діяльність дітей по їх об­стеженню, коментуючи дії свої та дитини, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам'яті.

Таким чином, активізація сенсорно-перцептивної, а згодом і розумової активності дитини виступає найважливішою умовою мимовільного запам'ятовування.

Запам'ятовуваний матеріал повинен викликати інтерес, емоції, особливо інтелектуальні почуття (здивування, задоволення від від­криття, захоплення, сумнів). Водночас діє загальнопсихологічна за­кономірність щодо впливу емоцій на продуктивність діяльності: підвищують її тільки переживання середньої сили. Тому надмірно емоційний матеріал залишає в пам'яті дитини невиразні, аморфні образи. Включення дитини у чимдалі різноманітніші види діяльнос­ті, надання простору для її активності сприяє збереженню та вико­ристанню того, що вона запам'ятала. Засвоювані дитиною навички побутової діяльності та самообслуговування легко руйнуються при порушеннях звичного режиму організації дитячої життєдіяльності, тому дорослий повинен забезпечити їх стабільність.

Особливу увагу у віці 3—7 років слід приділяти розвиткові елементів довільної пам'яті. Перші з них з'являються при поста­новці мнемічних завдань дорослим. Спочатку це завдання «при­гадай», а потім «запам'ятай». Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала: кого бачили вчора у зоопарку? хто прилітав до нас на підвіконня сьогодні вранці? На­вчаючи дитину довільному відтворенню, дорослий пояснює зв'язок із моментом запам'ятовування. Так, під час сприймання матеріалу дорослий ставить завдання «подивись (послухай) ува­жно, бо потрібно буде згадати». Наприклад, під час прогулянки у парк вихователь спрямовує увагу дітей на роздивляння дубового листочка, ставить завдання запам'ятати, якого він кольору і фор­ми, тому що діти будуть потім його малювати.

Високі можливості довільної пам'яті дошкільника виявляються у сюжетно-рольовій грі, тому дорослий повинен створювати всі умови для її розвитку. Під час відвідування пошти також показує і розповідає, що слід запам'ятати, щоб потім діти організували гру «У пошту». Дидактичні впливи повинні подаватися в ігровій формі або вплітатись у гру. Поява ігор з правилами ставить перед дітьми вимогу ці правила запам'ятати та керуватися ними протягом гри.

Для старших дошкільників постановка мнемічних завдань ускладнюється, вона стає більш конкретною та варіативною: вір­шик треба запам'ятати напам'ять, оповідання своїми словами, щоб переказати. Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам'ять. Найбільш ефективний спосіб запам'ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід привчати до принципу «зрозумів, тоді запам'ятай», розкривати порядок за­пам'ятовування значного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини. Доцільно порівнювати результати відтворення із зразком, спонукаючи до оцінки ровесників і самооцінки.

 

ВИСНовкИ про психолого-педагогічні умови розвитку пам'яті:

для дітей до чотирирічного віку актуальним є ство­рення умов для розвитку мимовільної пам'яті;

у розвитку мимовільної пам'яті найважливішою умо­вою є активізація сенсорно-перцептивної та розумової ак­тивності дитини;

для дітей 3—7 років на перший план виходить за­вдання формування елементів довільної пам'яті шляхом постановки перед дітьми різноманітних та ускладнюваних мнемічних завдань.