2. Принципи вивчення психіки дитини

 

Маленька дитина потребує постійної турботи та захис­ту оточуючих від шкідливих для її розвитку зовнішніх впливів. Особлива вразливість, пластичність дитячої психіки зумовлює підхід дорослого до дослідження внутрішнього світу дитини, по­будований на основі принципу гуманізму і педагогічного опти­мізму з вимогою «Не нашкодь». Дослідження дитячої психіки не тільки виявляє закономірності її розвитку, але й спричиняє свій вплив на нього, наслідки якого дослідник повинен передбачати, забезпечуючи позитивний розвивальний ефект. Педагогу слід до­тримуватися при цьому особливої обережності, делікатності, так­товності, щоб уберегти дитину від можливих несприятливих впливів свого дослідження.

Щоб виконати перший принцип, педагог повинен глибоко зна­ти дитячу психологію, найновіші її досягнення, володіти достат­ньою проникливістю у внутрішній світ дитини, розумінням його неповторності та специфічності порівняно з дорослою людиною. Цього вимагає другий принцип — ефективності й науковості.

Принцип детермінізму активно розроблявся С. Л. Рубін-штейном. Його сутністю є основоположна закономірність психі­ки: зовнішні впливи діють через внутрішні умови. Розвиток пси­хіки дитини залежить від впливів на неї дорослих, ровесників, але в однаковій ситуації різні діти по-різному реагують на ці впливи, залежно від своїх індивідуальних особливостей, внутрі­шньої активності.

При дослідженні дитячої психіки важливо не просто зафіксу­вати певний факт, але й необхідно його пояснити, а для цього з'ясувати його причину: під впливом чого у дитини виникають ті чи інші прояви поведінки, закладаються позитивні чи негативні риси характеру тощо.

Із принципу детермінізму походить принцип взаємозв'язку і взаємозумовленості психіки, свідомості та діяльності (також розроблений С. Л. Рубінштейном). Психіка і діяльність виступа­ють як дві сторони одного явища. Діяльність — зовнішня сторона психіки, а психіка — внутрішній план діяльності. Діяльність ви­значається задумом, ціллю, програмою її досягнення, тобто сві­домістю. І навпаки, на створення задумів, програм впливає прак­тика. З одного боку, свідомість керує діяльністю, а з другого, ускладнення діяльності, оволодіння новими її видами збагачує, розширює свідомість.

Таким чином, діяльність водночас і зумовлена свідомістю, і сама зумовлює її. Цей принцип має важливе значення для визна­чення методів психологічного дослідження. Оскільки у ньому стверджується взаємозв'язок психіки із діяльністю, то методоло­гічне обгрунтування отримує можливість вивчати психічні явища через діяльність, доступну для об'єктивного спостереження. Де­термінізм відкриває шлях для використання об'єктивних методів, у тому числі експерименту в психології.

Індетермінізм — позиція, протилежна принципу детермінізму, стверджує замкнений характер психіки, її повну незалежність від зовнішніх умов, заперечуючи, що можна дізнатися про пережи­вання людини за її поведінкою. Єдино можливим методом при цьому залишається самоспостереження або інтроспекція. Факти­чно ж предметом вивчення за допомогою інтроспекції виступає свідомість. Але людина не усвідомлює всіх своїх психічних про­явів. Несвідоме опиняється за рамками вивчення, неможливо до­сліджувати цим методом і психіку дитини, і тварини. Разом з тим цей метод може використовуватись як прийом у дослідженнях, побудованих на об'єктивних методах.

Основа об'єктивного методу — принцип детермінізму і прин­цип єдності свідомості та діяльності. Головні вимоги до психоло­гічного дослідження — це об'єктивність і генетичний підхід.

Принцип розвитку психіки та свідомості в діяльності стве­рджує, що діяльність виступає як умова не тільки прояву, але й розвитку психіки дитини. С. Л. Рубінштейн сформулював засади дитячої психології: «Виховувати і навчати дитину, вивчаючи її. Вивчати дитину, виховуючи і навчаючи її». Виховання і навчан­ня за своєю сутністю є організацією діяльності дитини.

Для вивчення і водночас розвитку психічних особливостей ди­тини потрібно організувати відповідну діяльність. Наприклад, тво­рчу уяву можна зафіксувати в малюванні або при створенні казки.

Принцип комплексності, системності й систематичності передбачає, що одномоментне дослідження не дає повної карти­ни психічного розвитку дитини. Необхідно використовувати комплекс методів дослідження, аналізувати не розрізнені факти, а зіставляти їх, простежувати всі сторони розвитку психіки дитини в сукупності.

Принцип вікового, індивідуального і особистісного підходу

має на увазі, що загальні закони психічного розвитку виявляють­ся у конкретної дитини в індивідуальних формах. Кожна дитина навчається ходити, говорити тощо, але процеси ці індивідуально неповторні.

ВИСНОВКИ про принципи дошкільної психології:

дослідження дитячої психіки побудоване на таких принципах, як принцип гуманізму і педагогічного оптимізму; детермінізму; взаємозв'язку і взаємозумовленості психіки, свідомості та діяльності; принцип розвитку психіки та сві­домості в діяльності; комплексності, системності й сис­тематичності дослідження; ефективності і науковості; ві­кового індивідуального і особистісного підходу;

основа об'єктивного методу — принцип детермінізму і принцип єдності свідомості та діяльності;

головні вимоги до психологічного дослідження — це об'єктивність і генетичний підхід.